Реалізація товарів/послуг здійснюється через сайт, а також через посередників та комісіонерів. При реалізації за договорами постачання ціни, відповідно, нижчі ніж на сайті, при цьому вони можуть відрізнятися залежно від домовленості сторін. Чи існують законодавчі обмеження щодо встановлення цін і чи можуть вони бути різними на один і той самий товар? Чи потрібно документально підтверджувати ту чи іншу ціну і якщо так, то чим?
З 01.01.2016 р. п. 188.1 ПКУ викладено в такій редакції: база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни їх придбання, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення.
Статтею 189 ПКУ передбачено окремі випадки, коли база оподаткування визначається з урахуванням положень саме статті 189 ПКУ.
Як вбачається із запитання, здійснюється реалізація як товарів, так і послуг. Таким чином, при реалізації товарів/послуг, що не потребують ніяких передпродажних заходів, в результаті яких змінюється якісний склад цих товарів/послуг, база оподаткування не може бути нижче ціни їх придбання. У листі від 13.04.2016 р. № 8220/6/99-99-19-03-02-15 ДФСУ погодилась, що для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість). Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом – виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості.
У разі якщо база оподаткування визначається виходячи з ціни придбання товарів/послуг і перевищує суму їх постачання, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.
У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ від 31.12.2015 р. № 1307: 15 – складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН. При цьому в рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Якщо йдеться про товари/послуги власного виробництва, то база оподаткування не може бути нижче звичайних цін. Згідно з пп. 14.1.71 ПКУ звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.
Таким чином, якщо операція не є контрольованою, для цілей оподаткування базою оподаткування у звичайних умовах є договірна вартість товарів/послуг власного виробництва. Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі визначається за домовленістю сторін.
На підприємстві може бути розроблена система, за якою встановлюються ціни для різних покупців залежно від строків, форм, розмірів оплати товарів/послуг або обсягу закупівлі та строків поставки, в тому числі – система знижок, бонусів та ін. Ціна також може залежати від строків придатності товарів.
Слід зазначити, що ціна, яка наведена на сайті, може бути визнана публічно заявленою. Згідно з ч. 1-3 ст. 633 ЦКУ публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Тобто покупці через сайт – це одна група із своїми цінами, покупці за договорами – інша.
При самостійному визначенні платником податку перевищення фактичних цін над звичайними у податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка 17 – складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. При цьому перша податкова накладна складається на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання.
У консультації в модулі БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ податківці звертають увагу на особливі випадки визначення звичайних цін згідно з пп. 14.1.71 ПКУ.
У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.
Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом.
Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною є ціна, яка відповідає форвардній або ф’ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.
Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, сформована під час такого продажу.
При цьому звертається також увага на те, що ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).
Таким чином, підприємству треба бути готовим, що при перевірці можуть знадобитися документи (внутрішні накази, розпорядження, положення, прайс-листи та ін.) щодо ціноутворення. Якщо контролюючим органом будуть наведені докази про існування на момент реалізації цін, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах, то це може призвести до донарахування податкових зобов’язань з ПДВ за результатами перевірки.
Ольга Буркун, аудитор АФ «Курсор-Аудит»
