Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.08.2005 № 281

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
29 серпня 2005 р.
за № 950/11230

Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України

Відповідно до статей 44, 45 і 47 Закону України “Про Національний банк України” та розділів II і III Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та з метою впорядкування операцій на міжбанківському валютному ринку України Правління Національного банку УкраїниПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (додаються).

{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

2. Затвердити Правила функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами.

{Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 153 від 02.06.2008}

3. Норми Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою мають зворотну дію в часі, якщо їх застосування призводить до пом’якшення або скасування відповідальності.

{Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

4. Департаменту валютного регулювання (О.А. Щербакова) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома Операційного і територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Департамент валютного регулювання (О.А. Щербакова).

6. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
10.08.2005  № 281

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок та умови торгівлі іноземною валютою

{Назва в редакції Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

{У тексті Положення (крім пункту 4 глави 2 розділу II) слово “Правила” у всіх відмінках замінено словом “Положення” у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

Розділ І. Загальні положення

{У тексті Розділу І слова “Торговельна сесія” та “проведення Торговельної сесії” у всіх відмінках замінено словами “функціонування Системи підтвердження угод” у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

1. Це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

2. Положення розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі – Декрет), а також статей 7 і 45 Закону України “Про Національний банк України”.

3. Національний банк України (далі – Національний банк) здійснює торгівлю іноземною валютою з метою забезпечення виконання функцій, покладених на нього законодавством України.

4. У Положенні терміни вживаються в такому значенні:

арбітражні операції на умовах маржинальної торгівлі (далі – арбітражні операції) – безготівкові операції, які передбачають виконання двох зустрічних зобов’язань з купівлі та продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту та здійснюються без реальної поставки валюти на міжнародному валютному ринку на умовах “тод”, “том” або “спот” з метою отримання прибутку від зміни валютного курсу або хеджування валютних ризиків;

{Пункт 4 розділу І доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 327 від 03.08.2012}

валютна операція на умовах “тод” – валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

валютна операція на умовах “том” – валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

валютні операції на умовах “своп” – валютні операції за договором, умови якого передбачають купівлю (продаж, обмін) іноземної валюти зі зворотним її продажем (купівлею, обміном) на певну дату в майбутньому з фіксацією умов цих операцій (курсів, обсягів, дат валютування тощо) під час укладення договору;

{Пункт 4 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 544 від 14.12.2010; в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

валютна операція на умовах “спот” – валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

валютна операція на умовах “форвард” – валютна операція за форвардним договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

{Абзац пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 416 від 21.07.2009}

валютний дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання купити, продати та/або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;

власні операції банку з купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти (власні операції) – це операції, проведені на підставі банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій в межах лімітів відкритої валютної позиції банку;

{Абзац пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку№ 111 від 13.04.2011, № 449 від 29.10.2012}

гарантійний внесок – кошти клієнта в іноземній валюті, за рахунок яких компенсуються збитки, що виникають під час здійснення арбітражних операцій;

{Пункт 4 розділу І доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 327 від 03.08.2012}

іноземна валюта – це іноземна валюта в значенні, визначеному абзацом четвертим пункту першого статті 1 Декрету;

Класифікатор – це Класифікатор іноземних валют та банківських металів, затверджений постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за № 841/7129 (зі змінами)];

кошти клієнта – це гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти, що обліковуються на поточних (у тому числі рахунках за спеціальним режимом їх використання) та вкладних (депозитних) рахунках;

купівля іноземної валюти – це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;

міжбанківський валютний ринок України – це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб’єктами ринку, між суб’єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб’єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами;

{Абзац тринадцятий пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 544 від 14.12.2010}

{Абзац чотирнадцятий пункту 4 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

міжнародний валютний ринок – це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб’єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб’єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;

обмін (конвертація) іноземної валюти – це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;

продаж іноземної валюти – це операція з продажу іноземної валюти за гривні;

суб’єкти ринку – уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;

торгівля іноземною валютою – це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;

Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі – Система підтвердження угод) – це комплекс організаційно-технічних засобів, який забезпечує підтвердження договорів (угод) про купівлю-продаж іноземної валюти й банківських металів за гривні протягом часу, що встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України;

{Абзац пункту 4 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 153 від 02.06.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

уповноважена фінансова установа – фінансова установа, яка одержала генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що дає право на торгівлю іноземною валютою;

{Абзац двадцять другий пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 449 від 29.10.2012}

форвардний договір – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) іноземну валюту у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого договору;

{Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 416 від 21.07.2009}

Інші терміни, що вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України.

5. Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку (або з такими суб’єктами).

6. Суб’єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України.

7. Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та/або на міжнародному валютному ринку.

Суб’єкти ринку мають право здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

8. Порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою в пунктах обміну іноземної валюти та у власних операційних залах банку, фінансової установи визначаються окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

9. Порядок та умови торгівлі банківськими металами визначаються окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

10. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;

розрахунки на території України між резидентами – суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.

{Пункт 10 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

11. Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є такі:

перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я, що пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських переслідувань, членам їх родин і спадкоємцям, відшкодування за страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

оплата витрат, пов’язаних із смертю громадян (транспортні витрати і витрати на поховання);

оплата витрат іноземним судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів), витрат іноземних адвокатів;

оплата зборів (мита) за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, уключаючи оплату послуг, які надаються патентними відомствами інших країн, і послуг патентних повірених за кордоном;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також оплата витрат на транспортування хворих;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на навчання і стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на проведення тестів, іспитів тощо;

оплата фізичними особами участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн;

{Абзац дев’ятий пункту 11 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 352 від 28.09.2007}

оплата витрат фізичних осіб на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон;

платежі у зв’язку з прийняттям спадщини;

перерахування на утримання дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном та іноземних держав в Україні, представництв міжнародних та іноземних організацій, представництв іноземних банків та представництв юридичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю;

перекази з оплати авторських гонорарів, премій, призів та інших виплат за використання об’єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб;

оплата фізичними особами послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами, за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку;

оплата фізичними особами продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за кордоном для власного споживання;

перерахування фізичними особами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання;

виконання зобов’язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодувань витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами України, як оплата праці або інших витрат, пов’язаних з виконанням ними професійних обов’язків;

оплата вступних, членських внесків до міжнародних організацій або інших юридичних осіб – нерезидентів.

{Абзац дев’ятнадцятий пункту 11 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Пункт 11 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 311 від 31.08.2007}

12. Валютними операціями, пов’язаними з рухом капіталу, є такі:

надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою;

операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за лізингом;

операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за факторингом;

здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Абзац шостий пункту 12 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

здійснення резидентами прямих інвестицій за межі України;

{Абзац восьмий пункту 12 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку№ 572 від 22.12.2010}

здійснення резидентами портфельних інвестицій за межі України;

виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від інвестиційної діяльності в Україні;

{Абзац дев’ятий пункту 12 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

операції з цінними паперами;

розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

операції, пов’язані з експортом та імпортом товарів, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають надання та отримання відстрочення платежу або кредитування (аванс, попередня оплата) на строк, який перевищує встановлений законодавством України;

{Абзац тринадцятий пункту 12 розділу I в редакції Постанов Національного банку № 333 від 21.08.2006, № 216 від 28.07.2008}

міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів;

інші валютні операції, які не є поточними.

{Пункт 13 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Назву розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

13. Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням

14. Уповноважені банки, які отримали право відповідно до банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій відкривати кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті та проводити операції за ними, зобов’язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.

{Пункт 14 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 449 від 29.10.2012}

15. Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції.

{Абзац другий пункту 15 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку№ 436 від 03.07.2015}

Уповноважений банк у разі перевищення встановленого розміру ліміту загальної довгої відкритої валютної позиції зобов’язаний продати суму такого перевищення не пізніше наступного банківського дня.

{Пункт 15 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 204 від 22.06.2011}

Уповноважений банк, що допустив порушення значення ліміту загальної довгої відкритої валютної позиції, не має права здійснювати купівлю іноземної валюти в Національного банку під час здійснення валютних інтервенцій на міжбанківському валютному ринку України протягом періоду існування цього порушення та наступних 30 календарних днів з дати приведення розміру загальної довгої відкритої валютної позиції у відповідність до встановленого Національним банком значення ліміту відкритої валютної позиції.

{Пункт 15 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 204 від 22.06.2011}

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006; в редакції Постанов Національного банку № 108 від 28.02.2009, № 111 від 13.04.2011}

16. {Абзац перший пункту 16 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти, у тому числі без наявності зобов’язань в іноземній валюті, що придбавається в результаті такого обміну, за дорученням і за кошти клієнтів-резидентів, які є суб’єктами господарювання, на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг.

Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за дорученням і за кошти представництв нерезидентів на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг, з метою здійснення операцій, передбачених пунктами 2 та 3 глави 2 розділу II цього Положення.

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

17. Суб’єкти ринку зобов’язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в пункті 13 розділу III цього Положення.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

18. Суб’єкти ринку в разі наявності в їх клієнтів зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті мають право за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта купівлю іншої іноземної валюти, яка надалі на підставі договору банківського рахунку, що передбачає надання клієнту комісійних послуг, використовуватиметься для обміну на потрібну клієнту іноземну валюту на міжнародному валютному ринку. Ця вимога поширюється також на купівлю іноземної валюти для погашення зобов’язань за кредитними договорами, укладеними клієнтами з суб’єктами ринку з метою виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами в цій валюті.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

19. Суб’єкти ринку в разі продажу клієнтом іноземної валюти мають право за згодою клієнта на підставі договору банківського рахунку, який передбачає надання клієнту комісійних послуг, здійснити обмін цієї валюти на міжнародному валютному ринку з подальшим продажем обміняної іноземної валюти.

20. Уповноважені банки за дорученням клієнта – фізичної особи, який не є суб’єктом підприємницької діяльності України, відповідно до умов договору банківського рахунку (вкладу), який передбачає надання клієнту комісійних послуг, мають право здійснювати одноразово протягом дня операції з обміну іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора, що є на рахунку цього клієнта, з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на його рахунок.

21. Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах “тод”, “том” або “спот”, крім випадків, зазначених у пунктах 22, 23 та 27 цього розділу.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006; в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

22. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах “форвард” для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Резиденти – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах “форвард” для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічним договором за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи.

{Абзац третій пункту 23 виключено на підставі Постанови Національного банку № 416 від 21.07.2009}

23. Уповноважені банки та резиденти – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах “форвард” для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо гривні за операціями, зазначеними в абзаці другому пункту 10 цього розділу.

{Пункт в редакції Постанови Національного банку № 416 від 21.07.2009}

24. Валютні операції, зазначені в пунктах 22 та 23 цього розділу, виконуються в строк, що не перевищує 365 календарних днів.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006; в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

25. Суб’єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

26. Суб’єкти ринку здійснюють операції з обміну іноземної валюти в межах однієї групиКласифікатора. Зазначене обмеження не поширюється на операції, що здійснюються суб’єктами ринку за власними операціями в межах валютної позиції та/або за дорученням клієнтів:

{Абзац перший пункту 26 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках для забезпечення виконання договорів з імпорту;

на міжнародних валютних ринках з купівлі іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора.

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 544 від 14.12.2010}

{Пункт 27 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

27. Уповноважені банки мають право здійснювати операції купівлі-продажу іноземної валюти на умовах “своп” з Національним банком.

Уповноважені банки мають право здійснювати між собою валютні операції на умовах “своп” з купівлі-продажу іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора та з обміну іноземної валюти в межах 1-ї групи Класифікатора.

{Пункт 27 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Уповноважені банки мають право здійснювати на міжнародному валютному ринку операції з обміну іноземної валюти на умовах “своп” у межах 1-ї групи Класифікатора.

{Пункт 27 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Валютні операції, зазначені в абзацах другому та третьому цього пункту, виконуються в строк, що не перевищує 365 календарних днів.

{Пункт 27 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Розділ I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 544 від 14.12.2010}

28. Суб’єкт ринку під час функціонування Системи підтвердження угод підтверджує:

угоди (договори) за власними операціями з купівлі-продажу як безготівкової, так і готівкової іноземної валюти за гривні, укладені з іншими суб’єктами ринку;

угоди (договори) з купівлі-продажу як безготівкової, так і готівкової іноземної валюти за гривні, укладені з Національним банком;

операції за заявами та дорученнями клієнтів (крім суб’єктів ринку) щодо купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти. Суб’єкт ринку підтверджує зазначені операції за кожною іноземною валютою за загальним обсягом купівлі та/або продажу іноземної валюти за гривні та середньозваженими курсами гривні до іноземної валюти, за якою здійснено ці операції.

{Пункт розділу I в редакції Постанов Національного банку № 153 від 02.06.2008, № 544 від 14.12.2010, № 473 від 24.07.2015}

29. Порядок функціонування Системи підтвердження угод визначається окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

30. Уповноважений банк зобов’язаний зареєструвати в Системі підтвердження угод валютну операцію, зазначену в пункті 23 цього розділу, у день укладення форвардного договору, зазначивши сторони цього договору (покупця та продавця валюти), найменування та обсяг іноземної валюти, що купується/продається за форвардним договором, курс гривні до іноземної валюти, за яким здійснюватиметься виконання зобов’язань (поставка валюти) за форвардним договором, дати його укладення та виконання.

{Абзац перший пункту 30 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Уповноважений банк зобов’язаний у день виконання форвардного договору підтвердити в Системі підтвердження угод виконання валютної операції на умовах “форвард” щодо купівлі (продажу) іноземної валюти за гривні.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006; в редакції Постанови Національного банку № 416 від 21.07.2009}

31. Суб’єкт ринку здійснює власні операції в межах лімітів відкритої валютної позиції та операції за заявами й дорученнями клієнтів (крім суб’єктів ринку) щодо купівлі-продажу іноземної валюти з іншими суб’єктами ринку та/або з Національним банком на міжбанківському валютному ринку України під час функціонування Системи підтвердження угод з використанням її засобів.

{Абзац перший пункту 31 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Суб’єкт ринку має право виступати на міжбанківському валютному ринку України як покупець та/або як продавець кожного виду іноземної валюти Класифікатора.

{Абзац другий пункту 31 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац третій пункту 31 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку№ 111 від 13.04.2011}

{Абзац четвертий пункту 31 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006, в редакції Постанов Національного банку № 153 від 02.06.2008, № 544 від 14.12.2010}

32. Суб’єкт ринку під час функціонування Системи підтвердження угод включає до заявки на продаж іноземну валюту, яка є на рахунку клієнта або суб’єкта ринку на час подання заявки.

Суб’єкт ринку зобов’язаний здійснювати за дорученням клієнта купівлю та/або продаж іноземної валюти з використанням засобів Системи підтвердження угод у сумі та за курсом, які визначені клієнтом у його заяві або дорученні.

{Абзац другий пункту 32 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац третій пункту 32 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку№ 111 від 13.04.2011}

{Пункт розділу I в редакції Постанов Національного банку № 153 від 02.06.2008, № 544 від 14.12.2010}

{Пункт 33 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

33. Суб’єкти ринку мають право здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора. Обмін готівкової іноземної валюти іншої групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту не здійснюється.

34. Уповноважені банки мають право здійснювати з іноземними банками власні арбітражні операції та арбітражні операції за дорученням клієнтів -фізичних осіб-резидентів, які не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Уповноважені банки мають право здійснювати арбітражні операції з іноземними валютами виключно в межах 1-ї групи Класифікатора.

Порядок розміщення гарантійного внеску на відповідному рахунку клієнта (розмір внеску, вид іноземної валюти, строк тощо) визначається в договорі між уповноваженим банком та клієнтом, який передбачає умови проведення арбітражних операцій.

Порядок розрахунків між банком та клієнтом за результатами проведення арбітражних операцій (відшкодування збитків за рахунок гарантійного внеску, порядок зарахування прибутку тощо) визначається відповідно до укладених договорів про здійснення арбітражних операцій.

Уповноважені банки мають право здійснювати арбітражні операції виключно після реєстрації в Національному банку правил проведення цих операцій в порядку, що визначений Національним банком.

Юридичні особи (крім уповноважених банків) та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності не мають права здійснювати арбітражні операції.

Відображення арбітражних операцій проводиться за окремими рахунками.

{Розділ І доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 327 від 03.08.2012}

35. Суб’єкти ринку мають право отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі іноземною валютою виключно в гривнях.

{Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

36. Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою за договірним обмінним курсом за кожною операцією.

37. Національний банк має право:

змінювати час функціонування Системи підтвердження угод та/або термін подання заявки на участь у функціонуванні Системи підтвердження угод, оперативно попередивши про це суб’єктів ринку до часу зміни;

{Абзац другий пункту 37 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 703 від 03.11.2014}

наділяти уповноважену особу правом призупиняти функціонування Системи підтвердження угод з об’явленням технічної перерви;

установлювати для суб’єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам-резидентам;

установлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та суб’єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.

Національний банк приймає вищезазначені рішення розпорядчим документом у формі постанов Правління Національного банку України.

38. Національний банк здійснює валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку України у формі інтервенції за єдиним курсом, валютного аукціону, адресної інтервенції.

Інтервенція за єдиним курсом здійснюється Національним банком шляхом пропорційного задоволення заявленої суб’єктами ринку суми за єдиним визначеним курсом гривні до іноземної валюти.

Національний банк у разі прийняття рішення про здійснення інтервенції за єдиним курсом доводить до відома суб’єктів ринку в день її проведення курс, за яким він передбачає здійснення валютної інтервенції.

Умови та порядок проведення Національним банком валютних аукціонів визначаються окремим нормативно-правовим актом Національного банку.

Адресна інтервенція здійснюється на підставі окремої постанови Правління Національного банку й зумовлюється національними інтересами України.

{Розділ I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 469 від 29.12.2008; в редакції Постанови Національного банку № 473 від 24.07.2015}

39. Національний банк може здійснювати інтервенції з продажу іноземної валюти на визначені ним цілі.

Суб’єкт ринку має право купувати в Національного банку під час таких інтервенцій іноземну валюту виключно для забезпечення виконання визначених Національним банком зобов’язань в іноземній валюті.

Суб’єкт ринку зобов’язаний повернути Національному банку іноземну валюту в сумі, що не була використана суб’єктом ринку за призначенням, протягом трьох робочих днів із дня закінчення встановленого умовами валютної інтервенції терміну її використання.

{Розділ I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 678 від 17.11.2009; в редакції Постанови Національного банку № 473 від 24.07.2015}

40. Національний банк може здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти на умовах “своп” строком до трьох місяців.

Порядок проведення Національним банком цих операцій визначається окремим нормативно-правовим актом Національного банку.

{Розділ I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 153 від 02.06.2008; в редакції Постанов Національного банку № 469 від 29.12.2008, № 473 від 24.07.2015}

41. Національний банк після завершення функціонування Системи підтвердження угод доводить до відома суб’єктів ринку в той саме день інформацію про обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривні, а також середньозважені курси гривні до іноземних валют, які склалися за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України.

{Розділ I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 108 від 28.02.2009}

Розділ II. Підстави для купівлі, обміну іноземної валюти

Глава 1. Купівля, обмін іноземної валюти за поточними торговельними операціями

1. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

{Абзац четвертий пункту 1 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою проведення розрахунків з нерезидентом за поставлені в Україну товари (які відповідно до законодавства підлягають митному оформленню) здійснюються суб’єктом ринку за наявності в реєстрах митних декларацій інформації про ввезення та випуск у вільний обіг на митній території України товарів за відповідним зовнішньоекономічним договором клієнта-резидента.

{Пункт 1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

Купівля, обмін іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором, дозволяється лише за наявності в реєстрах митних декларацій інформації про ввезення та випуск у вільний обіг на митній території України товарів (які відповідно до законодавства підлягають митному оформленню) або в разі пред’явлення документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг.

{Абзац сьомий пункту 1 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Абзац восьмий пункту 1 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 544 від 14.12.2010}

2. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України, на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

договору, який передбачає продаж продукції нерезиденту за межами України та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в уповноважених банках, або документів, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції для власних потреб за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України;

документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

{Абзац шостий пункту 2 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 544 від 14.12.2010}

3. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності) мають право купувати, обмінювати іноземну валюту через одного суб’єкта ринку за кожним зовнішньоекономічним договором з нерезидентом для розрахунків за торговельними операціями. Резидент має право перевести відповідний зовнішньоекономічний договір на обслуговування до іншого суб’єкта ринку. Суб’єкт ринку, через який здійснювалися розрахунки за зовнішньоекономічним договором, надає у довільній формі всю наявну в нього інформацію про незавершені розрахунки резидента та обсяги купленої, обміняної та перерахованої іноземної валюти за цим договором. Зазначена інформація надається на письмовий запит клієнта-резидента або іншого суб’єкта ринку (з письмового дозволу клієнта-резидента), до якого резидент переводить на обслуговування відповідний зовнішньоекономічний договір.

{Главу 1 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

4. Клієнти – постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, мають право купувати, обмінювати іноземну валюту для оплати участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, виставках, культурних і спортивних заходах на підставі відповідних документів, визначених пунктом 1 цієї глави.

{Главу 1 розділу II доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

{Пункт 4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Глава 2. Купівля, обмін іноземної валюти за поточними неторговельними операціями суб’єктів господарювання, іноземних представництв та за операціями фізичних осіб

{Назва глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку№ 544 від 14.12.2010}

1. Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) розрахунку витрат:

на відрядження за межі України;

на експлуатаційні витрати для транспортних засобів, що виконують рейси за межі України;

{Абзац четвертий підпункту “б” пункту 1 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 248 від 30.04.2014}

на перерахування страхових виплат особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України;

на перерахування пенсій відповідно до угод про здійснення платежів соціального характеру, укладених Україною з відповідними країнами, угод між Пенсійним фондом України та відповідними фондами іноземних країн;

для здійснення та виплати міжнародних поштових переказів та оплати міжнародних поштових відправлень з післяплатою відповідно до угод між Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” та поштовими службами іноземних країн;

в) документів, які мають силу договору і використовуються згідно з міжнародною практикою з метою:

оплати видачі охоронних документів на використання об’єктів промислової власності та підтвердження їх чинності;

оплати за використання творів зарубіжних авторів та інших прав інтелектуальної власності;

повернення резидентом благодійної допомоги в розмірі невикористаного залишку або в разі нецільового використання цієї допомоги за умови, що кошти, які надійшли в Україну як благодійна допомога, були повністю продані на міжбанківському валютному ринку України (якщо повернення передбачено договором);

оплати відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних країн, сплати мита, митних зборів та інших обов’язкових платежів відповідно до законодавства іноземних країн;

переказування коштів міжнародним організаціям за проведення на території України заходів під їх егідою;

г) копій угод про здійснення платежів соціального характеру, укладених Україною з відповідними країнами, угод між Пенсійним фондом України та відповідними фондами іноземних країн (надаються під час першого звертання до уповноваженого банку);

ґ) копій угод між Українським державним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” та поштовими службами іноземних країн (надаються під час першого звертання до уповноваженого банку);

д) копії постанови виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та його управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення та її робочих органів;

е) копії документа про умови вступу до міжнародної організації або іншої юридичної особи – нерезидента у разі сплати вступного внеску або копії документа, який засвідчує вступ резидента до міжнародної організації або іншої юридичної особи – нерезидента, у разі сплати членського внеску. Для сплати вступного та членського внесків одночасно – документ, що підтверджує обов’язок сплатити ці внески одночасно;

{Пункт 1 глави 2 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 311 від 31.08.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

є) за операціями з повернення коштів у разі відкликання банками-нерезидентами розрахункових документів:

вказівки банку-нерезидента щодо повернення коштів, перерахованих ним на користь клієнта уповноваженого банку. Вказівка має бути засвідчена підписом відповідального працівника валютного підрозділу та відбитком його особистого штампа або штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку;

виписки (довідки) уповноваженого банку про фактичне надходження та зарахування іноземної валюти на рахунок клієнта уповноваженого банку. Виписка має бути засвідчена підписом відповідального працівника валютного підрозділу та відбитком його особистого штампа або штампа цього підрозділу, або печатки уповноваженого банку;

платіжного доручення клієнта на перерахування коштів за реквізитами, зазначеними банком-нерезидентом.

Уповноважений банк здійснює купівлю іноземної валюти в обсязі, що не перевищує фактично зараховану на рахунок клієнта суму;

ж) інших документів:

виконавчих документів, що видані на виконання рішень, передбачених Законом України”Про виконавче провадження”;

{Абзац другий підпункту “ж” пункту 1 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

копії позовної заяви до суду або господарського суду в Україні за позовами, що подаються в іноземній валюті, із зазначенням ціни позову для сплати державного мита;

укладених трудових договорів (контрактів) з нерезидентами.

2. Клієнти – постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) розрахунку витрат:

на відрядження за межі України;

на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за межі України;

{Абзац четвертий підпункту “б” пункту 2 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 248 від 30.04.2014}

в) документів, які мають силу договору і використовуються згідно з міжнародною практикою з метою:

сплати мита, зборів та інших обов’язкових платежів, установлених законодавством іноземних країн;

переказування коштів міжнародним організаціям за проведення на території України заходів під їх егідою (якщо це передбачено установчими документами цих організацій);

г) укладених трудових договорів (контрактів) з нерезидентами;

ґ) платіжних доручень на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє в Україні це постійне представництво, у межах залишків коштів на рахунку типу “П”.

3. Клієнти – офіційні представництва, представництва юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) розрахунку витрат:

на відрядження за межі України;

для оплати праці працівників-нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні;

в) платіжних доручень на перерахування іноземної валюти на рахунки відповідного органу іноземної країни та юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє в Україні це представництво, у межах залишків коштів на рахунку типу “Н”.

4. Клієнти – фізичні особи – резиденти купують, обмінюють іноземну валюту з поточних рахунків з метою переказу за межі України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регулює порядок здійснення переказів за поточними валютними неторговельними операціями (далі – Правила переказу), на підставі таких документів:

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) документів, передбачених Правилами переказу, що свідчать про наявність у фізичних осіб підстав для здійснення переказів іноземної валюти за межі України, або виписки (довідки) уповноваженого банку про зарахування гривні, отриманої в результаті обов’язкового продажу помилково (надмірно) отриманих надходжень в іноземній валюті із-за меж України.

{Підпункт “б” пункту 4 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 531 від 14.12.2012}

{Пункт 4 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 496 від 29.12.2007}

5. Клієнти – фізичні особи-нерезиденти купують іноземну валюту з поточних рахунків з метою переказу за межі України на підставі таких документів:

{Абзац перший пункту 5 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

а) заяви про купівлю іноземної валюти;

б) документів, що підтверджують джерела походження гривень:

оригіналу договору про продаж майна (за винятком майна, у тому числі цінних паперів, яке має статус інвестиції нерезидента в Україну);

документа про одержання успадкованих коштів;

довідки-підтвердження ВАТ “Державний ощадний банк України” про наявність за станом на 2 січня 1992 року заощаджень в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, із зазначенням сум компенсації;

виписки (довідки) уповноваженого банку про надходження на рахунок фізичної особи-нерезидента коштів у гривнях, одержаних на території України як оплата праці, авторські гонорари, премії, призи, відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок каліцтва, відшкодування за страховими випадками та за рішенням судів, інших органів (посадових осіб);

{Абзац п’ятий підпункту “б” пункту 5 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 308 від 19.07.2012, № 248 від 30.04.2014}

виписки (довідки) уповноваженого банку про зарахування надлишково сплачених обов’язкових платежів;

виписки (довідки) уповноваженого банку про продаж на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з власного поточного рахунку в іноземній валюті;

{Пункт 5 глави 2 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку№ 333 від 21.08.2006}

виписки (довідки) уповноваженого банку про суму нарахованих відсотків за вкладом (депозитом) відповідно до укладеної угоди;

{Підпункт “б” пункту 5 глави 2 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 544 від 14.12.2010}

виписки (довідки) уповноваженого банку про зарахування коштів у гривнях, отриманих у результаті обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті з-за меж України;

{Підпункт “б” пункту 5 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 531 від 14.12.2012, в редакції Постанови Національного банку № 248 від 30.04.2014}

виписки (довідки) уповноваженого банку про зарахування коштів у гривнях, перерахованих із поточного рахунку, який був раніше відкритий фізичній особі – резиденту, на поточний рахунок цієї фізичної особи, яка набула статус нерезидента у зв’язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання;

{Підпункт “б” пункту 5 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 360 від 16.06.2014}

виписки (довідки) уповноваженого банку про зарахування коштів у гривнях, перерахованих на поточний рахунок фізичної особи – нерезидента із вкладних (депозитних) рахунків (у тому числі нараховані відсотки) за договором банківського вкладу (депозиту), укладеним фізичною особою – резидентом до набуття нею статусу нерезидента.

{Підпункт “б” пункту 5 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 360 від 16.06.2014}

6. {Абзац перший пункту 6 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац другий пункту 6 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Якщо фізична особа-нерезидент під час подання заяви на купівлю іноземної валюти пред’являє, але не залишає суб’єкту ринку оригінали документів про джерела походження гривень, то суб’єкт ринку зараховує куплену іноземну валюту на балансовий рахунок з обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. Іноземна валюта перераховується на поточний рахунок цього нерезидента, а потім з цього рахунку за межі України лише після того, як суб’єкт ринку на оригіналах документів зробить відмітку про її купівлю.

{Абзац пункту 6 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

Глава 3. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов’язаними з рухом капіталу

{У тексті глави слова “комісійні” та “комісії” у всіх відмінках замінено словами “комісійна винагорода” у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

1. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань (у тому числі власних операцій суб’єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі таких документів:

а) за кредитними договорами (договорами позик) резидентів-позичальників про залучення коштів від нерезидентів або у випадках, передбачених законодавством України, від суб’єктів ринку:

{Абзац перший підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008; в редакції Постанови Національного банку № 769 від 24.12.2009}

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов’язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), та його копії;

{Абзац четвертий підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

копії кредитного договору (договору позики), засвідченої уповноваженим банком – агентом Кабінету Міністрів України або іншим обслуговуючим банком, що підтверджує потребу виконання зобов’язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), залученими державою або під державні гарантії (далі – гарантовані кредити), та її другого примірника;

{Абзац підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 192 від 23.05.2007}

оригіналу реєстраційного свідоцтва (додатка), індивідуальної ліцензії (додатка) Національного банку на одержання резидентом кредиту, позики в іноземній валюті (далі – кредит) від іноземного кредитора [(далі – реєстраційне свідоцтво (індивідуальна ліцензія)] та його копії.

оригіналу зовнішньоекономічного договору та його копії – у разі використання купленої іноземної валюти для обміну на іншу іноземну валюту згідно з вимогами речення другогопункту 18 розділу I цього Положення.

{Підпункт “а” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Абзац сьомий підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Резидент, який залучив кредит від нерезидента шляхом розміщення коштів на рахунку за межами України, має подати уповноваженому банку, який обслуговує цей кредит, довідку територіального управління Національного банку про обсяг фактично одержаного резидентом кредиту і стан погашення заборгованості за кредитом. Якщо за письмовим повідомленням резидента відкритий ним рахунок за межами України закрито у зв’язку з тим, що кредит від нерезидента отримано і розрахунки з постачальниками за рахунок коштів кредиту здійснено, то резидент з метою купівлі іноземної валюти для виконання зобов’язань за кредитом подає зазначену довідку лише під час його першого звернення до уповноваженого банку.

{Абзац підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Купувати, обмінювати іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України, з метою виконання зобов’язань резидента-позичальника, що не є суб’єктом ринку, за кредитним договором (договором позики) має право лише:

{Абзац підпункту “a” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 769 від 24.12.2009}

уповноважений банк, що обслуговує операції за відповідним договором про залучення резидентом-позичальником від нерезидента кредиту (позики) в іноземній валюті;

{Абзац підпункту “a” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 769 від 24.12.2009}

суб’єкт ринку, від якого отримано кредит (позику), а в разі отримання кредиту від банківського консорціуму – уповноважений банк, який визначено головним, або кожний уповноважений банк-учасник у межах наданих ним коштів відповідно до умов договору;

{Абзац підпункту “a” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 769 від 24.12.2009}

суб’єкт ринку – новий кредитор або суб’єкт ринку, що обслуговує операції за відповідним договором про залучення резидентом-позичальником від суб’єкта ринку кредиту (позики) в іноземній валюті, у разі відступлення первісним кредитором – суб’єктом ринку новому кредитору права вимоги за таким кредитом (позикою) або в разі здійснення ліквідаційної процедури суб’єкта ринку – первісного кредитора. У цьому разі резидент-позичальник під час його першого звернення до обслуговуючого банку з метою купівлі іноземної валюти для виконання зобов’язань за кредитом (позикою) надає письмово підтверджену банком, що здійснював попереднє обслуговування кредиту, інформацію про обсяг іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики), та суму заборгованості за кредитом.

{Абзац підпункту “a” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 769 від 24.12.2009}

Купувати, обмінювати іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора для погашення позичальником заборгованості за кредитами дозволяється лише за умови отримання позичальником кредиту в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора.

Резиденти не мають права купувати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за нерезидента-боржника в разі переведення боргу за кредитним договором (договором позики). Резидент виконує такі зобов’язання виключно за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

{Підпункт “а” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

{Абзац чотирнадцятий підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац п’ятнадцятий підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац шістнадцятий підпункту “а” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Гарант (поручитель) купує іноземну валюту з метою виконання зобов’язань резидента-позичальника за кредитним договором (договором позики) відповідно до підпункту “г” цього пункту;

{Підпункт “а” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

б) за комерційними (товарними) кредитами – документи, визначені пунктами 1 і 2 глави 1 розділу II цього Положення;

{Підпункт “б” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

в) за операціями, які мають ознаки кредитування (лізинг, факторинг):

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналів договорів, що підтверджують потребу виконання зобов’язань в іноземній валюті, а також їх копій.

{Абзац четвертий підпункту “в” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

г) за операціями, пов’язаними із забезпеченням виконання гарантом (поручителем) зобов’язань за боржника-резидента перед нерезидентом за зовнішньоекономічним договором:

{Абзац перший підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 216 від 28.07.2008, № 108 від 28.02.2009}

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналу договору гарантії (поруки) та/або іншого документа, що передбачає виконання зобов’язань гарантом (поручителем) перед кредитором за боржника, а також їх копій;

оригіналу письмової претензії кредитора до гаранта (поручителя) або підтвердження кредитора про невиконання боржником своїх зобов’язань за зовнішньоекономічним договором (у тому числі за кредитним);

{Абзац п’ятий підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 108 від 28.02.2009}

копії реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії);

{Абзац підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 216 від 28.07.2008}

оригіналу зовнішньоекономічного договору;

{Абзац шостий підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

оригіналів документів, які відповідно до законодавства підтверджують поставку в Україну товарів (з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 6 цієї глави).

{Абзац підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 308 від 19.07.2012}

{Абзац сьомий підпункту “г” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Купувати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань, про які йдеться в цьому підпункті, за боржника-резидента має право лише суб’єкт ринку. Резидент, що не є суб’єктом ринку, виконує такі зобов’язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

{Підпункт “г” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Резидент не має права купувати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за договором гарантії (поруки) за резидента-боржника перед резидентом-кредитором або за нерезидента-боржника. Резидент виконує такі зобов’язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

{Підпункт “г” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

Суб’єкт ринку зобов’язаний перераховувати іноземну валюту на зазначені цілі лише в разі подання йому документів, що підтверджують фактичне невиконання боржником зобов’язань, за якими резидент є гарантом (поручителем);

{Підпункт “г” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

ґ) за операціями, пов’язаними із забезпеченням виконання зобов’язань резидента-боржника щодо відшкодування іноземної валюти гаранту (поручителю)-нерезиденту за перераховану ним кредитору (резиденту або нерезиденту) іноземну валюту для погашення заборгованості цього боржника-резидента:

{Абзац перший підпункту “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору гарантії (поруки) та/або іншого документа, що передбачає виконання зобов’язань гарантом (поручителем) перед кредитором за боржника, а також їх копій;

письмового підтвердження кредитора про виконання гарантом (поручителем) зобов’язань за договором гарантії (поруки) з наданням (якщо кредитор є резидентом) виписки за кредитним рахунком клієнта та копії платіжного доручення або S.W.I.F.T.-повідомлення;

копії кредитного договору (у разі виконання зобов’язань перед кредитором-резидентом);

оригіналу реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії) та його копії;

оригіналу зовнішньоекономічного договору;

{Абзац сьомий підпункту “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

оригіналів документів, які відповідно до законодавства підтверджують поставку в Україну товарів (з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 6 цієї глави).

{Підпункт “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Абзац восьмий підпункту “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Резидент не має права купувати іноземну валюту з метою розміщення грошового забезпечення (покриття) для виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, договором поруки.

{Підпункт “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Резидент не має права купувати, обмінювати іноземну валюту з метою відшкодування гаранту (поручителю) – уповноваженому банку за перераховану ним кредитору іноземну валюту за договором гарантії (поруки);

{Підпункт “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Резидент виконує такі операції за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті;

{Підпункт “ґ” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

д) за операціями, пов’язаними із забезпеченням виконання зобов’язань резидента-боржника щодо відшкодування іноземної валюти заставодавцю-нерезиденту за виконані ним перед кредитором (резидентом або нерезидентом) зобов’язання відповідно до договору застави:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору застави;

письмового підтвердження кредитора про виконання заставодавцем своїх зобов’язань за договором застави з наданням (якщо кредитор є резидентом) виписки за кредитним рахунком клієнта;

копії кредитного договору (якщо кредитор є резидентом);

оригіналу реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії) та його копії;

оригіналу зовнішньоекономічного договору;

{Абзац сьомий підпункту “д” пункту 1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

оригіналів документів, які відповідно до законодавства підтверджують поставку в Україну товарів (з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 6 цієї глави);

{Підпункт “д” пункту 1 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Абзац восьмий підпункту “д” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

е) за операціями, пов’язаними зі сплатою нерезиденту комісійних винагород, неустойки тощо, за договорами, зазначеними в цьому пункті;

{Абзац перший підпункту “е” пункту 1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналів відповідних договорів та/або інших документів, якими передбачено виконання резидентом таких зобов’язань в іноземній валюті, а також копій цих документів;

{Абзац четвертий підпункту “е” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

є) за операціями, пов’язаними із задоволенням вимог кредиторів, що виникли за зобов’язаннями боржника-резидента (юридичної особи та фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності), визнаного банкрутом:

заяви про купівлю іноземної валюти;

постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом із зазначенням розміру визнаних судом вимог кредиторів, засвідченої органом, який видав документ, або нотаріусом, а також її копії;

оригіналу зовнішньоекономічного договору;

оригіналу кредитного договору (у разі виконання зобов’язань перед кредитором-резидентом) та його копії;

оригіналу реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії) та його копії;

{Абзац сьомий підпункту “є” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку№ 216 від 28.07.2008}

{Абзац пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку№ 216 від 28.07.2008}

{Абзац пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку№ 216 від 28.07.2008}

ж) за операціями, пов’язаними із задоволенням резидентом-повіреним вимог нерезидента-кредитора в іноземній валюті шляхом реалізації предмета застави за гривні в разі невиконання резидентом-боржником своїх зобов’язань:

договору застави;

копії реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії) з відміткою банку, що обслуговує кредит, про обсяг фактично одержаного резидентом-боржником кредиту і стан погашення заборгованості за кредитом;

оригіналу або копії кредитного договору (договору позики);

оригіналу договору доручення, укладеного між нерезидентом-кредитором (довірителем) і резидентом-повіреним, про реалізацію заставленого майна;

оригіналів чи засвідчених в нотаріальному порядку копій документів, які підтверджують реалізацію предмета застави для задоволення вимог нерезидента-кредитора, що є заставодержателем (рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, письмове повідомлення кредитора про порушення забезпеченого заставою зобов’язання, договір про купівлю-продаж предмета застави, інші документи, що підтверджують реалізацію предмета застави).

{Абзац сьомий підпункту “ж” пункту 1 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Пункт 1 глави 3 розділу II доповнено підпунктом “ж” згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

2. Резиденти та іноземні інвестори мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою повернення за кордон іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, на підставі таких документів:

а) за операціями щодо повернення іноземному інвестору іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих від іноземної інвестиції (крім випадків, передбачених підпунктами “б” – “д” цього пункту):

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору про здійснення іноземної інвестиції з документальним підтвердженням його виконання (набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції) та його копії. Якщо строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п’ять календарних років або проведено державну реєстрацію іноземної інвестиції, то замість доку ментів, передбачених у першому реченні цього абзацу, дозволяється подання документів, що підтверджують набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції (виписки з рахунку в цінних паперах іноземного інвестора у зберігача, виписки реєстратора з реєстру власників іменних цінних паперів, копії статуту товариства з обмеженою відповідальністю, часткою якого володіє іноземний інвестор, тощо);

{Абзац третій підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

договору про повернення іноземним інвестором іноземної інвестиції (доходів від її здійснення) та/або інших документів, що підтверджують суму грошових зобов’язань, що підлягають сплаті іноземному інвестору за результатами його інвестиційної діяльності в Україні (копії проспекту емісії боргових цінних паперів, що підтверджує порядок їх погашення та виплати відсоткових доходів, документів про виплату частини майна товариства, що ліквідовується, його учаснику – іноземному інвестору згідно з порядком, установленим законодавством України, тощо), та їх копій;

{Абзац четвертий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

документа, виданого державним органом, що підтверджує державну реєстрацію іноземної інвестиції (далі – інформаційне повідомлення), та його копії або письмового підтвердження іноземного інвестора про те, що державна реєстрація іноземної інвестиції відповідно до статті 13 Закону України “Про режим іноземного інвестування” не здійснювалася;

{Абзац п’ятий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

довідки уповноваженого банку про здійснення іноземної інвестиції в іноземній валюті з рахунку іноземного інвестора із-за кордону на рахунок резидента в Україні (операції, що не передбачає використання інвестиційного рахунку) та/або про здійснення іноземної інвестиції в гривнях/іноземній валюті з інвестиційного рахунку іноземного інвестора на відкритий в уповноваженому банку рахунок резидента або іншого іноземного інвестора (подається за умови здійснення іноземної інвестиції у вигляді грошових коштів, крім випадку, коли строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п’ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення);

{Абзац шостий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

документа, що підтверджує фактичне здійснення іноземної інвестиції в Україну в майновій формі (оригіналу митної декларації або її копії, засвідченої митним органом). Подається за умови здійснення іноземної інвестиції в майновій формі, крім випадку, коли строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п’ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення;

{Абзац сьомий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 308 від 19.07.2012, № 248 від 30.04.2014}

копій установчих документів юридичної особи – об’єкта іноземного інвестування (надаються в разі повернення іноземної інвестиції, що була здійснена раніше іноземним інвестором у корпоративні права цієї особи, що не оформлені акціями);

{Абзац восьмий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Абзац дев’ятий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

копії договору про передавання об’єкта іноземної інвестиції між нерезидентами, що передбачає проведення розрахунків за межами України, з документальним підтвердженням його виконання (подається за умови набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції в зазначений спосіб);

оригіналу або засвідченої в установленому порядку копії звіту про оцінку (акта оцінки) ринкової вартості цінних паперів, складеного суб’єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Подається в разі продажу іноземним інвестором цінних паперів українських емітентів, крім викупу цінних паперів інституту спільного інвестування їх емітентом; погашення боргових цінних паперів їх емітентом; викупу емітентом його облігацій на умовах, передбачених проспектом їх емісії; обов’язкового викупу акціонерним товариством емітованих ним акцій на вимогу його акціонера – іноземного інвестора відповідно до нормЗакону України “Про акціонерні товариства”; продажу на українській фондовій біржі лістингових цінних паперів (має підтверджуватися повідомленням про лістинг цінних паперів). Строк між датами оцінки ринкової вартості цінних паперів та укладення договору про продаж цінних паперів іноземним інвестором (договору про повернення іноземним інвестором іноземної інвестиції) має становити не більше 30 календарних днів. Купівля та перерахування іноземної валюти має здійснюватися в обсязі, що не перевищує ринкової вартості цінних паперів відповідно до звіту про оцінку (акта оцінки) ринкової вартості цінних паперів;

{Підпункт “а” пункту 2 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 248 від 30.04.2014}

копії сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України, який підтверджує право зазначеного суб’єкта на здійснення оцінки майна у вигляді цінних паперів (подається в разі надання звіту про оцінку ринкової вартості цінних паперів).

{Підпункт “а” пункту 2 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

У разі купівлі-продажу іноземними інвесторами цінних паперів на українських фондових біржах замість документів, передбачених абзацами третім і четвертим цього підпункту, дозволяється подавати оригінал виписки з реєстру біржових угод (контрактів), укладених за результатами біржових торгів, що підтверджує проведення цих операцій з використанням електронної торговельної системи біржі, та її копію. Ця виписка має бути засвідчена підписом уповноваженої особи фондової біржі та відбитком печатки біржі, а також містити інформацію про умови цих контрактів (номер, дату та вид контракту, предмет торгів, його кількість та вартість, інформацію про учасника торгів та його клієнта – іноземного інвестора, дату виконання контракту тощо).

{Підпункт “а” пункту 2 глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Абзац тринадцятий підпункту “а” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

б) за операціями щодо повернення іноземному інвестору дивідендів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

документів, що підтверджують право власності іноземного інвестора на корпоративні права/інвестиційні сертифікати українського емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів (копії статуту товариства з обмеженою відповідальністю, часткою якого володіє іноземний інвестор, виписки з рахунку в цінних паперах іноземного інвестора у зберігача, виписки реєстратора з реєстру власників іменних цінних паперів тощо), та їх копій;

копії рішення емітента про виплату дивідендів іноземному інвестору;

{Абзац п’ятий підпункту “б” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Підпункт “б” пункту 2 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

в) за операціями з облігаціями внутрішньої державної позики України:

заяви про купівлю іноземної валюти;

документів, передбачених абзацами третім – шостим підпункту “а” цього пункту;

{Абзац четвертий підпункту “в” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

г) для повернення за кордон на рахунок іноземного інвестора коштів в іноземній валюті з відкритого в уповноваженому банку рахунку для здійснення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи та його копії;

інформаційного повідомлення та його копії або письмового підтвердження іноземного інвестора про те, що державна реєстрація іноземної інвестиції відповідно до статті 13 Закону України “Про режим іноземного інвестування” не здійснювалася;

{Абзац четвертий підпункту “г” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

довідки уповноваженого банку про здійснення іноземної інвестиції в іноземній валюті з рахунку іноземного інвестора із-за кордону на поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку для ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи за участю іноземного інвестора (операції, що не передбачає використання інвестиційного рахунку), та/або про здійснення іноземної інвестиції в гривнях/іноземній валюті з інвестиційного рахунку іноземного інвестора на поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку для ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи за участю іноземного інвестора (подається за умови здійснення внеску іноземним інвестором у вигляді грошових коштів за договором про спільну інвестиційну діяльність, крім випадку, коли строк між датами укладення іноземним інвестором договору про спільну інвестиційну діяльність та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п’ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення);

{Абзац п’ятий підпункту “г” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

документа, що підтверджує фактичне здійснення іноземної інвестиції в Україну в майновій формі (оригіналу митної декларації або її копії, засвідченої митним органом). Подається за умови здійснення внеску іноземним інвестором в майновій формі за договором про спільну інвестиційну діяльність, крім випадку, коли строк між датами укладення іноземним інвестором договору про спільну інвестиційну діяльність та подання заяви на купівлю іноземної валюти перевищує п’ять календарних років, або випадку подання інформаційного повідомлення;

{Абзац шостий підпункту “г” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 308 від 19.07.2012, № 248 від 30.04.2014}

документа про часткове або повне припинення спільної інвестиційної діяльності (подається в разі припинення іноземним інвестором інвестиційної діяльності, що здійснюється на підставі договору про спільну інвестиційну діяльність);

документа про розподіл прибутку на користь іноземного інвестора за договором про спільну інвестиційну діяльність (подається в разі повернення прибутків);

{Абзац дев’ятий підпункту “г” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Абзац дев’ятий підпункту “г” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

ґ) за операціями щодо повернення інвестиційного вкладу (у тому числі процентів за цим вкладом):

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору інвестиційного вкладу та його копії;

{Абзац четвертий підпункту “ґ” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

виписки (довідки) уповноваженого банку про суму, яка зарахована на інвестиційний вклад іноземного інвестора, та суму зарахованих іноземному інвестору процентів за договором інвестиційного вкладу;

виписки (довідки) уповноваженого банку про фактичне надходження іноземної валюти в Україну, та її використання виключно для формування інвестиційного вкладу(подається за умови формування інвестиційного вкладу в спосіб, зазначений у цьому абзаці);

{Абзац п’ятий підпункту “ґ” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

документів, передбачених підпунктами “а” – “г” цього пункту (подається за умови формування інвестиційного вкладу за рахунок коштів, отриманих іноземним інвестором від раніше здійсненої інвестиційної діяльності в Україні);

{Абзац сьомий підпункту “ґ” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

д) для повернення за кордон на рахунок іноземного інвестора коштів, що раніше були продані на міжбанківському валютному ринку України (за дорученням (заявою) іноземного інвестора або в результаті обов’язкового продажу) і не були використані для здійснення грошових інвестицій в Україну:

{Абзац перший підпункту “д” пункту 2 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 248 від 30.04.2014}

заяви про купівлю іноземної валюти;

виписки (довідки) уповноваженого банку про фактичне надходження іноземної валюти в Україну;

виписки (довідки) уповноваженого банку про продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

{Абзац п’ятий підпункту “д” пункту 2 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Пункт 2 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 762 від 23.12.2009}

{Пункт 3 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Пункт 3 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

3. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за операціями з векселями на підставі таких документів:

а) за операціями, пов’язаними зі здійсненням авалістом-резидентом оплати векселя, виданого, акцептованого або індосованого резидентом для розрахунків з нерезидентом за зовнішньоекономічним договором (контрактом):

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналу договору про здійснення аваля векселя та його копії;

оригіналу документа (акта, договору тощо), що підтверджує пред’явлення векселя до оплати векселедавцю, акцептанту, індосанту за векселем з відміткою про відмову прийняття ним до оплати авальованого векселя, та його копії;

оригіналу документа (акта, договору тощо), що підтверджує пред’явлення векселя до оплати авалісту, та його копії;

оригіналу зовнішньоекономічного договору;

{Абзац шостий підпункту “а” пункту 3 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

оригіналів документів, які відповідно до законодавства підтверджують поставку в Україну товарів (з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 6 цієї глави);

{Підпункт “а” пункту 3 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Абзац сьомий підпункту “а” пункту 3 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

б) за операціями, пов’язаними з виконанням резидентом, який видав, акцептував або індосував вексель для розрахунків з нерезидентом за зовнішньоекономічним договором (контрактом), зобов’язань перед нерезидентом або уповноваженим банком, який здійснив аваль цього векселя:

заяви про купівлю іноземної валюти;

оригіналу договору про здійснення аваля векселя та його копії;

оригіналу зовнішньоекономічного договору (контракту) та його копії.

{Абзац п’ятий підпункту “б” пункту 3 глави 3 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

4. Обсяг іноземної валюти, що купується, обмінюється та перераховується суб’єктом ринку у зв’язку з виконанням резидентом зобов’язань, про які йдеться в пунктах 1 та 3 цієї глави, не може перевищувати суму фактичних зобов’язань резидента, яка має засвідчуватися відповідним документом (договором тощо).

{Абзац перший пункту глави 3 розділу II із змінами, внесеними згдіно з Постановами Національного банку № 572 від 22.12.2010, № 111 від 13.04.2011}

Обсяг іноземної валюти, що купується, обмінюється та перераховується суб’єктом ринку відповідно до пункту 2 цієї глави, не може перевищувати обсягу фактичних зобов’язань перед іноземним інвестором, що має засвідчуватися документами, зазначеними в пункті 2 цієї глави.

{Пункт глави 3 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 762 від 23.12.2009}

{Пункт глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку№ 216 від 28.07.2008, № 762 від 23.12.2009}

5. Виписки (довідки) суб’єктів ринку, про які йдеться в підпунктах “а”, “г” – “д” пункту 2 цієї глави, засвідчуються підписом уповноваженої особи суб’єкта ринку та відбитком печатки суб’єкта ринку.

{Пункт 5 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

6. У разі підтвердження поставки товарів на територію України електронною митною декларацією суб’єкт ринку здійснює купівлю, обмін іноземної валюти за операціями, визначеними у підпунктах “г” – “д” пункту 1, у підпункті “а” пункту 3 цієї глави, за наявності в реєстрах митних декларацій інформації про операцію клієнта (резидента) щодо ввезення та випуск у вільний обіг товарів на митній території України. Наявність зазначеної інформації в реєстрах митних декларацій може підтверджуватися довідкою іншого суб’єкта ринку, якому митний орган надіслав відповідний реєстр митних декларацій, що надається на письмовий запит або з письмового дозволу клієнта (резидента) та має бути засвідчена підписом відповідальної особи та відбитком печатки суб’єкта ринку.

{Главу 3 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 248 від 30.04.2014}

Глава 4. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти

1. Страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро, страхові (перестрахові) брокери, постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів-нерезидентів мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідно до Положення про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.04.2000 № 135 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2000 за № 254/4475 (зі змінами).

{Абзац другий пункту 1 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

2. Уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках, за дорученням цих банків-нерезидентів згідно з вимогами Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків – резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 № 118 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.98 за № 231/2671 (зі змінами).

{Абзац перший пункту 2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 108 від 28.02.2009}

{Абзац другий пункту 2 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

3. Державне казначейство України має право купувати іноземну валюту для здійснення розпорядниками бюджетних коштів, переведеними на казначейське обслуговування, видатків, пов’язаних з міжнародною діяльністю, згідно з передбаченими в Державному бюджеті України на відповідний рік бюджетними призначеннями на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

заяви розпорядника бюджетних коштів з визначенням рахунку, на який слід перерахувати кошти в іноземній валюті;

витягу з розпису Державного бюджету України на відповідний рік;

копії затвердженого кошторису розпорядника бюджетних коштів;

платіжного доручення в електронній формі від Державного казначейства України на перерахування коштів у гривнях для купівлі іноземної валюти з обов’язковим зазначенням у призначенні платежу коду бюджетної класифікації видатків та з приміткою “для купівлі іноземної валюти”.

{Пункт 4 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Пункт 4 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 248 від 30.04.2014}

{Пункт 6 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 216 від 28.07.2008}

4. Власник індивідуальної ліцензії (дозволу) Національного банку на здійснення валютної операції має право купувати іноземну валюту за гривні та/або обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за цією операцією на підставі індивідуальної ліцензії (дозволу) та документів, передбачених умовами видачі цієї ліцензії (дозволу), крім випадків, якщо нормативно-правовим актом Національного банку, відповідно до якого видана ця ліцензія (дозвіл), таку купівлю (обмін) заборонено.

{Пункт глави 4 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 108 від 28.02.2009,№ 544 від 14.12.2010}

5. Авіакомпанії-резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою здійснення платежів за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12.02.81, та інших міжнародних договорів на підставі рахунків-фактур Євроконтролю і реєстрів виконаних авіакомпанією польотів.

{Главу 4 розділу II доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

{Пункт 7 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

6. Клієнти-резиденти в разі здійснення в них вилучення (виїмки) оригіналів документів, що підтверджують потребу проведення цими резидентами розрахунків за операціями, зазначеними в цьому Положенні, мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою здійснення розрахунків на підставі таких документів:

заяви про купівлю іноземної валюти;

копії ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів;

копії протоколу вилучення (виїмки) документів;

опису вилучених документів, який складено особою, що вилучила документи;

копій вилучених документів;

інших документів, що мають подаватися в пакеті документів, передбачених цим розділом для купівлі, обміну іноземної валюти та які не були вилучені.

{Пункт глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 194 від 04.06.2013}

7. Клієнт-резидент (юридична особа або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності) має право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентом за договором (комісії, доручення, агентським договором), який уповноважує цього резидента на продаж в Україні продукції, робіт, послуг за дорученням нерезидента. Купівля іноземної валюти здійснюється за рахунок гривень, одержаних від реалізації продукції, робіт, послуг, на підставі:

заяви про купівлю іноземної валюти;

договору (комісії, доручення, агентського договору) з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

документів, наявність яких передбачена цим договором, що підтверджують реалізацію відповідної продукції, робіт, послуг.

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

8. Клієнт-резидент (юридична особа або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності) має право купити, обміняти іноземну валюту з метою переказування гарантійного забезпечення в сумі, що не перевищує 10 000 євро в один календарний рік на користь однієї особи-нерезидента, для взяття участі в тендері, що передбачає поставку товарів, на підставі:

заяви про купівлю іноземної валюти;

підтвердних документів щодо цієї операції [договорів (угод), контрактів, розрахунків, рахунків-фактур, листів-повідомлень та інших документів, що подаються залежно від суті операції];

копії листа-погодження на переказування коштів відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, уповноваженого управляти майном, що належить державі, засвідченої підписом керівника та відбитком печатки (для резидентів, у статутному капіталі яких є частка держави).

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

9. Інвестор (представництво іноземного інвестора) за угодою про розподіл продукції на території України має право купувати, обмінювати іноземну валюту для потреб за угодою про розподіл продукції [у тому числі для придбання обладнання, матеріалів, устаткування та інших товарів, робіт і послуг, необхідних для провадження робіт чи здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції, з метою виконання зобов’язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки, штрафні санкції тощо) в іноземній валюті, а також для її перерахування на власний поточний, вкладний (депозитний) рахунок, поточні, вкладні (депозитні) рахунки в Україні або за її межами інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за відповідною угодою про розподіл продукції чи держави] на підставі заяви про купівлю іноземної валюти.

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 712 від 06.11.2014}

Розділ III. Додаткові умови проведення операцій з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти, її перерахування та використання

1. Купівля, обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора з метою повернення на адресу нерезидента коштів, попередньо отриманих від нього клієнтом-резидентом за торговельною операцією, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані, не дозволяється, якщо ці кошти надійшли від нерезидента в гривнях або іноземній валюті іншої групи Класифікатора.

2. Суб’єкт ринку зобов’язаний зараховувати куплену, обміняну за дорученням клієнтів іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів, за винятком купівлі, обміну іноземної валюти:

для покриття акредитива;

згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II цього Положення;

{Абзац третій пункту 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006; в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

згідно з пунктом 2 глави 4 розділу II цього Положення;

{Абзац четвертий пункту 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 333 від 21.08.2006}

згідно з абзацом другим пункту 5 цього розділу.

3. Клієнт-резидент зобов’язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу I цього Положення) у встановленому порядку через суб’єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

{Абзац перший пункту 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 333 від 21.08.2006, № 419 від 20.11.2007, № 111 від 13.04.2011}

У заяві про купівлю іноземної валюти резидент зобов’язаний доручити суб’єкту ринку продати куплену, обміняну іноземну валюту, що не буде перерахована за призначенням у вищезазначений строк.

Ця вимога поширюється на суб’єктів ринку під час купівлі, обміну ними іноземної валюти з метою виконання власних зобов’язань в іноземній валюті.

4. Клієнти-резиденти, що купують (або обмінюють згідно з пунктом 18 розділу I цього Положення) іноземну валюту для виконання боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами в іноземній валюті, отриманими за міждержавними, міжурядовими угодами та угодами під державні гарантії, мають право накопичувати придбану іноземну валюту до чергових дат платежів, що встановлені цими угодами, на поточних рахунках в уповноважених банках, які обслуговують кредити за такими угодами, без обмеження строку її використання, передбаченого в абзаці першому пункту 3 цього розділу, протягом дії зазначених угод.

{Пункт 4 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 192 від 23.05.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

5. Клієнт-резидент зобов’язаний перераховувати куплену, обміняну на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту для виконання власних зобов’язань перед нерезидентами лише з поточного рахунку резидента, відкритого в суб’єкта ринку, крім розрахунків за акредитивами.

Іноземну валюту, обміняну на міжнародному валютному ринку з метою виконання резидентом зобов’язань перед нерезидентом за зовнішньоекономічним договором, дозволяється перераховувати за призначенням без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок резидента, відкритий у суб’єкта ринку.

6. Суб’єкт ринку зобов’язаний продати протягом п’яти робочих днів куплену (або обміняну згідно з пунктом 18 розділу I цього Положення) іноземну валюту в разі порушення клієнтами-резидентами строків, передбачених в абзаці першому пункту 3 цього розділу. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

{Пункт 6 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 333 від 21.08.2006, № 111 від 13.04.2011}

7. Суб’єкт ринку зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

{Пункт 7 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 475 від 16.11.2012}

8. Вимоги пункту 7 цього розділу поширюються також на повернені нерезидентом на адресу клієнта-резидента кошти в іноземній валюті, які були переказані нерезиденту за рахунок одержаного кредиту (позики) в іноземній валюті, якщо резидент виконав зобов’язання за кредитним договором (договором позики) у повному обсязі чи частково за рахунок купленої іноземної валюти або якщо на час повернення коштів резидент купив іноземну валюту з метою виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики), але не переказав її з поточного рахунку за призначенням.

{Абзац перший пункту 8 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Іноземна валюта, яку повернув нерезидент, має бути продана в сумі, що дорівнює сумі іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики). У разі повернення нерезидентом коштів траншами ці кошти підлягають продажу доти, доки загальна сума проданої іноземної валюти не досягне суми іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики).

{Абзац другий пункту 8 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Якщо ці кошти повернені резиденту не в уповноважений банк-кредитор і не в уповноважений банк, що обслуговує кредит, то резидент не пізніше ніж на наступний робочий день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок має надати банку – одержувачу коштів письмово підтверджену одним із вищезазначених банків інформацію про відсутність факту купівлі іноземної валюти або про обсяги іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики).

{Абзац третій пункту 8 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 216 від 28.07.2008, № 475 від 16.11.2012}

{Пункт 8 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

9. Якщо клієнт-резидент купив, обміняв і перерахував на користь нерезидента кошти в іноземній валюті:

1-ї групи Класифікатора, то вони повертаються лише в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора;

інших груп Класифікатора, то вони повертаються в тій самій іноземній валюті або в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора (кошти у валюті однієї з країн СНД можуть повертатися також у російських рублях).

10. Суб’єкт ринку має право зарахувати на поточний рахунок клієнта безготівкову іноземну валюту в загальній сумі до 1000 (однієї тисячі) доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), яка була куплена клієнтом у встановленому порядку і залишилася невикористаною після оплати його зобов’язань.

11. Якщо в клієнта залишається невикористана готівкова іноземна валюта, що була раніше куплена, обміняна для витрат на відрядження за межі України та/або на експлуатаційні витрати на транспортні засоби за межами України, то вона підлягає зарахуванню на його поточний рахунок (без зарахування на розподільчий рахунок) протягом п’яти робочих днів з часу оприбуткування до каси суб’єкта господарювання, з якого вона за бажанням клієнта може бути продана. Така валюта може надалі використовуватися лише на відрядження та/або на експлуатаційні витрати на транспортні засоби за межами України.

{Пункт 11 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 333 від 21.08.2006}

12. Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

13. Суб’єкт ринку зобов’язаний продати без доручення клієнтів ті надходження на їх користь в іноземній валюті, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі.

Такі надходження підлягають продажу не пізніше ніж на наступний робочий день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок (окрім випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу та іншими нормативно-правовими актами Національного банку).

{Абзац другий пункту 13 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 475 від 16.11.2012}

14. Клієнт має право подати суб’єкту ринку письмове звернення в довільній формі з проханням про терміновий продаж іноземної валюти, яка надійшла на його користь і згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягає продажу в повній сумі. Суб’єкт ринку зобов’язаний здійснити продаж не пізніше робочого дня, наступного за днем подання такого звернення.

15. Вимоги щодо строку продажу іноземної валюти, передбачені пунктами 6, 7 і 13 цього розділу, не поширюються на іноземну валюту, що не належить до 1-ї групи Класифікатора.

16. Суб’єкт ринку зобов’язаний робити відмітку на оригіналах документів, на підставі яких була куплена (обміняна) іноземна валюта, та копіях цих документів, які залишаються в нього на зберіганні.

Відмітка має містити дату купівлі (обміну) іноземної валюти, її суму, а також засвідчуватися підписом відповідального працівника суб’єкта ринку та відбитком його особистого штампа або печатки суб’єкта ринку. Відмітка не робиться на документах, що засвідчують особу, підтверджують родинні стосунки та засвідчують членство в міжнародних організаціях або інших юридичних особах – нерезидентах.

{Абзац другий пункту 16 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

Якщо згідно з установленим цим Положенням переліком документів, які є підставою для купівлі (обміну) іноземної валюти, не вимагається подання оригіналу документа, а передбачається лише наявність його копії, то відмітка ставиться на копії такого документа, яка засвідчується в порядку, установленому в цьому пункті.

Копії документів, які є підставою для купівлі (обміну) іноземної валюти, мають бути засвідчені підписом клієнта (для юридичних осіб – резидентів – підписом керівника або заступника керівника) та відбитком його печатки (за наявності) або нотаріально, якщо інше не передбачено вимогами цього Положення, та залишаються в суб’єкта ринку на зберіганні.

{Розділ III доповнено новим пунктом 16 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

17. Вимоги до проведення операцій з купівлі, продажу, обміну іноземної валюти, її перерахування та використання, установлені цим розділом, не застосовуються до операцій інвестора (представництва іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції у зв’язку з угодою про розподіл продукції.

{Розділ III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 712 від 06.11.2014}

Розділ IV. Оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів і заяв про продаж іноземної валюти або банківських металів та їх виконання

Глава 1. Порядок оформлення заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів

1. Заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів заповнюються українською мовою за зразками, наведеними в додатках 1-4 до Положення, або за довільною формою із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Уповноважені банки мають право приймати від клієнтів-нерезидентів заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що складені іноземною мовою та містять усі обов’язкові реквізити, передбачені пунктами 3 і 4 цієї глави. У цьому разі уповноважений банк забезпечує переклад таких заяв на українську мову.

{Абзац перший пункту 1 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 364 від 11.10.2011}

Клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави.

{Абзац другий пункту 1 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 – 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

2. Заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів приймається уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня її оформлення, заява про продаж іноземної валюти (вільний продаж) або банківських металів – протягом 30 днів (день оформлення не враховується).

{Пункт 2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

3. Заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів обов’язково має містити такі реквізити:

найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

код заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів відповідно доДержавного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;

назву документа – заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів;

дату складання заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів (число – цифрами, місяць – цифрами або словами, рік – цифрами);

повне або скорочене найменування клієнта, що збігається із найменуванням, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові), місцезнаходження, номер телефону/факсу;

підставу для купівлі іноземної валюти – посилання на документи, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

назву іноземної валюти або виду банківського металу, що купується, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;

суму купівлі іноземної валюти цифрами [у разі купівлі банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою)];

курс купівлі в гривнях (можливе значення “за курсом уповноваженого банку”);

{Абзац десятий пункту 3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 544 від 14.12.2010}

номер поточного рахунку в іноземній валюті або банківських металах, на який потрібно зарахувати придбану іноземну валюту або банківські метали, код і найменування уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, у якому відкрито цей рахунок;

відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Клієнт у заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів має зазначити те:

що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, купити іноземну валюту або банківські метали на умовах, які зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів;

що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, утримати із суми в гривнях, яка перерахована на купівлю іноземної валюти або банківських металів, комісійну винагороду;

на який поточний рахунок має бути зарахований залишок коштів у гривнях після купівлі іноземної валюти або банківських металів, найменування та код банку, у якому відкрито цей рахунок;

що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, продати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України, якщо куплена іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством України строк у встановленому порядку.

Клієнт має право в заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів доручити уповноваженому банку перерахувати зі свого поточного рахунку суму в гривнях, що потрібна для купівлі іноземної валюти або банківських металів, згідно з реквізитами, зазначеними в такій заяві, за умови, що це передбачено в договорі банківського рахунку.

{Абзац вісімнадцятий пункту 3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011}

{Абзац дев’ятнадцятий пункту 3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Клієнт у заяві про купівлю іноземної валюти зазначає про те, що він доручає уповноваженому банку перерахувати з власного поточного рахунку в гривнях суму збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі, установленому законодавством України, від суми в гривнях, витраченої на купівлю іноземної валюти, без урахування комісійної винагороди за цією операцією.

{Пункт 3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 248 від 30.04.2014}

Уповноважений банк зобов’язаний нараховувати, утримувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування одночасно з виконанням заяв про купівлю іноземної валюти від імені та за рахунок клієнтів цього банку та за власними операціями банку і перераховувати цей збір до Державного бюджету України в установленому законодавством України порядку.

{Пункт 3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 248 від 30.04.2014}

4. Заява про продаж іноземної валюти або банківських металів обов’язково має містити такі реквізити:

найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;

назву документа – заява про продаж іноземної валюти або банківських металів;

дату складання заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (число – цифрами, місяць – цифрами або словами, рік – цифрами);

повне або скорочене найменування клієнта, що збігається із найменуванням, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки, місцезнаходження, номер телефону/факсу (для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові);

номер рахунку в іноземній валюті або банківських металах, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти або банківських металів, найменування та код уповноваженого банку, що його обслуговує, у якому відкрито цей рахунок (для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, цей реквізит може не заповнюватися);

назву іноземної валюти або виду банківського металу, що продається, словами і цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;

суму продажу іноземної валюти цифрами [у разі продажу банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою)];

курс продажу в гривнях (можливе значення “за курсом уповноваженого банку”);

{Абзац десятий пункту 4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 544 від 14.12.2010}

{Абзац одинадцятий пункту 4 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти або банківських металів, найменування і код уповноваженого банку, у якому відкрито цей рахунок;

відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Клієнт у заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів може:

{Абзац пункту 4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

визначити гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів, що доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсу;

{Абзац пункту 4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

надати право уповноваженому банку, який його обслуговує, утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти або банківських металів, без зарахування цієї комісійної винагороди на поточний рахунок клієнта в національній валюті.

{Абзац пункту 4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

Глава 2. Порядок подання клієнтом до уповноваженого банку заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та їх виконання

1. Клієнт подає заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках.

2. Відповідальний виконавець уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, на всіх примірниках заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що прийняті для виконання, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта.

Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має право не проставляти дату надходження заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, якщо вона збігається з датою їх виконання.

Відповідальний виконавець уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, після виконання заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта.

3. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має право не приймати до виконання заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, у яких є підчищення, закреслені слова або будь-які інші виправлення, а також якщо текст цих документів неможливо прочитати внаслідок їх пошкодження.

4. Клієнт має право надсилати до уповноваженого банку, що його обслуговує, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів в електронному вигляді.

Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, приймає до виконання заяву про купівлю іноземної валюти після подання клієнтом документів, які є підставою для купівлі іноземної валюти.

5. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, повертає без виконання:

заяву про продаж іноземної валюти або банківських металів, якщо для виконання цієї операції на міжбанківському валютному ринку України недостатньо коштів або банківських металів на рахунку клієнта в іноземній валюті або банківських металах;

заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, якщо банк виконує документ про арешт або примусове списання коштів з рахунку, який використовується клієнтом для купівлі або продажу іноземної валюти.

6. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, перевіряє відповідність заповнення реквізитів заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів вимогам глави 1 цього розділу та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до розділу II цього Положення є підставою для купівлі іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України.

7. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, повертає без виконання заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, у яких хоча б один із зазначених у цьому Положенні обов’язкових реквізитів не заповнений або заповнений неправильно.

8. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, повертає без виконання заяви про купівлю або продаж іноземної валюти в разі відсутності документів, які потрібні для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та для здійснення уповноваженим банком валютного контролю за цією операцією клієнта.

9. Порядок повернення уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, без виконання оформлених заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів визначається в договорах банківського рахунку.

10. Уповноважений банк у разі потреби вимагає від клієнта надання відомостей або документів, потрібних для встановлення його особи, суті та мети здійснюваної ним операції.

11. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів надає клієнту інформацію в письмовій або електронній формі про суму купленої або проданої іноземної валюти або масу куплених або проданих банківських металів у тройських унціях, курс, за яким іноземна валюта або банківські метали були куплені або продані на міжбанківському валютному ринку України, суму всіх витрат, яку сплатив клієнт за проведення цих операцій, тощо. Уповноважений банк також надає клієнту інформацію щодо курсу, за яким іноземна валюта була куплена в Національного банку або продана Національному банку.

{Абзац перший пункту 11 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 308 від 19.07.2012}

Уповноважений банк надає клієнту інформацію, зазначену в абзаці першому цього пункту, за кожним рахунком і за кожним видом валют або банківських металів окремо, періодичність надання якої обумовлюється з клієнтом у договорах банківського рахунку.

12. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України один із примірників заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, який засвідчений підписами відповідальних осіб клієнта та відбитком печатки клієнта (крім фізичних осіб, які її не мають), залишає на зберіганні в своїх документах дня. Інший примірник заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів відповідальний виконавець уповноваженого банку повертає клієнту.

13. Уповноважений банк має право без отримання від клієнта заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів здійснювати операції з продажу/обміну (конвертації) іноземної валюти в разі укладення між уповноваженим банком та клієнтом відповідного договору, у якому зазначається порядок проведення цих операцій та перелік реквізитів, необхідних для їх здійснення.

14. Уповноважений банк має право без отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів здійснювати операції з купівлі/обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів на потреби, визначені в розділі II цього Положення, якщо в договорах (про відкриття непокритого акредитива, про надання гарантії, кредитних, про інвестиційну діяльність) між клієнтом та уповноваженим банком клієнт доручає банку здійснити купівлю/обмін (конвертацію) іноземної валюти або банківських металів.

Уповноважений банк у договорах, укладених з клієнтом, визначає порядок установлення курсу/крос-курсу під час здійснення операцій з купівлі/обміну (конвертації) іноземної валюти, а також перелік необхідних реквізитів для здійснення купівлі/обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів.

{Абзац другий пункту 14 глави 2 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 111 від 13.04.2011}

15. Клієнт має право відкликати з уповноваженого банку, що його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів у повній або частковій сумі шляхом подання до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на міжбанківському валютному ринку України, листа про відкликання, складеного в довільній формі та засвідченого підписами відповідальних осіб клієнта і відбитком його печатки (за її наявності).

Умови відкликання заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та відшкодування клієнтом витрат уповноваженому банку передбачаються в договорах банківського рахунку”.

{Положення доповнено розділом IV згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

Розділ V. Відповідальність суб’єктів ринку за порушення вимог цього Положення

1. За порушення вимог, установлених розділами I-III цього Положення, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 розділу V цього Положення, банки несуть відповідальність згідно зі статтею 16 Декрету.

{Пункт 1 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 678 від 17.11.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 111 від 13.04.2011, № 308 від 19.07.2012, № 473 від 24.07.2015}

2. Суб’єкти ринку несуть відповідальність згідно зі статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” за порушення вимог, установлених:

{Абзац другий пункту 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку№ 473 від 24.07.2015}

абзацом третім пункту 39 розділу I цього Положення, а також за порушення оголошених Національним банком умов проведення валютної інтервенції;

{Абзац другий пункту 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 473 від 24.07.2015}

пунктами 7 та 8 розділу III цього Положення в частині обов’язку суб’єкта ринку здійснювати продаж повернених на адресу резидента коштів в іноземній валюті виключно з розподільчого рахунку;

розділом IV цього Положення.

{Пункт 2 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 678 від 17.11.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 111 від 13.04.2011; в редакції Постанови Національного банку № 308 від 19.07.2012}

{Розділ V в редакції Постанови Національного банку № 216 від 28.07.2008, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 327 від 03.08.2012}

ЗАЯВА
про купівлю іноземної валюти або банківських металів

{Положення доповнено додатком 1 згідно з Постановою Національного банку № 216  від 28.07.2008}

ЗАЯВА
про продаж іноземної валюти або банківських металів

{Положення доповнено додатком 2 згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

ЗАЯВА
про купівлю іноземної валюти або банківських металів для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності

{Положення доповнено додатком 3 згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}

ЗАЯВА
про продаж іноземної валюти або банківських металів для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності

{Положення доповнено додатком 4 згідно з Постановою Національного банку № 216 від 28.07.2008}