Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, – повністю.
Тож у разі виникнення підстави для повернення судового збору, його повернення здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Зазначеною постановою визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
У разі ж виникнення інших підстав, які не перераховані у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в тому числі сплати судового збору без подальшого звернення до суду і відповідно відсутності підстав для ухвалення судового рішення з питання повернення судового збору, кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. за №1650/24182.
Особа, яка бажає повернути грошові кошти, що були помилково сплачені на рахунок, визначений для сплати судового збору, повинна звернутися до суду із заявою до якої потрібно додати оригінал платіжного документа, а саме квитанцію, фіскальний чек чи платіжне доручення, які підтверджують сплату судового збору.
Після чого судом розглядаються надані документи, перевіряється факт зарахування коштів на рахунок, визначений для сплати судового збору, та факт того, що заявник дійсно з позовною заявою до суду не звертався. За результатами проведеної перевірки заявникові надається відповідна довідка, та оригінал платіжного документа. Довідку з оригіналом платіжного документа можна отримати особисто, або поштою.
З отриманою довідкою та оригіналом платіжного документа заявник звертається до Територіального управління Державної судової адміністрації України (далі – ТУ ДСА), для отримання подання до органу Державної казначейської служби України. При цьому, ТУ ДСА залишає у себе довідку та надає заявнику подання до Управління Державної казначейської служби України та оригінал платіжного документа.
Надалі заявник з поданням та оригіналом платіжного документа про сплату коштів з відповідними написами на зворотній стороні, звертається з заявою до Управління Державної казначейської служби України, для написання заяви про повернення коштів з бюджету, в якій заявник вказує спосіб повернення коштів. До заяви та подання заявником також додається оригінал платіжного документа про сплату коштів, що повертаються. Після чого, орган Державної казначейської служби України здійснює повернення коштів на рахунок платника.
Таким чином, у разі виникнення підстави для повернення судового збору за ухвалою суду його повернення здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а у разі інших підстав, які не перераховані у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в тому числі сплати судового збору без подальшого звернення до суду і відповідно відсутності підстав для ухвалення судового рішення з питання повернення судового збору, кошти повертаються відповідно до Порядку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787.
