Відпустка у ФОП на єдиному податку

Норми п. 295.5 ПКУ регламентують відпустку «єдиноподатників» 1-ї та 2-ї груп. Це стосується тільки тих платників ЄП, хто не використовує працю найманих осіб. На період відпустки протягом одного календарного місяця на рік вони звільняються від сплати єдиного податку. Фізособи — «єдиноподатники» 3-ї групи теж мають право на відпустку, проте тимчасового звільнення від сплати податків для них, на жаль, не передбачено.

Звідки податківці отримують інформацію про наявних найманих осіб, оформлених за трудовим договором? Про відсутність найманих працівників повідомляється у рядку 9 Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування — на момент її подання. У разі коли на момент оформлення відпустки наймані працівники уже звільнилися, інформацію про те, що тепер такий підприємець не має найманих працівників, слід зазначити у самій заяві на відпустку. До речі, норми пп. 291.4.1 ПКУ визначають найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, а також мобілізованих працівників (на особливий період), поза статусом трудових відносин, тому наявність таких осіб у «єдиноподатника» жодним чином не створює перешкод для офіційної відпустки підприємця.

Слід уважно стежити, щоб у період відпустки, протягом усього календарного місяця, підприємець не отримував жодної копійки доходу, бо інакше звільнення від сплати єдиного податку не діятиме (отримання доходу є ознакою ведення госпдіяльності). Йдеться тільки про єдиний податок. Щодо сплати ЄСВ такого звільнення немає.

Зверніть увагу, що платник ЄП на період відпустки не звільнений від сплати інших податків та подання звітності у встановлені строки.

Оформлення

Відповідно до п. 295.2 ПКУ, контроль за сплатою авансових внесків єдиного податку здійснюють податкові органи на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та щодо розміру ставки ЄП. Певна річ, при нарахуванні авансових внесків ЄП до уваги береться і заява на відпустку. Суми авансових платежів, що були сплачені за період, коли підприємець фактично перебуватиме у відпустці, підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів за поданою заявою платника єдиного податку або можуть бути повернені (п. 295.6 ПКУ). Отже, якщо «єдиноподатник» сплатив ЄП за місяць, у якому перебуватиме у відпустці, то йому слід подати окрему заяву у довільній формі на зарахування такої суми у сплату майбутнього періоду.

Затвердженої форми заяви на щорічну відпустку немає, її слід подавати у довільній формі згідно з пп. 298.3.2 ПКУ.

Чітко визначеного терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки нормами ПКУ не передбачено. Податківці радять подавати заяву на щорічну відпустку до початку факту відпустки. По суті, оскільки відпустка триває календарний місяць з 1 до 30 (31) числа, це означає, що заяву треба подавати до 1 числа місяця, коли планується відпустка.

Приклад Платник ЄП другої групи сплачує фіксовану суму єдиного податку у розмірі 744,60 грн на місяць. Найманих працівників немає. У серпні 2018 р. він планує піти у відпустку. 19.07.2018 р. він сплатить авансовий внесок єдиного податку за серпень 2018 р. Одночасно до ДПI підприємець подає заяву у довільній формі про період щорічної відпустки. Сплачена 19.07.2018 р. сума ЄП буде вважатися переплатою і може бути зарахована в рахунок ЄП за вересень 2018 р.

Ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (п. 293.1 ПКУ). Якщо «єдиноподатник» 3-ї групи перебуватиме у відпустці і не отримуватиме доходу, то і ЄП за підсумками такого періоду платити не потрібно. До речі, такий «єдиноподатник» може собі організувати відпустку хоч на півроку, а не на місяць, як передбачено для 1-ї та 2-ї груп «єдиноподатників». Заяву про таку відпустку платники ЄП 3-ї групи податківцям не подають.