Упродовж кожного місяця я хотіла б займатися зовсім іншим, і дванадцять місяців передбачали дванадцять комірок, які треба було заповнити. Попередні дослідження показали мені, що найважливішим елементом щастя є соціальні зв`язки, тож я обрала такі напрями: «Шлюб», «Батьківство», «Друзі». Також я з`ясувала, що моє щастя сильно залежить від моїх перспектив, і це спонукало мене додати до свого переліку «Вічність» і «Світовідчуття». Не останню роль відігравали у моєму щасті робота і дозвілля, і я додала пункти «Робота», «Гра» та «Захоплення». Чого б іще хотілося? На моє переконання, проект не був би успішним без такого базового компонента, як «Енергія». Не хотілось оминати і теми «Гроші». Щоб дослідити дещо з тих відкриттів, які я зробила в ході свого дослідження, я додала «Уважність». А грудень мав стати тим місяцем, упродовж котрого я намагатимусь якнайсумлінніше виконувати всі свої ухвали; разом вийшло дванадцять категорій.
Для підвищення енергії та покращення самопочуття, без якого щастя неможливе, Ґретхен визначила собі такі цілі: лягати спати раніше, підтримувати фізичну форму, викидати, віддавати, впорядковувати, не відкладати на завтра. «Одна моя ефектна подруга зі схильністю до різких висловлювань заявила: «Сон — це новий секс», і я одразу пригадала, як була нещодавно на званій вечері, де кожен гість за столом, смакуючи найменші подробиці, розповідав про те, як йому вдалося подрімати, і всі захоплено ловили кожен звук». Що стосується впорядкування речей, авторка стала в цьому справжнім профі і навіть пропонувала свої послуги «впорядкувальниці» родичам та подругам. «Огляд нашого помешкання виявив, що весь наявний непотріб можна поділити на кілька груп. Група перша — ностальгійний непотріб, з яким шкода розлучатися, бо він нагадує про минулі роки. (…) Друга група — непотріб заради непотребу: речі, які ти тримаєш, бо теоретично вони можуть знадобитися у господарстві (хоча потреби користуватися ними не виникало ні разу). Ще одним різновидом непотребу, якій я спостерігала у інших і на який не хворіла сама, був «уцінений непотріб» — речі, які люди купували тільки тому, що на них була знижка. (…) Для мене існував лише один дієвий спосіб боротьби з непотребом — мішки для сміття».
Цілі авторки: припинити буркотіти, не чекати похвал і подяк, сваритися за правилами, не скиглити, виявляти любов. «Я хотіла навчитися з легшим серцем дивитися на життя, а надто — коли гніваюся. У голові моїй відлунювала фраза Г.К. Честертона: «Легко бути важким і важко — легким». (…) Для шлюбу важливо не так мати більше задоволень, як пропускати через себе менше негативу, бо людям притаманне «негативне перебільшення»: ми реагуємо на все погане швидше, гостріше і довше, ніж на приємні речі. (…) Я була неабияк здивована, коли під час мого дослідження з`ясувалося, що всім і кожному відома формула «очищення через гнів» — повна дурня. Немає жодних доказів на користь теорії, що «випускання пари» — штука здорова чи конструктивна. Насправді дослідження свідчать, що агресивні прояви гніву не знімають його, а навпаки, лише підсилюють».
На березень у Рубін були такі плани: завести блог, навчитися радіти з невдач, просити допомоги, працювати вдумливо, радіти тут і тепер. «Часто саме завдяки роботі ми переживаємо певні моменти, потрібні для щасливого життя: атмосферу зростання, соціальні контакти, задоволення, цілеспрямованість, самоповагу, визнання. (…) Невдовзі я зауважила одну цікаву річ: робота йде краще тоді, коли я маю менше часу на неї. Дев`яносто хвилин замість кількох годин — цього цілком достатньо, аби щось встигнути і при цьому не напартачити, зберегти концентрацію. Врешті я почала розбивати свій день на півторагодинні блоки, розділені різними справами, що не стосувалися прямо моєї письменницької діяльності».
Аби стати кращою мамою своїм двом донькам шести та майже двох років, Ґретхен вирішила: співати зранку, не забувати, що в інших теж є почуття, бути хранителькою щасливих спогадів, знаходити час на приємні події. «Найкращий спосіб підбадьоритися — це просто взяти і пожартувати (але ж він і найважчий, бо вигляд дитини, що плаче, притумлює у мені увесь гумор). (…) Треба час від часу оживляти в пам`яті щасливі спогади. Обмірковуючи цей підхід, я зрозуміла також цінність тих умовних «гачечків», якими ми вивуджуємо з надр підсвідомості ці самі спогади. Наукові дослідження свідчать: воскрешаючи у пам`яті позитивний досвід, ми запускаємо свій «генератор щастя» тут і зараз».
Що б такого ще зробити? Авторка вирішила, що треба шукати нові задоволення, знаходити час, щоб «відірватися», колекціонувати. «Слід було визначитися з тим, що я справді люблю, а не з тим, що я хотіла б любити. І коли я любила щось по-справжньому, то воно проходило це випробування: я нетерпляче чекала на нього; замість витрачати на нього енергію, я черпала її; і ні під час, ні опісля таких справ мене не мучило сумління, що я роблю «щось не те».
Соціальні зв`язки — річ важлива, то ж Гретхен вирішила, що треба пам`ятати про дні народження, творити добро, допомагати людям мислити глобально, згуртовувати людей, бути до них поблажливими, нагадувати про себе, уникати пліток, знайти собі трьох нових друзів. «Чимало моїх друзів присутні у Facebook, який нагадує про їхні дні народження, але є чимало й таких, які не користуються соцмережами. Я знайшла в інтернеті сайт HappyBirthday.com, що сам нагадує про дні народження. (…) Я відкрила для себе, що їжа, наприклад, бутерброди — першокласний спосіб гуртувати людей. А надто, коли це екзотика, якої ще ніхто не куштував. Розмова за подібних обставин виникає сама по собі, люди залюбки діляться своїми інтересами».
Ґретхен вирішила у цьому місяці дозволити собі трішечки марнотратства, купувати необхідне, не бути скнарою, відмовитись від чогось. «Зв`язок між грошима та щастям — один із найцікавіших, найскладніших і найделікатніших пунктів мого дослідження щастя. (…) Так, дослідження свідчать: громадяни заможних країн частіше почуваються щасливими, ніж мешканці бідних країн. (…) А ще з`ясувалося, що важливе значення має не тільки абсолютний рівень статків, а й відносний розподіл доходу. Один із найважливіших методів, за допомогою якого люди оцінюють параметри свого життя, — це порівняння себе зі своїм оточенням та минулим досвідом. (…) Після тривалих роздумів я виділила три фактори, які визначають міру важливості грошей для людей, і це залежить від того яка ти людина, як ти витрачаєш свої гроші і як багато в тебе грошей, порівняно з оточенням та тобою колишнім».
Не дивлячись на те, що серпень — пора відпусток, авторка вирішила, що саме в цей час не слід забувати про високе. В її плані на цей місяць зазначено: прочитати спогади про катастрофу, завести книгу подяк, знайти собі морального авторитета. «Релігія, філософія, спогади про катастрофи — всіх їх об`єднує одне: побажання, щоб ми жили повним життям тут і зараз та були вдячні за це. (…) Люди вважають: коли людина поводиться як щаслива, то вона повинна й почуватися щасливою (…) Багато людей не хочуть бути щасливими, чи принаймні виглядати щасливо (а поводячись як нещасні, вони ніколи не почуватимуться щасливими)».
Цей місяць Рубін радить присвятити тому, щоб робити те, що ви любите. Для себе вона намітила: написати роман, знаходити потрібний час, не думати про результати, опанувати нову технологію. «Втім, я таки заприсяглася не дочитувати тих книжок, що мені не подобалися. Колись я пишалась тим, що будь-яку книжку дочитую до кінця; більше цього не буде».
Місяць свідомості, в який Ґретхен намітила медитувати, вивчити істинні правила, по-новому стимулювати власну свідомість, почати вести щоденник харчування. «Я не могла шукати щастя за межами себе самої. Секрет був не в Індіях чи Лабрадорі, а під дахом моєї оселі; якщо я хотіла щастя, то мусила носити щастя у собі».
Час подумати про соціальну позицію: сміятися вголос, пам`ятати про гарні манери, позитивно відгукуватися, знайти собі «зону безпеки». «Та найбільше я б хотіла сміятися з себе. Надто серйозним було моє ставлення до власної персони. А в ті рідкісні миті, коли мені таки вдавалося покепкувати з себе, мій настрій відчутно кращав. (…) У «Поліанні» (шалено популярному романі Елеонор Портер) дівчинка Поліанна «грається в радість»: шукає причину для радості в усьому, хай би що з нею сталося. Моя ж гра, «Тиждень Поліанни», зводилася до повної відсутності негативних висловлювань упродовж цілого тижня».
Чи був у мене за грудень хоча б один бездоганний день? Ні. Та я не опускала рук. (…) З`ясувалося, що особисто для мене моментом, який важив найбільше, були негативні почуття. За найпотужніші припливи щастя я мала дякувати звільненню від негативних почуттів. Й водночас я переживала більше позитивних почуттів: частіше сміялася в колі сім`ї, бесідувала про дитячі книжки у своєму гуртку, слухала улюблену музику. (…) Особисто мені довелося будувати своє щастя на фундаменті власної вдачі, я мусила шукати і визнавати, що реально мене ощасливлює, а не думати, що для щастя треба мати те чи те. Одна з найбільших несподіванок Проекту Щастя — коли ти раптом розумієш, як непросто пізнавати себе. (…) Рік минув і справді щасливіша. Після всіх своїх розвідок я з`ясувала те, що знала й досі: можна змінити власне життя, нічого в житті не змінюючи».
Ст. 164 ПКУ встановлено особливості визначення бази оподаткування ПДФО для доходів у негрошовій формі. А…
Ортопедичний матрац – це не просто частина меблів, а важливий елемент здорового способу життя. Якість…
В арсеналі сучасних маркетологів є багато ефективних інструментів, тому про такий скромний метод впливу як…
Найкращий пункт обміну. Критерії та поради при виборі обмінника Коли потрібно обміняти 100-200 доларів, люди…
У статті 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 14.09.2024 №12000 визначили…
Компьютерная игра Counter-Strike 2 является одной из самых популярных киберспортивных дисциплин благодаря тому, что тут…