НПСБО в державному секторі 101 “Подання фінансової звітності”

1. Це Національне положення (стандарт) визначає склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі – суб’єкти державного сектору).

3. Фінансова звітність складається у тисячах гривень без десяткових знаків.

У рядках форм фінансової звітності, де не зазначені показники, ставиться прочерк.

4. Терміни, наведені у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

баланс – звіт про фінансовий стан суб’єкта державного сектору, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал;

валютний курс – установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни;

витрати – зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власником);

власний капітал – частина в активах суб’єкта державного сектору, що залишається після вирахування зобов’язань;

грошові кошти – готівка, кошти на рахунках в органах Державного казначейства України, у банках та депозити до запитання;

доходи – збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власника);

еквіваленти грошових коштів – короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

економічна група – група суб’єктів державного сектору, до складу якої входять контролюючий суб’єкт державного сектору та один або кілька контрольованих суб’єктів державного сектору;

закордонний суб’єкт державного сектору – контрольований суб’єкт державного сектору або відділення суб’єкта державного сектору, що звітує, діяльність якого базується або провадиться в інший країні, ніж країна цього суб’єкта державного сектору;

звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу суб’єкта державного сектору протягом звітного періоду;

звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і витрати грошових коштів у результаті діяльності суб’єкта державного сектору у звітному періоді;

звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності суб’єкта державного сектору;

звичайна діяльність – будь-яка діяльність суб’єкта державного сектору, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її провадження;

зобов’язання – заборгованість суб’єкта державного сектору, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів суб’єкта державного сектору, що втілюють у собі економічні вигоди або потенціал корисності;

інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

іноземна валюта – валюта інша, ніж валюта звітності;

контролюючий суб’єкт державного сектору – головний розпорядник бюджетних коштів та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, державні цільові фонди, Державне казначейство України;

контрольований суб’єкт державного сектору – розпорядник бюджетних коштів, органи державних цільових фондів, територіальні органи Державного казначейства України;

користувачі звітності – фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність суб’єктів державного сектору для прийняття рішень;

курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються суб’єктом державного сектору для складання та подання фінансової звітності;

операції пов’язаних сторін – передача активів або зобов’язань однією пов’язаною стороною іншій пов’язаній стороні;

подія після дати балансу – подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до законодавства фінансової звітності, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів суб’єкта державного сектору;

операційна діяльність – основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

примітки до фінансової звітності – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі;

принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності;

профіцит/дефіцит у результаті звичайної діяльності – різниця, яка залишається після вирахування витрат, що виникають від звичайної діяльності, з доходів, отриманих у результаті звичайної діяльності;

розкриття – надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності;

рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів;

стаття – елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Національним положенням (стандартом); суб’єкти державного сектору – суб’єкти бухгалтерського обліку в державному секторі, зокрема розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство та державні цільові фонди; суттєва інформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі та керівництвом суб’єктів державного сектору; фінансова діяльність – діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного капіталу та зобов’язань; фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб’єкта державного сектору за звітний період.

5. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів суб’єкта державного сектору та бюджету.

6. Порядок подання фінансової звітності користувачам визначається законодавством.

7. Фінансова звітність у державному секторі забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

джерел надходжень коштів та напрямів їх використання;

результатів діяльності з погляду ефективності та досягнень мети діяльності;

дотримання фінансової дисципліни суб’єктом державного сектору;

цільового використання бюджетних коштів;

оцінки якості управління;

оцінки здатності своєчасно виконувати свої зобов’язання;

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємств;

рівня ресурсів, потрібних для продовження діяльності, ресурсів, які можуть виникнути внаслідок продовження діяльності, а також відповідних ризиків та невизначеностей.

8. У фінансових звітах надається інформація про:

а) активи;

б) зобов’язання;

в) власний капітал;

г) дохід;

ґ) витрати;

д) грошові потоки суб’єкта державного сектору та бюджету.

9. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

1. Облікова політика визначається на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Облікова політика суб’єкта державного сектору визначається у розпорядчому документі, в якому мають бути встановлені методи оцінки, обліку, види сегментів та їх пріоритетність і процедури, які має застосовувати суб’єкт державного сектору та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більше ніж один варіант.

Суб’єкт державного сектору має послідовно застосовувати облікову політику таким чином, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.

2. Якщо національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі передбачено застосування декількох методів оцінки, то суб’єкт державного сектору повинен обрати та послідовно застосовувати один з них.

1. Фінансова звітність формується з дотриманням таких принципів:

автономності суб’єкта державного сектору, за яким кожний суб’єкт державного сектору, наділений відповідними повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, розглядається відокремленим від суб’єкта державного сектору, який його утворив;

безперервності діяльності, який передбачає оцінку активів і зобов’язань суб’єкта державного сектору виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, який передбачає розподіл діяльності на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, за яким пріоритетною є оцінка активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів суб’єкта державного сектору;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій у фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

2. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідливою і однозначно тлумачитися її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

3. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

4. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти суб’єкта державного сектору за різні періоди;

фінансові звіти різних суб’єктів державного сектору.

5. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

6. У фінансовій звітності слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всієї цифрової інформації (якщо це Національне положення (стандарт) не вимагає або не дозволяє іншого), за винятком фінансової звітності за звітний період, до якого це Національне положення (стандарт) застосовується вперше.

7. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс суб’єкта державного сектору складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного суб’єкта державного сектору може бути меншим, але не більшим за 12 місяців (бюджетного року). Звітним періодом суб’єкта державного сектору, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

1. Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до звітів.

2. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності, пов’язаних з цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

3. При ліквідації суб’єкт державного сектору складає фінансовий звіт в обсязі річної фінансової звітності.

1. Баланс (за формою № 1-дс згідно з додатком 1 до цього Національного положення (стандарту)) як звіт про фінансовий стан відображає активи, зобов’язання і власний капітал суб’єкта державного сектору та/або бюджету на початок року та на кінець звітного періоду на підставі звірених даних бухгалтерського обліку.

Звітні дані статей балансу на початок звітного періоду повинні бути тотожними даним відповідних статей балансу на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням на початок звітного періоду даних реорганізації (у разі коли реорганізація відбулася станом на початок року).

2. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

3. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань, власного капіталу та фінансового результату.

4. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигід та потенціалу корисності, пов’язаних з його використанням.

5. Витрати на придбання та створення активу, які відповідно до пункту 4 цього розділу не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

6. Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення.

7. Власний капітал та фінансовий результат відображаються в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які приводять до їх зміни.

8. Оцінка та розкриття статей балансу здійснюються згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

Оцінка та подальше розкриття окремих статей балансу в примітках до фінансової звітності здійснюються згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

1. Звіт про фінансові результати (за формою № 2-дс згідно з додатком 2 до цього Національного положення (стандарту)) відображає інформацію про доходи, витрати, дефіцит/профіцит в результаті діяльності суб’єкта державного сектору та бюджету протягом звітного періоду.

2. Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I. Фінансовий результат діяльності;

II. Видатки бюджету (кошторису) за функціональною класифікацією видатків та кредитування бюджету;

III. Виконання бюджету (кошторису).

3. За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід відображається у звіті про фінансові результати у разі збільшення економічних вигід та/або потенціалу корисності, зокрема, у вигляді надходження активу або погашення зобов’язання, які приводять до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власника).

4. За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у звіті про фінансові результати у разі зменшення економічних вигід та/або потенціалу корисності, зокрема, у вигляді вибуття активу або збільшення зобов’язання, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власником).

5. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

6. Витрати відображаються у звіті про фінансові результати, у разі якщо економічні вигоди або потенціал корисності не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами.

7. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

8. Розкриття статей звіту про фінансові результати здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

9. Додаткові статті слід подавати в звіті про фінансовий стан, коли цього вимагає будь-яке національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі.

10. У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводиться інформація про видатки бюджету (кошторису) за функціональною класифікацію видатків та кредитування бюджету за звітний період та попередній звітний період.

11. У розділі ІІІ звіту про фінансові результати наводиться інформація про виконання бюджету (кошторису) у розрізі класифікації доходів бюджету та економічної класифікації видатків і кредитування бюджету за загальним та спеціальним фондами у порівнянні із затвердженими показниками плану на звітний період та остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін. У цьому звіті визначаються різниці між фактичними сумами виконання бюджету (кошторису) (касовими видатками) та остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін. Фактичні суми виконання (касові видатки) у звіті про фінансові результати слід подавати за методологією складання бюджету (кошторису) за відповідний звітний період.

1. Звіт про рух грошових коштів (за формою № 3-дс згідно з додатком 3 до цього Національного положення (стандарту)) відображає рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

2. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

3. Суми надходжень та витрат, що виникають у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, наводяться розгорнуто.

4. Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

5. Розкриття статей звіту про рух грошових коштів здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

1. Звіт про власний капітал (за формою № 4-дс згідно з додатком 4 до цього Національного положення (стандарту)) розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу.

2. У звіті про власний капітал наводиться інформація про суми власного капіталу відповідно на початок і кінець звітного періоду, а також наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення залишку власного капіталу на початок року в результаті зміни облікової політики, виправлення помилок та інших змін у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

3. У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі і сумі власного капіталу, пов’язані з наданням або вилученням активів за рішенням власника.

4. У звіті про власний капітал окремо наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

5. У звіті про власний капітал відображається профіцит/дефіцит, що склався у звітному періоді в результаті діяльності суб’єкта державного сектору.

6. Розкриття статей звіту про власний капітал здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

1. Пов’язаними сторонами є:

1.1. Контролюючий суб’єкт державного сектору та суб’єкт державного сектору, який прямо або опосередковано перебуває під контролем цього суб’єкта державного сектору;

1.2. Контрольований суб’єкт державного сектору та суб’єкт державного сектору, який прямо або опосередковано контролює цей суб’єкт державного сектору;

1.3. Суб’єкт господарювання – одержувач бюджетних коштів та суб’єкт державного сектору – розпорядник бюджетних коштів за бюджетною програмою;

1.4. Суб’єкт господарювання, який належить до сфери управління суб’єкта державного сектору, та суб’єкт державного сектору, у сфері управління якого перебуває цей суб’єкт господарювання.

2. До операцій пов’язаних сторін, зокрема, належать:

2.1 надання та отримання послуг;

2.2 придбання або передача/продаж товарів, робіт, інших активів;

2.3 придбання або передача/продаж нерухомого майна;

2.4 орендні операції;

2.5 фінансові операції;

2.6 передача зобов’язань.

1. Події після дати балансу, що уточнюють інформацію про операції, відображені у бухгалтерському обліку протягом звітного періоду, яка впливає на визнання та оцінку доходів, витрат, активів та зобов’язань, відображених у фінансовій звітності, можуть потребувати коригування певних статей фінансової звітності або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансової звітності. Зокрема, до таких подій належать: переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про суттєве завищення їх вартості, визначеної на дату балансу; продаж запасів, що свідчить про необґрунтоване завищення чистої вартості їх реалізації на дату балансу; прийняття рішення про перерозподіл доходів; прийняття рішення про списання заборгованості, стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним; виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності, тощо.

2. Події, що відбуваються після дати балансу та вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансової звітності, але розкриваються в примітках до фінансової звітності. Зокрема, до таких подій належать: прийняття рішення щодо реорганізації або припинення діяльності суб’єкта державного сектору; істотні придбання і продаж активів; знищення (втрата) активів суб’єкта державного сектору внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої події; прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність суб’єкта державного сектору, тощо.

3. Якщо події після дати балансу свідчать про ймовірність припинення діяльності суб’єкта державного сектору або про неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності.

1. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити:

інформацію про суб’єкт державного сектору;

дату звітності та звітний період;

дані про валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

інформацію про:

облікову політику суб’єкта державного сектору та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

2. Інформація про суб’єкта державного сектору, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

найменування, організаційно-правову форму та місцезнаходження суб’єкта державного сектору;

короткий опис основної діяльності суб’єкта державного сектору;

код відомчої класифікації бюджету, назву органу управління, у віданні якого перебуває суб’єкт державного сектору;

середню кількість працівників суб’єкта державного сектору протягом звітного періоду;

дату затвердження звітності та назву суб’єкта державного сектору, що її затвердив.

3. Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Національним положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

4. У фінансовій звітності повинні бути вказані валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то суб’єкт державного сектору повинен розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

5. Суб’єкт державного сектору розкриває обрану облікову політику шляхом опису:

5.1. Принципів оцінки статей звітності.

5.2. Методів обліку окремих активів і зобов’язань.

6. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансовій звітності або у примітках до неї.

7. У примітках до фінансової звітності розкривається:

7.1. Інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансовій звітності, але є обов’язковою згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

7.2. Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

7.3. Інформація про орган, який має повноваження згідно із законодавством вносити зміни до фінансової звітності після оприлюднення.

7.4. Інформація про зміст події, що відбулася після дати балансу, та оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування щодо неможливості проведення такої оцінки.

7.5. Інформація про події після дати балансу, які не потребують коригування статей фінансової звітності.

7.6. Інформація про виконання бюджету (кошторису) щодо:

різниці між остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін і фактичними сумами виконання (касовими видатками) та причини їх виникнення;

причини відхилення між затвердженими показниками плану на звітний період та остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін.

7.7. Інформація про виконання бюджету щодо наданих з бюджету кредитів, взаємних розрахунків бюджетів, цінних паперів, фінансування бюджету.

8. У примітках до фінансової звітності за наявності операцій пов’язаних сторін наводиться така інформація:

8.1. Види та обсяги операцій (сума або частка у загальному обсязі) пов’язаних сторін та характер відносин між такими пов’язаними сторонами.

8.2. Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей за операціями пов’язаних сторін.