Нюанси трудових відносин між працівником та фізичною особою-підприємцем

Фізичні особи-підприємці (ФОП) становлять досить вагому частку від усіх роботодавців. Втім, не завжди оформлення трудових відносин ФОПа з працівниками відбувається в повній відповідності з вимогами законодавства. При цьому слід мати на увазі, що на фізичних осіб-підприємців поширюються ті ж нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність, що й на юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 54 Цивільного кодексу України). Тож з метою недопущення помилок у діяльності ФОПа, державна служба зайнятості пропонує звернути увагу на низку специфічних положень, що регулюють трудові відносини  між найманим працівником та даною категорією роботодавців.

1) Особливі вимоги до укладення трудового договору. 

Трудовий договір між фізичною особою-підприємцем та найманим працівником укладається письмово в двох примірниках (п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України). Один із примірників трудового договору має зберігатися у працівника. Починаючи з 2015 року, реєструвати такий трудовий договір в державній службі зайнятості не треба. Таким чином, при укладенні трудових договорів після 1 січня  2015 року не потрібно керуватися Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (Порядок), що затверджений Наказом Мінсоцполітики від 08.06.2001 № 260. Нумерацію укладених трудових договорів підприємець веде самостійно. В усьому іншому оформлення трудових відносин між ФОПом та працівником таке ж, як і для юридичної особи (роботодавець має видати наказ про прийняття працівника на роботу, зробити відповідний запис у його трудовій книжці, сповістити податковий орган перед допуском працівника до роботи тощо).

2) Визначеність типової форми трудового договору. 

Форма трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, затверджена Наказом Мінсоцполітики від 08.06.2001 № 260. Сторони можуть вносити в зазначену форму зміни та доповнення за умови, що вони не будуть погіршувати становище працівників та суперечити законодавству України.

3)  Специфічні підстави й порядок припинення трудових відносин. 

Додатковою підставою для  припинення дії трудового договору є призов ФОПа на військову службу або направлення його на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Окрім того, трудовий договір може бути розірваний у разі призову або мобілізації ФОПа під час особливого періоду (п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП). У такому випадку дозволяється не погоджувати звільнення найманого працівника з профспілкою (абз. 10 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП). Стаття 47 КЗпП зобов’язує ФОПа провести при звільненні розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку із внесеним записом; у разі мобілізації ФОПа зазначені обов’язки мають бути виконані протягом місяця після демобілізації без застосування санкцій та штрафів. Щодо розірвання трудових договорів, які були укладені до 01.01.2015 і зареєстровані в службі зайнятості, то під час звільнення працівника потрібно звернутися до служби зайнятості для зняття договору з реєстрації (ці питання врегульовано в пунктах 9-16 Порядку). У випадку смерті роботодавця – фізичної особи-підприємця – трудові відносини між сторонами припиняються достроково, це визначено в Листі Мінпраці від 05.03.2003 р. № 06/2-2/51.

4) Спрощені вимоги до ведення кадрової документації та ухвалення локальних актів. 

Фізична особа-підприємець має оформляти локальні акти, укладати трудові договори в письмовій формі, вести трудові книжки працівників та може вести книгу реєстрації локальних актів, розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку (їх вправі затвердити трудовий колектив, який може складатися навіть з одного найманого працівника), вести табель обліку робочого часу тощо. Водночас чинним законодавством про працю не передбачено обов’язку ФОПа мати штатний розпис. Про це йдеться в листі Мінсоцполітики від 21.05.2019 N 34/0/23-19/133. Укладення колективного договору є обов’язковим лише для юридичних осіб. Деякі питання, які можуть бути врегульовані колективним договором, допустимо врегулювати іншим нормативним актом. Зокрема, положенням, яким може бути визначено строки виплати заробітної плати та її розміри в першу половину місяця (ст. 24 Закону України “Про оплату праці”). Форми і системи оплати праці та інші питання, визначені у ст. 97 КЗпП, погоджуються з профспілкою або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-підприємців без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників (пункт 2.21-2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58). При цьому ФОП не веде книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів, а також книгу обліку руху трудових  книжок  і вкладишів до них (вимоги п. 7.1 Інструкції 58 поширюються лише на підприємства).

5) Лояльні норми щодо санкцій за недотримання трудового законодавства. 

Усі фізичні особи-підприємці мають дотримуватись трудового законодавства, а усі працівники (незалежно від місця роботи) мають рівні трудові права. Проте чинним законодавством закріплено особливий підхід у питаннях притягнення до відповідальності за недотримання правил. Так, статтею 265 КЗпП встановлені менш суворі санкції у випадку, коли порушниками виступають певні категорії роботодавців. Зокрема, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) до юридичних осіб та ФОПів, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку І – ІІІ груп, застосовується попередження. У разі ж повторення порушення накладаються фінансові санкції. Ці норми покликані, передусім, обмежити негативні наслідки саме для фізичних осіб, адже ФОПи складають 70% платників єдиного податку. Підкреслимо, що найбільша кількість ФОП у 2019 році знаходилась на другій групі платників єдиного податку — 581 тисяча підприємців (44,5%).

ДЦЗ