Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ст. 222 КПКУ).
Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили долучений до матеріалів справи протокол допиту свідка на відповідність критеріям належності та допустимості доказів, зокрема щодо підстав його отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником.
До того ж самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.
Разом з тим у межах цієї справи колегія суддів визнає, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений протокол допиту, а також висновки, сформовані за наслідками дослідженої ними в ході судового розгляду первинної документації позивача, з огляду на порушення позивачем статей 44, 85 ПКУ, в цілому не вплинули на правильне вирішення справи по суті спору.
