Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 817/1314/17.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Д» до Головного управління ДФС у Рівненській області , в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірки, проведеної на підставі наказів. Рішенням суду визнано протравними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо проведення перевірки ТОВ «Т» на підставі наказу від 01 лютого 2017 року № 61 та наказу від 07 квітня 2017 року № 324; визнано протиправними та скасовано деякі накази ГУ ДФС у Рівненській області про проведення перевірки ТОВ «Д».
Позивач зазначає, що недотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС нагадали, що у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення – рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
ВС наголосив, що зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб’єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.