Минулого тижня парламент додав роботи правоохоронцям, зобов’язавши їх складати протоколи про притягнення до відповідальності осіб, які порушили загальнонаціональний карантин, запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами від 16 березня 2020 року).
Для цього Кодекс України про адміністративні правопорушення був доповнений статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» наступного змісту:
«Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, — тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Поліція взялася до справи і вже відрапортувала про десятки складених протоколів. Але щось пішло не так, оскільки суди не дуже палають бажанням застосовувати нову норму.
Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/2662/20 відмовила в притягненні особи до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП – за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Суд зауважив, що в даному протоколі зазначено, що 19 березня 2020 року порушниця не припинила роботу магазину «Господарчі товари» у м. Миколаївка Донецької області по вул. Миру, 1, та здійснювала прийом відвідувачів, при цьому суду не надано доказів щодо здійснення прийому відвідувачів.
Сама порушниця пояснила, що 19 березня 2020 року о 10 годині 00 хвилин вона дійсно перебувала у магазині «Господарчі товари», що розташований в м. Миколаївка Донецької області по вул. Миру, 1, однак вона не здійснювала продажу товарів, а робила генеральне прибирання та дезінфекцію приміщення. Коли до неї прийшли працівники поліції, двері магазину на ключ не були зачинені, вона сама здійснювала прибирання, та відвідувачів у неї не було.
По справі № 591/1690/20 суддя Зарічного районного суду м. Суми закрив провадження за ст. 44-3 КУпАП в зв`язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.
Підставою стало те, що особа, щодо якої складено протокол, є лише працівником, а не безпосереднім суб`єктом, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП вона не є суб`єктом вказаного правопорушення.
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/327/20 повернула матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП в поліцію, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, які саме правила були порушені ФОП, та яким нормативно-правовим актом ці правила встановлено.
Зазначений протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на порушення ФОП п.п.3 п.2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 р. Натомість, вказана постанова не містить будь-яких заборон щодо зупинення роботи об`єктів загального користування на території смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, зокрема, магазинів.
Будь-які дані про те, що органами місцевого самоврядування ухвалювалися відповідні рішення, їх оприлюднення, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Аналогічним чином діяла суддя Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/1889/20, зазначивши, що в протоколі не вказано порушену норму закону, враховуючи бланкетність диспозиції ст. 44-3 КУпАП. Крім того, до матеріалів справи не долучено жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/1769/20 таки визнав винною порушницю у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, проте звільнив її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням в силу малозначності адміністративного правопорушення.
То і виходить, що ухвалені Верховною Радою закони про боротьбу з коронавірусом можуть залишитися декларативними.