Відповідно достатті 44 КЗпП України вихідну допомогу необхідно розуміти як грошовий мінімум, що його роботодавець повинен виплатити працівнику у разі його звільнення за певних обставин.
За різних обставин вихідна допомога виплачується від одного середнього заробітку і до шести середньомісячних заробітків. Іншими законодавчими актами може бути передбачено, а колективним договором можуть встановлюватися, більші розміри вихідної допомоги, ніж зазначені у ст. 44 КЗпП України.
Відповідно до вищезазначеної статті у разі припинення трудових відносин за п. 3 ст. 36, а саме: призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ст. 119 КЗпП України, йому виплачується вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Проте, на сьогодні вихідна допомога у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу не виплачується, оскільки норма щодо виплати вихідної допомоги визнана Конституційним Судом України неконституційною (Рішення від 22.05.2008 N 10-рп/2008).
В той же час, у Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 2015 р. № 587, передбачено вихідну допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року громадянам України, які звільняються з роботи у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу відповідно до ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232 (далі – Закон України № 2232). Така допомога виплачується військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.
Згідно зч. 2 ст. 39 3акону України № 2232 особи, що призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП України. Цих осіб не можна звільняти. За ними протягом усього періоду служби зберігається посада і середній заробіток.
Таким чином, при припиненні трудового договору відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України (призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу) немає правових підстав для виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України. Тому підприємство може виплатити таку допомогу лише у тому випадку, якщо це передбачено колективним договором.
Управлінняпраці
