Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант, директор Навчального центру «Домінанта»
Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договiр – це угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.
Як передбачено у до ч. 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Отже, якщо працiвник приймається на роботу за наказом, незалежно вiд наявностi пiдписаного сторонами трудового договору у виглядi окремого документа, трудовий договiр як угода мiж сторонами iснує в будь-якому разi.
Водночас ч. 3 ст. 24 КЗпП не передбачає обов’язковостi укладання трудового договору як окремого документа з усiма працiвниками. Обов’язок щодо укладення письмових трудових договорiв у виглядi окремого документа виникає в роботодавця лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 24 КЗпП.
Про це зазначало неодноразово Мінсоцполітики в своїх листах протягом 2015 року та в своїх консультаціях (див. п. 172 Корисної інформації).
Отже, наказ про прийняття на роботу = трудовий договір. Розглянемо усі тонкощі оформлення наказу з метою визнання його трудовим договором.
ТИПОВАЯ ФОРМА НАКАЗУ (П-1) затверджена наказом Держкомстат від 05.12.2008 р. № 489 (форму див. нижче). Але дуже багато підприємств не використовують в своїй роботі вже розроблений і готовий документ, намагаючись розробити свою форму.
Це не заборонено, але варто врахувати усі вимоги до складання наказу про прийняття працівника на роботу.
Звернемося до наказу Мiнiстерства юстицiї України вiд 18.06.2015 р. № 1000/5 «Про затвердження Правил органiзацiї дiловодства та архiвного зберiгання документiв у державних органах, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях» (розділ ІІ, п. 9), яким передбачено, що у наказi про прийняття працiвника на роботу має бути зазначено:
- посаду, на яку приймається або призначається працiвник (спецiальнiсть, квалiфiкацiя, категорiя, розряд тощо);
- дату прийняття на роботу;
- вид роботи (основна або за сумiсництвом);
- умови прийняття на роботу (з випробувальним строком, за строковим трудовим договором тощо);
- умови роботи (в режимi неповного робочого часу, з важкими або шкiдливими умовами працi тощо);
- розмiри його посадового окладу вiдповiдно до штатного розпису, надбавок та доплат.
З розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу), до якого належить і наказ про прийняття працівника на роботу, обов’язково ознайомлюють згаданих у ньому осiб, якi на першому примiрнику документа проставляють:
- свої пiдписи
- iз зазначенням дати ознайомлення
Якщо порівняти все перелічені реквізити, передбачені наказом № 1000/5, з типовою формою наказу, то побачимо повну відповідність документів.
