Відповідно до п. 11 НП(С)БО 16, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Облік виробничої собівартості ведеться на рахунку 23.
Відповідно до п. 4 НП(С)БО 16, прямі витрати – витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Відповідно до п. 12 НП(С)БО 16, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Відповідно до п. 13 НП(С)БО 16, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Те саме щодо віднесення до об’єкта витрат сказано і щодо інших прямих витрат.
Причому згідно з п. 16 НП(С)БО 16, загальновиробничі витрати також розподіляються на кожен об’єкт витрат.
Тобто, витрати собівартості на рахунку 23 обліковуються в розрізі кожного окремого об’єкта витрат. Що це за об’єкт?
Відповідно до п. 4 НП(С)БО 16, об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Тобто, об’єктом витрат може бути як кожне окреме замовлення, так і вид діяльності, тобто, в розглядуваній ситуації – вся діяльність з надання послуг перевезення.
Таким чином, підприємство може вести облік витрат виробничої собівартості на рахунку 23 послуг перевезення в цілому по підприємству, а не в розрізі кожного замовлення.
Свій вибір об’єкта витрат воно повинно встановити власною обліковою політикою.
