Зґвалтування під час війни: як з цим впоратися, куди звертатися, як покарати винних

Анна Шийчук – психологиня

Зґвалтування – це воєнний злочин, і він може статися з будь-ким саме через те, що рішення приймає лише нападник. Тільки він відповідальний за цей злочин. Під час війни випадки сексуального насильства можуть стосуватися і жінок, і чоловіків.

Людей ґвалтують не тому, що вони якось сексуально чи привабливо виглядали, а тому, що ґвалтівник хоче реалізувати своє домінування. На жаль, вибір жертви – досить випадковий. 

Ваше головне завдання – зберегти своє життя. Якщо ви вижили, то зробили найкращий вибір, і цього достатньо. З усіма наслідками (і фізичними, і емоційними) можна впоратися. І наше тіло, і наша душа – набагато сильніші, ніж нам здається.

1. Якщо ви цивільна особа, сховайтеся і за першої нагоди тікайте. Не чекайте, коли почнуться жахіття. Не сподівайтеся, що вони не почнуться. До сусідів чи в будь-яку схованку. Під час втечі поводьтеся максимально тихо і обережно.

2. Якщо нападу не уникнути, не чиніть опору. Спротив може розпалювати жорстокість. Покидьки мають відчуття безкарності та прагнуть реалізувати свою владу, на території України вони відрізняються особливою жорстокістю. Тут не йдеться про секс, це засіб вираження домінування. Тому, найважливіше – вижити.  Спробуйте не давати жодної реакції. Знайдіть предмет в інтер’єрі, зафіксуйте погляд на ньому, все решта відпустіть, наче нічого більше немає навколо. Згадайте улюблену пісню, фільм, уявляйте все максимально детально, щоб думками повністю опинитися там.

3. Коли нападники дозволять вам піти або буде нагода втекти, подбайте про тіло. Помийтеся або скористайтеся вологими серветками. Подякуйте тілу, що воно вижило. Це дуже важливо для психіки – повернути собі своє тіло. Опісля запишіть кудись все, що будете пам’ятати, або намалюйте. Перечитувати в жодному разі не потрібно. Просто десь збережіть. Це трохи спустить напругу, і якщо захочете заявити про цей злочин в суді, то матимете свідчення. А якщо ні, то завжди встигнете знищити ці записи.

Загалом немає жодної рекомендації, яка допоможе уникнути травмування. Бо лише нападник відповідальний за цей злочин. Необхідно знайти ресурси відновитися і відбудувати себе. Ми отримуємо глибші рани від самотності після важкої події, аніж від самої події. Виживіть будь-якою ціною – це найважливіше, що можна зробити для себе в цей момент.

Дисоціація – це механізм психологічного захисту, який розділяє психіку і тіло в момент найбільш нестерпного травмування. Вцілілі після насильства описували це так: «Я наче бачила своє тіло збоку», «Дивився ніби очима спостерігача». Такі свідчення зафіксовані ще з часів Другої світової війни. Провали в пам’яті чи часткове забуття теж може бути одними з проявів дисоціації. Цей механізм захищає нас, щоб ми не збожеволіли він надмірної кількості насильства. Дисоціацію повністю неможливо викликати штучно. Проте можна пірнути всіма думками в уяву чи концентруватися на предметі в інтер’єрі, запаху або звуку. Згадувати і малювати в уяві картинки, які повністю захоплять ваші думки. Це буде певна форма дисоціації, яка допоможе. Дисоціація зазвичай тимчасова на момент травматичної події.

Я не знаю прийомів, які можуть «залякати» чи «викликати відразу» у ґвалтівника і таким чином забобігти насильству. Окупанти, які зараз на нашій території, нищать населені пункти і мають прямі накази на вбивство цивільного населення. Їхнє життя настільки нікчемне, що ніхто не зможе запропонувати їм щось ще більш огидне чи страшне, ніж бути військовим російської армії.

Ідея того, що жінка чи чоловік може якось відвернути злочинця, – шкідлива. Бо створює ілюзію, наче постраждала особа могла б щось зробити, якби знала як, і так покладає на неї відповідальність.

Якщо ви жінка. Знайдіть жінку, якій довіряєте, і розкажіть їй те, що будете пам’ятати. Чому жінку? Бо в неї таке саме тіло і вона може почути вас емпатично. Разом з цим, якщо маєте чоловіка, якому довіряєте більше за всіх, сміливо говоріть з ним. Якщо почуєте щось хоч трохи наближене до «сама винна», одразу зупиніть діалог, і далі можете не слухати. Якщо будете хотіти плакати – плачте, гніватися – гнівайтеся. Якщо не зможете вимовити ні слова, спробуйте хоча б натякнути. 

Якщо ви чоловік. Знайдіть одну надійно перевірену особу, якій довіряєте. Можливо, це буде капелан або хтось з давніх друзів. Той, хто точно вміє зберігати таємниці й на кого можете покластися. Не мусите розповідати все, достатньо буде натякнути чи хоч дуже коротко означити свій стан. Якщо вдалося врятуватися з кимось, хто пережив подібний досвід, підтримуйте зв’язок і подбайте один про одного. Це буде важливо і для вас, і для них. Може бути нестерпно соромно чи захлине вина і від цього захочеться усамітнитися. Знайдіть в собі сили залишитися в контакті хоч з кимось одним довіреним. Соромно і винно має бути русні! Це вони відповідальні за ці жахливі злочини, а не ви. Ви нічого поганого не зробили. Ви зберегли життя і це найважливіше. Будучи живим ви зможете набагато більше. 

Якщо ви небінарна особа. Поговоріть з тим, хто для вас надійна і безпечна людина. З тим, кому можете довіряти. Якщо почуєте осуд чи знецінення ваших переживань, сміливо зупиніть діалог. Зверніться в правозахисні організації, щоб сконтактувати з психотерапевтом або кризовим консультантом, який працює з ЛГБТ+ (щоб ви не витрачали час на пояснення цього аспекту свого життя для співрозмовника).

Якщо ця трагедія трапилася з будь-ким поряд з вами, то найкраще, що можете зробити – допомогти зберегти життя і подбати про тіло (гігієна, обробка ран, місце для відпочинку). А далі – повага до тіла (не обіймайте, не торкайтеся без дозволу), любов, безоцінкове прийняття, підтримка та бережливість.

Коли будете в безпеці, зверніться до спеціаліста, який допоможе пережити всі наслідки. Наприклад, до психологів організації «Розірви коло»: 0800500335 або 116123.  

Уважно вибирайте слова. Не «жертва», а «вціліла», «вцілілий» після воєнного злочину або «особа, що пережила згвалтування». Людина зробила найкраще для себе – вижила, і цього достатньо.

Наталія Лелюх – гінекологиня

Найболючіше для мене те, що багато жінок, для яких я це пишу, вже не мають змоги прочитати, бо у них немає зв’язку, вкрали мобільний телефон та відсутня можливість повідомити про себе і свою біду.

Дуже «ввічливі визволителі» знищують українців не лише фізично, але й психологічно. І так, ми цього їм ніколи не пробачимо. За фахом я не є спеціалісткою з фізичного насилля, я працюю з його наслідками. 

Якщо після зґвалтування вас залишили в спокої і пряма загроза вашому життю відсутня, спробуйте подбати про своє тіло. За можливості це мінімальні гігієнічні процедури, хоча б вологими серветками, якщо вони є. Зазвичай в цей момент жінки відчувають непереборне бажання помитись, змити з себе бруд події. В умовах окупації це не завжди можливо. Не ризикуйте життям заради відра води з криниці, яка прострілюється. 

Якщо на статевих органах залишились травми і ви відчуваєте біль, то спробуйте використати «дружні» для слизової антисептики: розчин соди (1 чайна ложка на 0,5 літра води), просто чиста вода, дитячи безспиртові вологі серветки, мазі: тридерм, левамеколь, триакутан, бепантен, можна одноразово використати хлоргексидин (якщо хоч щось з цього є в наявності). Можна спробувати використати крем для рук, якщо він також у вас є, тільки уникайте потрапляння крему на «відкриті» травми.

Не використовуйте спиртові антисептики або серветки, перекис водню, пантенол, олію або інші масляні розчини. В першу добу для зволоження слизової не використовуйте лубрикант, раптом він у вас є. Особливо лубриканти на водній основі, бо вони часто можуть викликати ще більше подразнення і запалення слизової.

Якщо у вас в аптечці раптом знайдуться вагінальні антисептичні або антибактеріальні свічки, проставте їх 5–6 днів. Але за наявності травм слизової, кровотеч або гематом бажано починати ставити свічки через добу, бо буде дуже боляче. Особливо якщо це свічки Гексікон або свічки з бетадином. Підходить все: поліжинакс, флуомізин, макмірор, далацин, тержинан, гравагін, свічки з метронідазолом, клотримазолом, повідін, синтоміцинові свічки, метрогіл вагінальний та інше.

Якщо ви в репродуктивному віці і не маєте надійної контрацепції (не приймаєте контрацептивні пігулки постійно, не маєте внутрішньоматкової спіралі), то є високий ризик отримати небажану вагітність. Особливо якщо у вас 6-16 день менструального циклу. На жаль, спринцювання та глибоке протирання серветками або папером – це неефективні засоби контрацепції. Якщо раптом у вас вдома або в доступних вам сусідок є в аптечці будь-які гормональні контрацептиви, то можна спробувати метод Юспе. Подивіться склад контрацептиву. На упаковці зазвичай написано: етінілестрадіол, доза може бути 0,02 мг, 0,025 мг, 0,03 мг, 0,035 мг, та левоноргестрел (дроспіренон, дієногест). Для контрацептивного ефекту вам треба прийняти 0,1 мг етінілестрадіолу (тобто 5 табл по 0,02 мкг, 4 по 0,025 мкг, та 2 таблетки по 0,03 та 0,035 мкг) та не менше ніж 0,5 мг левоноргестрелу. Через 12 годин повторити ту саму дозу. 

Для наглядного прикладу. У вас або у сусідки знайшлись контрацептивні пігулки Джаз (містять 0,02 мг етінілестрадіолу та 3 мг дієногесту). Для контрацептивної дози 0,1 мг треба взяти п’ять активних пігулок з упаковки і випити їх одночасно. Через 12 годин випити ще п’ять пігулок. 

Така контрацепція максимально ефективна, якщо ви приймете препарат у перші 24–72 години після незахищеного контакту.

Як тільки зможете, зверніться до лікаря для огляду і можливого забору аналізів на інфекції, що передаються статевим шляхом. Зробіть це. Ваше тіло захоче сховатись в мушлю. Ваша психіка буде шукати звинувачення та різні шляхи виправдання нелюдів. Займіть його турботою. Турботою про себе. Щойно опинитесь у відносній безпеці. 

Найважливіше у випадку зґвалтування – зберегти своє життя і здоров’я. Нижче ми наводимо юридичні поради зі збору доказів, однак їх слід виконувати, якщо ви маєте таку фізичну й моральну змогу. 

Часто вцілілі після зґвалтування не готові описувати та документувати наслідки. Це природно, бо надто боляче. Особливо коли треба розповідати комусь чужому. Якщо ви відчуваєте цей опір саме зараз, будь ласка, все одно прогляньте наступний розділ. Використаєте ці знання тоді, коли будете готові. Обов’язково візьміть з собою когось зі своїх людей для підтримки.

Ольга Ніжніченко –  юристка

Україна спільно з іншими країнами та міжнародними організаціями розпочала розслідування воєнних злочинів, вчинених в період повномасштабного вторгнення росії. Розслідування має на меті притягнути до відповідальності як осіб, що безпосередньо вчинили насильницькі злочини, так і вище керівництво країни-агресора, а також створити умови для отримання постраждалими компенсації.

Перше правило – збережіть докази. Під час військових дій у більшості випадків достатньо чіткого фіксування тілесних пошкоджень на фото та відео і наявність свідчень свідків. Якщо є можливість, то важливими будуть висновки медиків чи експертів, які зафіксують наявність біологічного матеріалу на тілі постраждалої особи і опишуть наявні тілесні пошкодження. Одяг або інші предмети зі слідами злочину теж є доказами, які слід зберегти, щонайменше їх також слід зафіксувати на фото або відео.

Якщо обставини дозволяють звернутися до поліції та медичного закладу, варто зробити це якомога швидше. 

Наразі Офіс Генерального прокурора створив захищений сайт для централізованого збору інформації про воєнні злочини – warcrimes.gov.ua. На сайті розміщена спеціальна форма, куди можна завантажити фото- та відеоматеріали. Задокументовані у такий спосіб докази будуть використані для відправлення правосуддя як в Україні, так і у міжнародних органах (у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі та у спеціальному трибуналі).  

Юридичну допомогу можна отримати у центрах із надання безоплатної правової допомоги за тел. 0 800 213 103. Центри діють у всіх регіонах України.

Також пораду чи консультацію можна отримати за номерами Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства: тел. 116 123 (для повнолітніх) та тел. 116 111 (для дітей).

Існують інші докази, які в сукупності національний чи міжнародний суд може визнати достатніми. Насамперед це сліди насильства, які можуть зберігатися протягом декількох днів як на статевих органах, так і на тілі. Доказами можуть стати також записи з камер відеоспостереження, смс-переписки, документи ворожої армії, дані розвідки та будь-які інші предмети чи інформація, які у сукупності дозволяють встановити як сам факт вчинення злочину, так і місце, час, спосіб вчинення і особу злочинця.

Для постраждалих від сексуальних злочинів найважливішим, на мій погляд, залишається питання правильного збору та зберігання доказів. Це має значення для документування масових воєнних злочинів загалом. Крім того, міцна доказова база далі може стати підставою для видачі злочинців та їх реального покарання.

Якщо інтенсивність воєнних дій не дозволяє звернутися за допомогою до будь-якого правоохоронного органу, лікаря чи експерта, можна самостійно зібрати матеріали та зберігати їх. Сліди біологічного походження (речовини з тіла нападника, які залишилися на тілі або під нігтями) бажано відібрати на чистий марлевий або ватний тампон, який попередньо змочити водою, далі загорнути тампон трубочкою у сухий чистий папір та покласти до зіп-пакету або іншого поліетиленового виробу, надійно запакувавши його. Основне завдання – зберегти такі докази від висихання та потрапляння інших речовин. Пакет із доказом слід підписати, вказавши, звідки взято зразок (з якої частини тіла чи поверхні), а також зазначивши дату та час забору. Речові докази (одяг, постільна білизна, інші предмети, на яких залишилися сліди) теж слід запакувати у поліетиленові пакети та підписати. Під час опечатування запросіть сусідів чи будь-кого іншого як понятих. Вони ставлять свої підписи на кожному такому пакеті, де це можливо. Також міжнародні експерти рекомендують фотографувати або знімати на відео сам процес збору зразків.

Разом складіть акт у довільній формі, вкажіть там: дату, місце складання, а також прізвища, імена та підписи осіб, які його склали, їхні контакти. В акті опишіть, що сталося, які докази зібрано, куди їх поміщено та як опечатано.

Загалом, документування передбачає зйомку фото та відео самого місця злочину, предметів, на яких залишилися сліди, а також слідів на тілі, за можливості – фотографії статевих органів. Так ви зберігаєте первинну інформацію та збільшуєте шанси покарати злочинця.

Якщо є свідки, попросіть їх якнайшвидше написати пояснення від руки або розповісти все, що їм відомо, під відеозапис (аудіозапис), оскільки навіть через незначний час важливі деталі можуть бути забуті або спотворені. Бажано, щоб свідки вказали місце, час події, прикмети злочинця, якщо його особа невідома, та будь-яку іншу детальну інформацію про подію, яка допоможе слідству. У поясненнях слід зазначити прізвище, ім’я свідка, його паспортні та контактні дані. Ці самі дані свідок має проговорити, якщо проводиться відеозапис (аудіозапис).

Крім того, самостійно складіть детальну заяву про злочин, з якою пізніше ви зможете звернутися до поліції або інших органів розслідування. Опишіть якомога точнішу інформацію про дату, час та місце злочину, опис насильства, якого зазнала особа, обставини та події, що відбувалися до, під час та після насильства, як саме постраждала особа потрапила під контроль нападника, будь-яку інформацію про свідків. Важливо описати злочинця (злочинців): зовнішність, одяг, знаки розрізнення, поведінка, особливості мовлення, способи звертання між ними та іншу інформацію, яка могла б допомогти ідентифікувати їх або визначити структурний підрозділ несення служби. Все це ви можете записати на диктофон або селфі-відео.

Зібрані докази та документи зберігайте в сухих умовах, уникаючи впливу прямих сонячних променів, та за першої можливості передайте правоохоронцям за описом, який ви склали. Паперовий екземпляр опису зробіть в двох екземплярах, один із них, з відміткою про прийняття другого правоохоронцями – має залишатися у вас до завершення розслідування.

Якщо ви дочитали до цих слів, ви можете відчувати гнів. На авторів тексту, на окупантів чи на весь світ. Це природна реакція, адже ми теж не хотіли б, щоб була необхідність писати про це. Лють — природна реакція, адже такі звірства не мають бути частиною нашого життя. Ми пишемо це задля того, щоб наші читачі були більш стійкі та сильні. Ми дивимося на екрани очима, повними сліз, і пишемо це з великої любові до кожної українки та кожного українця.

  Джерело: Куншт