Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України. Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України та Закон України „Про відпустки”.
Інспектор пояснила, що працівник фізичної особи – підприємця має таке ж право на щорічну відпустку, як і працівники великих компаній.
Працівникам, з якими уклали трудові договори, потрібно надати оплачувану відпустку, у тому числі тим, хто трудиться неповний робочий день, тиждень або працює за сумісництвом.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш, як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відліковується з дня укладення трудового договору. Працівник має право на відпустку через шість місяців роботи. Він може попроситися й раніше: надати відпустку чи відмовити — право роботодавця.
У підприємця повинен бути складений графік відпусток. Його треба складати щороку, до 5 січня. У графіку встановлюється черговість відпусток, працівники мають ознайомитися з ним під підпис (ч. 4 ст. 79 КЗпП і ч. 10 ст. 10 ЗУ «Про відпустки»). Графік відпусток складають у довільній формі й затверджують наказом. Розраховувати відпустки потрібно так, щоб працівники використали їх до кінця року.
Строку давності у відпустки немає. За невикористану щорічну відпустку виплачується компенсація при звільненні. Роботодавець може сплатити штраф, якщо працівники два роки поспіль не були в повній відпустці(ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про відпустки»).
У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника , крім випадку повної ліквідації підприємства.
