Відпустка без збереження заробітної плати: відповіді на поширені запитання

Скільки разів працівник може просити надати йому відпустку за свій рахунок?

Керуючись ч. 3 ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, роботодавець має право на прохання працівника надати відпустку без збереження заробітної плати на весь строк запровадження воєнного стану. Тобто, якщо працівник бажає взяти відпустку за свій рахунок на весь період дії військового стану, то законодавством не встановлено обмеження строку такого відпочинку.

Але слід зважити, що ст. 26 Закону «Про відпустки» № 504/96-ВР визначає, що така відпустка надається на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем. Таким чином, отримавши від працівника заяву на відпустку за свій рахунок, роботодавець має право відмовити у її наданні. Слід зазначити, що ініціатива надання відпустки без збереження заробітної плати завжди повинна надходити від працівника. А роботодавець, своєю чергою, може як відхилити прохання працівника про відпустку власним коштом, так і задовольнити його.

Якщо знову введуть карантин, то що потрібно врахувати насамперед під час надання відпусток?

По-перше, роботодавець не має права примушувати працівників взяти вихідні за власний рахунок. Працівник має повне право відмовитися від відпустки без збереження заробітної плати.

Водночас відпустка на прохання працівника може надаватися на весь період карантину. Таку відпустку не включають до загального допустимого строку надання відпустки за свій рахунок. Тобто вона може тривати більше 15 календарних днів на рік.

По-друге, обов’язково така перерва у роботі має бути оформлена заявою. Тобто працівник має власноруч написати заяву про надання йому вихідних без збереження заробітної плати. Слід зазначити, що у заяві та наказі можна одразу вказати про можливість автоматичного продовження такої відпустки, якщо КМУ ухвалить рішення про продовження карантину.

Радимо для зручності запровадити нове поняття для табелювання відпустки під час карантину. Наприклад, можна позначати «ОК» або «КО» (відпустка «карантинна», «карантинна» відпустка).

Щоб претендувати на «карантинну» відпустку, працівникові не обов’язково відпрацьовувати 6 місяців першого року роботи. Стаж не впливає на можливість скористатися правом на цю відпустку.

Чи надається відпустка без збереження заробітної плати в перший рік роботи, якщо відпрацьовано менше 6 місяців на другому підприємстві, а на першому місці роботи працівник відпрацював 1 місяць і під час звільнення отримав компенсацію за два дні невикористаної щорічної відпустки?

Так, надається. Відповідно до Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР, працівники, які не використали у попередній компанії щорічну основну та додаткові відпустки (частково або повністю) й отримали за них грошову компенсацію, можуть подати заяву на перерву в роботі без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи не відпрацювавши при цьому безперервно шість місяців.

Як отримує відпустку працівник, який працює у компанії перший рік?

• До 6 місяців роботи — працівник може взяти вихідні пропорційно до відпрацьованого часу.
• Після 6 місяців роботи — працівник може брати відпустку повної тривалості.
• У перший рік роботи — працівник іде відпочивати, написавши заяву.
• На другому році роботи — відпочинок надається за графіком.

Нюанси оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності працівникові, який перебував у відпустці без збереження зарплати

Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР, відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, надається за сімейними обставинами та з інших причин працівникові на строк, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше ніж 15 календарних днів на рік.

Керуючись статтею 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (далі — Закон № 1105-XIV), допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного страхового випадку, передбаченого законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, що не пов’язана з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 1105-XIV, допомога щодо тимчасової непрацездатності не надається:

• у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
• у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
• за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
• за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
• у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
• за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Тобто якщо період хвороби повністю припадає на час відпустки без збереження заробітної плати, незалежно від підстав надання такої відпустки, допомога з тимчасової непрацездатності за цей період не надається.

У разі коли лікарняний припадає зокрема і на період, коли працівник повинен вийти з відпустки на роботу, то пропущені через хворобу дні оплачують на загальних підставах. Відлік перших 5 днів тимчасової непрацездатності починається з першого дня захворювання працівника. Оплата листка непрацездатності як за рахунок роботодавця, так і за рахунок ФСС (з шостого дня непрацездатності) провадиться за дні хвороби, що припадають на період, коли працівник мав вийти на роботу.