Все про земельний податок

Хто є платниками земельного податку?

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (269.1 ст.269 ПКУ).

Що є об’єктом оподаткуванняземельним податком?

Об’єктом оподаткування  земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1ст.270 ПКУ).

Що є базою оподаткування земельним податком?:

Базою оподаткування земельним податком є:

– нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розд. XII ПКУ;

-площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.271.1 ст.271 ПКУ).

За якою ставкою нараховується  земельний податок?

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст.271 ПКУ).

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці  площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 277.1 ст. 271 ПКУ).

У п. 284.1 ст. 284 ПКУ встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території і до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Ким здійснюється нарахування земельного податку фізичним особам (громадянам)?

Нарахування фізичним особам сумм земельного податку проводиться органами державної фіскальної служби за місцемзнаходження земельної ділянки.

Органи державної фіскальної служби обчислюють суми земельного податку фізичним особам (громадянам), які оформили правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування земельної ділянки) або договори оренди земельної ділянки державної та комунальної власності та надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.286.5 ст.286 ПКУ).

Що є підставою для нарахування органами державної фіскальної служби  земельного податку?

Нарахування земельного податкуздійснюється органами державної фіскальної служби індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В які терміни сплачується земельний податок?

Фізичними особами податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У сільській та селищній місцевості земельний податок  фізичними особами може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів(п.287.5 ст.287 ПКУ).

Як нараховується орендна плата за земельну ділянку?

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ).

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПКУ).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3% їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1% їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 1% їх нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.1 п.288.5  ст.288 ПКУ);

– для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 % та не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області(п.п.288.5.1 п.288.5  ст.288 ПКУ);

– не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.2 п.288.5  ст.288 ПКУ).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати за земельну ділянку, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується такий же, як і для  земельного податку (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).

Таким чином, нарахування податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснюється на підставі договорів оренди таких ділянок.

Декларація

Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) затверджена наказом МФУ від 16.06.2015 № 560 з урахуванням змін від 23.01.2017 № 9.

Податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі (п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу).

Категорії юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку визначені ст. 282 Податкового кодексу, а види земельних ділянок, що не підлягають оподаткуванню, передбачені ст. 283 ПКУ.

При цьому, нормами Податкового кодексу не передбачено звільнення від обов’язку подання податкової декларації за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляється через застосування податкових пільг.

Отже, підприємства, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку або земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню, не звільняються від обов’язку подання податкових декларацій за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляється через застосування податкових пільг.

Нагадаємо, що юридичні особи – платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають фіскальному органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Зазначена норма передбачена п. 286.2, п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України.

Подання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. За вибором платника податку, може бути подано як оригінал довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і її копія.

Оскільки формат (стандарт) такого документу в електронному вигляді відсутній,  у разі подання декларації в електронному вигляді платники земельного податку повинні подавати  довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки на паперових носіях.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік – 1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік – 1,127, 2000 рік – 1,182, 2001 рік – 1,02, 2005 рік – 1,035, 2007 рік – 1,028, 2008 рік – 1,152, 2009 рік – 1,059, 2010 рік – 1,0, 2011 рік – 1,0, 2012 рік – 1,0, 2013 рік – 1,0,   2014 рік – 1,249, 2015 рік – 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік – для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) – 1,0, для земель несільськогосподарського призначення – 1,06, 2017-1,0.

Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Детальнише про зміни та на що зветнути увагу в 2019 році читайте у нашому матеріалі