«Твій мозок – суперзірка» Кайї Норденген

Міф про десять відсотків

Вам, мабуть, доводилося чути, що 90% нашого мозку не задіяні? Це міф, який з погляду неврології є повним абсурдом, пише Норденген. Якби усе, що є в нашій голові, як слід не функціонувало, мозок не розвинувся б у процесі еволюції через високі енерговитрати. Утім, завжди можна підвищити його ефективність. Він організовує і реорганізовує себе у відповідь на нові виклики чи освоєння нових знань та навичок, а також зберігає інформацію, отриману через досвід, тренування чи навчання.

Ви ще не щебечете японською? Завжди кажіть собі: «Поки що!» Мозок – це 86 млрд нейронів, які постійно змінюються. Ви завжди можете опанувати щось, чого ще не опанували, і стати кращим.

Сприйняття і реальність

Мозок інтерпретує сигнали з органів чуття і подає їх свідомості. Він не завжди забезпечує точне відображення світу. Але він робить найкраще з того, що може, зазначає Норденген.

«Завдяки інтерпретації мозок допомагає нам зрозуміти, що ми нюхаємо, чуємо, пробуємо на смак і бачимо. Сприйняття перетворює децибели і герци на музику. Сприйняття є причиною, чому квіти добре пахнуть, а їжа смакує. Сприйняття – це краще, ніж реальність. Хоча в той же час наше сприйняття – це і є наша реальність. Ви ніколи не можете бути до кінця певними в правильності інтерпретації інформації з органів чуття, тому можете не сумніватися, що саме ця інтерпретація робить вас пристосованими до світу, в якому ви живете».

Ось вам приклад. Це – Мей Брітт-Мозер, дослідниця мозку, яка здобула Нобелівську премію з медицини у 2014 році. Що не так з фотографією зліва?

Ви швидко розпізнали вираз обличчя, автоматично зосередившись на очах і вустах. На цьому зображенні вони розміщені правильно, але решта тіла – догори дриґом, тому вам спершу складно зрозуміти, що ж не так.

А на фото справа очі й рот, тобто ті частини обличчя, які відіграють вирішальну роль у визначенні того, яку емоцію виражає жінка, – перевернуті.

В нього є заготовлені очікування, що формують індивідуальний образ світу.

До того ж часто те, що ми бачимо, залежить від контексту. Тому так складно повірити, що ці квадратики одного кольору (хоч так і є).

Де душа?

Це питання бентежило представників нашого біологічного виду упродовж тисячоліть. Але вони довго шукали не там.

«Коли стародавні єгиптяни бальзамували померлих правителів, щоб підготувати їх до наступного життя, вони ставилися з особливою обережністю до серця і вкладали його назад у тіло, натомість мозок – просто викидали. За допомогою палички, яка встромлювалася через ніс, мозок збивали до кашоподібної маси, щоб потім витягнути. Він був непотрібним. Минуло багато часу, перш ніж люди усвідомили, що мозок робить нас тими, ким ми є».

Сьогодні органи людини, що помирає, за її згоди можуть використовуватися для трансплантації і врятувати інших. Можна пересадити стовбурові клітини, печінку, легені, нирки, підшлункову, серце. А от людський мозок ще не намагалися.

Саме завдяки ньому Homo Sapiens, на відміну від інших тварин, які живуть тут і зараз, має чітке уявлення про власну історію й думає про свої перспективи.

• Лобова частка вашого мозку дає вам змогу планувати майбутнє і усвідомлювати себе й збирає інформацію про ваше «я» в один цілісний образ.
• Завдяки тім’яній частці ви знаєте, що рука, якою ви щойно чухали собі потилицю, – ваша власна.
• Скронева частка відповідає за почуття та пам’ять.
• Острівцева частка допомагає розпізнавати ваші зображення та ідентифікувати спогади як власні.
• Певні риси характеру залежать і від мозочка: без нього ви б одразу ж робили або казали те, що спаде на думку, не переймаючись доречністю й можливими наслідками.

Тож якщо колись у майбутньому вдасться впоратися із технічними перешкодами, щоб здійснити цю операцію, одразу ж постане етична дилема: ким є людина, що ззовні нагадує себе колишню, але має іншу свідомість, міркування та мрії?

Чому ми такі?

І про кохання, бо без нього це все не мало б сенсу. Серйозно. У стані закоханості, через яку дехто «втрачає голову», наш мозок настільки активний, що аж «світиться» через нейромедіатор дофамін, що викликає ейфорію і щастя. Любов має настільки високий пріоритет через свою репродуктивну роль. Гормон кохання – окситоцин, який виділяють нейрони мозку, зближує нас із партнером і спонукає берегти вірність.

Отже, усе зводиться до сексу, стверджує Норденген. У людини не розвинувся б такий складний мозок, якби це не дало нашим пращурам перевагу в поширенні їхніх генів. Ось як це діє, за її словами: якщо ви мудрі, матимете добрих партнерів, роботу, яка подобається, й чудових друзів, і це врешті-решт зробить вас привабливішими. Тому внаслідок еволюції ми стали не сильнішими, а розумнішими.

Джерело: kfundmedia