Що робити роботодавцю у разі смерті працівника під час воєнного стану

На жаль, через збройну агресію Російської Федерації проти України та, як наслідок, ведення на її території активних бойових дій, роботодавці все частіше стикаються з такою прикрою обставиною, як припинення трудових відносин із працівником у зв’язку з його смертю.

Слід зазначити, що КЗпП не містить такої підстави припинення трудового договору, як смерть працівника. Тому в такому випадку припинення трудового договору провадиться на підставі норм трудового законодавства з урахуванням норм цивільного законодавства.

У разі смерті працівника роботодавець повинен оформити припинення з ним трудових відносин, а саме видати відповідний наказ та усі належні померлому працівникові грошові суми виплатити членам його сім’ї або спадкоємцям.

Підставою для припинення трудових відносин з померлим працівником є належним чином оформлене свідоцтво про смерть або ж рішення суду. Без указаного документа припинити трудовий договір із таким працівником не вийде.

Відтак, внаслідок смерті працівника виникає ряд питань. Зокрема, як оформити вказаний факт? Як та кому виплатити заробітну плату померлого? Що робити, якщо за зарплатою ніхто не звернувся?

Документальне оформлення припинення трудових відносин з померлим працівником

Перший крок — вирішення питання про виключення померлого працівника з особового складу, а також про оформлення трудової книжки.

Зазвичай, роботодавець отримує від родичів померлого свідоцтво про смерть співробітника. Після того, як свідоцтво про смерть буде передано роботодавцю, видаємо наказ (розпорядження) про виключення працівника зі списків працівників у зв’язку зі смертю.

Підставою для видання вказаного наказу (розпорядження) є свідоцтво про смерть. Копія свідоцтва про смерть додається до особової картки померлого працівника. В свою чергу, може виникнути ситуація, коли у померлого працівника не виявиться родичів чи зв’язок з ними буде ускладнений або ж останні не нададуть свідоцтво про смерть.

В такому випадку самостійно звертаємось до всіх органів, в яких могла відбуватися реєстрація смерті працівника (останнє місце реєстрації, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання). У такому разі наказ (розпорядження) про припинення трудового договору з померлим працівником можна видати лише на підставі отриманої відповіді із зазначенням дати смерті.

Датою припинення трудового договору буде дата смерті працівника. Відповідно до пункту 2.26 Інструкції про трудові книжки, днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник помер у той день, коли за графіком у нього був вихідний, або під час перебування у відпустці, під час хвороби, датою припинення трудового договору теж слід вважати дату смерті, а не фактичний останній день роботи.

Відтак, звертаємо увагу, що дата наказу (розпорядження) про виключення працівника зі списків працівників у зв’язку зі смертю та дата припинення трудового договору (дата смерті) можуть не збігатися (лист Мінсоцполітики від 21.12.2010 р. № 284/06/186-10).

У зв’язку з цим табелювання працівника продовжується, навіть якщо відомо, що працівник помер. Відповідальна особа за ведення табеля, щодня вносити до нього відповідні позначки причини відсутності працівника на роботі. Лише після видання наказу (розпорядження) про припинення трудових відносин у разі смерті працівника можна припинити щоденне його табелювання і скласти підсумковий табель.

У наказі про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю вказується кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей. Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону про відпустки у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористану ним щорічну основну відпустку, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Трудову книжку померлого працівника заповнюємо відповідно до Інструкції про трудові книжки. Зазначаємо:

• у графі 1 — номер запису по порядку;
• у графі 2 — дату звільнення;
• у графі 3 — «Роботу припинено у зв’язку зі смертю». Посилання на норму КЗпП не робимо;
• у графі 4 — документ, що став підставою для внесення запису (наказ, розпорядження та ін.), його дату і номер.

Виплата заробітної плати померлого працівника.

Скільки виплачуємо?

Заробітна плата померлого працівника нараховується за фактично відпрацьований час.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, здійснюється в день звільнення, а якщо працівник не працював цього дня, то вказані суми слід виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Кому виплачуємо?

Відповідно до ст. 1227 ЦКУ сума заробітної плати, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім’ї.

При цьому необхідно звернути увагу, що у ч. 6 ст. 83 КЗпП зазначено, що у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

У більшості випадків судова практика вважає, що зарплату (у тому числі грошову компенсацію за невикористані померлим дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей) члени сім’ї померлого або оголошеного померлим можуть одержати відразу після відкриття спадщини (в день смерті, або в день, з якого особа оголошується померлою), а спадкоємці (не члени сім’ї) — у строк, установлений для прийняття спадщини, тобто через шість місяців із дати смерті.

Якщо ніхто з родичів померлого до підприємства не звернеться, заробітна плата включається до складу спадщини. Тобто отримати її зможуть лише спадкоємці на підставі свідоцтва про спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008.

Згідно з пунктом 7 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», військова служба закінчується у разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до ст. 119 КЗпП за працівниками, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, та загинули під час проходження військової служби, зберігається місце роботи, посада і виплачується середній заробіток до дня оголошення судом їх померлими.

Тобто роботодавець зобов’язаний працівникові, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, до дня оголошення судом його померлим зберігати місце роботи, посаду і виплачувати середній заробіток.

Враховуючи вказане, цілком закономірно може виникнути ситуація, коли сумну звістку роботодавець отримає значно пізніше дати смерті працівника, внаслідок чого буде продовжувати нарахування працівникові середнього заробітку до моменту, коли фактично дізнається про це.

Що ж робити в даній ситуації? Відповідь на вказане питання може міститись у локальних нормативно-правових актах підприємства (наприклад, колективному договорі), положення якого можуть передбачати як проведення коригування зарплати працівника, що помер, на невідпрацьовані дні, так і заборону на такі дії.

В іншому випадку керуємось вимогами ст.ст. 127, 132 КЗпП. Тобто якщо про смерть працівника стало відомо:

1) не пізніше за один місяць з дня виплати неправильно обчисленої суми — видаємо наказ (розпорядження) про утримання із зарплати працівника, що помер, надміру виплачених сум (п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП);

2) пізніше за один місяць — сума переплати стягується з працівника, з вини якого сталася така помилка (ч. 1 ст. 132 КЗпП).