Особливостi звiльнення працiвникiв за угодою сторiн

Механiзм правового регулювання припинення трудового договору пов’язаний iз волевиявленням його сторiн – працiвника та власника або уповноваженого ним органу.

Так, вiдповiдно до ч.1 ст. 21 КЗпП трудовий договiр укладається мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом.

Отже, угода про припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП укладається мiж сторонами трудового договору, якими є працiвник i власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган.

Рiшення про розiрвання трудового договору ухвалюється власником або уповноваженим ним органом пiдприємства, установи, органiзацiї, надiленим вiдповiдними повноваженнями.

Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП пiдставою для припинення трудового договору є угода (домовленiсть) сторiн.

Трудовий договiр за такою пiдставою припиняється в разi взаємної згоди сторiн трудового договору.

Виходячи з того, що трудовий договiр є угодою мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною’особою, iнiцiатива (пропозицiя) щодо звiльнення за угодою сторiн може надходити як вiд працiвника, так i власника або уповноваженого ним органу.

Останнiй робочий день працiвника визначається сторонами ва взаємної згоди.

Форма домовленостi (угоди сторiн) про звiльнення за цiєю пiдставою припинення трудового договору не визначена, а це означає, що пропозицiя (iнiцiатива) i сама угода сторiн про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути у письмовiй або уснiй формi.

За цiєю пiдставою може бути припинено як строковий трудовий договiр до закiнчення його строку, так i трудовий договiр, укладений на невизначений строк.

Незалежно вiд форми трудового договору припинення трудових правовiдносин допускається в разi досягнення домовленостi мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом у будь-який час i у строк, визначений сторонами.

Якщо працiвник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в нiй має бути зазначено прохання звiльнити його за угодою сторiн i дату звiльнення.

Ураховуючи, що трудовий договiр укладається, як правило, у письмовiй формi (ст. 24 КЗпП), процедуру припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП доцiльно теж оформлювати у письмовiй формi.

У наказi (розпорядженнi) i трудовiй книжцi працiвника зазначаються пiдстава звiльнення за угодою сторiн з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП i ранiше домовлена дата звiльнення.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорiв» передбачено, що судам слiд мати на увазi: за домовленостi мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторiн) договiр припиняється у строк, визначений сторонами.

Така домовленiсть може бути анульована лише за взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу i працiвника.

Працiвник не може бути звiльнений вiдповiдно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн, якщо одна зi сторiн не надає згоди на припинення трудового договору за цiєю пiдставою або не було досягнуто домовленостi щодо дати такого звiльнення. У такому разi трудовий договiр може бути припинений з iнших пiдстав, передбачених КЗпП.

Звiльнення за угодою сторiн дозволяє власниковi або уповноваженому ним органу i працiвниковi уникнути, трудових спорiв, пов’язаних iз розiрванням трудового договору з iнших пiдстав за iнiцiативою власника або уповноваженого ним органу.

Порядок та строки припинення трудового договору за угодою сторiн визначаються працiвником i власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору згiдно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає попередження про звiльнення нi вiд працiвника, нi вiд власника або уповноваженого ним органу. День закiнчення роботи визначається сторонами вiдповiдно до взаємної згоди.

Як правило, iнiцiює припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП працiвник, подаючи власниковi або уповноваженому ним органу заяву з конкретними пропозицiями щодо такого звiльнення. Якщо така пропозицiя працiвника влаштовує власника або уповноважений ним орган, останнiй видає вiдповiдний наказ (розпорядження) про таке звiльнення.

Пiд час звiльнення за угодою сторiн слiд дотримуватися таких рекомендацiй:

– звiльнення за угодою сторiн не вважається звiльненням за iнiцiативою працiвника, i як наслiдок неправильно буде застосувати в такому випадку ст. 38-39 КЗпП;

– у разi звiльнення за угодою сторiн потрiбне волевиявлення обох сторiн, а тому звiльнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП вважатиметься незаконним за наявностi будь-якого тиску з боку сторiн;

– сторони мають право визначати будь-який строк такого звiльнення;

– угоду про звiльнення доцiльно укласти у письмовiй формi, але така умова не є обов’язковою;

– угода про звiльнення може бути анульована (але тiльки за взаємної згоди працiвника i власника або уповноваженого ним органу);

– домовленiсть щодо анулювання угоди про звiльнення доцiльно закрiпити письмово, але це необов’язково.

Звiльнення за угодою сторiн можна характеризувати так:

– вiдсутнiсть взаємних претензiй сторiн трудового договору (працiвник та власник або уповноважений ним орган);

– необов’язковiсть дотримання сторонами письмової форми волевиявлення про звiльнення, оскiльки така форма може бути усною;

– вiдсутнiсть зобов’язання сторiн щодо виконання будь-яких процесуальних дiй (наприклад, попередження; зобов’язання щодо працевлаштування працiвника; погодження звiльнення з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї тощо);

– вiдсутнiсть зобов’язання власника або уповноваженого ним органу щодо виплати працiвниковi вихiдної допомоги.

Вiдповiдно до пiдстави припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 .ст. 36 КЗпП може бути припинено як трудовий договiр, укладений на невизначений строк, так i строковий трудовий договiр до закiнчення його строку (як правило, ця пiдстава звiльнення застосовується для дострокового припинення строкового трудового договору).

Так, якщо сторони трудового договору не мають права на дострокове розiрвання строкового трудового договору, вони можуть домовитися про його припинення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Законодавством не передбачено обов’язкового оформлення письмового документа, що iнiцiює припинення строкового трудового договору (заяви працiвника чи повiдомлення власника або уповноваженого ним органу).

Якщо мiж власником або уповноваженим ним органом i працiвником досягнуто згоди щодо припинення строкового трудового договору, то вiн може бути припинений у будь-який час. Iнiцiатива у припиненнi трудового договору може надходити як вiд працiвника, так i вiд власника або уповноваженого ним органу. У разi погодження iнiцiативи другою стороною вважається, що сторони дiйшли згоди щодо припинення трудового договору i працiвник звiльняється з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

У кадровiй практицi нерiдко трапляються випадки, коли плутають припинення трудового договору за угодою сторiн (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) iз розiрванням трудового договору з iнiцiативи працiвника (ст. 38 КЗпП).

Таке звiльнення є альтернативою звiльненню з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу або працiвника.

Слiд звернути увагу, що пiдстави припинення трудового договору передбачають як рiзний порядок оформлення звiльнення працiвника, так i рiзнi правовi наслiдки як для працiвника, так i для власника або уповноваженого ним органу.

Так, вiдповiдно до ст. 38 КЗпП працiвник має право розiрвати трудовий договiр, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi.

Якщо заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган має розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.

Є випадки, коли вiдсутнi причини, що зумовлюють неможливiсть продовжувати роботу, але працiвник наполягає на звiльненнi за власним бажанням до закiнчення двотижневого строку пiсля подання заяви про звiльнення. Слiд зазначити, що в такому разi з працiвником може бути розiрвано трудовий договiр у будь-який час до закiнчення двотижневого строку попередження виключно за згоди власника або уповноваженого ним органу, при цьому таке звiльнення провадиться з iнiцiативи самого працiвника вiдповiдно до ст. 38 КЗпП, а не за угодою сторiн (п. 1 .ч. 1 ст. 36 КЗпП).

Отже, припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає попередження про звiльнення нi вiд працiвника, нi вiд власника або уповноваженого ним органу.

Припинення трудового договору за угодою сторiн на вiдмiну вiд розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника характеризується також наявнiстю взаємного волевиявлення сторiн щодо закiнчення трудових правовiдносин.

Угода сторiн як пiдстава для припинення трудових правовiдносин може застосовуватися, як правило, тодi, коли жодна iз сторiн (нi працiвник, нi власник або уповноважений ним орган) не мають iнших пiдстав, передбачених законодавством, для розiрвання трудового договору.

Звiльнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн дає можливiсть працiвниковi та власнику або уповноваженому ним органу в окремих випадках уникнути негативних для себе наслiдкiв, якi можливо були б у разi звiльнення працiвника з iнших визначених законодавством пiдстав, а в деяких випадках – отримати такi наслiдки.

Наприклад, невигiдним може бути звiльнення за угодою сторiн для працiвника, якщо з ним передбачається розiрвання трудового договору у зв’язку iз змiною в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiєю, реорганiзацiєю, банкрутством або пеоепрофiлюванням пiдприємства, установи, органiзацiї, скороченням чисельностi або штату працiвникiв (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) чи виявленою невiдповiднiстю працiвника обiйманiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї або стану здоров’я, якi перешкоджають продовженню такої роботи (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Негативним наслiдком звiльнення за угодою сторiн у такому разi є вiдсутнiсть обов’язку власника або уповноваженого ним органу щодо переведення за згоди працiвника на iншу роботу, але таке працевлаштування є обов’язковою умовою в разi звiльнення за пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП вiдповiдно до ч. 2 ст. 40 КЗпП.

Крiм того, вiдповiдно до ст. 44 КЗпП у разi припинення трудового договору, зокрема з пiдстав, зазначених пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виплатити працiвниковi вихiдну допомогу в розмiрi, не меншому за середньомiсячний заробiток.

Вигiдним у такому разi звiльнення за угодою сторiн буде для власника або уповноваженого ним органу, оскiльки вiн не буде обтяжений обов’язкового щодо працевлаштування такого працiвника та виплати йому вихiдної допомоги.

Слiд також зазначити, що безпiдставне звiльненнi за угодою сторiн працiвникiв, яких власник або уповноважений ним орган зобов’язаний був звiльняти за своєю iнiцiативою, наприклад: у разi систематичного невиконання працiвником без поважних причин обов’язкiв, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП); прогулу (в тому числi вiдсутностi на роботi бiльш нiж три години упродовж робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП); появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп’янiння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП); винних дiй працiвника, який безпосередньо обслуговує грошовi, товарнi або культурнi цiнностi, якщо цi дiї дають пiдстави для втрати довiр’я до нього (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП); учинення працiвником, який виконує виховнi функцiї, аморального проступку (п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП) тощо, – дозволяє працiвниковi уникнути дисциплiнарної вiдповiдальностi за порушення трудової дисциплiни, несумлiнне виконання трудових обов’язкiв, iнших негативних наслiдкiв, передбачених чинним законодавством.

Ураховуючи викладене, як працiвник, так i власник або уповноважений ним орган до ухвалення рiшення про припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторiн) у кожному конкретному випадку повиннi враховувати всi правовi наслiдки, яких вони набудуть пiд час такого розiрвання трудового договору.

Припинення трудового договору незалежно вiд пiдстав звiльнення оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. У наказi (розпорядженнi) про звiльнення завжди зазначається прiзвище, iм’я, по батьковi працiвника, його посада, дата та пiдстава припинення трудового договору вiдповiдно до формулювання законодавства про працю з конкретним посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Працiвник має бути ознайомлений iз наказом (розпорядженням) пiд пiдпис. Крiм того, на вимогу працiвника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати йому копiю наказу (розпорядження).

Також слiд зазначити, що вiдповiдно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi ст. 116 КЗпП.

Пiд час розрахунку слiд виплатити працiвниковi заробiтну плату, яка йому належить, грошову компенсацiю за всi невикористанi днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки, якщо працiвник мав на неї право.

Пiд час звiльнення працiвника виплата всiх сум, що належать йому вш пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення.

Якщо працiвник у день звiльнення не працював, то такi суми мають бути виплаченi не пiзнiше вiд наступного дня пiсля пред’явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi пiд час звiльнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою цих сум.

За статтею 117 КЗпП у разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi ст. 116 КЗпП, за вiдсутностi спору про їхнiй розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Слiд також зазначити, що вiдповiдно до ст. 3 Закону України «Про вiдпустки» на бажання працiвника в разi його звiльнення йому має бути надано невикористану вiдпустку з наступним звiльненням. Датою звiльнення в цьому разi буде останнiй день вiдпустки.

Крiм цього, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працiвниковi його трудову книжку в день звiльнення з унесеним до неї вiдповiдним записом.

Згiдно з п. 2.3 Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнпрацi, Мiн’юсту, Мiнсоцзахисту України вiд 29.07.93 р. № 58, зареєстрованим у Мiн’юстi України 17.08.93 р. за № 110 (iз змiнами, далi – Iнструкцiя), записи у трудовiй книжцi пiд час звiльнення повиннi провадитися у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства i з посиланням на вiдповiдну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4 Iнструкцiї передбачено, що записи в трудовiй книжцi про звiльнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звiльнення i мають точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження).

Iз записом про звiльнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний пiд пiдпис ознайомити працiвника.

Згiдно, з п. 4.1 Iнструкцiї в разi звiльнення працiвника всi записи про роботу i нагороди, внесенi у трудову книжку за час роботи на цьому пiдприємствi, засвiдчуються пiдписом керiвника пiдприємства або спецiально уповноваженою ним особою та печаткою пiдприємства або печаткою вiддiлу кадрiв.

У разi затримання видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi сплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звiльнення в такому разi вважається день видачi трудової книжки. Про новий день звiльнення видається наказ (розпорядження) i вноситься запис до трудової книжки працiвника. Ранiше внесений запис про день звiльнення визнається недiйсним у порядку, визначеному п. 2.10 Iнструкцiї.

Якщо працiвник вiдсутнiй на роботi в день звiльнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повiдомлення про потребу отримати трудову книжку.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тiльки за письмової згоди працiвника (п. 4.2 Iнструкцiї).

У разi звiльнення за угодою сторiн власник або уповноважений ним орган до трудової книжки працiвника вносить такий запис: «Звiльнений за угодою сторiн, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Слiд також зазначити, що вiдповiдно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП трудовi спори за заявами працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiдстав припинення трудового договору, змiну дати i формулювання причини звiльнення, оплату часу вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорiв працiвникiв, зазначених ч. 3 ст. 221 та ст. 222 КЗпП, розглядаються безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах.

Працiвник вiдповiдно до ст. 233 КЗпП може звернутися iз заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або мав дiзнатися про порушення свого права, а у справах про звiльнення – в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

По материалам: Навчальний центр «Домінанта»