Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачені наступні випадки, коли працівнику при звільненні повинна бути виплачена вихідна допомога, нею ж передбачені і мінімальні її розміри. Максимальні ж розміри мають бути передбачені в колективному договорі.
|
Випадки виплати |
Мінімальний розмір допомоги |
|
Звільнення на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством або відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці |
Середній місячний заробіток |
| Звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників | |
| Звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи | |
| Звільнення на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | |
| Звільнення на підставі ст. 38 та 39 КЗпП у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору |
Середній тримісячний заробіток |
Порядок розрахунку вихідної допомоги
Розрахунок суми вихідної допомоги здійснюємо на підставі Порядку № 100. У його п. 8 зазначено: якщо середню зарплату визначено законодавством як розрахункову величину для нарахування виплат та допомоги (саме наш випадок!), її обчислюють так: множать середньоденну зарплату на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
А тепер більш детально про це.
- Визначаємо розрахунковий період (два останніх календарних місяці роботи, які передують місяцю звільнення). Якщо працівник відпрацював менше 2-х місяців середню ЗП розрахуємо виходячі із виплат за фактично відпрацьований час.
- Визначаємо кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником в розрахунковому періоді.
- Визначаємо виплати, які ми будемо брати до уваги ( всі виплати перераховані в п.3 Порядку 100 за винятком: лікарняних, декретних та тих, які нараховані за час на протязі якого зберігався середній заробіток (відпустка, відрядження тощо))
При цьому маємо на увазі:
- Усі виплати включаємо до розрахунку середньої зарплати у тому розмірі, в якому вони нараховані. Виняток — квартальні премії та премії, нараховані за більш тривалий час. Їх включаємо до розрахунку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
-
Разову винагороду за підсумками роботи за рік та вислугу років, нараховану в поточному році за попередній календарний рік, розподіляємо, додаючи до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.
Крім того, якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховуємо пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді
- Усі виплати відносимо до тих місяців, за які вони нараховані. Виняток — премії. Їх включають до зарплати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю із заробітної плати;
- Якщо в розрахунковому періоді підвищувалися тарифні ставки (оклади), проводимо коригування середньої зарплати згідно з п. 10 Порядку № 100
4. Розраховуємо середньомісячну зарплату. Для цього середньоденну зарплату множимо на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
ЗПсер = (ЗПф : РДф) х (РДг : 2),
де ЗПсер — середньомісячна зарплата для визначення розміру вихідної допомоги;
ЗПф — зарплата, нарахована за фактично відпрацьовані дні в розрахунковому періоді;
РДф — кількість робочих днів, відпрацьованих у розрахунковому періоді;
РДг — сумарна кількість робочих днів за останні два місяці за графіком роботи підприємства (працівника).
Приклад
Працівник звільняється 17 жовтня 2016 року у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП).
З 20 липня по 7 жовтня 2016 року він хворів, що підтверджено належним чином оформленими листками непрацездатності.
Протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю звільнення (серпень — вересень 2016 року), працівник не відпрацював жодного дня з поважної причини (був на лікарняному).
Отже, дивимося на попередні два місяці — червень — липень 2016 року. У цьому періоді працівник з 1 червня по 19 липня працював (33 робочі дні), а з 20 по 31 липня був тимчасово непрацездатний. Середньоденну зарплату розраховуємо виходячи із зарплати, нарахованої за фактично відпрацьовані дні. Тому робочі дні, пропущені у зв’язку з хворобою, знову відкидаємо.
Виплати у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю не беруть участь у розрахунку середньоденної зарплати для обчислення суми вихідної допомоги при звільненні.
Отже, в розрахунку середньоденної зарплати братимуть участь 33 робочі дні, фактично відпрацьовані працівником у розрахунковому періоді, та зарплата, нарахована за ці дні (премії не нараховувалися). Припустимо, що її сума дорівнює 9900,00 грн.
Визначимо середньомісячну зарплату:
(9900,00 : 33) х (41 : 2) = 6150,00 (грн.),
де 41 — кількість робочих днів, що припадають на період червень — липень 2016 року згідно з графіком роботи працівника.
Таким чином, працівнику при звільненні потрібно буде нарахувати вихідну допомогу у розмірі 6150,00 грн.
Оподаткування
ЄСВ.
На суму вихідної допомоги ЄСВ нараховувати не потрібно. Ця виплата не входить до фонду оплати праці (див. п. 3.8 Інструкції № 5) і зазначена в п. 4 розд. I Переліку № 1170. У звітності з ЄСВ їй також місця немає.
ПДФО.
Вихідну допомогу при звільненні не зазначено в ст. 165 ПКУ серед неоподатковуваних виплат. Тобто ПДФО утримати доведеться. Але спершу визначимося з видом доходу. Від цього залежатиме порядок його оподаткування та відображення у формі № 1ДФ.
Ми з вами вже з’ясували, що вихідну допомогу в разі припинення трудового договору віднесено п. 3.8 Інструкції № 5 до «незарплатних» виплат.
Отже, суму вихідної допомоги не враховуємо при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу. Ставку ПДФО застосовуємо до нарахованої суми допомоги, не зменшуючи її на податкову соціальну пільгу.
Важливо! До оподатковуваного доходу працівника сума вихідної допомоги при звільненні потрапить у складі інших доходів, що обкладаються ПДФО (див. п.п. 164.2.20 ПКУ). Наші висновки підтверджують податківці у листі від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715.
Таким чином, вихідну допомогу обкладаємо ПДФО за ставкою 18 % та відображаємо у розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «127».
Військовий збір.
Із суми вихідної допомоги обов’язково утримуємо військовий збір (див. пп. 1.2 і 1.7 п.п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ) і відображаємо його в розділі II форми № 1ДФ у рядку «Військовий збір».
Умовний приклад розрахунку вихідної допомоги
01.03.2017 р. працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Заробітна плата за січень 2017 р. — 5 700 грн (у тому числі 800 грн — лікарняні за п’ять днів хвороби), а за лютий 2017 р. — 5 600 грн. Як розрахувати вихідну допомогу працівниці?
Для розрахунку вихідної допомоги враховують виплати за останні два календарні місяці перед звільненням. Отже, розрахунковим періодом є січень — лютий 2017 р.
Проте до розрахункового періоду час, протягом якого працівник отримував допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не виключається.
Фактична кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період — 35 (20 – 5 + 20).
Середньоденна заробітна плата працівниці становить 300 грн (5 700 – 800) + 5 600) : 35).
Оскільки працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату, розмір вихідної допомоги становитиме не менше середньомісячної заробітної плати, а саме: 6 000 грн (300 × (20 + 20) : 2).
