Про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 14.08.2020 р N 3512-06 / 50540-01

Про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника

Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України розглянуло звернення щодо застосування законодавства про працю і повідомляє.

Відповідно до статті 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З урахуванням зазначеного доручення додаткової роботи (виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника) може відбуватися тільки за погодженням з працівником і оформлятися відповідним наказом по підприємству, установі, організації.

Виконання службових обов’язків за більш відповідальною посадою, коли це пов’язано з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, – є тимчасовим заступництвом.

Порядок оплати тимчасового заступництва регламентується роз’ясненнями Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р N 30/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 р N 521 / 30-18) (далі – роз’яснення).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р N +1545 “Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР” встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України , за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Призначення працівника виконуючим обов’язки на вакантну посаду не допускається. Зазначене можливо лише на посади, призначення на яку проводиться вищестоящим органом управління (абзац перший пункту 2 роз’яснень), з відповідною оплатою праці (абзац четвертий пункту 2 роз’яснень).

Тимчасове виконання обов’язків на посаді відсутнього працівника оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству, установі, організації (абзац другий пункту 1 роз’яснень).

Під виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою, виконанням громадських обов’язків і т.д., коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посаду).

Працівники виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх основних обов’язків в межах встановленої графіком роботи (змінності) тривалості робочого дня (зміни).

Чинним законодавством не передбачено прямого зобов’язання роботодавця на час тимчасової відсутності певного працівника, зокрема в зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю тощо, покладати виконання його обов’язків на іншого працівника. Покладання на працівника додаткових обов’язків на час тимчасової відсутності іншого працівника вирішується кожним підприємством (установою, організацією) самостійно і залежить, зокрема, від таких факторів, як виробнича необхідність, фінансові можливості, згода працівника, на якого покладаються додаткові обов’язки тощо.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про оплату праці” умови оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 N 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери “(із змінами) (далі – постанова N 1298).

На виконання пункту 6 постанови N 1298 міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади були розроблені і затверджені конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності і специфіки їх роботи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови N 1298 працівникам може встановлюватися доплата в розмірі до 50% посадового окладу за основною посадою за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників.

Зазначена доплата не встановлюється керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам.

Відповідно до пункту 4 постанови N 1298 керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Конкретні умови і порядок преміювання працівників, розміри і види премій визначаються в положенні про преміювання відповідного закладу, установи.

Положення про преміювання працівників затверджується керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом, дотримуючись норм законодавства і передбачаючи стимулювання ефективного виконання завдань і функцій працівниками.

Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.