Оподаткування 13-ї зарплати
ПДФО та ВЗ. Річна винагорода, яку надають працівникам на підставі ст. 2 Закону про оплату праці, входить до фонду оплати праці, її оподатковують у тому самому порядку, що й зарплату. Тобто з неї утримують ПДФО за ставкою 18% (пп. 164.2.1, п. 167.1 ПКУ), військовий збір за ставкою 1,5% (п. 16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).
У формі №1ДФ річну винагороду відображають у звітному кварталі, в якому її нараховано, з ознакою доходу «101».
ЄСВ. На суму 13-ї зарплати слід нараховувати ЄСВ за ставкою 22% (8,41% для працівників з інвалідністю) в межах максимальної величини бази нарахування. Позаяк вона входить до фонду оплати праці та про неї нічого не зазначено в Переліку №1170 (ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Нюанси оподаткування та нарахування на 13-ту зарплату звільненому працівнику
ПДФО. Якщо така річна винагорода надається працівникам, які вже звільнилися, тоді така виплата не вважається зарплатною і є так званим іншим доходом, з якого слід утримати ПДФО та військовий збір на підставі пп. 164.2.20 ПКУ. Таким чином, у ф. №1ДФ її слід буде відобразити з ознакою «127».
ЄСВ. Якщо працівник звільнився, то підприємство вже не є роботодавцем. I здається, що відповідно до ст. 4 Закону про ЄСВ вже не зобов’язане нараховувати та сплачувати ЄСВ.
Але є одне «але»: особам, яким після звільнення з роботи нараховано дохід за відпрацьований час, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення такого доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які її нараховано (ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Позаяк 13-та зарплата є винагородою за результатами річної роботи, то її слід вважати доходом за відпрацьований час. Отже, ЄСВ слід сплатити, але обчислювати необхідно окремо за кожен місяць, на який припадає виплата 13-ї зарплати, тобто враховуючи максимальну величину бази нарахування, що діяла у відповідному місяці.
Як обрати строк виплати 13-ї зарплати та як це вплине на середній заробіток
Від строку виплати 13-ї зарплати залежить і розмір середнього заробітку працівника в майбутньому.
Нагадаємо, що середня зарплата для оплати часу відпусток обчислюється з урахуванням положень Порядку №100. Згідно з нормами п. 2 Порядку №100 середня зарплата для оплати часу відпусток (за дні невикористаної відпустки) обчислюється виходячи з нарахованої працівникам зарплати за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
На підставі абз. 2 п. 3 Порядку №100 одноразова винагорода за підсумками роботи за рік враховується при обчисленні середньої зарплати у всіх випадках її збереження шляхом додавання до кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Однією з основних умов врахування цієї винагороди у розрахунку відпусткових є її нарахування у поточному році, тобто в тому, в якому нараховується середня заробітна плата, за попередній календарний рік. Аналогічне роз’яснення наводилось в листах Мінсоцполітики від 20.06.2019 р. №723/0/204-19 та від 20.04.2017 р. №1225/0/101-17/282.
Не включається до розрахунку винагорода за поточний рік. Наприклад, якщо одноразова винагорода за підсумками року була нарахована та виплачена у 2019 році за 2019 рік, вона не буде враховуватися в розрахунку середнього заробітку (лист Мінпраці від 24.06.2008 р. №411/13/84-08).
Отже, якщо ось таку тринадцяту зарплату буде виплачено працівникам за 2019 рік у грудні 2019 року, вона взагалі не враховуватиметься у розрахунку середньої зарплати за Порядком №100. Якщо її буде виплачено, припустімо, у січні 2020 р. за 2019 р., її слід буде враховувати до розрахунку середньої зарплати з урахуванням вищезазначених умов. Проте, нарахована винагорода впливає на розрахунок середньої зарплати для лікарняних і декретних та оплати праці у відрядженнях.
