Оприлюднено Порядки здійснення державного контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю

26 квітня на засіданні Уряду і попри зауваження Держрегуляторної служби прийнято Постанову КМУ від 26.04.2017 р. № 295 „Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.  Цією постановою затверджено два порядки –  Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Розглянемо їх докладніше.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юрособами) та фізсобами, які використовують найману працю.

Хто та як контролюватиме дотримання трудового законодавства?

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюватиметься у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

• Держпраці та її територіальних органів;
• виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі — виконавчі органи рад).

Як проводитимуться інспекційні відвідування?

Інспекційні відвідування будуть проводитися:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3)  за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4—7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

– Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

– ДФС та її територіальних органів про:

• невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
• факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
• факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
• роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

– Пенсійного фонду та його територіальних органів про:

• роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
• роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
• роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20% і більше;
• працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
• роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування зарплати у звітному місяці (відпустка без збереження зарплати без дотримання вимог КЗпП та Закону України “Про відпустки”);
• роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
• роботодавців, у яких 30% і більше працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
• роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці має повідомити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва — 2-х робочих днів.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення, безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, винесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Своєю чергою, об’єкт відвідування має право не допустити до проведення інспекційного відвідування у разі:

• відсутності службового посвідчення;
• якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
• якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує вищезазначені строки.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю — припис про їх усунення. Припис або вимога можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці, а у разі незгоди з їхнім рішенням – до керівника або заступника керівника Держпраці. Скарга розглядатиметься у 30-денний строк з дати її надходження.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю

Цей Порядок визначає основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Основною метою державного нагляду є виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади (далі — об’єкт нагляду) повноважень, визначених відповідно частиною третьою статті 34 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” та частиною другою статті 259 КЗпП.

Державний нагляд здійснюватиметься шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об’єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об’єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням.

Виїзні перевірки проводитимуться уповноваженими посадовими особами відповідно до індивідуального графіка. Про проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа має повідомити об’єкту нагляду не пізніше ніж за 5 робочих днів до її початку.

Строк проведення виїзної перевірки не може перевищувати5-ти робочих днів та за обґрунтованим поданням уповноваженої особи може бути продовжений керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу до 10 робочих днів.

За результатами здійснення державного нагляду складається висновок. У разі виявлення порушень законодавства про працю та/або недоліків під час здійснення контрольних повноважень також складається вимога.