Облік операцій з купівлі валюти

Закон про валюту визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду. Крім того, цим документом встановлено права та обов’язки суб’єктів валютних операцій та відповідальність за порушення валютного законодавства. Тож питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом та нормативними актами НБУ, а саме:

— Положенням №2, яке встановлює порядок здійснення операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти;

— Положенням №5, яким визначено порядок здійснення валютних операцій;

— Iнструкцією №7, де передбачено порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачено п. 21 розділу II Положенням №5. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів наразі становлять 365 календарних днів.

Увага: відповідно до п. 22 Положення №5 граничні строки розрахунків не поширюються на ЗЕД-контракти з незначною сумою, а саме ціною до 150000 грн (додатково див. пп. 7 п. 2 розділу I Положення №5).

Документальне оформлення

Для здійснення розрахунків СГ може використати власні кошти в іноземній валюті на своїх рахунках (за наявності) або має можливість здійснити купівлю необхідної суми через уповноважені банки і виключно на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ). Це умова ст. 6 Закону про валюту.

Зверніть увагу!

Торгівлю іноземною валютою та/або банківськими металами на валютному ринку України дозволяється здійснювати виключно НБУ та суб’єктам ринку або через таких суб’єктів.

Пункт 6 розділу I Положення №1

Iнформація щодо мети купівлі, переказу та документів, на підставі яких здійснюються купівля, переказ бенефіціару коштів в іноземній валюті, зазначається у заяві на купівлю іноземній валюти і подається в банк, який обслуговує СГ.

Заява для здійснення операції купівлі іноземної валюти подається у довільній формі. Реквізити заяви визначаються в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом. Банк у договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом, визначає у т. ч. порядок, спосіб і форму подання заяв та інших документів, а також порядок інформування клієнта про здійснені банком валютні операції з огляду на інформацію про курс купівлі (див. приклад)/продажу/обміну іноземної валюти, за яким було здійснено валютну операцію.

Клієнт має право відкликати з банку, що його обслуговує, заяву до моменту її виконання банком у повній або частковій сумі шляхом подання листа про відкликання заяви, складеного в довільній формі та підписаного особою або її представником. До речі, умови відкликання заяви/доручення (ураховуючи строк, форму та спосіб подання листа про відкликання заяви) і відшкодування клієнтом пов’язаних із таким відкликанням витрат банку зазначаються також у договорі банківського рахунку між клієнтом та банком.

Порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначає Положення №5. Відповідно до п. 7 та 8 розділу I цього документа клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи — підприємці) здійснюють:

— валютні операції з купівлі іноземної валюти, переказ іноземної валюти на підставі оригіналів документів (уключаючи електронні документи) або копій в електронній/паперовій формі з оригіналів документів на паперових носіях інформації;

— купівлю іноземної валюти через один банк для розрахунків за поточними торговельними операціями з нерезидентом за кожним ЗЕД-договором.

Зберігання документів про купівлю валюти

Банк після здійснення валютної операції з купівлі іноземної валюти на валютному ринку України зобов’язаний зберігати заяву та інші документи, які стали підставою для проведення такої операції.

Пункт 8 розділу II Положення №2

Обслуговуючі банки придбавають іноземну валюту за дорученням та коштом своїх клієнтів. I за це вони отримують комісійну винагороду у гривнях (розмір винагороди у процентах зазначається у заяві). Клієнт подає заяву про купівлю іноземної валюти до банку, що його обслуговує.

Зверніть увагу!

Банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі.

Заборона не поширюється на операції СГ з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов’язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).

Пункти 14-1 та 14-2 Положення №5

Порядок, умови, особливості проведення операцій з купівлі валютних цінностей, їх переказу та використання встановлено у розділі IV Положення №5. Згідно з п. 43 Положення №5 за загальним правилом банк зобов’язаний зараховувати куплену іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів (за винятком купівлі іноземної валюти для виконання резидентом зобов’язань перед нерезидентом за ЗЕД-договором, якщо обмін іноземної валюти здійснено на міжнародному валютному ринку (а не на міжбанківському ринку України!).

Своєю чергою, клієнт-резидент згідно з п. 44 Положення №5 зобов’язаний використати іноземну валюту, куплену в установленому порядку через банк, не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені у заяві про купівлю іноземної валюти. Якщо валюту не буде використано, то у заяві на купівлю, як правило, передбачено норму, яка доручає банку продати невикористану валюту на МВРУ.

Згідно з п. 44 Положення №5 заява резидента про купівлю іноземної валюти/договір резидента з банком мають містити доручення резидента банку продати куплену іноземну валюту, що її не буде переказано за призначенням у зазначений вище термін¹. Протягом 5 робочих днів куплену іноземну валюту банк зобов’язаний продати на МВРУ відповідно до п. 47 Положення №5.

¹ Вимоги щодо строку продажу іноземної валюти не поширюються на іноземну валюту, що не належить до I групи Класифікатора (п. 50 розділу IV Положення №5).

Увага: за правилом п. 53 Положення №5 банк, який обслуговує клієнта, має право за дорученням цього клієнта утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти без зарахування цієї комісійної винагороди на його поточний рахунок у національній валюті, якщо це передбачено в заяві про продаж іноземної валюти. Про це слід пам’ятати і без помилок відобразити в обліку операцію продажу валюти (див. приклад).

I ще один момент. З появою нових положень від НБУ з 07.02.2019 р. немає вимоги перераховувати до бюджету додатну курсову різницю у випадку продажу банком невикористаної валюти клієнта або у разі повернення інвалютного авансу від нерезидента. У минулому (п. 6 розділу III Положення №281) додатна курсова різниця, що могла виникнути за такою операцією, щокварталу перераховувалася до Держбюджету України, а від’ємна курсова різниця відносилася на результати господарської діяльності резидента.

Зауважимо: сьогодні більшість банків для зручності та впевненості у коректності наданого пакета документів, що є підставою для здійснення операції купівлі іноземної валюти, пропонує послугу попередньої перевірки пакета документів — Iнформаційне повідомлення.

Документи на купівлю валюти

Документи, які подаються до обслуговуючого банку для операції купівлі іноземної валюти:

— ЗЕД-договір та додатки;

— інвойс, специфікації;

— митна декларація (акти наданих послуг);

— інші документи.

Таке Iнформаційне повідомлення дає можливість дізнатися про результат перевірки документів банком, планувати операційну діяльність та формувати зручний графік розрахунків з контрагентом, здійснюючи купівлю валюти за наданими документами одноразово загальною сумою або частинами.

Зауважимо, що наразі немає жодних тимчасових заходів із регулювання валютного ринку, у тому числі при здійсненні купівлі іноземної валюти.

Облік придбання валюти

Витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків згідно з п. 18 П(С)БО 16 відносяться до адміністративних витрат. Вище ми зауважили, що у формі заяви про купівлю іноземної валюти резидентом зазначається: «Надаємо право на утримання комісійної винагороди у гривнях у розмірі %». Такі витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено, що підтверджується банківською випискою, де, як правило, зазначено таку суму.

Придбана валюта зараховується на валютний рахунок резидента за курсом НБУ, який діяв на дату придбання. Балансова вартість валюти — це вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу. Сума балансової вартості валюти не визнається ні доходами, ні витратами відповідно до п. 6.8 П(С)БО 15 та п. 9.6 П(С)БО 16.

Але обслуговуючий банк придбаває валюту за комерційним курсом МВРУ. Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів). А під валютним курсом слід розуміти валютний курс, установлений НБУ, тобто курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Як наслідок, різниця між курсами (курсом НБУ та комерційним) формує доходи або витрати від купівлі іноземної валюти. Такі доходи або витрати відображаються в бухобліку на субрахунках 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти», 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».

Валюта, яка зарахована на поточний валютний рахунок СГ, відноситься до монетарних статей балансу, позаяк це стаття балансу про кошти. Отже, СГ потрібно пам’ятати, що відповідно до п. 8 П(С)БО 21 за монетарними статтями в іноземній валюті слід визначати курсові різниці (див. приклад).

Курсові різниці визначаються на дату балансу (зокрема, на 31.03.2020 р. або на 31.12.2020 р., якщо підприємство звітує щороку), якщо валюта наявна на рахунку резидента, а також на дату здійснення господарської операції у її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики підприємства).

Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювалися госпоперації із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Приклад Підприємство 27.03.2020 р. подало заявку до уповноваженого банку на купівлю 10000 дол. США для виконання умов контракту на поставку товару на умовах передоплати. За попереднім розрахунком з поточного рахунку перераховано 260 тис. грн на купівлю валюти. Комісія банку — 0,5% від суми операції. Валюта за контрактом перерахована нерезиденту 01.04.2020 р.

Курси НБУ умовно: на 31.03.2020 р. — 24,9215 грн/дол.;

на 01.04.2020 р. — 25,8580 грн/дол.

Валюта придбана 31.03.2020 р. на міжбанку за комерційним курсом 25,10 грн/дол. (див. таблицю).

Таблиця

Відображення в бухобліку операції придбання валюти

Придбання однієї іноземної валюти за іншу

В обліку СГ може виникнути ситуація, коли доведеться проводити конвертацію одної валюти на іншу. У цьому випадку аналогічно, на підставі поданої заяви, здійснюються продаж та придбання. Операцію з конвертації валюти в обліку потрібно розглядати як дві одночасно здійснені операції: продаж однієї валюти та придбання іншої. Отже, слід визначити дохід або витрати, які формуються за рахунок різниці між курсами валют (курсом НБУ та курсом придбання на МВРУ, наприклад євро та долара США).

Відповідно до п. 9 П(С)БО 15, при обміні подібними активами, які мають однакову справедливу вартість, дохід не визнається. Витрати на придбання іншої валюти у цьому випадку, згідно з п. 6 П(С)БО 16, не виникають, бо немає зменшення активів або збільшення зобов’язань.

Але у СГ виникнуть витрати на комісійну винагороду банку за надані послуги, які, як ми вже зауважили, будуть адмінвитратами підприємства.

Крім того, не слід забувати про обов’язок визначення курсових різниць. Статті балансу про кошти є монетарними, тому у разі здійснення операції з придбання однієї валюти за іншу виникають курсові різниці.

Форс-мажор

У разі якщо виконання договору зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони ЗЕД-договору або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону про валюту

Умови зняття операції з валютного контролю

Банк відповідно до пп. 2 п. 7 розділу II Положення №7 розпочинає відлік граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) за операціями з імпорту товарів. I завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

— якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми;

— у разі імпорту продукції, яка ввозиться до України, — після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД або після пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції;

— у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), — після пред’явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);

— у разі імпорту продукції без її увезення на територію України — після зарахування коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції у повному обсязі за межами України або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Порушення резидентами строку розрахунків, згідно з ч. 5 ст. 13 Закону про валюту, тягне за собою нарахування пені за кожен день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за ЗЕД-договором у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних коштів за договором (вартості недопоставленого товару).