Особливості працевлаштування іноземців

27 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій» № 2058-VIII (далі — Закон № 2058-VIII). Законом № 2058-VIII внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон) — до Розділу VII «Застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні». Саме даним розділом Закону на сьогодні регулюється процедура працевлаштування іноземців (до набрання чинності вищевказаних змін процедура працевлаштування регулювалася також Порядком видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабміну від 27.05.2013 № 437, на сьогодні вказаний Порядок втратив чинність).

В даному матеріалі на основі аналізу змін до Закону ми розкриємо, зокрема, питання порядку отримання дозволу на працевлаштування іноземців (далі — Дозвіл); визначимо, працевлаштування яких категорій іноземців потребує дозволу, а яких — ні; зупинимось на питаннях відмови у наданні Дозволу та скасування Дозволу; розкажемо про заходи відповідальності, що можуть бути застосовані до осіб-порушників порядку застосування праці іноземців.

Дозвіл на працевлаштування: чи завжди він потрібен?

Стаття 42 Закону визначає, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Проте в той же час Закон визначає винятки із загального правила і визначає категорії осіб, працевлаштування яких здійснюється без Дозволу.

До таких категорій належать:

1) іноземці, які постійно проживають в Україні;

2) іноземці, які набули статусу біженця або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземці, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представники іноземного морського (річкового) флоту;

5) працівники закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;

6) спортсмени, які набули професійного статусу, артисти та працівники мистецтва для роботи в Україні за фахом;

7) працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

8) працівники іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;

9) священнослужителі, які тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності;

10) іноземці, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

11) іноземці, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;

12) інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак, забігаючи наперед, зазначимо, що Закон передбачає доволі значні штрафні санкції за працевлаштування іноземців без Дозволу. Тому, якщо роботодавець впевнений, що іноземець належить до однієї з категорій, які можуть бути працевлаштовані без отримання Дозволу, він повинен мати доказ належності працівника до зазначеної категорії осіб та бути готовим надати вказаний доказ контролюючим органам. А у випадку спірних та неоднозначних ситуацій радимо отримати письмове роз’яснення від територіального підрозділу Міністерства соціальної політики.

Спеціальні категорії іноземців

Одним із нововведень Закону є визначення окремих категорій іноземців, працевлаштування яких має певні особливості. До таких особливих категорій віднесено:

• іноземних високооплачуваних професіоналів (спеціалісти, які отримають заробітну платню у розмірі не менше 50 мінімальних заробітних плат, що станом на кінець 2017 року становить 160 000 грн.);
• засновників та/або учасників, та/або бенефіціарів (контролерів) юридичної особи, створеної в Україні;
• випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
• іноземних працівників творчих професій;
• іноземних ІТ-професіоналів.

Найважливішими особливостями працевлаштування даних категорій іноземців є, по-перше, відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати для таких працівників; по-друге, строк, на який видається Дозвіл на працевлаштування осіб вказаних категорій.

Щодо мінімальної заробітної плати, яка має виплачуватися працівникам-іноземцям, то частина 3 статті 42¹ Закону встановлює, що роботодавець може отримати Дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:

• п’ять мінімальних заробітних плат — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України «Про освіту» (станом на кінець 2017 року — 16 000 грн);
• десять мінімальних заробітних плат — для всіх інших категорій найманих працівників (станом на кінець 2017 року — 32 000 грн).

Щодо строку Дозволу, то Дозвіл на працевлаштування іноземців, що відносяться до вищевказаних особливих категорій, може бути виданий строком до трьох років. Тоді, як за загальним правилом Дозвіл видається строком до одного року.

Порядок отримання дозволу на працевлаштування

Подання документів. Для отримання Дозволу, роботодавець подає до територіального центру зайнятості пакет документів. Звертаємо увагу, що відділ центру зайнятості, до якого подаються документи залежить від місця реєстрації роботодавця.

До пакету документів входять:

1) заява за формою, визначеною постановою Кобміну від 15.11.2017 № 858;
2) копія паспорта іноземця з перекладом;
3) кольорова фотокартка;
4) копія проекту трудового договору, посвідчена роботодавцем.

У випадку, якщо роботодавець працевлаштовує іноземця, що належить до спеціальної категорії іноземців, додатково подаються такі документи:

1) щодо випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, — копія диплома про вищу освіту відповідного університету, визнаного в Україні в установленому порядку;

2) щодо іноземних працівників творчих професій — нотаріально засвідчені копії документів, що ідентифікують об’єкт авторського права та/або суміжних прав автора та засвідчують авторство (авторське право);

3) щодо відряджених іноземних працівників — копія договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, які направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг);

4) щодо внутрішньокорпоративних цесіонаріїв — рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну та копія контракту, укладеного між іноземцем або особою та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні;

5) щодо осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, — копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні.

Звертаємо увагу на те, що всі перелічені документи, що були видані на території іншої країни, мають бути у встановленому порядку легалізовані. Легалізація може бути здійснена шляхом проставлення штампу апостиль або консульської легалізації.

З огляду на вищевказаний перелік документів тепер, після набрання чинності змін до Закону, при отриманні Дозвулу не потрібно подавати:

• копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця чи особи без громадянства;
• документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ;
• довідку МВС про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають на території України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження;
• довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець чи особа без громадянства, які на момент оформлення дозволу перебувають за межами України, не відбувають покарання за скоєння злочину та стосовно них не здійснюється кримінальне провадження.

Розгляд документів

До підготовки пакету документів слід підійти з максимальною уважністю, оскільки подання неповного та/або некоректного пакету документів може стати причиною для зупинення розгляду Заяви та/або відмови у видачі Дозволу. Так, законодавство передбачає виключний перелік підстав для зупинення розгляду заяви про видачу Дозволу. Серед них, зокрема, такі підстави як: подання разом із заявою документів або відомостей, не в повному обсязі; невідповідність заяви та/або документів, поданих разом із заявою, вимогам, установленим цим Законом, складення заяви не за встановленою формою.

Якщо документи все-таки було подано з порушеннями, уповноважена особа територіального центру зайнятості приймає рішення про зупинення строку розгляду заяви. Для усунення підстав, викладених у рішенні, роботодавцю надається сім робочих днів з дати прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про видачу Дозволу і три робочі дні з дати прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про продовження строку дії Дозволу. Якщо у встановлений строк роботодавець не усуне причин зупинення розгляду заяви, у видачі Дозволу буде відмовлено.

Подана заява про видачу Дозволу розглядається протягом 7 робочих днів (заява про продовження строку дії Дозволу розглядається протягом 3 днів).

У випадку позитивного рішення про надання Дозволу, роботодавець протягом десяти днів з моменту отримання вказаного рішення, зобов’язаний сплатити відповідну плату за видачу такого Дозволу. Звертаємо увагу на те, що у випадку, якщо роботодавець не здійснить оплату у встановлений строк, такий Дозвіл скасовується.

Розмір плати напряму залежить від строку, на який видається відповідний Дозвіл. Так, вартість отримання Дозволу строком від 1 до 3 років (або у випадку продовження строку дії на той самий строк) становитиме у шість прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб (станом на кінець 2017 року — 9600 грн). Вартість отримання дозволу, що діятиме від 6 місяців до 1 року (або у випадку продовження строку дії на той самий строк) становитиме 4 розміри прожиткових мінімуми доходів громадян для працездатних осіб (станом на кінець 2017 року — 6400 грн). Дозвіл, строком дії до 6 місяців буде коштувати 2 розміри прожиткових мінімуми доходів громадян для працездатних осіб (станом на кінець 2017 року — 3200 грн).

Після отримання Дозволу, роботодавець зобов’язаний протягом 90 днів укласти трудовий договір з особою, щодо працевлаштування якої видано Дозвіл, та не пізніше 10 днів з моменту укладення договору — надати його копію територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Ігнорування роботодавцем вказаного положення є підставою для скасування Дозволу.

Негативні наслідки порушення законодавства у сфері працевлаштування іноземців

Одним із негативних наслідків порушення законодавства у сфері працевлаштування іноземців можна вважати скасування Дозволу. Так, статтею 42¹⁰ Закону визначено, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий Дозвіл, якщо, зокрема:

1) роботодавець не сплачує у встановлений строк плату за видачу або продовження дії Дозволу (строк — 10 днів з моменту отримання рішення про видачу Дозволу);

2) роботодавець не подає у встановлений строк копію трудового договору (строк — 10 днів після його укладення);

3) будуть виявлені недостовірні дані у поданих документах, що не могли бути виявлені на етапі розгляду заяви;

4) якщо буде прийнято рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця;

5) буде встановлено факт застосування праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що визначені Дозволом.

Крім цього, статтею 53 Закону передбачено накладення досить значних штрафів на роботодавця у випадку порушення встановленого Законом порядку працевлаштування іноземців. Так, якщо роботодавець працевлаштовує іноземців або осіб без громадянства:

на умовах трудового або іншого договору без Дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (станом на кінець 2017 року — 64 000 грн).

на інших умовах, ніж ті, що передбачені Дозволом, — стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (станом на кінець 2017 року — 32 000 грн).

Отже, процедура працевлаштування іноземців зазнала певних змін. Роботодавець тепер не зобов’язаний обгрунтовувати необхідність застосування праці саме іноземців, а не вітчизняних працівників. Як і раніше, для на застосування праці іноземців треба отримувати відповідний Дозвіл. Поряд із певним спрощенням документального оформлення отримання Дозволу, законодавець збільшив розмір плати за отримання дозволу та закріпив платність продовження дії Дозволу. Разом із тим законодавець визначив спеціальні правила працевлаштування для окремих категорій осіб, а також закріпив вимогу щодо мінімальної заробітної плати для працівників-іноземців. Запровадження даних змін має сприяти залученню іноземних інвестицій в Україну. Чи буде реалізована дана мета — покаже час!

Джерело: hrliga