Які підстави для зменшення розміру аліментів?

Питання, що пов’язані з  темою  аліментів є актуальними і нині, адже дуже багато людей щоденно звертається із цими питаннями до Полтавського бюро правової допомоги №1. Про ці питання розповідає параюрист Майя Маркович.

Підстави зменшення розміру аліментів

Алімéнти – обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього. Виплачуються або за згодою, або в судовому порядку.

Як правило, у більшості випадків діти залишаються з мамою, а обов’язок сплати аліментів покладається на тата, але в житті ситуації бувають різні, і інколи тато не в змозі виплачувати аліментів в тому розмірі, який визначив суд.

Чи можна зовсім не платити аліменти?

Якщо офіційно Ви батько дитини – зовсім не платити аліменти не можна.

Сімейний кодекс вказує, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Але кількість таких випадків мізерна.

Можливою є також передача у власність дитини майна в рахунок аліментів.

Зовсім інша справа – зменшити їх розмір.

В законі передбачені причини та підстави платити менше.

У Сімейному кодексі зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено  за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як ми бачимо, повного переліку обставин, які можуть послужити підставою для зменшення розміру аліментів закон не дає. Однак, аналіз судової практики по даному питанню дозволяє виділити найбільш розповсюджені ситуації, в яких зменшення розміру аліментів є обґрунтованим і допустимим.

До них відносять наступні ситуації:

• платник аліментів є особою з інвалідністю І або ІІ групи, внаслідок чого потребує додаткових витрат на лікування, догляд, утримання;
• платник аліментів створив сім’ю і у нього народились діти;
• втрата роботи і неможливість знайти нову з тим самим рівнем доходів;
• дитина на яку виплачуються аліменти є власником майна, яке приносить дохід і відпала потреба сплачувати аліменти у тому розмірі, який існував раніше;
• платник аліментів повинен забезпечувати матеріально інших членів сім’ї (батька, матір. діда, бабу тощо).
• платник аліментів має дуже високий дохід, з якого стягується дуже великий розмір аліментів, який в рази перевищує реальні потреби дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 Сімейного кодексу).

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Підстави для відмови у зменшенні розміру аліментів

Також варто згадати про обставини, які не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, хоча платник аліментів часто посилається на такі обставини:

• високий дохід матері, з якою проживає дитина. Мати і батько дитини зобов’язані надавати матеріальне забезпечення спільним дітям в рівних частках, виділяючи для цього визначену законом частину доходу. Якщо в одного з батьків доходи більші, завдяки чому він виділяє на дитину більше грошей, це не означає, що другий з батьків може виділяти менше.
• наявність у власності дитини нерухомого майна, яке не приносить їй жодних доходів (квартира, в якій дитина проживає, дачний будинок, земельна ділянка тощо).
• отримання неповнолітньою дитиною пенсії, соціальних пільг, стипендії.

Потрібно пам’ятати, що якщо виникли підстави для зменшення виплат, передбачені законом, самовільно зменшувати розмір аліментів платник не має права. Зменшити розмір аліментів може тільки суд. Якщо від платника аліментів буде надходити менше аліментів ніж встановлено рішенням суду, виникне заборгованість.

За несвоєчасну сплату аліментів нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Для стягнення штрафних санкцій необхідним є подання відповідного позову до суду за правилами цивільного судочинства.