Як перевірятимуть у сфері фінмоніторингу: аналіз нового Порядку № 662

Нагадаємо, що Законом № 361 передбачено повноваження та обов’язки суб’єктів державного фінансового моніторингу (ст. 18 цього Закону).

Так, Мінфіном, Мін’юстом, Мінцифрою має здійснюватися нагляд у сфері запобігання та протидії за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінмоніторингу (далі – СПФМ), зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних. Порядок проведення таких перевірок встановлюється КМУ.

І ось ми маємо Порядок здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений постановою КМУ від 16.06.2023 р. № 662.

Порядок набрав чинності з 04.07.2023 р.

Кого перевірятимуть?

Регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії за діяльністю здійснюється такими центральними органами виконавчої влади, як:

Мінфін – щодо таких госпсуб’єктів:

• суб’єктів аудиторської діяльності; 
• бухгалтерів; 
• госпсуб’єктів, що надають послуги з бухобліку; 
• госпсуб’єктів, що здійснюють консультування з питань оподаткування; 
• госпсуб’єктів, що надають посередницькі та/або консультаційні послуги під час здійснення операцій з нерухомим майном; 
• госпсуб’єктів, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них; 
• госпсуб’єктів, які проводять лотереї та/або азартні ігри; 
• госпсуб’єктів, які провадять торговельну діяльність культурними цінностями та/або надають посередницькі послуги в такій діяльності;

Мін’юст – щодо адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатів, які провадять адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; госпсуб’єктів, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги з утворення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;

Мінцифра – щодо постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.

Відповідно, саме вони – Мінфін, Мін’юст (а також за його дорученням територіальні органи Мін’юсту), Мінцифри (далі – суб’єкти державного фінмоніторингу, СДФМ) – отримали порядок проведення планових/позапланових перевірок, зокрема виїзних/безвиїзних.  

При цьому Порядок № 662 дозволяє проводити й спільні перевірки – проте наразі ми не бачимо явних спільних госпсуб’єктів у межах нагляду кількох СДФМ. Втім, тут можливі перетини окремих видів госпдіяльності одного й того самого суб’єкта, що може призвести до нагляду з боку, наприклад, Мін’юсту та Мінфіну одночасно. Тож ця ситуація потребує відповідного роз’яснення з боку КМУ або окремого СДФМ.

Як обиратимуть суб’єктів перевірки?

Звісно, перше, що всіх цікавить – кого та як обиратимуть.  

Для відбору госпсуб’єктів для проведення перевірок СДФМ має насамперед враховувати ризик-орієнтований підхід, який має визначати, оцінювати (переоцінювати) та розуміти ризики, притаманні СПФМ та/або секторам діяльності таких госпсуб’єктів. 

Результатом вивчення ризик-профілю госпсуб’єктів є визначення рівня ризику, а оцінка ризик-профілю – проведення Мінфіном, Мін’юстом, Мінцифрою фінансового моніторингу періодично та у випадку виникнення надзвичайних подій та фінансових операцій або змін в управлінні госпсуб’єктів. Рівень ризику обов’язково визначається на дату складання плану-графіка проведення перевірок.

Щодо оцінки окремих секторальних ризиків для учасників ринку нерухомості, то, зі свого боку, Держфінмоніторинг надав відповідні рекомендації, з якими можна ознайомитися за посиланням.  

Тому як та за якими критеріями ризиків будуть оцінюватися самі госпсуб’єкти для відбору з метою проведення планових/позапланових перевірок, – наразі питання відкрите. Адже у п. 5 коментованого нами Порядку № 662 наведено лише перелік дій, які мають здійснити СДФМ з метою здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. 

Загалом відповідно до пп. 2 п. 10 Порядку № 662 планові/позапланові перевірки здійснюється СДФМ, зокрема виявлення ризиків, які можуть становити загрозу для безпеки та стійкості діяльності суб’єктів первинного фінмоніторингу, секторів діяльності таких госпсуб’єктів, а також стабільності фінансової системи України. Тобто фактично для виявлення та підтвердження таких ризиків, які, по суті, мали би оцінюватись ще на стадії до проведення перевірки. 

Важливо! Саме від присвоєння відповідного рівня ризику самого госпсуб’єкта залежатиме періодичність здійснення заходів нагляду (контролю). Наприклад, госпсуб’єкти із низьким рівнем ризику підлягають нагляду (контролю) у сфері фінмоніторингу з урахуванням такого рівня та характеру ризику, який вони становлять. До таких госпсуб’єктів планується застосовувати наглядові інструменти, які поєднують у собі менш часті цикли перевірок та поглиблений моніторинг інформації про їх діяльність.

Окрім того, при такому відборі СДФМ враховуватимуть отриману від Держфінмоніторингу інформацію, зокрема:

• про виявлені порушення та заходи, вжиті до госпсуб’єктів та/або їх посадових осіб;
• про припинення діяльності госпсуб’єктів, за якими вони здійснюють державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії, відповідно до законодавства;
• про дотримання госпсуб’єктами обов’язків, установлених ч. 2 ст. 8 Закону № 361, а саме: стати на облік, забезпечувати належну перевірку контрагентів, повідомляти про порогові та підозрілі фінансові операції, не допускати до керівництва, органів управління (наглядових та виконавчих) або контролю осіб, які мають непогашену або незняту судимість за корисливі кримінальні правопорушення, не допускати формування свого статутного капіталу (для кредитних спілок – пайового, резервного та додаткового капіталу) за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити, тощо.

Отже, з огляду на вищенаведене можна дійти висновків, що:

1. рішення про присвоєння певного рівня ризику прийматиметься Мінфіном, Мін’юстом чи Мінцифрою самостійно та на підставі зібраної із різних джерел інформації, у т.ч. і тієї, яка отримуватиметься ними на письмові запити за формою у дод. 1 до Порядку № 662 (про них йдеться у наказах Мінфіну та Мінюсту), проте самі критерії для обрання тих чи інших госпсуб’єктів для перевірок наразі чітко не прописані;
2. присвоєння низького рівня ризиків не означає повну відсутність перевірок протягом певного часу (як ми звикли щодо інших видів держнагляду), за ними наглядатимуть (найімовірніше, такий нагляд буде у вигляді письмових запитів);
3. повідомляти госпсуб’єкта про присвоєння відповідного ризику наразі не планується;
4. самі дії Мінфіну, Мін’юсту та Мінцифри наразі викликають уже багато запитань, які, очевидно, потребуватимуть окремих роз’яснень від Держфінмоніторингу;
5. і головне – цей Порядок № 662 стосується всіх госпсуб’єктів, які вже стали на облік або про яких вже є інформація у Держфінмоніторингу, або абсолютно всіх, хто підконтрольний Мінфіну, Мін’юсту та Мінцифри автоматично? До речі, питаннями проведення планової перевірки (п. 19 Порядку № 662) є саме постановка на облік у Держфінмоніторингу як суб’єкта первинного фінмоніторингу та призначення відповідального працівника.   

Планові та позапланові перевірки – які підстави ?

Як зазначено у п. 12 Порядку № 662, підставою для проведення планової перевірки госпсуб’єктів є включення його до плану-графіка проведення перевірок суб’єктів первинного фінмоніторингу на відповідний квартал. План-графік затверджується наказом СДФМ та оприлюднюється на його офіційному вебсайті не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку кварталу, на який затверджується план-графік проведення перевірок.

Позапланові перевірки (п. 21 Порядку № 662) фінмоніторингу проводяться за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1. повідомлення про ознаки порушення госпсуб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
2. на виконання судових рішень, які набрали законної сили;
3. за ініціативою СДФМ у разі безпосереднього виявлення ним ознак порушення госпсуб’єктом та/або його відокремленим підрозділом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
4. виявлення нових документів (обставин), які не були (не могли бути) відомі під час проведення планової перевірки та які можуть вплинути на висновки за результатами планової перевірки;
5. необхідність перевірки виконання госпсуб’єктом рішень щодо усунення порушень та/або вжиття заходів до усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також вжиття заходів до усунення виявлених за результатами недоліків щодо організації та проведення первинного фінмоніторингу;
6. неподання в установлений строк госпсуб’єктом документів (ненадання інформації) на письмовий запит СДФМ про проведення безвиїзної перевірки, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджають поданню таких документів;
7. виявлення та підтвердження недостовірності в документах (інформації), поданих госпсуб’єктом на письмовий запит та/або у разі, коли такі документи (інформація) не дають змоги оцінити виконання госпсуб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії під час його діяльності.

Планові/позапланові перевірки проводяться на підставі наказу (п. 15 – 17 Порядку № 662), проте про планову перевірку суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен бути попередньо письмово повідомлений не менше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення. Саме повідомлення надсилається в паперовій формі рекомендованим листом на адресу за місцезнаходженням госпсуб’єкта та у вигляді електронного документа на адресу електронної пошти госпсуб’єкта (за наявності).

Строк проведення виїзної планової/позапланової перевірки не повинен перевищувати 30 робочих днів з можливістю продовження до 20 робочих днів.

Втім, є й безвиїзні перевірки, які проводяться за матеріалами, інформацією, документами та поясненнями, отриманими від госпсуб’єкта за запитом (дод. 2 до Порядку № 662). Ця перевірка проводитиметься у приміщенні СДФМ. Строк проведення безвиїзної перевірки не може перевищувати 60 робочих днів із дати її початку.

Важливо! Такий запит спочатку надсилається засобами електронного зв’язку. Проте у разі відсутності протягом 24 годин із моменту надсилання запиту повідомлення про доставку такого запиту госпсуб’єкту вважається, що такий запит госпсуб’єктом не одержано. Тоді запит надсилається рекомендованим листом.

Копія акта виїзної/безвиїзної перевірки складається у трьох примірниках – один для перевіряльників (Мінфін, Мін’юст чи Мінцифри), другий – для самого госпсуб’єкта, а третій – надсилається Держфінмоніторингу, якщо його працівник (працівники) брав (брали) участь у проведенні виїзної/безвиїзної перевірки.

Госпсуб’єкт не позбавлений права подавати зауваження до акта виїзної/безвиїзної перевірки протягом п’яти робочих днів з дати отримання другого примірника акта виїзної/безвиїзної перевірки. 

Чи можливий недопуск до перевірки?

Підстав для недопуску робочої групи Держфінмоніторингу у Порядку № 662 не прописано. Водночас перевіряльники повинні:

1. предʼявити керівнику СПФМ (особі, яка виконує його обовʼязки), іншому СПФМ за місцем проведення виїзної перевірки засвідчену копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення;
2. повідомити керівника СПФМ (особі, яка виконує його обовʼязки), іншому СПФМ про права, обовʼязки та повноваження робочої групи, порядок проведення, підстави та питання щодо перевірки, права, обовʼязки та відповідальність госпсуб’єкта;
3. подавати запити про подання документів або надання інформації, що міститься в них, необхідних для проведення виїзної перевірки (за формою згідно з дод. 2) із зазначенням часу та дати їх подання/надання.

Увага! Керівник СПФМ (особа, яка виконує його обовʼязки) та/або інший СПФМ може оскаржити дії осіб, що входять до складу робочої групи, керівнику субʼєкта державного фінмоніторингу. Подання скарги не зупиняє проведення перевірки.

У разі якщо:

• неможливо протягом перших двох днів строку проведення виїзної перевірки потрапити до приміщення госпсуб’єкта у звʼязку з обставинами, не повʼязаними з діями субʼєкта первинного фінансового моніторингу;
• немає жодних документів, необхідних для проведення перевірки, у звʼязку з обставинами непереборної сили (крадіжка, пожежа тощо),

складається Акт про неможливість проведення виїзної перевірки (дод. 7).

При цьому за наявності обґрунтованих причин (втрата, вилучення документів тощо) до акта виїзної/безвиїзної перевірки додаються пояснення посадової особи госпсуб’єкта та документи (їх засвідчені копії), що підтверджують причини відсутності документів.

У разі недопуску робочої групи до приміщень суб’єкта первинного фінансового моніторингу для проведення перевірки робоча група складає акт про відмову у проведенні виїзної перевірки (дод. 6).

Робоча група складає акт про відсутність госпсуб’єкта за місцезнаходженням (дод. 5) у разі відсутності госпсуб’єкта за місцезнаходженням, зокрема, в таких випадках:

• коли приміщення за місцезнаходженням госпсуб’єкта перебуває в його користуванні на праві оренди (суборенди, найму, піднайму) – відсутності посадових осіб госпсуб’єкта за адресою зазначеного місцезнаходження, зв’язку з ними та інформації щодо наявності чинного договору оренди (суборенди, найму, піднайму);
• коли приміщення за місцезнаходженням госпсуб’єкта перебуває в його власності – відсутності посадових осіб госпсуб’єкта за адресою зазначеного місцезнаходження та зв’язку з ними.

Важливо! Нагадаємо, що за перешкоджання суб’єкту держфінмоніторингу у здійсненні ним нагляду у сфері запобігання та протидії, у т. ч. за недопуск до проведення перевірки, створення перешкод у її проведенні та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі зазначені в них відомості, на запит суб’єкта держфінмоніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до Закону № 361, госпсуб’єкт несе відповідальність у розмірі до 340 000 грн (п. 7 ч. 5 ст. 32 Закону № 361).

У додатку 9 до Порядку № 662 наведено Акт про ненадання, надання не в повному обсязі, надання недостовірної інформації та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірних документів чи подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі зазначені в них відомості, або втрату документів. Проте не зазначено, коли такий акт складається – під час перевірки, на момент виявлення таких документів чи вже як результат проведеної перевірки. Це доволі складна ситуації – адже це може створити неоднозначні наслідки, які або призведуть до порозуміння з перевіряльниками та надання належних документів чи копій, або одразу до штрафу, який доведеться оскаржувати та витрачати значний час та ресурси.

Втім, на нашу думку, штраф за недопуск можливий лише за умови складення акта про відмову у проведенні виїзної перевірки (дод. 6). Складення акта про відсутність госпсуб’єкта за місцезнаходженням (дод. 5) та акта про неможливість проведення виїзної перевірки (дод. 7) не може бути розцінено як недопуск чи як перешкоджання проведенню перевірки.

На нашу думку, у подальшому як дії перевіряльників, так і результати перевірки, застосовані санкції та інші заходи впливу можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Водночас рішення (постанова) суб’єкта держфінмоніторингу про застосування до госпсуб’єкта заходів впливу, передбачених ст. 32 Закону № 361, може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до законодавства протягом місяця з дня набрання ним чинності. Рішення (постанова) набирає чинності з робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення (постанови). У разі якщо до госпсуб’єкта застосовано штраф та протягом місяця його не сплачено, рішення (постанову) не було оскаржено у судовому порядку, воно набуває статусу виконавчого документа та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання (ст. 32 Закону № 361).