Позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором поставки, укладеного між ним та іншим підприємством.
Позивач вказав, що не надав письмову згоду на укладення оспорюваного договору.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги.
Однак колегія суддів Господарського суду ВС скасувала рішення судів попередніх інстанцій і направила справу на новий розгляд до місцевого суду.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку можуть належати:
- визнання пред’явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб’єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Верховний Суд вказав, що підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Також ВС зазначив, що відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», бухгалтер, який підписав акт звіряння, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов’язків.
Відповідну постанову по справі № 916/2403/18 ВС прийняв 10.09.2019.
