Порядок стягнення штрафу Держпраці
Нагадаємо, що постанова Держпраці про визначення суми штрафу за порушення вимог ст. 265 КЗпП є самостійним виконавчим документом і може бути пред’явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час, але не пізніше строку за ч. 1 ст. 12 Закону про виконавче провадження.
* Постанова ВС від 05.07.2022 р. у справі №380/13491/21.
Відповідно до абз. 4 п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Крім цього, ані Порядок №509, ані Закон про виконавче провадження не передбачають зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження їх у судовому порядку.
Зупинити стягнення штрафу може суд!
Відповідна процедура (ст. 150 КАСУ) дозволяє зупиняти їх виконання навіть ще до подання позову до суду або вже під час розгляду справи в суді. Юристи досить активно використовують це процесуальне право, і спори щодо штрафів Держпраці не є винятком.
Підстави забезпечення позову
1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
2. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частини 1, 2 статті 150 КАСУ
Утім, не менш складне питання — це пояснити та аргументувати зупинення виконання постанови Держпраці, щоб суд прийняв рішення та зупинив стягнення штрафу до винесення остаточного рішення (прийняття рішення апеляційною інстанцією).
Загроза госпдіяльності — підстава зупинити стягнення?
У коментованій нами справі ФОП пояснив своє прохання зупинити стягнення цілком реальними підставами. Підприємець вважає, що є очевидна ймовірність того, що до прийняття судового рішення за зазначеним позовом Держпраці передасть постанову для виконання до виконавчої служби.
А вже сам факт арешту коштів чи їх фактичне стягнення (за наявності відповідної суми на рахунку чи рахунках ФОПа) вже виконавцем може призвести до повної зупинки господарської діяльності ФОПа, а саме:
— неможливості проведення безготівкових розрахунків із контрагентами;
— безготівкової сплати ЄСВ за найманих працівників, що, своєю чергою, може завдати значної шкоди правам та законним інтересам позивача;
— істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ФОПа, по захист яких він звернувся до суду.
І це ми ще не кажемо про неможливість брати участь у публічних закупівлях, відмову потенційних контрагентів від укладення договорів та пояснень діючим щодо платоспроможності такого ФОПа в оплаті за поставлений товар, виконані роботи, надані послуги тощо…
Проте у цій справі прохання ФОПа про зупинення стягнення штрафу було задоволено лише першою та апеляційною інстанціями. Натомість ВС наголосив, що самих пояснень та аргументів недостатньо.
Зокрема, суди вважали, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії постанови Держпраці про накладення штрафу за порушення КЗпП не є вирішенням справи по суті, а лише засобом тимчасового захисту до вирішення спору, зупиняє процедуру стягнення штрафу за оскаржуваною постановою.
ВС: потрібні підтвердні документи!
ВС вважає, що під час розгляду спорів про оскарження постанов органів Держпраці про накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП, може бути виправданим забезпечення позову за певних умов.
Якщо звернутися до судової практики, то є доволі цікаві приклади.
Так, у постанові ВС від 20.08.2019 р. у справі №200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення.
А решта коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов’язань, виплачувати заробітну плату тощо.
Верховний Суд у зазначеній справі застосував підхід, за якого суди мають витребовувати надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб’єкта господарювання:
— обсягу оборотних коштів (активів);
— розміру коштів, розміщених у т. ч. на банківських рахунках;
— інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Тобто суди повинні перевіряти, чи мав заявник фінансові можливості, з урахуванням сум штрафів, достатні для нормального функціонування ТОВ і здійснення ним госпдіяльності.
Надалі у постанові від 01.06.2022 р. у справі №380/4273/21 ВС уточнив такий підхід під час розгляду заяв про зупинення стягнення штрафів і в разі оскарження постанов органів Держпраці.
Зокрема, до своєї заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Держпраці про накладення штрафу ФОП не додав документів на підтвердження свого майнового становища.
Крім того, незрозуміло, чи стягнення штрафу або арешт коштів на рахунках ФОПа зумовить настання негативних і незворотних наслідків для його госпдіяльності; жодних доказів не надано. Так само суди не зазначили з посиланням на докази те, що факт стягнення штрафу з ФОПа може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити його повернення (у разі прийняття рішення судом на користь ФОПа) чи унеможливить відновлення госпвідносин із контрагентами та призведе до значних збитків тощо.
У підсумку ВС відмовив ФОПу та поновив дію постанови Держпраці про накладення штрафу, що, зрозуміло, одразу ж потрапило до державного виконавця, який арештував кошти на рахунку — йдеться про суму в розмірі 180 тис грн.
Загалом, ця ситуація може бути вкрай небезпечною, адже сума штрафу може бути настільки значною, що, справді, може призвести фактично до припинення госпдіяльності, звільнення працівників та навіть до закриття ФОПа. Скажімо, у нашій справі сума від 200 тис грн може бути основними обіговими коштами підприємця та принести безліч неприємностей, враховуючи немалий строк розгляду справ у суді.
Проте, як слушно зауважив ВС, оштрафований роботодавець може надати як інформацію про поточні фінансові зобов’язання, укладені договори, суму фонду оплати праці, дебіторські та кредиторські зобов’язання, наявність коштів та інших активів тощо. Але це все оцінюватиме суд, і саме він вирішуватиме, чи виконання постанови Держпраці потрібно зупинити.
