Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Транспортний податок
З 1 січня 2015 року набрала чинності стаття 267 ПКУ «Транспортний податок», відповідно до якої введено в дію новий місцевий податок.
Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПКУ визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Щодо об’єкта оподаткування.
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПКУ базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року (2015 рік) і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (підпункт 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 ПКУ).
Нерухомість
Водночас повідомляємо, що Законом № 71 внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.
Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості з урахуванням таких особливостей:
за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;
за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного або різних типів, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку – фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Таким чином, у поточному році фізичним особам – платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок нараховувався контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік у такому порядку: у період з 1 січня по 31 березня 2014 року ‒ із житлової площі; з 1 квітня по 31 грудня 2014 року ‒ із загальної площі об’єктів житлової нерухомості.
Приклад алгоритму розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
у фізичної особи у власності перебуває квартира, житлова площа якої 123 кв. м, а загальна 220 кв. м, пільга зі сплати податку (120 кв. м), ставку податку встановлено у розмірі 1 відс. мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 (12,18 гривень). За 2014 рік сума податку розраховується:
І квартал – (123 кв. м – 120 кв. м)*12,18 грн. /12 міс. * 3 міс. = 9,14 гривень.
ІІ-ІV квартали – (220 кв. м – 120 кв. м)*12,18 грн. /12 міс.* 9 міс. = 913,5 гривень.
За 2014 рік сума податку складала 922,64 грн. (9,14 грн. + 913,5 гривень).
Отже, до 1 липня 2015 року фізичній особі надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату податку у сумі 922,64 грн., яку необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Стосовно юридичних осіб, то платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості, декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт (підпункт 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 ПКУ).
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
Разом з тим пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, не можуть перевищувати 1 відс. мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м для об’єктів нежитлової нерухомості.
Джерело: ДФС
