Нарахування та сплата ЄСВ. Розглянемо ситуації, щодо порядку нарахування та сплати ЄСВ при переході фізособи-підприємця єдинника на загальну систему оподаткування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 для підприємців на загальній системі встановлено, що нараховувати ЄСВ потрібно на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Нагадаємо, що ставка для нарахування ЄСВ у 2016 році дорівнюється 22% для усіх фізосіб-підприємців, незалежно від системи оподаткування.
Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. №449, для підприємців на загальній системі оподаткування базою для нарахування ЄСВ «за себе» є суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. Тобто, йдеться про чистий дохід – виручку, зменшену на витрати, зазначені в п. 177.4 ПКУ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Виходячи з норм Закону №2464 та Інструкції №449, у місяцях, в яких такий підприємець не отримає дохід, він має право не сплачувати ЄСВ, оскільки базою нарахування ЄСВ для нього є отриманий дохід від підприємницької діяльності.
Але за власним бажанням (наприклад, для того, щоб не втрачати страховий стаж) фізособа-підприємець на загальній системі оподаткування має право самостійно визначити базу нарахування ЄСВ навіть в таких місяцях. При цьому така база нарахування не може бути меншою за мінімальну зарплату і не може бути більшою за максимальну величину (суму) доходу, встановлену у місяці, за який сплачуватиметься ЄСВ. Наприклад, у квітні 2016 року базою для мінімального страхового внеску буде 1378 грн, а для максимального – 34450 грн; відповідно, сума ЄСВ, яку такий підприємець має право (але не зобов’язаний) за самостійним рішенням сплатити до бюджету, може бути від 303,16 грн до 7579 грн.
Звіт з ЄСВ. Відповідно до п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту з ЄСВ, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435, фізособи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до фіскальних органів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. При цьому такий звіт з ЄСВ передбачено подавати незалежно від факту отримання доходу такої фізособою-підприємцем (п. 12 розд. ІІ Порядку № 435).
ПДФО. Авансовий платіж. Відповідно до діючої редакції п. 177.5.1 ПКУ фізособи-підприємці на загальній системі оподаткування мають сплачувати авансові платежі з ПДФО до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.
Авансовий платіж розраховується підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу. Тобто, по суті такий авансовий платіж – це сума ПДФО, обрахована за ставкою 18% від бази оподаткування: різниці між фактично отриманими доходами та витратами, понесеними у зв’язку із отриманням такого доходу (їх перелік затверджено п. 177.4 ПКУ). Якщо результатом підприємницької діяльності за відповідний календарний квартал є від’ємне значення або нуль, то авансовий платіж за такий період не сплачується.
Декларування доходів підприємця. Слід зазначити, що відповідно до пп. 177.5.2 ПКУ фізичні особи – підприємці, які протягом звітного року перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, мають подати податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Тож при переході з ІІ кварталу 2016 року на загальну систему оподаткування підприємець має подати декларацію про майновий стан та доходи за такий квартал.
А потім такий підприємець подає річну декларацію про майновий стан та доходи за підсумками звітного року (звітним роком для такого платника ПДФО вважатиметься період, протягом якого він перебував вже на загальній системі оподаткування). Річну декларацію слід подати до податкового органу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до пп. 177.5.3 ПКУ остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Тож при доходу від підприємницької діяльності фізособа-підприємець на загальній системі не сплачує авансові платежі з ПДФО та ЄСВ за себе. Але при переході зі спрощеної системи та загальну на такого підприємця покладається обов’язок подати декларацію про майновий стан та доходи за квартал, в якому відбувся такий перехід. Також слід пам’ятати, що підприємець зобов’язаний незалежно від отриманого доходу подати річний звіт з ЄСВ за себе (додаток 5).
