Сумісництво: як правильно його оформити, соцгарантії

Працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

Отже, у разі виконання обов’язків, які належать до двох чи більше різних посад, які є в штатному розписі, доцільно з працівниками, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) про роботу за сумiсництвом. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у того ж або в іншого роботодавця за наймом. Тобто, працювати на умовах сумісництва працівник може на тому ж підприємстві, яке є його основним місцем роботи, виконуючи роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Таке сумісництво називають внутрішнім.

Привертаємо вашу увагу на те, що працівник не може одночасно виконувати роботу за основним місцем роботи і за сумісництвом, оскільки це буде вважатися суміщенням професій. 

Суміщення професій (посад) здійснюється на тому самому підприємстві в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням. У штатному розписі підприємства ці посади мають бути визначені як окремі штатні одиниці з відповідними посадовими інструкціями.

Отже, посада, за якою виконують роботу за суміщенням, має бути внесена до штатного розпису й бути вакантною. Суміщення й розмір доплати за нього слід попередньо узгодити з працівником, після чого оформити наказом. Установлення суміщення за ініціативою роботодавця є зміною істотних умов праці, про яку працівника потрібно попередити за два місяці відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України.

Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Гарантії

Відпустка

Законодавством гарантоване право сумісникам отримувати щорічну відпустку і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Нормами статті 2 Закону України «Про відпустки» для працівників закріплена гарантія на відпочинок (відпустку). Тобто, що сумісники мають таке саме право на щорічну відпустку, як й інші працівники.

Законодавством передбачено для працівників, що працюють за сумісництвом, право отримувати  щорічну додаткову відпустку зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці, залежно від зайнятості у цих умовах.

Додаткова відпустка працівнику надається у разі, якщо він працює зі шкідливими та важкими умовами не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв. Право на додаткову відпустку за ненормований робочий день сумісникам не мають. Оскільки чинним законодавством сумісникам передбачається встановлення нормованого робочого часу. АЛЕ сумісники мають право на додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Єдина відмінність у наданні цього виду відпустки сумісникам — середня зарплата за час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками зберігається за основним місцем роботи (ст. 217 КЗпП).

Сумісники мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17-19 Закону про відпустки:

1. відпустка по вагітності та пологах;
2. відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
3. додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Усі види соціальних відпусток надаються сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Відпустка зовнішньому суміснику, як і внутрішньому, надається тривалістю не менше ніж 24 дні, і не залежить від того, яка у працівника зайнятість. Сумісники, що безперервно працюють на підприємстві менше шести місяців, можуть іти на повний період щорічної відпустки одночасно із відпусткою за основним місцем роботи. (пункт 6 частини 7 статті 10 Закону про відпустки).

Лікарняні

За сумісництвом страхові виплати й оплата перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця проводяться на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на декількох роботах за сумісництвом, то ще додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, у період розрахунку за основним місцем роботи й за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Нарахування допомоги на роботі за сумісництвом провадиться на підставі наступних документів: копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи (якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом додаються довідки за всіма місцями роботи). 
Право на допомогу з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів застрахована особа має як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Це передбачено частиною першою статті 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Але слід зазначити, що допомога за сумісництвом надається тільки у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа там працює.

Розрахунок допомоги, відповідно до п. 30 діючого Порядку №1266 проводиться роботодавцями окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Враховуючи це, розрахунковий період визначається за кожним місцем роботи також окремо. При цьому різниці між внутрішнім та зовнішнім сумісництвом немає.