Раніше, коли не було ніякої інтернет-торгівлі, все було досить просто: товар обмінювався на гроші на касі, був живий касир, був касовий апарат, місце і час «розрахункової операції» і її повний вичерпний зміст були точно відомі і покупцю, і касиру в цей момент і у цьому місці. Покупець набирав в магазині товар, приходив на касу, здійснював розрахункову операцію (міняв свої гроші на товар продавця), і не виникало ніяких сумнівів чи трактувань, це дійсно була (і зараз є) класична «розрахункова операція».
Ніякої боротьби з контрабандою за допомогою чеків, в яких не вказані товари, не може бути, навіть теоретично
З появою перших інтернет-магазинів ситуація не надто ускладнилась і працювала та ж сама класична схема — просто розрахункова операція відбувалася вже не в магазині, а в пункті доставки. Кур’єр був працівником інтернет-магазину, ніяких платежів через інтернет не було (ми зараз не про Amazon і не про AliExpress, а про наші, українські, інтернет-магазини). Кур’єр передавав товар, отримував гроші, час і місце знову співпадають, чиста «розрахункова операція» (ніяких касових апаратів кур’єри не возили, але не це є предметом нашої уваги зараз).
З розвитком електронної комерції інтернет-магазини стали справді магазинами, а не «вітринами для замовлень доставки». Додалась оплата. Величезні обсяги інтернет-торгівлі заманили в процес логістичні компанії, і тепер вже практично ніколи доставку з інтернет-магазину не робить штатний працівник цього ж магазину.
Операції відвантаження, доставки, оплати, — роз’єднані як у часі, так і у просторі. До того ж, оплата — це тепер не просто «сума оплати за товар» — це сума за товар, оплата за доставку, оплата за переказ коштів, комісія платіжної системи… Все ускладнилось дуже сильно.
Старою технологією, з паперовими чеками, нічого не вирішувалось. Паперовий чек міг дати кур’єр (насправді – ні, майже завжди кур’єр і сьогодні привозить накладну, є приємні виключення, але переважно — все-таки накладна від ФОПа). Також паперовий чек акуратно видавали логісти. Але то чек на переказ коштів, в якому нічого немає про товар.
І тут давайте зупинимось і спробуємо з’ясувати: облік чого ведуть наші РРО?
Облік розрахункових операцій в класичному варіанті дозволяє обліковувати одночасно і товари, і гроші. В інтернет-торгівлі, на жаль — ні, не дозволяє. Тільки гроші. «Переказ коштів». Від кур’єра, від логістичної компанії, від платіжної системи. В чеку на переказ коштів ніякі товари не зазначаються, в сліпах платіжних систем — також. Ви нічого не побачите про товар: тільки суму і магазин, і все. У логіста може бути окремий чек за доставку. Це — все.
Переказ коштів не обкладається податками, в такому чеку немає інформації про ПДВ чи акцизи, неможливо побачити ніякої фіскальної інформації.
Тобто, в інтернет-торгівлі в існуючій моделі, навіть в новій редакції «Закону про застосування РРО», після змін — ніякого контролю руху товарів і ніякої фіскалізації (контролю і обліку нарахованих податків) не відбувається.
Трохи допомагає електронний чек, і можна було б спробувати виписати «хто, коли, який чек повинен видати», але цього, на жаль, так і не зроблено.
І тоді – починаються питання у бізнесу: У кого має бути РРО? У продавця на відправці товару? У логіста? У кур’єра? У фінансової компанії, яка обслуговує перекази? Хто і коли видає чек?
І, головне — який? «Переказ коштів», передбачений зараз Законом — це точно не той чек, який потрібен контролюючому органу для обліку.
Але, головне, на такій купі питань без однозначних конкретних відповідей — починається «жива творчість контролюючих мас» в регіонах, які вже тестують «нові сфери застосування».
Наприклад, поширюється така позиція, що тепер оператори і провайдери телекомунікаційної галузі повинні видавати чеки своїм споживачам, якщо десь на сайті провайдера є посилання на оплату банківською карткою. Те, що постачальник послуг не має своєї каси, не оперує переказом коштів з банківських карток, і отримує всі оплати виключно безготівковим розрахунком від партнерів, не зупиняє «передову контролюючу думку».
І це — найбільша проблема.
Законодавством виписана система, яка нічого не дає у боротьбі з контрабандою (як декларувалося). Ніякої боротьби з контрабандою за допомогою чеків, в яких не вказані товари, не може бути, навіть теоретично. Навіть більше, якщо б і були вказані товари — справжньої боротьби не відбулося б, бо назва товару нічого не дає, якщо не відслідковується весь товарний ланцюжок поставки.
І навіть більше. Якщо є справжнє бажання боротися з контрабандою — вона бореться візитами на склади з перевірками, що і робилось декілька разів, з непоганими результатами.
Про послуги — ще цікавіше.
Запропонована система нічого не може дати у боротьбі з контрабандою за допомогою чеків від постачальників послуг (провайдерів інтернету, операторів, та інших), тому що послуга, наприклад, доступ до інтернет — теоретично не може бути контрабандою. Це послуга, яка створюється тут, на місці. Вона не перетинає ніякі державні митні кордони. Те саме стосується всіх послуг, і не можливо пояснити розумними аргументами, для чого потрібні чеки мільйонів домогосподарств, щомісячно, по всім постачальникам послуг (водоканалам, облгазам, вивозу сміття, енергетиці, опаленню тощо).
Читач знає, що таких рахунків — точно більше десятка. Якщо водоканал поставив посилання на сплату карткою через інтернет — то він тепер повинен надавати фіскальний чек на кожен такий платіж? Судячи з трактувань — так. Треба створити службу, яка буде розбирати оплати: це через інтернет — відправити фіскальний чек, а це через ПТКС чи касу фінансової компанії або банку — тут не треба відправляти чек. Для чого це робиться — зрозуміти неможливо.
Яку контрабанду пропонується подолати? Хіба «фіскальними чеками» може бути подоланий масовий продаж чого завгодно через інтернет з оплатою з картки на картку? Давайте я відповім: цього не буде ніколи. Ще ніхто і ніколи не зміг перемогти інтернет. Крім Ірану і Північної Кореї, але ж ми такого собі не хочемо? Всі навантаження і всі перевірки впадуть на білі легальні інтернет-магазини. «Сіра» і «чорна» інтернет-торгівля і далі буде собі спокійно працювати без перешкод.
У читача може скластися враження, що автор хоче, щоб не було взагалі ніякого контролю, кожен продавав все що завгодно, а податки платилися за бажанням. Звичайно ж, все зовсім не так.
Податки треба платити, білий чесний бізнес має бути захищений від нечесної конкуренції, повинні працювати рівні умови для бізнесу. Але запропонована система не працює. Вона не бореться з контрабандою. Вона не бореться з подрібненням великого бізнесу на ФОПів і з ухилянням від сплати податків (чи «оптимізацією», якщо такий термін більше подобається). Але, не допомагаючи в боротьбі з негативом, система створює найпотужніші дискреції на базі «тлумачень» неконкретного, неточного, і багатозначного законодавства.
«Треба, щоб і в інтернеті були чеки!»
«Які?»
«Якісь».
Це — не працююча система.
Тому треба, все-таки, шукати варіанти вирішення інші, не «фіскальний чек на переказ коштів». Вести дискусії, запрошувати справжніх фахівців, тестувати варіанти. Електронний чек, який став законним з першого серпня допоможе. Бажання бізнесу отримати нарешті чіткі правила, спокій, і захист від трактувань з боку контролерів — дуже допоможе. Тому шанси на позитивне рішення — є. Або, якщо позитив не буде досягнутий, треба буде використовувати альтернативні механізми контролю, а не фіскальні чеки. Потужна перевага інтернет-розрахунків в тому, що вони всі завжди проходять через фінансові компанії і банківську систему. Це не готівка, для контролю за якою і були придумані касові апарати.
До речі, автор багато купляє і на Амазоні, і на АліЕкспресі. Фіскальних чеків ніяких немає. Ані паперових, ані електронних. І якось же ж справляються тамошні контролюючі органи. І з контрабандою, і з подрібненням великого бізнесу, і з іншими негативними явищами.
Ігор Дядюра
Заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
