Що сьогодні відбувається із бухгалтерською професією та ринком бухгалтерських послуг в Україні

Ба навіть не йдеться про те, що більшість роботодавців воліє, аби це був один «самий Головний бухгалтер», який би й первинку обробляв, і сплату податків контролював (іще й так, аби без штрафів!), та й звітність управлінську за забаганкою власника готував. А ще — аби радів запропонованій йому зарплаті.

Так от, шановні бізнесмени та роботодавці, якщо ви розраховуєте закрити бухгалтерську функцію за допомогою однієї людини, то вам краще не займатися бізнесом узагалі. Sorry за різкість, але хтось має повертати вас до реальності. Ми всі так легко та зацікавлено переказуємо один одному чутки про те, що ІТ-фахівці отримують 2, 3 і більше тисяч доларів, але ніхто не говорить, що при цьому рівень їхньої відповідальності за якість роботи наближений до нуля. Тоді як помилки бухгалтера можуть закінчитися кримінальною відповідальністю, та навіть закриттям бізнесу… До речі, вашого бізнесу!

То що ж зараз відбувається на ринку бухгалтерських послуг?

Я не розповідатиму про наукові дослідження щодо цього питання, оскільки таких насправді немає. Поділюся лише власними спостереженнями — тим, що помічаю у своєму щоденному спілкуванні та консультуванні з десятками бухгалтерів, власників і керуючих бізнесами.

1. Низькі зарплати. Незважаючи на те що останнім часом зарплати головних бухгалтерів зростають, їх рівень не настільки високий, аби залучити до професії молодих людей. Тим паче що вони не приваблюють ту молодь, яка ще за своїми інтелектуальними здібностями може бути професійним бухгалтером. І це ще не все. Чомусь у вітчизняному пострадянському бізнесі залишилася стара ментальність, за якою бухгалтерам платять невідомо за що — за те, що ті «переставляють папірці». З таким підходом, звісно ж, ніхто не вбачає у цій роботі цінностей. Якщо ви як керівники не бачите в ній цінності, то чи побачать її молоді люди, які обирають професію? Для розуміння: на мій погляд, у підприємства з реальним прибутком від 1,5–2 млн грн зарплата головного бухгалтера просто не може бути меншою за 1–1,5 тис. дол. Платити лінійному бухгалтеру менш ніж 18–20 тис. грн сьогодні це теж необережно. Використовую як орієнтир саме показник прибутку, щоб не ускладнювати мій меседж додатковими поясненнями про встановлені законодавством критерії розподілу підприємств на мікро-, малі, середні та великі. Головний мій меседж такий: хочете заробляти й бути спокійними — ваш бухгалтер має бути високооплачуваним та забезпеченим.

2. Старіння кадрів. Безумовно, молоді бухгалтери поки ще приходять у професію. Однак їх менше, ніж тих, хто йде з неї. До того ж нині це нормальна практика, коли молоді бухгалтери, спробувавши цього хліба, переключаються на які завгодно професії, аби лише забути про бухоблік, як про страшний сон. Ідуть маркетологами, адміністраторами, продажниками, менеджерами — якомога далі від бухобліку та відповідальності. Звісно, у цієї проблеми є ще інший, наступний бік…

3. Низька якість навчання молодих бухгалтерів. Насамперед зауважу, що йдеться не про компетентність тих людей, які вчать цю молодь, хоча там питання теж є. Я говорю про передумови, з яких доводиться навчати студентів. А передумови такі, що вузи в гонитві за платними студентами готові просто кланятися перед ними, аби ті лише платили гроші за навчання. Зацікавленість до розвитку у цій професії — показник, який узагалі нікого не хвилює. Тож, на мій погляд, проблема не в процесі навчання (адже його все ж можна було б справити під вимоги ринку та часу), проблема якраз у неефективному доборі тих людей, які воліють бути бухгалтерами. Зважаючи на те що, за моїми внутрішніми оцінками, 80–90% студентів бухгалтерських спеціальностей після випуску не починають кар’єру бухгалтера, гадаю, що 2–3 вузи на країну могли б спокійно забезпечити країну професійними молодими бухгалтерами — за умови добору реально вмотивованої молоді.

4. «Викривлена» автоматизація обліку. Безумовно, автоматизація облікових процедур важлива та корисна. Питання лише в тому, хто її розробляє та наскільки вона узгоджена з методологією. А вона в більшості випадків не узгоджена. Ба навіть вона часто ускладнює роботу, а подеколи призводить до збільшення обсягу роботи. Докладно на цьому не зосереджуватимуся, але скажу неприємну для багатьох річ: бухгалтер, який відпрацював в 1С протягом 4–5 років і при цьому не докладав зусиль, щоб зрозуміти, як саме працює програма та що зазначають стандарти й законодавство про таку операцію, як професійний бухгалтер, здатний робити так зване професійне судження, для бухгалтерської професії вже втрачений. Мені подобається вислів, який вважають класичним, — автоматизація бардака, призводить до появи автоматизованого бардака. А тепер ще уявіть, що й сама автоматизація часто є бардаком…

5. Юридична незахищеність. Пригадується, як нас, молодих студентів, навчали тому, що бухгалтер — це друга людина на підприємстві. Я ж, коли займався підготовкою молодих податкових консультантів із випускників вузів, завжди говорив: «Вас жорстоко обманули. Бухгалтер — це, звісно, важлива людина, але в реальності він далеко не другий. І не третій. А дарма». Я загалом підтримую світову тенденцію до професійної незалежності бухгалтерів. Простіше кажучи — коли бухгалтер вважає, що господарська операція є неправомірною, то він може відмовитися від її проведення без негативних наслідків для себе. Навіть запобігти здійсненню незаконної операції. Ви вірите у ситуацію, коли український бухгалтер говорить своєму керівнику-директору чи засновникові підприємства, що не проводитиме чи не відображатиме в обліку неправомірну угоду, яку ті могли придумати й реалізувати, не порадившись попередньо з бухгалтером? Та в нас це зараз один із ключових критеріїв добору на роботу головного бухгалтера — здатність юридично та по-податково-бухгалтерськи правильно оформляти видумки власників і керівників та їх особисте користування (часто неправомірне) ресурсами бізнесу. І водночас юридичну відповідальність вони несуть таку саму, як директори. Останні часто взагалі виходять сухими з води. Із низькими зарплатами та таким рівнем відповідальності — чи є шанси залучити до професії молодь?

6. Знецінення роботи податково-бухгалтерських консультантів-експертів. Я далекий від думки про те, що бухгалтери здатні ефективно виконувати свої безпосередні функції та відстежувати постійні зміни у законодавстві, якщо на це просто бракує часу. Тому нормальною є тенденція, коли на ринку з’являються так звані консультанти з питань оподаткування та бухгалтерського обліку, які по суті беруть на себе функцію з опрацювання, переосмислення всіх змін у законодавстві та надання практикуючим бухгалтерам чітких відповідей та інформації, необхідних для роботи. Однак нерозуміння цінності цієї роботи призводить до того, що таких експертів лише пару сотень, якщо не десятків у країні. Ми легко витрачаємо на консультацію в лікаря 500–600 грн за годину, а ось якщо про таку оплату просять податкові консультанти, то враз зникає бажання платити. У мене є власна теорія про те, що саме професійні ЗМІ в конкуренції між собою на падаючому ринку знецінили роботу податкових консультантів до рівня плінтуса, оскільки почали виливати на бухгалтерів безліч безкоштовної інформації та сервісів. Але при цьому нічого в результаті не виграли, а ринок здувся. Чому так, можна розповідати не одну годину — лише візьміть цю думку до уваги. Адже читаючих і самостійно думаючих бухгалтерів у професії сьогодні надто мало. І більше їх найближчим часом не стане. А професійні консультанти й методологи закріпляться в професії тільки тоді, коли це буде економічно привабливою сферою діяльності.

7. Перенавантаження роботою. Це ще одна реальність бухгалтерської професії. Більшість працівників бізнесу, як вони себе називають, не розуміють узагалі, чим займаються ці «любителі папірців». Їм загалі здається, що бухгалтери нічого не роблять. Проте реальність така, що величезна кількість документів, постійні проблеми з програмним забезпеченням, постійні зміни у законодавстві, відстежувати які просто немає часу та сил, забаганки власників та керівництва, низький професійний рівень знань лінійних бухгалтерів і десятки інших факторів — усе це призводить до неймовірної завантаженості роботою бухгалтерів. Моє ж розуміння таке — якщо ваш головний бухгалтер не може виділити 20% свого часу на те, щоб відстежувати зміни, розвиватися, ходити на семінари та курси, то ви як власник маєте бути готовими до неприємних результатів (наприклад, після проведення перевірок). Крайнього, за бажання, ви завжди знайдете, але насправді причина саме у вас. Звісно, хочеться, щоб платити небагато одній людині, яка візьме на себе всі ризики. Але все ж я раджу власникам замислитися над їх відношенням до роботи фінансово-облікової функції.

8. Не системні та часті зміни законодавства. Така реальність: податкове законодавство змінюється найчастіше. І більшість бухгалтерів не встигають вивчати всі ці зміни. Їм допомагають консультанти та професійні ЗМІ, але цього все одно замало. З іншого боку, я бачу також позитив: професія бухгалтера в Україні — це професія, у якій навчаєшся протягом життя, це не тільки розмова, а практично наявна тенденція. Інша річ, що бухгалтери, які випадають з інформаційного потоку, втрачають свій професійний рівень і цінність досить швидко.

9. Прихований ринок бухгалтерського аутсорсингу. У світі бухгалтерський аутсорсинг став логічним рішенням для бізнесу, який розуміє, що потрібно займатися саме бізнесом, а не думати про оформлення первинних документів і зведення їх у реєстри та звітність. І саме беручи до уваги важливість облікової функції, логічним було віддати її на виконання фахівцям, тобто людям, які професійно займаються цією діяльністю, живуть нею та здатні забезпечити якість своєї роботи. Переваг для бізнесу тут безліч. Утім, на мій погляд, розвитку аутсорсингу заважають недовіра та реальна напівлегальність більшості бізнесів. Страх відкрити свою фінансово-облікову інформацію змушує власників бізнесу наймати не підготовлених, але своїх працівників, платити їм зарплати й думати, як змусити робити та розвиватися. Проте цей ринок існує, бухфірми поки себе не рекламують помітно, але все ж, більш ніж переконаний, що ринок бухпослуг розвиватиметься у цьому напрямі, адже аутсорсингові компанії здатні залучити до своєї діяльності вмотивованих і якісних фахівців. Якщо зможуть їм запропонувати конкурентну зарплату.

10. Мода на міжнародні стандарти (МСФЗ). Отримати сертифікацію за міжнародними стандартами хочуть чи не всі молоді бухгалтери й аудитори. Їм фантазується, що такі сертифікати допоможуть отримати високооплачувану та, як уявляється, легшу роботу. Однак правда полягає в тому, що сьогодні кількість підприємств, яким потрібні міжнародні стандарти, не така вже й велика. Ба більше — їх ставатиме ще менше, адже ті, хто потрапив до категорії зобов’язаних осіб, насправді не готові вкладати десятки, чи навіть сотні тисяч гривень у навчання фахівців, наймання консультантів, закупівлю нового програмного забезпечення, зміну бізнес-процесів та старої методики обліку. Тим паче вони не готові до відкриття та прозорості інформації про реальний стан їх справ та бізнесу. І взагалі МСФЗ орієнтовані більше на великий бізнес, якого в Україні (у кількісному виразі) майже немає. Тоді як про міжнародні стандарти для малого та середнього бізнесу говорять дуже мало. І мабуть, саме вони потрібні більшості малого бізнесу, який мріє про іноземних інвесторів чи партнерів.

Хай там як, а перспективи розвитку професії, на мій погляд, досить світлі. Звісно, бухгалтерська функція розвиватиметься здебільшого в напрямі аналітичності та включення до фінансової звітності інформації, яка зараз вважається нефінансовою. Але цього уникнути не вдасться.

А ось, що я думаю про те, куди має й буде розвиватися ринок бухгалтерських послуг у середньостроковій перспективі:

1. Ринок аутсорсингу. Так чи інакше, і бізнес, і влада зрозуміють, що такому ринку доведеться створити умови для розвитку та саморегулювання. Перші намагання допомогти ринку у законодавстві про бухгалтерський облік робляться вже зараз. Знову ж таки, я переконаний, що саме бухгалтерські аутсорсингові компанії здатні сконцентрувати найкращих представників професії, запропонувавши їм високу оплату праці та можливості для постійного розвитку. Вони ж будуть основними замовниками освітніх послуг, які є на ринку, що в результаті призведе до зменшення кількості вузів, які готують бухгалтерів. Плюс до того — очевидно, що зросте потреба у відборі та навчанні саме вмотивованих до розвитку в цій сфері людей. І немає кращого способу навчання, ніж поєднання теоретичних знань й одночасне набуття практичних навиків.

2. Професійна сертифікація. У розвинених країнах ти навряд чи зможеш бути головним бухгалтером або фінансовим директором компанії лише на підставі того, що закінчив економічний вуз. Треба ще бути членом професійної організації та пройти спеціалізоване професійне навчання, і в результаті отримати документ про професійну сертифікацію. Розглядаю таку професійну сертифікацію теж як хороший інструмент відсіювання випадкових у професії людей. Адже отримання такого сертифіката передбачає вкладення у цей навчальний проект свого часу та чималих коштів. Звідси й цінність отриманого в результаті документа. Не лише для того, хто його отримав, а й для роботодавця — бо є розуміння, що людина із сертифікатом не просто так його отримала, є справді підготовленим фахівцем. Тож, це нормально, коли професійна людина отримує базову університетську освіту, а потім ще займається навчанням за спеціалізованими програмами. І ці програми ніколи не бувають державними, адже потребують визнання спільнотою та бізнесом.

3. Ринок консалтингу. Розвиток ринку професійних бухгалтерських послуг неодмінно спричинить розвиток ринку податково-бухгалтерського консалтингу. Адже професіонали, рівень експертизи яких дозволяє легко об’єднувати знання та знаходити комплексні бізнес-рішення на межі таких дисциплін і сфер, як податки, бухгалтерський облік та правознавство, не можуть бути низькооплачуваним. Я працюю переважно з такими експертами та замовниками їх послуг та можу поділитися досвідом: замовники, коли чують, як легко експерти переключаються з питання на питання, оперують знаннями та дають ефективні рішення, замість того, щоб відчувати радість від отриманої професійної допомоги, починають знецінювати їхню роботу і в якийсь спосіб зменшити суму їхнього гонорару. У них навіть думки не виникає, що людина, яка здатна так легко спілкуватися та реагувати на професійні питання, іноді десятки років живе проблемами оподаткування, моніторингом змін, відстежуванням тенденцій, та, можливо, надала вже декілька тисяч консультацій таким людям, як вони. Така наша психіка й особливість роботи мозку: нам завжди здається, що комусь усе дається легше, ніж нам.

4. Зростання заробітних плат. Уникнути цього тренду не вдасться. Я вже говорив, що для достатньо активної та не надто великої компанії наймати бухгалтера за суму менш як 1–1,5 тис. дол. може вилізти боком. Те саме, якщо ви захочете, щоб недооплачений працівник робив усе сам. Плюс до того — лише конкуренцією зарплат роботодавці зможуть привабити до професії зацікавлену молодь. Усі ж розуміють, що при зарплаті програміста 2–4 тис. дол. ніхто з молоді не піде працювати бухгалтером, якщо йому не запропонують привабливі умови й альтернативи? А в професії потрібні кращі кадри.

5. Нове програмне забезпечення. Я все-таки сподіваюся, що в Україні знайдуться декілька компаній, які розроблять ефективну альтернативу 1С, яка буде простішою та максимально погоджуватися із методологією, закладеною у стандартах обліку, і взагалі з логікою можливих господарських операцій. Маю надію, що такі ІТ-компанії зрозуміють, що для розробки ефективних програмних продуктів їм доведеться комунікувати та співпрацювати з методологами та професійними консультантами з питань оподаткування та бухгалтерського обліку.

6. Блокчейн-технології. Певна річ, нам хочеться уникати та не помічати всього нового, що загрожує тому стану, у якому ми перебуваємо. Проте блокчейн-технології — це вже реальність, і вони вплинуть на професію бухгалтера. Інша справа, що не йдеться про зникнення професії як такої, тому боятися не варто. Але те, що розробники програмного забезпечення на основі блокчейн-технологій усерйоз зазначають, що принцип подвійного запису може трансформуватися в потрійний запис, це правда. Загалом ідеться про те, що господарські операції фіксуватимуться не лише в облікових реєстрах, а й у блокчейн-мережі, де їх уже ніхто не зможе змінити.

7. Розвиток методології обліку в П(С)БО. Так склалося, що вітчизняні стандарти не встигають змінюватися одночасно з міжнародними стандартами. Я не бачу нічого проблемного в тому, що в нашій країні є власні стандарти обліку. Утім, можливо, якщо ми зрозуміємо, що зовсім не встигаємо з оновленням власних стандартів, простіше буде прийняти міжнародні як власні? Дискусійне питання. У будь-якому разі методологія змінюватиметься. Наприклад, нині вже стоїть гостре питання, як правильно оцінювати й відображати в обліку цифрові та інтелектуальні активи.

8. «Навчання протягом усього життя». Це норма життя для нас і для всіх наступних поколінь. Очікується що одна людина протягом життя, тривалість якого постійно збільшується, 4–5 разів змінюватиме свою професію. Зрештою швидкість змін у світі настільки велика, що без постійного навчання завжди є ризик повністю випасти з інформаційного професійного потоку, а отже, втратити свою цінність як фахівця.

І наостанок — старіння населення. Це той сучасний демографічний тренд, у якому я вбачаю хороший резерв для приходу в професію нових і вже зрілих людей. Питання в тому, чи існуватиме інфраструктура, яка допоможе таким людям легко та швидко переключитися в нову для декого професію.