Документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 820/1124/17.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень – рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено, оскаржувані повідомлення-рішення скасовано.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач обґрунтовано сформував об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, що судами встановлено реально здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, що підтверджено належно оформленими первинними документами.
Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилили, оскільки, незазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, фактично, будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
