КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ |
від 17 серпня 2002 р. № 1177 |
Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 1408 від 26.12.2011
№ 727 від 02.10.2013}
Відповідно до статей 23 і 26 Закону України “Про захист прав споживачів” Кабінет Міністрів України постановляє:
{Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
1. Затвердити Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1994 р. № 236 “Про затвердження Положення про порядок накладення на господарюючі суб’єкти сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів” (ЗП України, 1994 р., № 8, ст. 198);
постанову Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 р. № 869 “Про внесення змін до Положення про порядок накладення на господарюючі суб’єкти сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів” (ЗП України, 1996 р., № 3, ст. 84);
пункт 9 змін та доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 1998 р. № 283 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 10, ст. 383);
пункт 4 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1336 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності державної податкової служби” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 34, ст. 1277);
пункт 3 змін і доповнень, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань визначення джерел фінансування органів державної влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 501 (Офіційний вісник України 2000 р., № 12, ст. 457).
Прем’єр-міністр України |
А.КІНАХ |
Інд. 25 |
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. Це Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб’єктів господарської діяльності – підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
2. Відповідно до статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” на суб’єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за:
відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів”, – у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги) виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
{Абзац другий пункту 2 в редакції Постанови КМ № 1408 від 26.12.2011}
обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 Закону України “Про захист прав споживачів”, – у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
{Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 727 від 02.10.2013}
виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, – у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), – у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, – у розмірі 300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом, – у розмірі 500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання – у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу – у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, термін придатності якого минув, – у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги – у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, – у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Накладати на суб’єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
{Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
4. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб’єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов’язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
{Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
5. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб’єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.
{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
6. Суб’єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держспоживінспекцію або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.
{Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
7. Постанова про накладення штрафу обов’язкова для виконання суб’єктом господарської діяльності.
У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.
8. Сплата передбачених пунктом 2 цього Положення штрафів не звільняє суб’єктів господарської діяльності від обов’язків відшкодування в установленому порядку споживачам майнових і моральних збитків, які виникли внаслідок порушення законодавства про захист прав споживачів.
9. Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб’єктом господарської діяльності до Держспоживінспекції або суду.
{Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1408 від 26.12.2011}
10. Повернення необґрунтовано стягнених сум штрафів здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Обувь от адидас — это выбор тех, кто ценит стиль, комфорт и универсальность. Модели из…
Український бізнесовий ландшафт охоплює великий спектр підприємств, які поділяються на малі, середні та великі залежно…
Не секрет, что ежегодно водители должны обновлять свою автостраховку и покупать новый полис, защищающий их…
Кредит готівкою — один з банківських продуктів, який має високий попит серед населення. Він передбачає…
Мир трейдинга часто представляется новичкам как захватывающее приключение с возможностью быстрого обогащения. Однако реальность может…
Відповідно до п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №…