Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”

 Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі – підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

{ Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 1591 від 09.12.2011 }

3. Норми цього Положення (стандарту) не розповсюджуються на:

3.1. Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними.

3.2. Фінансові активи.

3.3. Поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року N 790 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 року за N 1456/11736, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку. ( Пункт 3.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 868 від 14.12.2005 )

4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Запаси – активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визнання та первісна оцінка запасів

5. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
6. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
• поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. ( Абзац сьомий пункту 6 в редакції Наказу Міністерства фінансів N 868 від 14.12.2005 )

7. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
8. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
9. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; ( Абзац другий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 131 від 14.06.2000 )
• ( Абзац третій вилучено на підставі Наказу Мінфіну N 131 від 14.06.2000 )
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; ( Абзац шостий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 15 від 28.01.2000; в редакції Наказу Мінфіну N 131 від 14.06.2000; із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 )
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. ( Пункт 9 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства фінансів N 868 від 14.12.2005 )

10. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 )
11. Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту).

( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 989 від 25.11.2002 )

12. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту).

( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 989 від 25.11.2002 )

13. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів. ( Абзац другий пункту 13 в редакції Наказу Мінфіну N 15 від 28.01.2000 )

14. Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

• понаднормові втрати і нестачі запасів;
• фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 “Фінансові витрати” { Абзац третій пункту 14 в редакції Наказу Мінфіну N 1176 від 11.12.2006 }
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

15. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених цим Положенням (стандартом).

Оцінка вибуття запасів

16. При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 731 від 22.11.2004, N 868 від 14.12.2005 )

17. Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
18. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. ( Пункт 18 в редакції Наказу Мінфіну N 731 від 22.11.2004 )
19. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. ( Пункт 19 в редакції Наказу Мінфіну N 731 від 22.11.2004 )
20. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. ( Пункт 20 в редакції Наказу Мінфіну N 731 від 22.11.2004 )
21. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

( Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 868 від 14.12.2005 )

22. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. ( Пункт 22 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 15 від 28.01.2000, N 304 від 30.11.2000 )
23. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Оцінка запасів на дату балансу

24. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
25. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
26. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.
27. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. ( Пункт 27 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 15 від 28.01.2000 )
28. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів. { Пункт 28 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 1176 від 11.12.2006 }

Розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності

29. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

• методи оцінки запасів;
• балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
• балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
• балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;
• суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до пункту 28 цього Положення (стандарту).

( Абзац сьомий пункту 29 виключено згідно з Наказом Мінфіну N 731 від 22.11.2004 )

Додаток

до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 9 “Запаси”

Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат

Приклад 1. Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що   застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат

* Сума  транспортно-заготівельних  витрат,   що   за   розподілом припадає на запаси, які вибули у звітному місяці, становить: 

                         25+50

                        ———— х 400 = 67

                        150+300 

Приклад 2. Розподіл транспортно-заготівельних витрат на підприємствах роздрібної торгівлі, що застосовують оцінку товарів за цінами продажу, та окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат

Сума торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів (дебет субрахунку 282 “Товари в торгівлі”, кредит субрахунку 285 “Торгова націнка” сторно), становить:

                       77+160

                       ———–х 540 = 168

                       252+510 

Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до реалізованих товарів (відображається за дебетом субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” і кредитом субрахунку 289 “Транспортно-заготівельні витрати”), становить: 

    25+50

    ———— х 540 = 53

    252+510 

Собівартість реалізованих товарів (дебет субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, кредит субрахунку 282 “Товари в торгівлі”) становить: 540 – 168 – 53 = 319.

** Зменшення залишку на субрахунку 282 “Товари в торгівлі” відбулося на суму 487 тис. грн. (168+319) унаслідок списання торгової націнки в кореспонденції з субрахунком 285 “Торгова націнка” на суму 168 тис.грн.і купівельної вартості товарів у кореспонденції з субрахунком 902 “Собівартість реалізованих товарів” на суму 319 тис.грн. 

( Положення доповнено Додатком згідно з Наказом Мінфіну N 131 від 14.06.2000, із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 989 від 25.11.2002 )