За останній звітний рік у міжміському сполученні автомобільним транспортом (автобусами) перевезено 148 мільйонів пасажирів. Влітку досить актуальне питання пасажирських перевезень автобусом, адже майже третина громадян України прямують на відпочинок автобусом, як закордон, так і між містами України.
Однак, більшість пасажирів не використовують весь спектр наданих їм прав під час автобусної подорожі та не знають, які обов’язки покладені на водія та перевізника.
Варто зауважити, що купуючи квиток пасажир автоматично погоджується з умовами публічного договору (договору оферти). З цими умовами можливо ознайомитись під час придбання квитків через сервіс дистанційного замовлення та оплати послуг перевезення, розташованого в мережі Інтернет або на касі перевізника.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Таким чином, обов’язково перед придбанням квитка необхідно ознайомитись з умовами публічного договору перевезення. У тексті договору можуть бути умови, які обмежують права пасажира і лише пасажиру вирішувати користуватися такими послугами чи ні.
Одним із найрозповсюдженіших порушень прав пасажирів є скасування або затримка рейсу.
Скасування рейсу:
Згідно Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, особа, яка придбала квиток, має право на повернення його в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній вартості квитка, у разі: відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням; ненадання пасажиру місця, зазначеного у квитку (у разі відмови пасажира від іншого запропонованого місця); надання для перевезення автобуса, клас якого нижчий, ніж зазначено у розкладі руху на автостанції.
Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Таким чином, у разі скасування рейсу перевізник зобов’язаний повернути кошти за квиток та сплатити пеню у розмірі трьох відсотків від ціни квитка за кожний день прострочення наданої послуги. В першу чергу необхідно звернутися до перевізника із усною вимогою повернути кошти за квиток. У разі відмови звернутися із письмовою вимогою повернути кошти за квиток та сплатити вказану вище пеню. У разі ігнорування перевізником вимоги, залишається звертатися до суду та стягувати з перевізника вартість квитка, пеню та моральну шкоду.
Затримка рейсу:
Відповідно до ст. 922 ЦК України, за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов’язаний повернути пасажиру провізну плату.
Таким чином, у разі затримки рейсу з пункту відправлення, пасажир має право відмовитись від послуг перевезення та повернути кошти сплачені за квиток. Крім того, пасажир має право вимагати сплату пені у розмірі трьох відсотків від ціни квитка за кожну годину затримки.
Якщо пасажир все ж таки скористався неналежною послугою (відбулася затримка рейсу з пункту відправлення та невчасне прибуття до пункту призначення) слід керуватися наступними нормами законодавства.
Згідно з п. 40 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту за договором перевезення пасажира автобусом перевізник зобов’язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу – доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі. Пасажир зобов’язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення – плату за його перевезення.
Статтею 906 ЦК України передбачена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у виді відшкодування збитків, завданих замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилось неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Отже, у разі затримки рейсу перевізник зобов’язаний сплатити кошти в рахунок зменшення вартості квитка, пеню за кожну годину затримки рейсу та інші збитки (наприклад вартість авіаквитка, якщо у зв’язку із затримкою автобусного рейсу пасажир не встиг на літак). У разі ігнорування перевізником усної або письмової вимоги, залишається звертатися до суду та стягувати кошти в рахунок зменшення вартості квитка, пеню за кожну годину затримки рейсу, моральну шкоду та інші збитки.
Відповідальність за втрату багажу:
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Спеціальних вимог щодо бірок або кріплень крихкого багажу в законі немає. Відповідно, якщо перевізник прийняв багаж без зауважень, він несе відповідальність з моменту прийняття до видачі в пункті призначення. Згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму. Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення. У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку. Таким чином, у разі втрати багажу перевізником, пасажиру необхідно обов’язково написати заяву про видачу багажу. При втраті багажу пасажиру повертається плата за його перевезення, компенсація у розмірі втраченого багажу (оголошеної пасажиром цінності). На практиці досить важко в судовому порядку довести дійсну вартість втраченого багажу, тому набагато краще встановлювати оголошену цінність багажу, яка є пропорційною речам у такому багажу.
Обслуговування пасажирів на автостанціях:
Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, автостанція через систему гучного мовлення надається інформація про: час відправлення та прибуття автобусів, графік роботи квиткових кас та автостанції; умови обслуговування осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, матерів з дітьми під час обслуговування на автостанціях; відміну рейсу чи заміну автобуса, призначення додаткового рейсу, зміни у графіку роботи квиткових кас. Власники автостанцій несуть відповідальність згідно із законом за якість та безпечність послуг, що надаються автостанціями пасажирам і автомобільним перевізникам, доступність, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.
Безспірне право окремих категорій громадян на безкоштовний проїзд:
Згідно ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно доп.7ч.1ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.
Відповідно до ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда І групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).
Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт». Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
Таким чином, якщо пасажир переконаний, що мав право на безкоштовне перевезення, але йому було відмовлено у ньому, необхідно звертатися до суду та стягувати моральну шкоду за таку відмову. З практики її розмір складає близько 10 000 гривень.
Страхування пасажирів під час автомобільних перевезень:
Обов’язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті здійснюється згідно із законодавством. У салоні автобуса розміщуються відомості про автомобільного перевізника та страховика (найменування, адреса і телефон). У відповідності до Положення про обов’язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перевізник на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинен: 1) скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка; 2) видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон). Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов’язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми. Таким чином, пасажиру необхідно перевірити чи міститься на зворотному боці квитка інформація про страховика, а також у разі страхового випадку вимагати від перевізника надання документів визначених у Положенні про обов’язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Варто звернути увагу і на основні права пасажирів, передбачені Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Так, п. 169 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачені такі права пасажирів, як зокрема, право на безпечне і високоякісне перевезення; перевозити тварин у встановленому законодавством порядку; безоплатно перевозити ручну поклажу в кількості не більш як дві одиниці на міських та приміських маршрутах; безоплатно перевозити з собою одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; отримувати від автомобільного перевізника, водія, працівника автостанції інформацію про послуги з перевезень; на компенсацію заподіяної шкоди. Слід зазначати, що у разі порушення пасажиром своїх обов’язків, водій не має права застосовувати фізичний примус та самостійно виштовхувати пасажира з салону автобуса. В такому випадку водій має право зупинити автобус та викликати правоохоронні органи для затримання особи за вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, водій автобусу зобов’язаний, зокрема: дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса; приймати, розміщувати та видавати багаж пасажирам на передбачених графіком руху зупинках; вживати необхідних заходів до забезпечення безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки на залізничному переїзді; пройти перед виїздом на маршрут медичний огляд, забезпечити перевірку технічного стану і комплектності транспортного засобу; бути охайно одягненим, чемно поводитися з пасажирами; продавати квитки пасажирам до початку руху автобуса у передбачених законодавством випадках. В завершення даної статті, варто зазначити про вимоги до перевізника, які не завжди ним виконуються:
- на автобусі повинно бути 2 трафарети із зазначенням місця відправлення і прибуття. Передній трафарет має бути візуально помітний за 15 метрів до автобуса, а боковий за 3 метра;
- в салоні повинна бути наступна інформація: витяг з правил в частині прав та обов’язків водія і пасажира, нумерація місць, розмір штрафів за порушення, кількість сидячих місць, інформація про перевізника та страховика;
- при міжміських перевезеннях між областями повинен в салоні бути витяг з Дозволу на такі перевезення виданий державною службою з безпеки на транспорті;
- на міжміських маршрутах не дозволяється перевозити дітей віком до 14 років без супроводження дорослих, за винятком випадків перевезення дітей до загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості автобусами внутрішньообласних маршрутів та регулярних спеціальних перевезень.
Джерело: Протокол
