Вісник. Право знати все про податки і збори, 2017, №31-32
Головними дійовими особами на підприємстві, як правило, є директор та головний бухгалтер, і саме до них у разі допущення тих чи інших порушень застосовується певна відповідальність. То хто ж і за що з цих посадових осіб відповідає?
Які існують види відповідальності
Виходячи з чинних норм законодавства виділимо такі види відповідальності:
- дисциплінарна — застосовується за порушення трудової дисципліни (правил внутрішнього трудового розпорядку) та накладається на працівника адміністрацією підприємства відповідно до трудового законодавства (КЗпП);
- матеріальна — полягає в обов’язку працівника підприємства відшкодувати шкоду, завдану підприємству неналежним виконанням трудових обов’язків;
- цивільно-правова — може застосовуватися у вигляді майнових санкцій, відшкодування майнових збитків і моральної шкоди, виконання визначених зобов’язань тощо. Проте головний бухгалтер і директор як посадові особи не можуть її нести, оскільки відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу учасниками цивільних відносин є фізособи та юрособи. Водночас така відповідальність може їм загрожувати, якщо вони вступають у відносини з підприємством як звичайні громадяни. Наприклад, у разі укладання договору на отримання від роботодавця поворотної фіндопомоги;
- адміністративна — застосовується за вчинення адміністративного правопорушення (проступку) та настає тоді, коли воно не тягне за собою кримінальної відповідальності;
- кримінальна — застосовується за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Хто і за що відповідає
Згідно з частиною третьою ст. 8 Закону про бухоблік відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Водночас відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухобліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частина восьма ст. 9 Закону про бухоблік).
Тобто бухгалтер відповідає за ведення обліку згідно з вимогами, встановленими законодавством, а директор як уповноважена особа власника — за організацію обліку. Конкретні обов’язки головних дійових осіб підприємства мають визначатися у посадових інструкціях. Розробляючи їх для головних бухгалтерів, за основу, як правило, беруть Довідник № 336.
При цьому слід зазначити, що як головний бухгалтер, так і директор за вчинення неправомірних дій несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема КЗпП, КпАП та Кримінальним кодексом.
Чим бухгалтеру загрожує незаконне розпорядження директора
Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства. На ці моменти звернено увагу в листі № 416-0-2-14/82.
Таке обґрунтування можна оформити у вигляді доповідної записки, яка складається на ім’я директора.
До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Зупинимося на ситуації, коли бухгалтер одержав письмове розпорядження від керівника на здійснення господарської діяльності, що є незаконною. Типовим положенням про бухгалтерську службу, затвердженим постановою № 59, передбачалося, що саме керівник несе відповідальність за незаконність здійснення операції, якщо головний бухгалтер письмово повідомив його про це. Однак наразі цей документ не застосовується, на що звертав увагу Мінфін України у листі № 31-34000-10-5/3091. Тому є всі підстави вважати, що за виконання незаконного розпорядження головний бухгалтер і директор відповідатимуть спільно.
Слід зазначити, що п. 14 Типового положення про бухгалтерську службу, яким визначено функціональні обов’язки бухгалтерської служби бюджетної установи та повноваження її керівника, передбачено, що головбух бюджетної установи у разі отримання від керівника незаконного розпорядження має поінформувати його у письмовій формі про неправомірність такого розпорядження, а у разі отримання розпорядження повторно — надіслати повідомлення керівникові бюджетної установи, якій підпорядкована ця установа, та керівникові органу Казначейства за місцем обслуговування бюджетної установи.
Довідково
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження (частини третя — п’ята ст. 41 Кримінального кодексу).
Коли штрафи підприємства сплачує бухгалтер
Мін’юст України у листі № 6508/105-0-2-17/7 розглянув ситуацію, коли підприємство притягнули до відповідальності за подану з помилками форму № 1ДФ і керівництво підприємства хотіло стягнути накладений на нього штраф з винного в неправильному заповненні розрахунку, тобто з бухгалтера.
Зокрема, у листі зазначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (частина восьма ст. 9 Закону про бухоблік). Водночас порядок стягнення матеріальної відповідальності регулюється нормами КЗпП.
Це означає, що за наявності в посадовій інструкції бухгалтера обов’язку складати відповідну звітність (у нашому випадку — розрахунок за формою № 1ДФ) та у разі накладення на підприємство штрафу за помилки в ній підприємство має право притягнути бухгалтера до матеріальної відповідальності в розмірі сплаченого штрафу, але не більше середньої місячної зарплати.
Дисциплінарна відповідальність
Специфіка дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що на кожному підприємстві вона може мати певні особливості і притягнення до неї залежить більше від правил, установлених роботодавцем. КЗпП тільки передбачено загальні її норми.
Так, відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:
- догана;
- звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну може бути передбачено для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, наприклад, зауваження, сувора догана тощо.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Стосовно директора стягнення може накласти власник або уповноважений ним орган, який прийняв його на роботу. Наприклад, в приватному підприємстві це засновник, у ТОВ — загальні збори учасників, в акціонерному товаристві — загальні збори акціонерів.
Застосовується цей вид відповідальності одразу після вчинення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (без урахування часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці) та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП).
Слід зазначити, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст. 149 КЗпП). Проте відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав. Як зауважено у листі № 106/13/116-08, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб у підтвердження відмови працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під підпис. Зрозуміло, що стягнення у формі звільнення вимагає відповідного запису в трудовій книжці у порядку, передбаченому Інструкцією № 58. Відомості про оголошення догани (на відміну від заохочення) до трудової книжки не заносяться.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення підлеглого не буде піддано новому стягненню, то він вважається таким, що його не мав. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути знято до закінчення одного року.
Звільнення як різновид дисциплінарного заходу можливе за підстав, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Водночас для розірвання трудового договору з головним бухгалтером, керівником та їх заступниками п. 1 ст. 41 цього Кодексу передбачено окрему підставу — за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (п. 27 постанови № 9).
Довідково
Питання трудової дисципліни визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджує трудовий колектив за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу профспілки на основі типових правил.
Матеріальна відповідальність
Головний бухгалтер і директор не є матеріально відповідальними особами. В загальному випадку договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за одночасного виконання двох умов:
- наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, котру він виконує, у Переліку № 447/24;
- виконання обов’язків згідно з посадою, виконання роботи відповідно до фаху мають бути безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.
Тому наявність посади або роботи в Переліку № 447/24 ще не дає підстави для укладання договору про повну матеріальну відповідність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов’язки. Водночас зазначеним Переліком не передбачено укладання договору про матеріальну відповідальність з директором та головним бухгалтером. Хоча з кожного правила є винятки (табл. 1).
Таблиця 1
Коли можливе укладання договору про повну матеріальну відповідальність
|
Директор |
Головний бухгалтер |
|
Якщо йому в установленому порядку (відповідно до робочої інструкції, наказу, розпорядження) передбачається розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт видами робіт, пов’язаними зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей (лист № 149/13/84-15) |
Виконання ним функцій касира. Підтверджує це і Перелік № 447/24, яким передбачено, що договір про повну матеріальну відповідальність укладається з касиром |
Крім цього, КЗпП визначено деякі випадки, коли головбух і директор нарівні з іншими працівниками можуть притягатися до повної матеріальної відповідальності. Так, згідно зі ст. 134 КЗпП такі особи несуть повну матеріальну відповідальність у разі якщо:
- майно та інші цінності одержано працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
- шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
- шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
- шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
- такі особи винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Також керівник підприємства несе повну матеріальну відповідальність у випадку, якщо він винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичної особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Водночас існує законодавча можливість притягнення директора і головного бухгалтера до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше їх середньої місячної зарплати (відповідно до п 2 ст. 133 КЗпП). Така відповідальність застосовується за шкоду, заподіяну підприємству зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям.
Адміністративна відповідальність
КпАП оперує поняттям «посадові особи», хоча і не містить його визначення. Проте його наведено в інших законодавчих актах. Наприклад, у ст. 89 Господарського кодексу визначено, що посадові особи здійснюють управління діяльністю господарського товариства і відповідають за завдані ними збитки. Водночас згідно зі ст. 4 Митного кодексу посадові особи підприємств — керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за додержання вимог, установлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
У Кримінальному кодексі замість посадових осіб використовується поняття «службові особи», під якими слід розуміти осіб, що постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до постанови № 5 організаційно-розпорядчі обов’язки — це обов’язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладено на неї повноважним органом або повноважною службовою особою.
Обов’язки головного бухгалтера та директора зводяться до виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відповідно можна стверджувати, що ці особи визначаються посадовими в розумінні КпАП та службовими — згідно з Кримінальним кодексом.
Виокремимо головні аспекти застосування адмінвідповідальності.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за серйозніше правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в такому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених нормами про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КпАП).
Адмінштрафи накладають не пізніш ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). У таких випадках стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій ст. 38 КпАП.
Слід зазначити, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження таких дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків. Водночас триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких установлено обов’язкову форму обліку, бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних ПБО, інших правопорушень, пов’язаних із нарахуванням податків і встановити які можна тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладено в строк не пізніше ніж через два місяці з дня їх виявлення (з дати складання та підписання акта перевірки).
Алгоритм провадження у справах про адміністративні правопорушення такий: уповноважена на це посадова особа складає відповідний протокол, зміст якого повинен відповідати ст. 256 КпАП, далі цей протокол передають органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративні правопорушення. Загалом це відбувається в 15-денний строк з дня одержання справи (за винятком окремих справ).
У результаті розгляду виноситься постанова у справі про адмінправопорушення (накласти адмінстягнення, вжити інших заходів впливу чи закрити справу). Постанова повинна бути звернена до стягнення протягом трьох місяців з дня винесення.
Притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинені ними правопорушення не виключає застосування до них заходів адміністративного стягнення за ці самі порушення і не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну ними шкоду (постанова № 6).
Розглянемо, які штрафи накладаються за деякі види адміністративних правопорушень на головного бухгалтера та директора як посадових осіб підприємства (табл. 2).
Таблиця 2
Найпоширеніші види адміністративної відповідальності головного бухгалтера та директора
|
Правопорушення, |
Норма |
Орган, який складає протокол про адмінправопорушення |
Адміністративне стягнення (штраф) |
||
|
За перше правопорушення |
Повторне протягом року правопорушення* |
||||
|
Відсутність податкового обліку, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України |
Стаття 1631 |
Контролюючі органи (ДФС)
|
Штраф у розмірі від 5 до 10 НМДГ** |
Штраф у розмірі |
|
|
Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) |
Стаття 1632 |
||||
|
Невиконання законних вимог посадових осіб контролюючих органів, установлених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу |
Стаття 1633 |
Попередження або штраф у розмірі від 5 до 10 НМДГ |
Штраф у розмірі |
||
|
Неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів, перерахування ПДФО за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення ДПІ за встановленою формою відомостей про доходи громадян |
Стаття 1634 |
Попередження або штраф у розмірі |
Штраф у розмірі |
||
|
Порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів |
Стаття 16315 |
Штраф у розмірі |
Штраф у розмірі
|
||
|
Провадження господарської діяльності без держреєстрації як суб’єкта господарювання або одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а також без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) |
Стаття 164 |
Органи внутрішніх справ, держнагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки, НКРЗІ, СБУ, Держспецзв’язку, |
Штраф у розмірі від 1 000 до 2 000 НМДГ (від 17 000 до 34 000 грн) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адмінправопорушення, чи без такої |
Штраф у розмірі від 2 000 до 5 000 НМДГ (від 34 000 до 85 000 грн) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адмінправопорушення |
|
|
Надання суб’єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства |
Штраф у розмірі від 1 000 до 2 000 НМДГ (від 17 000 до 34 000 грн) |
— |
|||
|
Приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухобліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних |
Стаття 1642 |
Органи державного фінансового контролю
|
Штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 грн до 255 грн)
|
Штраф у розмірі від 10 до 20 НМДГ (від 170 грн до 340 грн) |
|
|
Порушення порядку нарахування ЄСВ, пенсійних страхових внесків. Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності з ЄСВ, пенсійних страхових внесків. Подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законом про ЄСВ та Законом про пенсійне страхування. Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України |
Стаття 1651 |
Органи внутрішніх справ (Національної поліції), контролюючі органи (ДФС) |
Штраф у розмірі |
Штраф у розмірі |
|
|
Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, пенсійних страхових внесків, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 НМДГ (до 240 000 грн включно) |
Штраф від 40 до 80 НМДГ (від 680 до 1 360 грн) |
Штраф у розмірі |
|||
|
Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, пенсійних страхових внесків, у тому числі авансових платежів, у сумі більше 300 НМДГ |
Штраф від 80 до 120 НМДГ |
||||
|
Порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного |
Стаття 1653 |
Органи Фонду соцстраху на випадок безробіття
|
Штраф у розмірі від 8 до 15 НМДГ (від 136 до 255 грн) |
Штраф у розмірі |
|
|
Порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення. Несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності. Подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соцстраху про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства |
Стаття 1654 |
Органи Фонду соцстраху |
|||
|
Порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів |
Стаття 1655 |
||||
*Під повторним протягом року правопорушенням слід розуміти порушення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.
**Для кваліфікації адміністративних правопорушень сума НМДГ установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу для відповідного року. Тобто у 2017 р. — 800 грн.
Кримінальна відповідальність
Підставою для застосування найсуворішого виду відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Водночас особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції та ст. 2 Кримінального кодексу).
Розглянемо, за що головбуха та директора може бути притягнено до кримінальної відповідальності (табл. 3).
Таблиця 3
Найпоширеніші види кримінальної відповідальності, до якої може бути притягнено головного бухгалтера та директора як посадових осіб підприємства
|
Вид діяння |
Норма Кримінального кодексу |
Вид покарання |
Особливості застосування |
|
|
Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а також набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів |
Частина перша ст. 209 |
Позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією майна |
Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, є діяння, за яке Кримінальним кодексом передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі або штрафу понад 3 000 НМДГ (понад 51 000 грн), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом та внаслідок вчинення якого незаконно одержано доходи |
|
|
Дії, передбачені частиною першою ст. 209 Кримінального кодексу, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, якщо розмір коштів або майна перевищує 6 000 НМДГ* (понад 4 800 000 грн, але не більше 14 400 000 грн) |
Частина друга ст. 209 |
Позбавлення волі на строк від семи до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна |
||
|
Дії, передбачені частинами першою або другою ст. 209 Кримінального кодексу, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, якщо розмір коштів або майна перевищує 18 000 НМДГ (понад 14 400 000 грн)
|
Частина третя ст. 209 |
Позбавлення волі на строк від восьми до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна |
||
|
Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, які в 1 000 та більше разів перевищують НМДГ (понад 800 000 грн, але не більше 2 400 000 грн) |
Частина перша ст. 212 |
Штраф від 1 000 до 2 000 НМДГ (від 17 000 до 34 000 грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тобто від 4 000 000 грн) ст. 212 Кримінального кодексу, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)
|
|
|
Діяння, визначені частино першою ст. 212 Кримінального кодексу, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, які в 3 000 і більше разів перевищують НМДГ (понад 2 400 000 грн, але не більше 4 000 000 грн) |
Частина друга ст. 212 |
Штраф від 2 000 до 3 000 НМДГ (від 34 000 до 51 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
||
|
Діяння, передбачені частинами першою або другою ст. 212 Кримінального кодексу, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, які в 5 000 та більше разів перевищують НМДГ (понад 4 000 000 грн) |
Частина третя ст. 212 |
Штраф від 15 000 до 25 000 НМДГ (від 255 000 до 425 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна |
||
|
Умисне ухилення від сплати ЄСВ чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, якщо таке діяння призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах, які в 1 000 та більше разів перевищують НМДГ (понад 800 000 грн, але не більше 2 400 000 грн) |
Частина перша ст. 2121 |
Штраф від 1 000 до 2 000 НМДГ (від 17 000 до 34 000 грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами першою або другою ст. 2121 Кримінального кодексу, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила ЄСВ чи страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня) |
|
|
Діяння, визначені частино першою ст. 2121 Кримінального кодексу, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у великих розмірах, які в 3 000 та більше разів перевищують НМДГ (понад 2 400 000 грн, але не більше 4 000 000 грн) |
Частина друга ст. 2121 |
Штраф від 2 000 до 3 000 НМДГ (від 34 000 до 51 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
||
|
Діяння, передбачені частинами першою або другою ст. 2121Кримінального кодексу, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати ЄСВ чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів в особливо великих розмірах, які в 5 000 та більше разів перевищують НМДГ (понад 4 000 000 грн) |
Частина третя ст. 2121 |
Штраф від 15 000 до 25 000 НМДГ (від 255 000 до 425 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна |
||
|
Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб |
Частина перша ст. 367 |
Штраф від 250 до 500 НМДГ (від 4 250 до 8 500 грн) або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років |
Істотною шкодою вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує НМДГ (тобто 80 000 грн). Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують НМДГ
|
|
|
Те саме діяння, визначене ст. 367 Кримінального кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки |
Частина друга ст. 367 |
Позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 250 до 750 НМДГ (від 4 250 до 12 750 грн) або без такого |
||
*Для кваліфікації кримінальних правопорушень сума НМДГ установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу для відповідного року. Тобто у 2017 р. — 800 грн.
Судова практика
Якщо порушення допущено керівником структурного підрозділу
Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
При вирішенні питання, чи належить керівник до осіб, трудовий договір з якими може бути розірвано на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП, слід враховувати як майнову, так і територіальну відокремленість структурного підрозділу, який він очолює, а також брати до уваги, що за загальними положеннями про організаційну структуру підприємства, визначеними у ст. 64 Господарського кодексу, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Особи, які очолюють такі підрозділи, мають статус керівника відокремленого підрозділу, який виконує організаційно-розпорядчі функції (ухвала № 6-3105ск11)).
З цього судового рішення можна дійти висновку, що до відповідальності за одноразове грубе порушення згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП притягуються працівники, які виконують організаційно-розпорядчі функції, і не обов’язково їх посада має називатися керівник (заступник, керівник). У випадку притягнення до відповідальності за цією статтею аналізуються обов’язки, які виконують відповідні працівники.
Чи за кожне прострочення платежу застосовується адмінвідповідальність
В ухвалі К-1845/07 судді зауважують, що хоча підприємство й перерахувало страхові внески з порушенням установленого строку їх внесення до Пенсійного фонду, але прострочення сталося не з вини посадової особи підприємства — платника страхових внесків, тому головний бухгалтер підприємства не несе відповідальності за несвоєчасне перерахування відповідних коштів до цього фонду.
Отже, під час розгляду справ судам необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об’єкта, суб’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов’язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.
Прострочення реєстрації ПН у ЄРПН не є відсутністю податкового обліку
У постанові № 332/392/16-п судді зауважують, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН сама по собі не свідчить про порушення порядку ведення податкового обліку, а лише тягне за собою наслідки, визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу. Тобто застосовуються штрафні санкції відповідно до Податкового кодексу, а не адміністративна відповідальність згідно зі ст. 1631 КпАП.
За яких обставин можливе звільнення від адмінвідповідальності
У постанові № 287/352/14-п судді нагадують, що відповідно до ст. 33 КпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі.
Обставинами, що пом’якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення згідно зі ст. 34 КпАП, є щире розкаяння винного у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи вік та ставлення до вчиненого правопорушення, а також те, що особу раніше протягом року не було піддано адміністративному стягненню за аналогічні правопорушення, судді дійшли висновку щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VІІІ. Кримінальний кодекс — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Закон про пенсійне страхування — Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Закон № 1533 — Закон України від 02.03.2000 р. № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Постанова № 5 — постанова Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». Постанова № 6 — постанова Пленуму Верховного суду України від 24.06.88 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення». Постанова № 9 — постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Постанова № 59 — постанова Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. № 59 «Про заходи щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку та підвищення його ролі в раціональному і економному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів». Постанова № 332/392/16-п — постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2016 р. у справі № 332/392/16-п. Постанова № 287/352/14-п — постанова Олевського районного суду Житомирської області від 11.08.2014 р. у справі № 287/352/14-п. Перелік № 447/24 — Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24. Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці України, Мін’юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58. Довідник № 336 — Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності», затверджений наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 336. Типові правила № 213 — Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 р. № 213. Типове положення про бухгалтерську службу — Типове положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 р. № 59. Ухвала № 6-3105ск11 — ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі від 23.03.2011 за № 6-3105ск11. Ухвала К-1845/07 — ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.03. 2009 р. у справі К-1845/07. Лист № 106/13/116-08 — лист Мінсоцполітики України від 15.05.2008 р. № 106/13/116-08. Лист № 149/13/84-15 — лист Мінсоцполітики України від 13.02.2015 р. № 149/13/84-15. Лист № 416-0-2-14/82 — лист Мін’юсту України від 08.08.2014 р. за № 416-0-2-14/82. Лист № 31-34000-10-5/3091 — лист Мінфіну України від 12.02.2010 р. № 31-34000-10-5/3091. Лист № 6508/105-0-2-17/7 — лист Мін’юсту України від 23.02.2017 p. за № 6508/105-0-2-17/7. Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88
Автор: Тарас Шарий, консультант з бухобліку, оподаткування та кадрових питань
