Мораторій на проведення планових перевірок контролюючими органами було продовжено до 2019 року, однак Держпраці, Держекоінспекція, ДФС та інші державні органи продовжують публікувати інформацію про стягнуті багатотисячні штрафи та виявлені порушення під час подібних заходів, повідомляє ukrainepravo.com.
Справа в тому, що Законом “Про Держбюджет на 2018 рік” мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності було продовжено до 31 грудня 2018 року. Водночас згідно з оновленою ст. 6 Закону №1728, перелік органів державного нагляду (контролю), на які не буде поширюватися дія цього Закону, повинен визначити Кабмін.
23 лютого 2018 року в “Урядовому кур’єрі” (№38/2018) було оприлюднено постанову КМУ від 18.12.2017 р. №1104, якою визначено цей перелік. Окрім згаданих вище органів, до нього також увійшли ДСНС, НБУ, НКРЕКП, Мінприроди, Держпродспоживслужба, Держархбудінспекція та ін. Таким чином, можна стверджувати, що планові перевірки бізнесу продовжуються. У межах даної публікації розглянемо планові перевірки Держпраці.
Інспекція чи перевірка
Постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, яка набрала чинність 16 травня, термін “планова перевірка”, яка проводилась Держпраці, перестав вживатись в зв’язку з появою нових видів перевірок: інспекційними відвідуваннями та невиїзними інспектуваннями.
Водночас слід зауважити, що ця постанова регулює питання проведення перевірок Держпраці на предмет додержання законодавства про працю та зайнятість населення. Водночас, що стосується охорони праці та промислової безпеки, то такий предмет для планових перевірок залишається.
Наприклад, лише в Києві та Київській області за 2018 рік (згідно з планом) Держпраці має провести планову перевірку додержання законодавства про охорону праці та промислову безпеку на майже 2,5 тисячах підприємств, установ, організацій, ФОПів, які мають найману працю. Отже, що конкретно перевіряє Держпраці?
Охорона праці: що це?
Український бізнес уже тривалий час піддається різноманітним реформам та звик до законодавчих змін. Перевірки Держпраці завжди були спрямовані на аналіз кадрової документації, виявлення неоформлених працівників чи фактів невиплати заробітної плати. Однак з прийняттям згадуваної постанови КМУ ця практика змінилась, і починаючи з 2018 року основним предметом планових перевірок стала охорона праці.
І якщо на великих підприємствах та промислових об’єктах ця сфера є знайомою і нею займається окрема людина чи навіть цілий відділ, то невеликі чи середні організації вважають, що це їх не стосується. Однак це помилкове твердження.
Перш за все, говорячи про цю сферу, слід пам’ятати, що вона стосується будь-якого (!) роботодавця (тобто особи, що використовує найману працю за трудовим договором) незалежно від сфери діяльності, виду робіт чи кількості працівників. Навіть якщо на підприємстві серед працівників є лише директор – навіть в такому випадку має існувати хоча б мінімальний пакет документів.
Таким чином, якщо Ви бачите своє підприємство в плані перевірок Держпраці на предмет відповідності законодавству з охорони праці, то не потрібно відхиляти цей факт, посилаючись на невиробничий профіль свого підприємства чи невеликий штат: Держпраці перевірятиме Ваше підприємство на рівні з великими заводами та промисловими об’єктами, щоправда вимоги, звичайно ж, для всіх підприємств різні.
Що перевіряють?
Охорона праці регулюється однойменним законом України, який було прийнято ще в 1992 році. Однак, якщо переглянути цей нормативний акт, то важко зрозуміти, що саме потрібно мати на підприємстві: здебільшого норми мають відсилочний характер та посилання на підзаконні акти, які приймаються в залежності від сфери діяльності пдприємства. Окрім цього, багато норм є застарілими та не відповідають вимогам часу: саме це стало причиною скасування 122 нормативних актів СРСР, які регулювали цю сферу.
Таким чином, пропонуємо оглядово проаналізувати основні питання охорони праці.
1. Служба охорони праці
На будь-якому підприємстві, навіть найменшому, повинна бути особа, яка відповідає за охорону праці працівників. Створення та діяльність служби охорони праці, до повноважень якої відноситься зазначене питання, регулюється Типовим положенням про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.35-04).
Однак створення служби є обов’язковим лише на підприємствах з кількістю працюючих 50 та більше осіб. Якщо працівників менше 50, але більше 20, то функції служби охорони праці можна покладати (в порядку сумісництва) на працівника, що має відповідну підготовку, а на підприємствах з чисельністю працівників менше 20 допускається залучення сторонніх спеціалістів на договірних засадах.
2. Інструктажі з питань охорони праці
Напевно, це є найвідомішою сферою в межах охорони праці, оскільки більшість роботодавців хоча б формально, однак проводять з новоприйнятими працівниками вступні інструктажі. Але після початку роботи працівника роботодавець забуває, що подібні інструктажі в подальшому потрібно проводити з працівниками як мінімум раз на півроку (а для працівників, що зайняті на роботах з підвищеною небезпекою – раз на 3 місяці).
Так, згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) інструктажі з питань охорони праці бувають таких видів: вступний, первинний, повторний, цільовий, позаплановий. Проведення з працівниками відповідних інструктажів обліковується в спеціальних журналах. Водночас, якщо на підприємстві є працівники, які не задіяні в обслуговуванні механізмів чи у виробничих процесах (наприклад, адміністративні працівники), то роботодавець може свої наказом звільнити їх від проходження повторних інструктажів з охорони праці.
3. Навчання з охорони праці
В той час, як попереднє питання хоча б частково, але є “на слуху” в роботодавців, то щодо необхідності проходження працівниками навчання та перевірки знань з питань охорони праці знають набагато менше.
Періодичність та особливості проходження навчання з охорони праці регулюється згаданим вище Положенням (НПАОП 0.00-4.12-05). Так, з усіма новоприйнятими працівниками, окрім інструктажу, має також проводитись навчання з охорони праці (і в подальшому перевірка знань з цього питання). Не допускаються до роботи особи, які не пройшли таке навчання. Посадові особи, окрім цього, в подальшому проходять навчання не рідше ніж 1 раз на 3 роки, а працівники, зайняті на небезпечних роботах, не рідше ніж раз на 1 рік.
Навчання з охорони праці можна проходити як безпосередньо на підприємстві, так і в навчальному центрі. Водночас в законодавстві є перелік осіб, які зобов’язані проходити таке навчання виключно в навчальних центрах (наприклад, керівник підприємства, відповідальний з охорони праці, та члени комісії по перевірці знань з питань охорони праці у працівників, які проходять навчання на підприємстві).
4. Інструкції з охорони праці
Дане питання регулюється Положенням про розробку інструкцій з охорони праці (ДНАОП 0.00-4.15-98), яке закріплює обов’язковість затвердження роботодавцем таких інструкцій на кожен (!) вид робіт чи на кожну (!) посаду.
5. Спеціальний одяг та засоби індивідуального захисту
Спецодяг та ЗІЗ обов’язково безкоштовно видаються працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами.
Порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту регулюється відповідним Положенням, затвердженим Держгірпромнаглядом.
Окрім цього, законодавство передбачає норми видачі спецодягу, які закріплюють мінімальний набір спецодягу та ЗІЗ для працівників окремих професій. Такі норми розробляються та існують для окремих сфер виробництва, однак існують і загальні норми (наказ Держгірпромнагляду № 62 від 16.04.2009 року).
6. Медичні огляди
Питання проведення медичних оглядів працівників раніше здебільшого було предметом перевірки “колишньої” СЕС, однак наразі працівники Держпраці також звертають увагу на це питання.
Так, проходження медичних оглядів є обов’язковим для окремих категорій працівників: наприклад, зайнятих на важких роботах чи роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на роботах, де є потреба в професійному доборі, для працівників віком до 21 року чи працівників, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, тощо.
Порядок проходження медогляду працівниками певних категорій затверджений наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007 року.
7. Роботи з підвищеною небезпекою
Найскладніше ведення документації з охорони праці вбачається для підприємств, де є працівники, що задіяні на роботах з підвищеною небезпекою. З цією особливістю пов’язана необхідність розробки та затвердження низки документів, а також вчинення багатьох додаткових дій.
Для таких працівників встановлюється інша періодичність проходження медогляду, інструктажів, навчання з охорони праці, встановлюється необхідність проходження додаткового навчання (наприклад, з електробезпеки), встановлюється необхідність одержання дозволів у Держпраці, видачі нарядів-допусків на роботи, проходження стажування новоприйнятих працівників та проведення атестації робочих місць працівників (раз на 5 років), а також низка інших додаткових дій, перелік яких встановлюється залежно від виду робіт.
Висновок
Зауважимо, що в даній статті лише поверхнево розглянуто питання, які є предметом планової перевірки, яка проводить органами Держпраці в цьому році. Водночас сфера охорони праці є досить різноплановою, регулюється низкою актів, які різняться залежно від профілю підприємства та виду робіт.
Однак, повторюючись, зауважимо: охорона праці – це те, що має існувати на кожному підприємстві. Хоча б на мінімальному рівні потрібно, щоб була призначена відповідальна особа та були затверджені інструкції з охорони праці, потрібно, щоб працівники проходили інструктажі та навчання, щоб забезпечувались спецодягом та засобами захисту. Лише відповідальне ставлення роботодавця до своїх працівників забезпечуватиме безпеку та комфорт на робочому місці та сприятиме уникненню нещасних випадків на виробництві.
Автор консультації: Зозуля Наталія
