Як почуває себе економіка під час війни – інтерв’ю з Гетманцевим

За словами Міністра фінансів Романа Марченка близько 30% економіки перестали працювати повністю чи частково. Чи погоджуєтесь ви з цією цифрою? Чи взагалі можливо в теперішній ситуації давати оцінки такого роду?

Звичайно зараз важко в цілому адекватно оцінити ситуацію, тому що з одного боку змінюються зони бойових дій, а з іншого – підприємства, які спочатку зупинилися зараз відновлюють свою роботу. Частина підприємств передислокувалась, частина припинала роботу. Але, якщо давати приблизні і орієнтовні оцінки, то я погоджуюсь з думкою міністра фінансів.

Заміна ПДВ та податку на прибуток на 2% з обороту – чи це означає, що ми сподіваємось виключно на західну допомогу при наповненні бюджету та намагаємось максимально простимулювати бізнес, економіку та зайнятість на територіях поза бойовими діями? Чи достатньо отриманої допомоги і скільки нам  ще необхідно залучити?

Вказані вами зміни спрямовані перш за все на підтримку бізнеса. Щодо бюджетних надходжень –  не буду лукавити, вони впали. З іншого боку, звичайно ми зменшили видатки розвитку, капітальні видатки, але війна – це дорога справа, збільшуються військові видатки і видатки на утримування людей.  Тому загальний розмір бюджету в воєнний час буде більший, ніж у мирний.  Щодо джерел фінансування видатків, то мова йде не тільки про західні кошти, але і про внутрішні запозичення. 26 млрд гривень -внутрішні ОВГЗ, 3 млрд доларів зовнішньої допомоги ми вже отримали різних джерел, грантова допомога складає 300 млн доларів. Все інше, це кредитні кошти під дуже малі відсотки. Тобто дуже дешеві гроші, які необхідні нам в більшій кількості і ми працюємо над їх подальшим залученням.  Називати конкретні суми, які нам необхідні я не маю права з міркувань безпеки. Разом з тим безперечно ми повинні розраховувати передусім на власні сили – тому я дуже вдячний бізнесу, який попри війну сплачує і навіть переплачує податки. На жаль, є і інші приклади, коли війна використовується як підстава податки не платити, навіть з доходив, що були отримані в мирні часи. Про такі негативні приклади будемо говорити відкрито.

До речі, тільки в перший день прийняття заявок про перехід на 2%ву систему оподаткування подано 50 тисяч заяв платників.

Яку ви бачите податкову політику країни після війни?

Після війни податкова політика повинна стати елементом загального плану розвитку України.  Цей план повинен передбачати залучення великих іноземних стратегічних інвесторів в економіку України та в розвиток великих підприємств на території нашої держави. Це відновлення інфраструктури держави за рахунок залучених коштів. При цьому, ми повинні розуміти, що податкова політика повинна бути збалансованою. Тобто мова йде передусім  про забезпечення справедливого перерозподілу національного доходу. Щоби не було ситуації, що часто траплялася до війни, коли великий бізнес несправедливо зменшував податкове навантаження, деякі види діяльності взагалі були виведені з-під оподаткування, а пенсіонери отримували менше 100 доларів пенсії. Справедливий перерозподіл – це те, що повинна забезпечити податкова система передусім. А друге завдання – це стимулювання розвитку тих інвестицій з України і з-за кордону, які безумовно надійдуть після війни. Тут важливо зауважити ще декілька моментів. По-перше –  нам треба усвідомити, що післявоєнна відбудова, це наше власне завдання і наша проблема. Ми  не повинні сподіватися, що Захід це зробить все за нас і повністю все профінансує. І по друге  – ми повинні зосередитися на побудові нової економіки, де фокус буде на розвитку перш за все високотехнологічних, а не сировинних галузей. І ми повинні будемо всіляко цьому сприяти , і в податковій політиці також.

Ви досить скептично висловились, щодо очікувань аналогів плана Маршала в майбутньому. Але ж багато політиків і експертів очікують на золотий дощ з Заходу після перемоги, саме завдяки якому ми зможемо відбудовати країну.

Корисно згадати розміри плану Маршала після Другої Світової. В перерахунок на сьогоднішні ціни – це 150 млрд доларів на всю Європу і більшість цих коштів пішла у Великобританію, Францію та ФРН. І ми повинні розуміти, що саме по собі цього було недостатньо, щоб відбудувати країни без їх власних зусиль і напруженої праці. Тому майбутня відбудова економіки – це перш за все буде щоденна системна праця кожного з нас на своєму місці. Якщо хтось розраховує на те, що нам дадуть гроші і ми скасуємо податки і за рахунок донорів будемо виплачувати  величезні зарплати, пенсії і побудуємо країні сад, то ця людина – ідіот. Не треба вірити в казки. Дійсно,  допомога буде, і буде велика. Дійсно, що ми отримаємо історичний шанс стати заможною країною, але все буде залежати від нашої праці. Щоденної і дуже важкої.

Як вважаєте, наскільки реалістично отримати Україні заарештовані кошти Центробанку Росії та інші активи агресора, щоб використати їх для відбудови?

Це складний та довгий юридичний процес. Отримати їх є шанс, але не варто розраховувати на ці кошти в найближчий час.

І знову повернемось до податкової. Наскільки ви вважаєте справедливими претензії, що російські війська можуть використовувати бази податкової, щоби отримати координати українських нафтобаз, які зараз атакують ракетами фактично щодня?

Велика кількість проросійських провокаторів, членів команди Януковича або просто корисних ідіотів намагається розхитати владу в країні в ці тяжкі часи, використовуючи будь-які вигадані приводи. Я також бачив цей хайп в соцмережах і звернувся до нашої контррозвідки аби вони розібралися із провокаторами. Щодо суті питання, по -перше – реєстру пального на базах навіть до війни ніколи не було в відкритому доступі. По-друге, залишки ніколи не велися навіть в закритих базах окремо. Адреси нафтобаз відразу після війни були видалені з сайту податкової. Але, на жаль, вони є в відкритих джерелах. У Google. Це відкрита інформація. І по-третє, звичайно паливо з цих нафтобаз давно було розосереджено. Думаю, це і бісить ворога та його прихильників тут. Мене не дивує, що удавану зраду розгоняють передусім члени команди Януковича. Але щодо інших діячів ФБ-фронту, які дають оцінки будь-чому традиційно не розбираючись, мені здається, повинно вистачити розуму в воєнний час треба мати якусь межу, червоні лінії навіть у «зрадофільстві».

Щодо валютної політики. Курс гривні наразі зафіксований НБУ. Чи варто його тримати до закінчення військового стану, чи можливо його можна буде відпустити раніше за певних умов?

Я не виключаю, що є умови, за яких офіційний курс гривні може бути відпущений раніше. Це дуже тонке складне та чутливе питання, за яке відповідає Національний банк, що поки що блискуче порається із завданням. Його рішення залежать не тільки від військових дій чи військового стану. Вони залежить від стану банківської системи в цілому. Завдяки дуже рішучим і своєчасним рішенням НБУ нам вдалося фактично втримати гривню. Фактично гривня “просіла” на 10%. Порівняйте з російським рублем, що відбувається у них. Падіння майже в 2 рази. Гривня – це один з найважливіших критеріїв добробуту та міцності держави у війну. Її стабільність – абсолютна передумова нашої перемоги. І фінансовий фронт сьогодні є надважливим. Це той форпост, який ми не можемо здати за будь-яких умов.

Тому  те що вдалося вгамувати паніку, говорить про те, що валютна політика є дуже вдалою і ми повинні довіряти рішенням Національного банку.

Зараз, на жаль, багато людей не можуть платити по кредитам. Але і багато банків на добровільній основі вводять кредитні канікули. Як ви вважаєте, цього достатньо, чи держава повинна впровадити кредитні канікули обов’язкові? І чи витримає банківська система, та чи не зазнає великих збитків від таких неплатежів по кредитам?

Хочу сказати декілька тез. Перша – питання відсотків по кредитам. Це питання не тільки кредитів, це ще й питання депозитів. Бо банк повинен платити відсотки по депозитам. І заморожування відсотків по кредитам призведе до заморожування їх і по депозитам. У фінансах будь-яке питання має дві складові.

Чи оголосили комерційні банки кредитні канікули? Ні, не всі. Різні банки по-різному себе поводять. Частина банків переносять сплату відсотків на потім після війни, інші банки зменшують відсотки. Хотів би ще раз звернутися до банків, аби вони продемонстрували більш лояльну політику до своїх клієнтів, бо точно війна це не час заробляти. Кредитні ставки мають бути зменшені з урахуванням конкретних обставин ведення діяльності банком і в перемовинах з конкретними клієнтами.

З іншого боку, держава дала можливість бізнесу брати кредити до 60 млн гривен під 0%. Я не виключаю можливості перекредитування, там де це є необхідним. Це значна допомога для бізнесу.

Питання, яке ми повинні більш глибоко дискутувати з банками і за погодженням між банками та бізнесом,  потрібно знайти золоту середину. Не можна зараз робити якісь волюнтаристські рішення. Ми шукаємо правильний вихід.

Ви сказали у відповіді про відносини з бізнесом, а як щодо фізичних осіб, які втратили роботу, житло і т.д. Це теж повинно бути предметом індивідуальних переговорів, чи може бути якесь регулювання цього питання?

Що стосується споживчих кредитів, то банки якраз і надали кредитні канікули. Будь-які штрафи та пені не нараховуються, про що ми прийняли закон.

Тобто цього достатньо і державі не треба регулювати це питання?

 Так, все вірно.

Ваш колега депутат Ярослав Железняк повідомив, що готується законопроект, про додаткове податкове навантаження для міжнародних компаній, котрій працюють в Україні і залишились працювати в Росії. Чи відомі вже якісь деталі цього документу?

Я вчора повідомив, що ми з Мінфіном погодили концепцію цього податку. Відповідно цього концепту, ми пропонуємо прямі податки, які сплачують такі компанії, стягувати з коефіцієнтом 1,5 до існуючої ставки. Тобто в півтора рази більші ставки будуть.

Чи не будуть такі компанії оскаржувати таке рішення в судовому порядку?

Ні, не думаю.

Чи відомо, скільки таких компанії в Україні працює на сьогодні?

Мова йде про до 100 великих компаній.