Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 520/13909/19 та встановив, що підставою для відшкодування витрат, понесених працівником під час відрядження є виключно наявність розрахункових документів, що засвідчують їх вартість.
Обставини справи
Так, суть справи полягала в тому, що підполковника було направлено до ГУНП у Луганській області на стажування в порядку відрядження до іншого населеного пункту поза його місцем проживання, однак ГУНП у Харківській області протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства не проведено фінансування такого відрядження за рахунок бюджетних асигнувань, не прийнято звіт про використання коштів та не оформлено посвідчення про відрядження, щодо чого позивач неодноразово звертався до керівництва ГУНП у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП у Харківській області підполковника поліції грошової компенсації за витратами за час проходження стажування в порядку відрядження в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019.
Зобов’язано Головне управління Національної поліції в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП у Харківській області підполковника поліції та прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування.
Зобов’язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року в сумі 35 834, 06 грн.
Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Висновок Верховного Суду
Так, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що направлення особи на стажування до іншого населеного пункту поза його постійним місцем роботи є відрядженням та має фінансуватися за рахунок бюджетних коштів.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що перебуваючи на стажуванні в порядку відрядження, виконував накази ГУ НП у Харківській області, мав прямий обов’язок виконувати рішення керівництва та, відповідно, не міг уникнути витрат під час відрядження.
Щодо посилань на відсутність договору про оренду житла з ФОП колегією суддів Верховного Суду зазначила таке.
Відповідно до пункту 8 Розділу III Інструкції № 672 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Отже, підставою для відшкодування витрат, понесених працівником під час відрядження є виключно наявність розрахункових документів, що засвідчують їх вартість.
При цьому, ВС підкреслив, аналіз положень Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що законодавством передбачена можливість укладення договорів, зокрема найму житла, у спрощеному порядку через: ділове листування – шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
Враховуючи, що договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що сторонами по договору найму житла дотримані вимоги щодо форми даного правочинну спрощеній (усній) формі, оскільки його зміст та істотні умови були відображені у рахунках – фактурах та фіскальних чеках, з огляду на що витрати у розмірі 28925 грн за найм житлового приміщення у місті Сєвєродонецьк є підтвердженими
За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з’ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
