Експерти ВАР разом з адвокатським об’єднанням «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС», проаналізували Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136), який почав діяти 24 березня.
Трудовий договір
Відповідно до ст. 2 Закону № 2136 в умовах воєнного стану форма трудового договору визначається за згодою сторін (усна або письмова форма). Вимога щодо обов’язкової письмової форми трудового договору не застосовується.
В ч. 1 ст. 13 Закону № 2136 вказано, що роботодавець або працівник може призупинити дію трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України. По факту це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Таке призупинення не тягне за собою звільнення працівника.
Також, ч. 3 ст. 13 Закону № 2136 вказує, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Тому, оскільки призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, вважаємо, що роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б. Це необхідно для розуміння сум збитків, які будуть стягуватись з Російської Федерації.
Приклад наказу:
У зв’язку із військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, керуючись ст. 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 № 2136-ІХ, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/22, –
НАКАЗУЮ:
Призупинити дію трудового договору з:
ПІБ, посада
з 24.03.2022 на період дії воєнного стану
Компенсація
20.03.2022 постановою КМУ № 331 затверджено “Порядок надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні” (далі – Порядок).
Порядок поширюється на надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
Відповідно до п. 2 Порядку роботодавець може отримати компенсацію в розмірі 6 500 гривень витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом.
Умовами отримання компенсації є:
- роботодавець перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством;
- подання в установленому законодавством порядку податкової звітності за IV квартал 2021 р. або річної звітності за 2021 рік.
Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування особи.
Для отримання компенсації витрат роботодавець не раніше, ніж через п’ять календарних днів після працевлаштування особи подає до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості або філії регіонального центру зайнятості заяву про компенсацію витрат:
- в електронній формі — через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (далі — Портал Дія);
- в паперовій формі — особисто під час відвідування центру зайнятості або на адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості.
Заява подається роботодавцем до центру зайнятості, розташованого за місцезнаходженням роботодавця.
Рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації витрат приймається регіональним центром зайнятості та оформлюється відповідним наказом протягом п’яти календарних днів після отримання заяви від роботодавця (крім подання заяви через Портал Дія).
Регіональний центр зайнятості здійснює перерахування коштів роботодавцю за перший місяць роботи працівника протягом п’яти робочих днів після прийняття рішення щодо надання компенсації витрат або отримання відомостей з Реєстру роботодавців отримувачів компенсації витрат через Портал Дія.
Для отримання компенсації витрат за другий місяць роботодавець підтверджує продовження зайнятості осіб, стосовно яких прийнято рішення щодо надання компенсації витрат, засобами Порталу Дія або шляхом подання повідомлення центру зайнятості (безпосередньо або на адресу електронної пошти).
Переведення на іншу роботу
Також, на період воєнного стану, не вимагається згода працівника на переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії). При цьому, таке переведення можливе, у випадку якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, а також для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Роботодавець не зобов’язаний повідомляти працівника за 2 місяці про таке переведення або зміну інших істотних умов роботи, як цього вимагає ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України.
Тривалість робочого часу
Ст. 6 Закону № 2136 передбачає збільшення тривалості робочого часу працівників, але не більше 60 годин на тиждень (для всіх категорій працівників), а для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу - не більше 50 годин на тиждень.
Роботодавці, за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення), можуть встановлювати 5 або 6 денний робочий тиждень.
Виплати працівникам від роботодавця
Також, Роботодавцям дозволяється:
- відтермінувати виплату заробітної плати до моменту відновлення діяльності підприємства у разі неможливості своєчасної її виплати внаслідок ведення бойових дій (ч. 4 ст. 10);
- зупиняти дію окремих положень колективного договору (ст. 11).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2136, у період дії воєнного стану, роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Також роботодавець, на прохання працівника, може надати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”.
Тобто, така відпустка може бути більше 15 календарних днів.
Правова підстава:
- Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-ІХ від 15.03.2022.
- Коментар Мінекономіки до Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
- Порядок надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 № 331.
