Тривалiсть роботи за сумісництвом на пiдприємствах, в установах, органiзацiях недержавної форми власності не обмежується та може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, але не перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Тривалість робочого часу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій передбачена постановою КМУ від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організації» (далі – Постанова). Зокрема, п. 2 Постанови установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Листом Міністерства соціальної політики України від 25.04.2018 №184/0/22-18/13 надано роз’яснення щодо тривалості роботи за сумісництвом у вихідний день, зокрема:
Загальні норми щодо встановлення на підприємствах, в установах, організаціях вихідних днів визначені Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП).
Частиною третьою статті 52 КЗпП встановлено, що п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.
Відповідно до статті 67 КЗпП при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (стаття 69 КЗпП).
Відповідно до статті 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Тобто режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.
Враховуючи вищезазначене, у вихідні дні (за графіком, визначеним на основному підприємстві) працювати за сумісництвом дозволяється повний робочий день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
