Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:
1. У статті 1:
1) абзац перший пункту 1.1 після слів “адміністрування податків” доповнити словами “та зборів”;
2) у пункті 1.3 слова “Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” замінити словами “Кодексом України з процедур банкрутства”.
2. У статті 12:
1) у пункті 12.3:
абзац перший доповнити словами та цифрами “та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень”;
у підпункті 12.3.2 слова “податків та зборів” замінити словами “податків та/або зборів”;
підпункт 12.3.3 викласти в такій редакції:
“12.3.3. Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.
Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.
Контролюючі органи не пізніше 25 серпня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та/або зборів на відповідних територіях, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Контролюючі органи відповідно до Бюджетного кодексу України подають органам місцевого самоврядування у розрізі джерел доходів звітність:
про суми нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів на відповідних територіях – щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним;
про суми списаного безнадійного податкового боргу; суми розстрочених і відстрочених грошових зобов’язань та/або податкового боргу платників податків, які повинні бути сплачені до місцевих бюджетів на відповідних територіях; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, – щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу.
Звітність в розрізі платників податків – юридичних осіб надається контролюючим органом за запитом органу місцевого самоврядування протягом 20 днів з моменту отримання ним запиту.
Порядок надання звітності в розрізі платників податків – юридичних осіб органам місцевого самоврядування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 25 вересня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги.
Орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, інформацію про нормативну грошову оцінку земель у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Порядок обміну інформацією між органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель”;
у першому реченні підпункту 12.3.4 цифри “15” замінити цифрами “25”, а слова “податків та зборів” замінити словами “податків та/або зборів”;
підпункт 12.3.5 викласти в такій редакції:
“12.3.5. У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів”;
2) у підпункті 12.4.3 пункту 12.4 слова “до початку наступного бюджетного періоду” виключити;
3) у пункті 12.5:
в абзаці першому слова “місцевих податків та зборів” замінити словами “місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень”;
у другому реченні абзацу другого слова “та зборів” замінити словами “та/або зборів або про внесення змін до таких рішень”.
3. У пункті 14.1 статті 14:
1) абзац одинадцятий підпункту 14.1.11 після слів “До безнадійної заборгованості банків” доповнити словами “та небанківських фінансових установ”;
2) у підпункті 14.1.24 після слів “покладено на контролюючі органи” доповнити словами “крім митних платежів”, цифру “1” замінити цифрами “1,5”, а слова та цифри “у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро” виключити;
3) у підпункті 14.1.39:
після слів “податкове зобов’язання” доповнити словами “та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи”;
доповнити словами “та пеня”;
4) підпункт 14.1.49 викласти в такій редакції:
“14.1.49. дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах “а”, “в”, “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах “а”, “в”, “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах “а”, “в”, “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи”;
5) у підпункті 14.1.54:
підпункт “а” доповнити словами “або постійними представництвами нерезидентів в Україні”;
доповнити підпунктами “з” та “и” такого змісту:
“з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;
и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають таким умовам:
1) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та
2) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору довгострокової оренди, фінансового лізингу чи аналогічного договору.
Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей підпункту 1 цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей підпункту 2 цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи”;
6) доповнити підпунктами 14.1.56-3 і 14.1.56-4 такого змісту:
“14.1.56-3. електронна сигарета – виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими.
14.1.56-4. рідини, що використовуються в електронних сигаретах, – рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях”;
7) підпункт 14.1.61 виключити;
8) доповнити підпунктами 14.1.94-1, 14.1.103-1 і 14.1.113-3 такого змісту:
“14.1.94-1. котирувальні ціни (для цілей статті 39 цього Кодексу) – ціни на сировинний товар у відповідний період, отримані на міжнародному ринку товарів, які включають, зокрема, результати біржових торгів, ціни, отримані з визнаних агентств із прозорою звітністю щодо цін, статистичних агентств або від урядових агентств із ціноутворення, де такі індекси використовуються в якості орієнтира (еталона) непов’язаними особами для визначення цін в операціях між ними. Котирувальна ціна визначається як ціна (середня ціна) та/або діапазон цін на певну дату або період часу”;
“14.1.103-1. материнська компанія міжнародної групи компаній (для цілей статті 39 цього Кодексу) – юридична особа, яка входить до складу міжнародної групи компаній та одночасно відповідає таким вимогам:
безпосередньо чи опосередковано володіє корпоративними правами інших компаній (або фактично контролює такі компанії) у складі міжнародної групи і частка такого володіння є достатньою для включення фінансової звітності інших компаній у складі міжнародної групи до консолідованої фінансової звітності такої юридичної особи;
фінансова звітність такої юридичної особи не підлягає включенню до консолідованої звітності жодної іншої юридичної особи у складі міжнародної групи згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності”;
“14.1.113-3. міжнародна група компаній (для цілей статті 39 цього Кодексу) – дві або більше юридичні особи або утворення без статусу юридичної особи, які є податковими резидентами різних країн та пов’язані між собою за критеріями володіння або контролю таким чином, що згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або іншими міжнародно визнаними стандартами фінансової звітності обов’язковою є підготовка консолідованої фінансової звітності або підготовка консолідованої фінансової звітності була б обов’язковою у разі, якщо акції (корпоративні права) однієї з таких юридичних осіб перебували б в обігу на фондовій біржі”;
9) у підпункті 14.1.107 слова “алкогольних напоїв та тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
10) підпункт 14.1.109 викласти в такій редакції:
“14.1.109. маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, – наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку”;
11) у підпункті 14.1.114 слова “з сигарет” замінити словами “з сигарет та цигарок, сигарил”;
12) у підпункті 14.1.138 цифри “6000” замінити цифрами “20000”;
13) в абзаці шістнадцятому підпункту 14.1.139 слова “податкову і митну” замінити словом “фінансову”;
14) у підпункті 14.1.148 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
15) підпункт 14.1.156 доповнити словами “та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України”;
16) доповнити підпунктом 14.1.156-1 такого змісту:
“14.1.156-1. податкове зобов’язання (для цілей розділу V цього Кодексу) – загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом”;
17) у підпункті 14.1.159:
абзац перший після слів “фізичні особи” доповнити словами “та/або утворення без статусу юридичної особи”;
у підпункті “а”:
в абзаці другому цифри “20” замінити цифрами “25”, а після слів “більше відсотків” доповнити словами та цифрами “(крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації)”;
в абзаці третьому цифри “20” замінити цифрами “25”;
перше речення абзацу одинадцятого викласти в такій редакції:
“сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, – більше ніж у 10 разів)”;
в абзаці другому підпункту “б” цифри “20” замінити цифрами “25”;
у підпункті “в”:
в абзаці п’ятому цифри “20” замінити цифрами “25”;
абзац шостий викласти в такій редакції:
“безпосередньо та/або опосередковано належать такій фізичній особі в юридичній особі через володіння корпоративними правами”;
абзац сьомий доповнити словами “(без врахування осіб, пов’язаних з такою фізичною особою через пряме та/або опосередковане володіння корпоративними правами)”;
в абзаці восьмому слова “цього підпункту” замінити словами та цифрами “підпункту 14.1.159 цього пункту”;
після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:
“У разі здійснення господарських операцій утвореннями без статусу юридичної особи з пов’язаною особою будь-якого з учасників договору про спільну діяльність, розмір вкладів яких у спільне майно становить 25 і більше відсотків, пов’язаними визнаються утворення без статусу юридичної особи (договору про спільну діяльність) і така пов’язана особа будь-якого з учасників такого договору”.
У зв’язку з цим абзаци дев’ятий – п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами десятим – шістнадцятим;
абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:
“Контролюючий орган у судовому порядку може довести пов’язаність осіб на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи, утворення без статусу юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи та/або утворення без статусу юридичної особи”;
18) підпункт 14.1.162 викласти в такій редакції:
“14.1.162. пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”;
19) підпункт 14.1.179 виключити;
20) у підпункті 14.1.190 слова “алкогольних напоїв та тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
21) абзаци другий і третій підпункту 14.1.193 замінити двадцятьма чотирма новими абзацами такого змісту:
“З метою оподаткування термін “постійне представництво” включає:
а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов’язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;
б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;
в) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних із ним осіб – нерезидентів;
г) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів – утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.
Для цілей застосування підпунктів “а” і “б” цього підпункту при розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні, до повних послідовних або непослідовних календарних місяців тривалості проекту (або пов’язаних між собою проектів), виконання робіт або надання послуг нерезидентом в Україні додаються:
тривалість діяльності нерезидента в Україні, що здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів, та
тривалість діяльності пов’язаних осіб цього нерезидента в Україні, якщо така діяльність тісно пов’язана з діяльністю нерезидента, визначеною у підпунктах “а” і “б” цього підпункту, та здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які дорівнюють повному календарному місяцю або які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів.
Для цілей застосування підпунктів “в” і “г” цього підпункту про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:
надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;
наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;
реалізація особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;
наявність в особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.
Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник – резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб – нерезидентів, які є пов’язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб – нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи – нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами.
Постійним представництвом не є:
а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту;
б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;
в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;
г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента;
ґ) направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;
д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою.
Утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах “a” – “д” цього підпункту, за умови, що такі види діяльності (їх комбінація) мають підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не є постійним представництвом.
Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів – пов’язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів – пов’язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента – пов’язаної особи. Даний абзац застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів – пов’язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов’язаного бізнес-процесу.
Визнання особи контролюючою особою відповідно до положень статті 39-2 цього Кодексу не є постійним представництвом”;
22) в абзаці вісімнадцятому підпункту 14.1.212 слова “тютюну та промислових замінників тютюну” замінити словами “тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
23) в абзаці першому підпункту 14.1.216 слова “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у нафтогазовому комплексі” виключити;
24) абзац другий підпункту 14.1.226 після слів “за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем” доповнити словами та цифрами “(за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу)”;
25) підпункт 14.1.231 доповнити абзацами другим – п’ятим такого змісту:
“Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:
головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб”;
26) у підпункті 14.1.234 слова і цифри “для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу” виключити;
27) доповнити підпунктом 14.1.254-1 такого змісту:
“14.1.254-1. уповноважений учасник (для цілей статті 39 цього Кодексу) – юридична особа у складі міжнародної групи компаній, уповноважена материнською компанією на підготовку та подання звіту в розрізі країн щодо такої міжнародної групи компаній до податкового органу держави, у якій зареєстрована така юридична особа або в якій її діяльність приводить до утворення постійного представництва”;
28) у підпункті 14.1.265 слова “платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких” замінити словами “осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого”;
29) у підпункті 14.1.266 слова “банківський рахунок (у касу) платника податку” замінити словами “рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків”, а слова “банківського рахунку (видачі з каси) платника податку” – словами “рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків”;
30) в абзаці першому підпункту 14.1.268 слова і цифри “для цілей розділу IV цього Кодексу” виключити.
4. Пункт 16.1 статті 16 доповнити підпунктом 16.1.15 такого змісту:
“16.1.15. забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження”.
5. У пункті 17.1 статті 17:
1) підпункт 17.1.6 після слів “таких перевірок” доповнити словами “та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом”;
2) підпункт 17.1.7 після слів “у тому числі” доповнити словами “надану йому у паперовій або електронній формі”;
3) у підпункті 17.1.11 слова “збитків (шкоди), заподіяних” замінити словами “шкоди, заподіяної”;
4) підпункт 17.1.15 після слів “методологом електронного кабінету” доповнити словами “або згідно з повідомленням на офіційному веб-порталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику”;
5) доповнити підпунктом 17.1.16 такого змісту:
“17.1.16. надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом”.
6. У статті 19-1:
1) у пункті 19-1.1:
абзац перший після слів “Контролюючі органи” доповнити словами і цифрами “визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу”;
у підпункті 19-1.1.7 слова “осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем” замінити словами “платників єдиного внеску”;
у підпункті 19-1.1.8 слова “суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності” виключити;
підпункт 19-1.1.12 виключити;
підпункт 19-1.1.13 викласти в такій редакції:
“19-1.1.13. здійснюють ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом”;
у підпунктах 19-1.1.16 і 19-1.1.17 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”;
у підпункті 19-1.1.18 слова “пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів” замінити словами “пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах”;
у підпункті 19-1.1.29 слова “і митної” виключити;
у підпункті 19-1.1.32 слова “і митній сферах” замінити словом “сфері”;
у підпункті 19-1.1.36 слова “і митну” виключити;
у підпункті 19-1.1.40 слова “та митну” виключити;
у підпункті 19-1.1.44 слова “і митну” виключити;
підпункт 19-1.1.48 викласти в такій редакції:
“19-1.1.48. складають звітність щодо стану розрахунків платників із бюджетом та сплати єдиного внеску, а також інших показників роботи за напрямами діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику”;
доповнити підпунктами 19-1.1.49-19-1.1.54 такого змісту:
“19-1.1.49. інформують органи державної влади про стан розрахунків платників податків з бюджетами та сплати єдиного внеску;
19-1.1.50. інформують органи місцевого самоврядування про стан розрахунків з місцевими бюджетами;
19-1.1.51. здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність;
19-1.1.52. здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків;
19-1.1.53. подають органам місцевого самоврядування звітність, визначену підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, у тому числі по платниках податків – юридичних особах;
19-1.1.54. здійснюють інші функції, визначені законом”;
2) доповнити пунктом 19-1.2 такого змісту:
“19-1.2. Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції:
19-1.2.1. організовують та здійснюють ведення обліку і адміністрування мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв’язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони, забезпечують контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення;
19-1.2.2. формують та ведуть Єдиний державний реєстр авторизованих економічних операторів;
19-1.2.3. здійснюють інші функції, визначені законом”.
7. У пункті 19-2.1 статті 19-2:
1) підпункт 19-2.1.6 викласти в такій редакції:
“19-2.1.6. здійснює процедури взаємного узгодження відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування”;
2) доповнити підпунктом 19-2.1.7 такого змісту:
“19-2.1.7. виконує інші функції, передбачені законом”.
8. Підпункт 19-3.1.3 пункту 19-3.1 статті 19-3 доповнити словами і цифрами “визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу”.
9. У статті 20:
1) у пункті 20.1:
абзац перший після слів “Контролюючі органи” доповнити словами і цифрами “визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу”;
доповнити підпунктом 20.1.1-1 такого змісту:
“20.1.1-1. аналізувати фінансовий стан платника податків, що має податковий борг, та стан забезпечення такого боргу податковою заставою”;
підпункт 20.1.23 викласти в такій редакції:
“20.1.23. надавати відповідно до закону інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та реєстру страхувальників органам державної влади, Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування”;
підпункт 20.1.25 викласти в такій редакції:
“20.1.25. приймати рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великих платників податків, зняття їх з обліку та переведення до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що здійснює податкове супроводження великих платників податків (його структурних підрозділів), та інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику”;
доповнити підпунктом 20.1.34-1 такого змісту:
“20.1.34-1. звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі”;
у підпункті 20.1.42 слова “і митного” виключити;
підпункт 20.1.46 викласти в такій редакції:
“20.1.46. під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації”;
доповнити новими підпунктами 20.1.47 і 20.1.48 такого змісту:
“20.1.47. отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом;
20.1.48. здійснювати інші повноваження, передбачені законом”;
2) доповнити пунктом 20.1-1 такого змісту:
“20.1-1. Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
20.1-1.1. одержувати безоплатно в установленому порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, платників податків інформацію, документи і матеріали, що стосуються обліку і адміністрування мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв’язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони;
20.1-1.2. проводити аналіз та здійснювати управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;
20.1-1.3. здійснювати інші повноваження, передбачені законом”;
3) у пункті 20.2 слова “і митну” виключити;
4) пункт 20.4 викласти в такій редакції:
“20.4. Керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.
Перелік делегованих повноважень визначається положенням про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, та положеннями про територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Керівники територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначаються на посади та звільняються з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відповідно до законодавства про державну службу без погодження з головами місцевих державних адміністрацій”.
10. У статті 21:
1) у пункті 21.1:
підпункт 21.1.8 викласти в такій редакції:
“21.1.8. оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, перелік уповноважених осіб контролюючих органів, визначених підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом”;
доповнити підпунктом 21.1.8-1 такого змісту:
“21.1.8-1. оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючих органів, визначених підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом та Митним кодексом України”;
у підпункті 21.1.9 слова “податкової і митної політики” замінити словами “державної податкової та державної митної політики”;
2) пункт 21.2 доповнити підпунктом 21.2.2 такого змісту:
“21.2.2. Незаконна відмова у наданні індивідуальної податкової консультації є підставою для застосування до винної посадової (службової) особи контролюючого органу дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом”.
11. Друге речення пункту 30.8 статті 30 виключити.
12. У пункті 35.4 статті 35:
в абзаці першому слова “Щомісячно на офіційному сайті” замінити словами “На офіційному сайті”;
в абзаці другому слово “інформація” замінити словами “щомісячно інформація”;
в абзаці третьому слово “інформація” замінити словами “щоденно інформація”;
в абзаці четвертому слова “забезпечує формування державної податкової політики” замінити словами “забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
13. У статті 39:
1) у пункті 39.2:
у підпункті 39.2.1:
підпункт 39.2.1.3 виключити;
підпункт 39.2.1.4 доповнити підпунктом “е” такого змісту:
“е) операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку”;
у підпункті 39.2.2.5 підпункту 39.2.2:
абзац десятий виключити;
доповнити абзацами дванадцятим – дев’ятнадцятим такого змісту:
“Аналіз ризиків, які беруть на себе сторони контрольованої операції під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операції з умовами неконтрольованих операцій, здійснюється з урахуванням таких критеріїв:
а) визначення та характеристика суттєвих економічних ризиків, які беруть на себе сторони операції на підставі укладених договорів;
б) чи здійснює сторона, яка бере ризик, контроль за створенням ризику та управлінням ним, а також чи має спроможність і повноваження робити це;
в) чи має особа, яка бере ризик, фінансову спроможність понести такий ризик та ресурси, необхідні для покриття такого ризику;
г) визначення фактичної поведінки сторін операції у зв’язку зі здійсненням контролю за суттєвими економічними ризиками, зокрема, визначення, яка сторона операції здійснює контроль або вживає заходів для мінімізації таких ризиків, яка сторона отримує негативні наслідки, викликані прийняттям таких ризиків, яка сторона має фінансову спроможність нести такі ризики;
ґ) визначення з урахуванням попередніх критеріїв, чи відповідає фактична поведінка сторін операції умовам взяття ризиків, передбачених договорами, зокрема:
чи виконують сторони операції умови договорів;
чи здійснює сторона, яка бере ризик, контроль за ризиком і чи має фінансову спроможність понести такий ризик та/або можливості і ресурси для його покриття”;
2) у пункті 39.3:
у підпункті 39.3.2:
підпункт 39.3.2.1 викласти в такій редакції:
“39.3.2.1. Відповідність умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки” визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли цим Кодексом визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу “витягнутої руки” для контрольованих операцій певного виду”;
в абзаці четвертому підпункту 39.3.2.9 слова та цифри “більше 20 відсотків або не має як учасника (акціонера) юридичну особу з часткою прямої (опосередкованої) участі більше 20 відсотків” замінити словами та цифрами “у розмірі 25 і більше відсотків та/або не має як учасника (акціонера) юридичну особу з часткою прямої (опосередкованої) участі у розмірі 25 і більше відсотків”;
підпункт 39.3.3 доповнити підпунктами 39.3.3.4-39.3.3.8 такого змісту:
“39.3.3.4. Для контрольованих операцій з сировинними товарами встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу “витягнутої руки” здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.
Для цілей цього підпункту під сировинними товарами розуміються товари, для яких непов’язані особи у якості орієнтира (еталона) для встановлення ціни неконтрольованих операцій використовують котирувальні ціни. Перелік сировинних товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
Під час застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни для контрольованих операцій із сировинними товарами порівняння ціни контрольованої операції може проводитись із ціною зіставних неконтрольованих операцій, які фактично здійснені платником податків або іншими особами з непов’язаними особами, та/або з котирувальними цінами.
У разі використання ціни неконтрольованих операцій у якості зіставної для контрольованої операції, такі неконтрольовані операції повинні бути регулярними, з декількома контрагентами та в обсягах, співставних тим, які використовувались у контрольованій операції.
Котирувальні ціни, які використовуються для порівняння з цінами контрольованих операцій, мають відповідати умовам зіставності, визначеним підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті. У разі наявності між умовами контрольованої операції та умовами неконтрольованих операцій або умовами, що визначають котирувальну ціну на сировинні товари, значних відмінностей, що суттєво впливають на ціну угод із сировинними товарами, здійснюються відповідні коригування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін на своєму офіційному веб-порталі до початку звітного року.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, може визначати відповідно до вимог та методів, передбачених статтею 39 цього Кодексу, окремі порядки встановлення відповідності умов контрольованої операції щодо сировинних товарів принципу “витягнутої руки”. Такі порядки та зміни до них повинні бути затверджені до 1 липня поточного року та набирають чинності не раніше ніж з 1 січня року, наступного за роком їх затвердження. У разі затвердження таких порядків, встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу “витягнутої руки” для контрольованих операцій з сировинними товарами здійснюється платниками податків і контролюючими органами з урахуванням вимог відповідного порядку.
39.3.3.5. Платник податків, що здійснює контрольовані операції із сировинними товарами, повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про укладення відповідного договору (контракту) за формою та в порядку, передбаченими підпунктом 39.3.3.3 підпункту 39.3.3 цього пункту.
Направлення платником такого повідомлення є підтвердженням того, що узгодження суттєвих умов договору (контракту), зокрема характеристик та ціни товарів, обсягу, умов постачання, оплати та відповідальності, здійснювалося сторонами контрольованої операції на момент укладення такої угоди.
Якщо інформація, зазначена у повідомленні, узгоджується із фактичною поведінкою сторін або з іншими фактами контрольованої операції, порівняння ціни контрольованої операції з котирувальними цінами проводиться на найближчу дату до дати ціноутворення, узгодженої сторонами контрольованої операції.
39.3.3.6. Якщо платник податку не направить повідомлення відповідно до підпункту 39.3.3.5 підпункту 39.3.3 цього підпункту або
інформація, зазначена в повідомленні, не відповідає договірним умовам, або
сторонами операції після направлення повідомлення будуть внесені зміни до умов договору (контракту) щодо характеристик, ціни, загальної вартості, кількості та обсягу товарів, умов постачання та оплати, відповідальності сторін, або
умови такого договору (контракту) не узгоджуються з фактичною поведінкою сторін операції та фактичними умовами її проведення,
контролюючий орган проводить порівняння ціни контрольованої операції з котирувальними цінами на дату переходу права власності предмета контрольованої операції або дату відвантаження товару згідно з товарно-транспортним документом (коносамент або інший документ залежно від транспортного засобу) відповідно до умов та фактичних обставин здійснення такої контрольованої операції.
39.3.3.7. У разі якщо для порівняння ціни контрольованої операції із сировинними товарами використовувався діапазон котирувальних цін, зазначений у джерелі інформації, мінімальне та максимальне значення такого діапазону відповідає мінімальному та максимальному значенню діапазону цін для цілей підпункту 39.3.2.3 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 та підпункту 39.5.4 пункту 39.5 цієї статті.
У разі використання декількох діапазонів котирувальних цін проводиться розрахунок діапазону цін згідно з порядком, передбаченим абзацом четвертим підпункту 39.3.2.3 підпункту 39.3.2 цього пункту.
39.3.3.8. У разі застосування платником податків для встановлення відповідності умов контрольованих операцій із сировинними товарами принципу “витягнутої руки” методів, зазначених у підпунктах 39.3.1.2-39.3.1.5 підпункту 39.3.1 цього пункту, платник податків у документації з трансфертного ціноутворення повинен:
обґрунтувати неможливість застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни або те, що метод порівняльної неконтрольованої ціни не є найбільш доцільним щодо фактів та обставин здійснення контрольованої операції;
зазначити інформацію про всіх осіб, які брали участь у ланцюгу постачання таких товарів від виробника (постачальника) до першої непов’язаної особи або особи – нерезидента, який не відповідає критеріям, визначеним підпунктами “в” – “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 цієї статті. Інформація має містити дані про рівень показників рентабельності цих осіб, які є найбільш доцільними, виходячи із фактів та обставин їх діяльності у ланцюгу постачання.
У разі якщо платник податків не надасть такої інформації, контролюючий орган має право самостійно визначити рівень ціни контрольованої операції, що відповідає принципу “витягнутої руки”, за методом порівняльної неконтрольованої ціни з урахуванням вимог підпункту 39.3.3.4 підпункту 39.3.3 цього пункту”;
доповнити підпунктом 39.3.10 такого змісту:
“39.3.10. Для контрольованих операцій, передбачених підпунктами “в” і “е” підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 цієї статті, у разі відсутності достовірної інформації про зіставні неконтрольовані операції, та, як наслідок, неможливості встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки” за методами, визначеними у підпункті 39.3.1 цього пункту, визначення вартості нематеріальних активів або розміру відповідної компенсації може здійснюватися за методикою зіставної оцінки вартості, яка ґрунтується на розрахунку поточної вартості (дисконтованої вартості) майбутніх грошових потоків.
Розрахунок поточної вартості (дисконтованої вартості) майбутніх грошових потоків здійснюється відповідно до Національних або Міжнародних стандартів оцінки”;
3) у пункті 39.4:
підпункт 39.4.2 викласти в такій редакції:
“39.4.2. Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
39.4.2.1. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:
новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період;
уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 статті 120 цього Кодексу.
Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати звіт (уточнюючий звіт) про контрольовані операції за звітний період, який перевіряється.
Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
39.4.2.2. Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній має містити, зокрема, таку інформацію:
а) дані щодо материнської компанії міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, зокрема, назву, державу (територію) резидентства, адресу реєстрації, реєстраційний номер (номери), присвоєні материнській компанії в державі (на території) її реєстрації, код (коди) материнської компанії як платника податків у державі (на території) її реєстрації;
б) дані щодо юридичної особи, яка є уповноваженим учасником міжнародної групи компаній на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків (у разі наявності такої юридичної особи), зокрема, її назву, державу (територію) податкового резидентства, адресу реєстрації, реєстраційний номер (номери), присвоєні уповноваженій особі в державі (на території) її реєстрації, код (коди) як платника податків у державі (на території) її реєстрації, або інформацію про те, що група не зобов’язана подавати звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній відповідно до законодавства інших країн;
в) дату, яка є останнім днем фінансового року, за який готується консолідована фінансова звітність міжнародної групи компаній, а у разі, якщо така звітність не готується, – дату закінчення фінансового року відповідно до внутрішніх положень материнської компанії міжнародної групи компаній;
г) інформацію щодо розміру сукупного консолідованого доходу міжнародної групи за фінансовий рік, що передує звітному, розрахованого згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія групи.
Форма та порядок складання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;
у підпункті 39.4.6:
у підпункті “а”:
після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) платника податків (за наявності)”.
У зв’язку з цим абзаци третій – п’ятий вважати відповідно абзацами четвертим – шостим;
в абзацах четвертому і п’ятому цифри “20” замінити цифрами “25”;
у підпункті “б” слова “організаційну структуру групи, опис господарської діяльності групи” замінити словами “організаційну структуру такої групи, опис господарської діяльності цієї групи”;
у підпункті “д” слова “та копії відповідних договорів (контрактів)” замінити словами “із зазначенням ланцюга постачання (створення вартості) товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції”;
підпункт “е” доповнити абзацом другим такого змісту:
“Опис операцій з придбання робіт (послуг), нематеріальних активів, інших предметів господарських операцій, відмінних від товарів, має містити обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції) і наявності ділової мети їх придбання”;
підпункт “і” після слова “самостійне” доповнити словом “або”;
доповнити підпунктами “ї”, “й” і “к” такого змісту:
“ї) якщо платник входить до міжнародної групи компаній:
копії істотних внутрішньогрупових угод, що впливають на ціноутворення в контрольованій операції;
копії договорів про попереднє узгодження ціноутворення, податкових роз’яснень компетентних органів держав (територій), що застосовуються в угодах між учасниками міжнародної групи компаній щодо контрольованої операції і в підготовці яких не брав участі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику;
й) копія аудиторського висновку щодо бухгалтерської (фінансової) звітності платника податків за звітний період (звітні періоди), за які подається документація з трансфертного ціноутворення (якщо його наявність є обов’язковою для платника податків);
к) копії договорів (контрактів) та будь-які доповнення до них, за якими здійснювалася контрольована операція”;
підпункти 39.4.7-39.4.9 викласти в такій редакції:
“39.4.7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати запит з вимогою надати глобальну документацію з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) платнику податків, що входить до складу міжнародної групи компаній, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи компаній, дорівнює або перевищує еквівалент 50 мільйонів євро.
Запит на подання глобальної документації (майстер-файла) може бути направлений не раніше дванадцяти місяців і не пізніше тридцяти шести місяців з дати закінчення фінансового року, встановленого міжнародною групою компаній, до якої належить такий платник податків, а у разі відсутності відомостей про встановлений міжнародною групою компаній фінансовий рік – не раніше дванадцяти місяців і не пізніше тридцяти шести місяців після закінчення звітного року.
Глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) має бути надана платником податків до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 90 календарних днів з дня отримання запиту.
Якщо в Україні зареєстровані два та більше платників податків, що входять до складу однієї і тієї ж міжнародної групи компаній, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, направляє запит про надання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) лише одному з таких платників податків за своїм вибором.
У разі порушення таким платником податків терміну, визначеного абзацом третім цього підпункту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право направити запит про надання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) за той самий період іншому платнику податків, що входить до складу тієї самої міжнародної групи компаній. При цьому перший платник податків не звільняється від виконання обов’язку з надання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла).
Запит про надання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) платнику податків не направляється, якщо така документація вже надана відповідно до цього підпункту центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, будь-яким іншим платником податків, що входить до складу тієї самої міжнародної групи компаній.
Глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) – сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, що має містити інформацію про:
а) організаційну структуру міжнародної групи компаній (у вигляді графічної схеми) із зазначенням осіб, які є учасниками міжнародної групи компаній, їх організаційно-правових форм, структуру власності (із зазначенням часток володіння) та держави і території, у яких зазначені особи здійснюють свою діяльність;
б) загальний опис діяльності міжнародної групи компаній, що включає в себе:
опис ключових факторів, що впливають на фінансовий результат міжнародної групи компаній;
опис ланцюгів постачання та утворення вартості найбільших за показником виручки міжнародної групи компаній п’яти товарів (робіт, послуг), а також ланцюгів постачання будь-яких інших товарів (робіт, послуг, інших об’єктів цивільних прав), частка яких становить більше 5 відсотків виручки міжнародної групи компаній за фінансовий рік, і основних географічних ринків, на яких реалізуються (виконуються, надаються) зазначені товари (роботи, послуги);
перелік та стислий опис суттєвих договорів з надання (отримання) послуг, робіт, укладених між учасниками міжнародної групи (крім договорів, пов’язаних з проведенням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт), у тому числі опис функціональних можливостей основних учасників міжнародної групи, задіяних у наданні таких послуг, робіт, політики з трансфертного ціноутворення щодо розподілу вартості послуг та визначення цін на оплату внутрішньогрупових послуг;
стислий функціональний аналіз діяльності учасників міжнародної групи компаній, що мають суттєвий вплив на фінансовий результат цієї групи, в тому числі опис основних функцій, що виконуються, активів, що використовуються, економічних (комерційних) ризиків, що приймаються;
інформацію про основні угоди щодо реструктуризації бізнесу, придбання та відчуження активів, що відбувалися протягом фінансового року;
в) нематеріальні активи, які використовуються міжнародною групою компаній в своїй діяльності, зокрема:
опис стратегії розвитку міжнародної групи компаній щодо розробки, володіння і використання нематеріальних активів, у тому числі розміщення основних науково-дослідних центрів і органів управління ними;
перелік та опис нематеріальних активів (груп нематеріальних активів), що мають істотний вплив на ціноутворення компаній міжнародної групи, із зазначенням учасників такої міжнародної групи компаній, які володіють такими активами на праві власності або іншому праві (користування, володіння та/або розпорядження);
перелік суттєвих договорів, пов’язаних з нематеріальними активами, укладених між учасниками міжнародної групи компаній, у тому числі ліцензійних угод, домовленостей щодо покриття витрат, основних угод щодо надання науково-дослідних послуг;
опис політики трансфертного ціноутворення міжнародної групи компаній щодо проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і нематеріальних активів;
опис суттєвих операцій з передачі нематеріальних активів між учасниками міжнародної групи компаній протягом відповідного фінансового року із зазначенням назв таких учасників, держав реєстрації та юрисдикцій, де вони провадять свою діяльність, компенсацій, що здійснювалися у звітному (податковому) періоді, та рівня винагород (компенсаційних виплат), пов’язаних з такою передачею;
г) фінансову діяльність міжнародної групи компаній, зокрема:
загальний опис, яким чином фінансується така група, включаючи інформацію про фінансування, залучене від осіб, які не є учасниками міжнародної групи компаній;
зазначення усіх учасників міжнародної групи компаній, які здійснюють централізовану внутрішньогрупову фінансову діяльність для учасників цієї групи, з інформацією щодо держав (територій), які є місцем реєстрації таких учасників, та/або місця знаходження органу їх управління;
загальний опис політики трансфертного ціноутворення щодо фінансування учасників міжнародної групи компаній;
ґ) консолідовану фінансову звітність міжнародної групи компаній за останній фінансовий рік, а у разі її відсутності – іншу консолідовану звітність, підготовлену для управлінських, податкових або інших цілей;
д) перелік і стислий опис існуючих односторонніх договорів про попереднє узгодження ціноутворення, податкових роз’яснень компетентних органів держав (територій), які застосовуються в угодах між учасниками міжнародної групи компаній і пов’язані з розподілом доходів між державами (територіями).
39.4.8. Документація з трансфертного ціноутворення та глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) подаються платником податків державною мовою в паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
У разі подання разом із документацією документів, викладених іноземною мовою, платник податків одночасно подає переклад таких документів державною мовою.
Засвідчення автентичності перекладу документації з трансфертного ціноутворення та глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) державною мовою не здійснюється.
Значення вартісних показників глобальної документації можуть зазначатися у валюті, в якій материнська компанія міжнародної групи компаній складає консолідовану фінансову звітність.
39.4.9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з дати його отримання інформацію відповідно до підпунктів 39.4.6 і 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки” у разі встановлення однієї з таких обставин:
подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 пункту 39.4 цієї статті, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки”;
подана платником податків глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті.
Зазначена додаткова інформація є невід’ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення та/або глобальної документації (майстер-файла)”;
доповнити підпунктами 39.4.10-39.4.15 такого змісту:
“39.4.10. Платник податків – резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, у випадках, визначених у цьому підпункті, зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, в яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи (а у разі відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 мільйонів євро та за наявності однієї із таких обставин:
платник податків є материнською компанією міжнародної групи компаній;
материнська компанія міжнародної групи компаній уповноважує платника податків – резидента України на подання звіту у розрізі країн до контролюючого органу;
відповідно до вимог законодавства місцезнаходження материнської компанії міжнародної групи компаній подання звіту від такої міжнародної групи компаній не вимагається, і при цьому материнська компанія такої групи не уповноважує іншого учасника міжнародної групи на подання звіту в іншій іноземній юрисдикції, де передбачене його подання;
між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією розташування материнської компанії міжнародної групи компаній або іншого учасника цієї групи, уповноваженого материнською компанією такої групи на подання звіту у розрізі країн, підписаний міжнародний договір, що передбачає можливість здійснення обміну податковою інформацією, але не набув чинності порядок обміну звітами у розрізі країн або наявні факти систематичного невиконання такого порядку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює перелік таких іноземних юрисдикцій на своєму офіційному веб-порталі не пізніше ніж за 60 календарних днів до граничного строку подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік.
39.4.11. Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній містить інформацію в розрізі кожної юрисдикції, у якій зареєстрований учасник міжнародної групи компаній або в якій міжнародна група компаній здійснює свою діяльність, зокрема, але не виключно:
а) назву держави (території), відповідно до законодавства якої учасник міжнародної групи компаній заснований, та держави (території), резидентом якої він є;
б) загальну суму доходів (виручки) за фінансовий рік, за який складається звіт у розрізі країн, у тому числі з розбивкою на суму доходів (виручки) відповідно до угод, укладених учасниками цієї міжнародної групи компаній і пов’язаними особами, та суму доходів (виручки) за угодами з непов’язаними особами;
в) суму прибутку (збитку) до оподаткування за фінансовий рік, за який складається звіт у розрізі країн;
г) суму сплаченого податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) або його аналога у фінансовому році, за який складається звіт у розрізі країн;
ґ) суму нарахованого податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) або його аналога за фінансовий рік, за який складається звіт у розрізі країн;
д) розмір статутного капіталу (зареєстрованого статутного капіталу) на дату закінчення фінансового року, за який складається звіт у розрізі країн;
е) суму нерозподіленого (накопиченого) прибутку на дату закінчення фінансового року, за який складається звіт у розрізі країн;
є) чисельність працівників за фінансовий рік, за який складається звіт у розрізі країн;
ж) балансову вартість матеріальних активів на дату закінчення фінансового року, за який складається звіт у розрізі країн;
з) основні види діяльності, що здійснюються учасниками міжнародної групи компаній.
Форма звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній та порядок його заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній складається за фінансовий рік, встановлений материнською компанією міжнародної групи компаній, що може не збігатися з календарним роком, та подається протягом дванадцяти місяців після закінчення такого фінансового року (у разі відсутності відомостей про встановлений материнською компанією міжнародної групи компаній фінансовий рік – протягом дванадцяти місяців після закінчення календарного року).
39.4.12. Звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній, поданий платником податків відповідно до підпункту 39.4.10 цього підпункту, є об’єктом автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією.
39.4.13. Інформація звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, який отримано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, від платника податків відповідно до підпункту 39.4.10 цього підпункту та/або в рамках міжнародних угод щодо автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією, використовується для цілей оцінки ризиків трансфертного ціноутворення під час проведення моніторингу контрольованих операцій та не може бути самостійною підставою для проведення коригування обсягу оподатковуваного прибутку платника податків.
39.4.14. Інформація звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, отриманого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в рамках міжнародних угод щодо автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією, є інформацією з обмеженим доступом з урахуванням вимог статті 22 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
39.4.15. Для цілей підпунктів 39.4.7 і 39.4.10 цього підпункту розрахунок сукупного консолідованого доходу міжнародної групи компаній здійснюється відповідно до офіційного курсу гривні щодо євро (середній за період) за календарний рік, що передує звітному року”;
4) у пункті 39.5:
у підпункті 39.5.1.1 підпункту 39.5.1:
в абзаці першому слова і цифри “отриманих, зокрема, на підставі запитів, надісланих відповідно до підпунктів 39.4.4 та 39.4.8 пункту 39.4 цієї статті” замінити словами “глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) та звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній”;
абзац другий після слів “документації з трансфертного ціноутворення” доповнити словами “та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла)”;
у підпункті 39.5.2:
підпункт 39.5.2.1 викласти в такій редакції:
“39.5.2.1. Перевірка з питань дотримання платником податків принципу “витягнутої руки” може бути проведена контролюючим органом у разі:
надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 цієї статті;
неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла), звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;
подання платником податків заяви про намір провести пропорційне коригування”;
абзац другий підпункту 39.5.2.3 замінити дев’ятьма новими абзацами такого змісту:
“У разі необхідності отримання під час проведення перевірки додаткових документів та/або інформації щодо:
здійснення фінансово-господарських операцій, пов’язаних із контрольованою операцією;
господарських операцій із непов’язаними особами, що можуть визнаватись зіставними з контрольованою операцією;
підтвердження або спростування інформації, наведеної платником у поданому звіті про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальній документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла);
даних, зазначених у звіті у розрізі країн міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків;
інших документів та інформації, необхідних для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки”;
зазначені документи та/або інформація надаються платником податків протягом 15 робочих днів з дати отримання запиту від посадових (службових) осіб контролюючого органу, які проводять перевірку.
Посадові (службові) особи контролюючого органу, які проводять перевірку з питань дотримання платником податків принципу “витягнутої руки”, мають право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи.
У разі якщо документи, що належать до предмета перевірки, створювалися платником податків в електронній формі, платник податків має право надати копії таких документів засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
у підпункті 39.5.2.4 цифри “78.1.11” виключити;
у підпункті 39.5.2.13:
абзац перший підпункту “а” замінити чотирма новими абзацами такого змісту:
“а) надсилати запити про надання документів (інформації) щодо контрольованої операції іншим платникам податків відповідно до пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, які:
є сторонами контрольованої операції, що перевіряється, або
були задіяні в ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг, інших об’єктів цивільних прав), що є предметом контрольованої операції, або
з урахуванням інформації, отриманої від платника податків та/або від інших суб’єктів інформаційних відносин, володіють інформацією, необхідною для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки”.
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом п’ятим;
у підпункті “г” слово “методології” замінити словом “методів”;
доповнити підпунктом “ґ” такого змісту:
“ґ) відвідувати та проводити з дозволу платника податків огляд приміщень, об’єктів та споруд, де провадиться діяльність платника податків, пов’язана з проведенням контрольованої операції”;
абзац перший підпункту 39.5.4.1 після слів “принципу “витягнутої руки” доповнити словами “та/або не відповідають розумній економічній причині (діловій меті)”;
у підпункті 39.5.5:
включити підпункти 39.5.5.2 і 39.5.5.3 такого змісту:
“39.5.5.2. Право на звернення щодо проведення пропорційного коригування виникає у платника податків на підставі чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування після отримання від пов’язаної особи – сторони контрольованої операції, яка є резидентом держави, з якою укладено відповідний міжнародний договір, повідомлення про фактичне проведення цією особою коригування податкових зобов’язань виходячи з умов, що відповідають принципу “витягнутої руки”.
На підставі отриманого повідомлення платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про намір провести пропорційне коригування у звітному періоді або періодах, протягом яких здійснювалися такі контрольовані операції. До заяви додаються розрахунок суми пропорційного коригування для кожного звітного періоду, інші документи, які стали підставою для проведення коригування іншою стороною контрольованої операції, та документація з трансфертного ціноутворення.
Контролюючий орган розглядає заяву платника податків протягом 30 робочих днів з дня її отримання та за результатами розгляду приймає одне з таких рішень:
надіслати повідомлення про можливість проведення пропорційного коригування;
повністю або частково відмовити у проведенні пропорційного коригування у разі необґрунтованості такого коригування або відсутності необхідних документів – з обов’язковим обґрунтуванням підстав такої відмови платнику податків;
призначити перевірку з питань дотримання платником податків принципу “витягнутої руки” для вивчення підстав для проведення пропорційного коригування. Перевірка здійснюється у порядку, визначеному підпунктом 39.5.2 цієї статті. За результатами перевірки контролюючий орган приймає рішення про можливість проведення пропорційного коригування або повну чи часткову відмову у проведенні пропорційного коригування.
39.5.5.3. У разі повної або часткової відмови контролюючим органом у проведенні пропорційного коригування платник податків має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження відповідно до міжнародних договорів України про усунення подвійного оподаткування”;
підпункт 39.5.5.11 виключити.
14. Розділ I доповнити статтею 39-2 такого змісту:
“Стаття 39-2. Контрольовані іноземні компанії
39-2.1. Визначення контрольованої іноземної компанії
39-2.1.1. Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом.
Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.
У випадках, передбачених цією статтею, до контрольованої іноземної компанії може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.
Утворенням без статусу юридичної особи визнається утворення, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до законодавства та/або документів, що регулюють її діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.
Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону іноземної держави (території). До утворень без статусу юридичної особи прирівнюються особи – нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які відповідно до особистого закону не є юридичними особами.
39-2.1.2. З урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.
Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у контрольованій іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.
39-2.1.3. Під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:
а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або
б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.
У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами “а” – “в” цього підпункту, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.
39-2.1.4. Для цілей визначення володіння фізичною або юридичною особою відповідною часткою в іноземній юридичній особі усі права, що належать такій фізичній або юридичній особі, вважаються сумою часток, які:
належать такій фізичній або юридичній особі безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;
належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.
Розмір частки опосередкованого володіння розраховується:
у разі володіння через один ланцюг осіб, які володіють частками одна в іншій, – шляхом множення часток;
у разі володіння через кілька ланцюгів осіб, які володіють частками одна в іншій, – шляхом підсумовування часток у кожному такому ланцюгу.
При цьому для цілей розрахунку опосередкованого володіння, у разі якщо особа фактично володіє часткою в розмірі понад 50 відсотків (через один або кілька ланцюгів) над юридичною особою у ланцюгу, вважається, що фізична особа володіє часткою в такій юридичній особі у розмірі 100 відсотків.
У разі якщо особа здійснює фактичний контроль над наступною юридичною особою у ланцюгу, вважається, що така особа володіє часткою в наступній юридичній особі у розмірі 100 відсотків.
Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі:
володіння на підставі права власності, або
якщо право власності на відповідну частку юридично належить іншим особам, які діють в інтересах такої особи.
39-2.1.5. Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі, якщо така особа є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка, або учасником (партнером з повною або обмеженою відповідальністю) партнерства, до активів якого входить частка в юридичній особі.
39-2.1.5.1. Засновник трасту, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка в юридичній особі, не вважається таким, що володіє цією часткою, якщо додержуються одночасно такі умови:
а) така особа не має права надавати прямо або опосередковано розпорядження про виплату на її користь прибутку або доходу такого утворення без статусу юридичної особи;
б) така особа не має права розпоряджатися прямо або опосередковано прибутком або доходом такого утворення без статусу юридичної особи;
в) така особа не має права на повернення їй майна, що входить до складу активів утворення без статусу юридичної особи (майно передано на умовах безвідкличності). Умова, встановлена цим підпунктом, вважається виконаною, якщо засновник такого утворення без статусу юридичної особи не має права на повернення майна, що входить до активів такого утворення, як протягом існування такого утворення, так і у разі його ліквідації (припинення);
г) така особа, діючи окремо або спільно з іншими бенефіціарами чи вигодонабувачами такого утворення без статусу юридичної особи, не має права припинення такого утворення без статусу юридичної особи, зокрема, але не виключно шляхом ліквідації, розірвання договору трастового управління;
ґ) така особа не здійснює фактичний контроль над утворенням без статусу юридичної особи, у розумінні, передбаченому підпунктом 39-2.1.6 пункту 39-2.1 цієї статті.
39-2.1.5.2. Особа, яка не є засновником трасту, установи, утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить частка особи в юридичній особі, вважається такою, що володіє цією часткою, у разі додержання хоча б однієї з таких умов:
а) така особа має (юридично або фактично) право вимагати нарахування та виплати доходу (прибутку) такого утворення без статусу юридичної особи;
б) така особа має право (прямо або опосередковано) розпоряджатися майном, що входить до складу активів такого утворення без статусу юридичної особи;
в) така особа має право отримати майно, що входить до активів такого утворення без статусу юридичної особи у разі його ліквідації (припинення), крім випадків отримання майна у разі ліквідації (припинення) такого утворення без волевиявлення цієї особи;
г) така особа здійснює фактичний контроль над утворенням без статусу юридичної особи у розумінні, передбаченому підпунктом 39-2.1.6 пункту 39-2.1 цієї статті.
39-2.1.5.3. Особа, яка є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, разом із повідомленням про заснування утворення без статусу юридичної особи має право надати підтвердження про відповідність її вимогам підпункту 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті.
На підтвердження відповідності особи, яка є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, вимогам підпункту 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті, такою особою повинні надаватися такі документи:
1) повідомлення особи, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи (зокрема, але не виключно, трастового керуючого), що повинно містити:
а) твердження про відсутність прав, зазначених у підпункті 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті, у засновника згідно з договором та/або особистим законом, та/або установчими документами такого іноземного утворення без статусу юридичної особи;
б) твердження про регулювання та/або ліцензування особи, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи, щодо її управління таким утворенням відповідно до договору та/або особистого закону, та/або установчих документів такого іноземного утворення або у разі, якщо така особа, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи, не є регульованою та/або ліцензованою, твердження, що вона адмініструється адміністратором, що регулюється та/або ліцензується відповідно до особистого закону;
в) нотаріально засвідчений підпис особи, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи, а у разі якщо така особа не є регульованою та/або ліцензованою, то нотаріально засвідчений підпис адміністратора такої особи, що регулюється та /або ліцензується відповідно до особистого закону. Документ повинен бути належним чином легалізований відповідно до вимог діючого законодавства України; або
2) витяг з трастової угоди у вигляді інформації щодо імені засновника трасту, трастового керуючого, протектора (якщо призначений), бенефіціара/бенефіціарів (якщо призначений/призначені) та відомостей, зазначених у підпункті 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті, за нотаріально засвідченим підписом особи, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи, а у разі, якщо така особа не є регульованою та/або ліцензованою, то нотаріально засвідченим підписом адміністратора такої особи, що регулюється та/або ліцензується відповідно до особистого закону. Витяг повинен бути належним чином легалізований відповідно до вимог законодавства України; або
3) юридичний висновок, адресований засновнику, за законодавством країни заснування діскреційного безвідкличного трасту, підтверджуючий відомості, зазначені в підпункті 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті, наданий юридичною фірмою або іншою особою, яка має право надавати юридичні або адвокатські послуги, діяльність якої підлягає обов’язковому ліцензуванню або регулюванню відповідно до особистого закону. Підписи осіб мають бути нотаріально засвідчені та документ повинен бути належним чином легалізований відповідно до вимог законодавства України.
Особа, що здійснює управління та/або контроль іноземного утворення без статусу юридичної особи, щорічно надає засновнику письмове підтвердження щодо відповідності цього засновника умовам, передбаченим підпунктом 39-2.1.5.1 підпункту 39-2.1.5 пункту 39-2.1 цієї статті.
У подальшому таке письмове підтвердження не надсилається контролюючому органу, але має бути надане особою, яка є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, контролюючому органу на його вимогу в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Обов’язок доведення невідповідності засновника умовам, передбаченим цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.
39-2.1.6. Особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.
Для цілей цієї статті фактичний контроль встановлюється на підставі, зокрема, але не виключно, хоча б однієї з таких обставин:
а) надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;
б) ведення особою перемовин щодо укладення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;
в) наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік, та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;
г) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявність можливості блокувати операції за такими рахунками;
ґ) зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.
Здійсненням фактичного контролю над іноземним утворенням без статусу юридичної особи в цілях застосування цієї статті визнається здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення особи чи осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, прийняття рішень або можливість прийняття рішень про заміну осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, а також здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення щодо розподілу прибутку відповідно до особистого закону та/або установчих документів такого утворення.
Положення цього підпункту не застосовуються до фізичної особи, яка виконує посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи юридичної особи відповідно до її статутних документів, та/або до фахівців у галузі права, аудиту, бухгалтерського обліку, довірчого управління власністю, які діють на користь та в інтересах такої юридичної особи з дотриманням належних професійних стандартів (зокрема, але не виключно, адвокати, аудитори, трастові керуючі, протектори, гарантори, енфорсери, менеджери фондів, страховщики). У разі якщо зазначені в цьому абзаці особи діють на користь та в інтересах фізичної особи, вважається, що така фізична особа здійснює фактичний контроль над юридичною особою.
У разі нарахування грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та/або штрафних санкцій на підставі визнання контролюючим органом фізичної особи такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, фізична особа має право оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому обов’язок доведення, що фізична особа здійснює фактичний контроль над юридичною особою, покладається на контролюючий орган.
39-2.2. Оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії
39-2.2.1. Платником податку щодо прибутку контрольованої іноземної компанії є контролююча особа.
Якщо одна фізична або юридична особа володіє часткою або контролює частку в розмірі 25 і більше відсотків у контрольованій іноземній компанії спільно з іншими фізичними та/або юридичними особами, та при цьому жодна з осіб самостійно не визначить себе контролюючою особою щодо такої частки у повному розмірі, вважається, що всі зазначені особи є контролюючими особами для контрольованої іноземної компанії у рівних частках (незалежно від того, чи досягає розмір частки кожного з них 25 відсотків).
39-2.2.2. Об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії:
включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 цього Кодексу, або
за результатами звітного податкового року збільшує об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи в порядку, визначеному розділом III цього Кодексу.
39-2.2.3. Скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, який було включено до об’єкта оподаткування однієї контролюючої особи в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути повторно включено до об’єкта оподаткування іншої контролюючої особи або контролюючих осіб.
39-2.3. Порядок обчислення скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в Україні.
39-2.3.1. Для цілей цієї статті скоригованим прибутком контрольованої іноземної компанії визнається прибуток контрольованої іноземної компанії до оподаткування відповідно до даних її неконсолідованої фінансової звітності, складеної за звітний календарний рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – за періоди, що закінчуються у відповідному календарному році) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються контрольованою іноземною компанією, та строків для підготовки такої звітності у відповідній іноземній юрисдикції.
У разі якщо згідно із законодавством іноземної юрисдикції податкового резидентства контрольованої іноземної компанії не передбачено обов’язку складання фінансової звітності, контролююча особа повинна забезпечити складання фінансової звітності контрольованої іноземної компанії відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.
У разі наявності у контролюючого органу сумнівів щодо достовірності поданої фінансової звітності контрольованої іноземної компанії контролюючий орган має право вимагати надання письмового висновку аудиторської компанії, що підтверджує фінансову звітність контрольованої іноземної компанії, не раніше ніж через 12 місяців після завершення звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії.
Такий письмовий висновок має надаватися аудиторською компанією, що має право на проведення аудиту фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції, та не може містити негативний висновок або відмову від надання висновку.
39-2.3.2. При розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії враховуються такі особливості:
39-2.3.2.1. фінансовий результат від операцій контрольованої іноземної компанії з цінними паперами, іншими корпоративними правами, деривативами розраховується з урахуванням особливостей, передбачених цим підпунктом.
Якщо за результатами звітного періоду контрольованою іноземною компанією отримано від’ємний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав (загальна сума збитків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів та/або інших корпоративних прав, не врахованих у попередніх податкових періодах, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій), сума такого від’ємного значення загального фінансового результату за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав зменшує загальний фінансовий результат контрольованої іноземної компанії від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав наступних податкових (звітних) періодів, що настають за податковим (звітним) періодом виникнення зазначеного від’ємного значення фінансового результату.
Якщо за результатами звітного періоду контрольованою іноземною компанією отримано позитивний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав (загальна сума прибутків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав перевищує загальну суму збитків від таких операцій з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів та/або інших корпоративних прав, не врахованих у попередніх податкових періодах), сума позитивного загального фінансового результату від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів та/або інших корпоративних прав збільшує фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду контрольованої іноземної компанії.
Під час обрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії не враховуються:
сума уцінки, врахована у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов’язання відповідно до стандартів фінансової звітності, які застосовує контрольована іноземна компанія;
втрати від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розраховані за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації;
сума від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів та/або інших корпоративних прав (загальна сума уцінок цінних паперів та/або інших корпоративних прав перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображена у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до стандартів фінансової звітності, що застосовує контрольована іноземна компанія;
39-2.3.2.2. витрати контрольованої іноземної компанії від уцінки необоротних активів (основних фондів та нематеріальних активів) визнаються виключно в момент реалізації (відчуження) таких необоротних активів або у разі проведення дооцінки таких необоротних активів у межах суми проведеної дооцінки;
39-2.3.2.3. витрати контрольованої іноземної компанії на нарахування процентів за борговими зобов’язаннями враховуються у сумі, що не перевищує 30 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань контрольованої іноземної компанії за даними фінансової звітності звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.
Під час обрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії не враховуються витрати на формування резервів за сумнівною заборгованістю, іншою дебіторською заборгованістю, а також доходи від розформування зазначених резервів.
Витрати на списання безнадійної заборгованості враховуються виключно у випадку, якщо така заборгованість відповідає ознакам, передбаченим підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;
39-2.3.2.4. доходи і витрати контрольованої іноземної компанії за операціями з нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, визначаються з дотриманням принципу “витягнутої руки”.
У разі якщо доходи контрольованої іноземної компанії за такими операціями є нижчими рівня доходів, розрахованих за принципом “витягнутої руки” відповідно до правил, встановлених статтею 39 цього Кодексу, доходи контрольованої іноземної компанії збільшуються на таку різницю. Якщо контрагентом контрольованої іноземної компанії при здійсненні зазначених операцій була інша контрольована іноземна компанія, така інша контрольована іноземна компанія має право на пропорційне коригування фінансового результату за такою операцією на таку різницю у бік зменшення.
У разі якщо витрати контрольованої іноземної компанії за такими операціями є вищими рівня витрат, розрахованих за принципом “витягнутої руки” відповідно до правил, встановлених статтею 39 цього Кодексу, скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії збільшується на таку різницю. Якщо контрагентом контрольованої іноземної компанії при здійсненні зазначених операцій була інша контрольована іноземна компанія, така інша контрольована іноземна компанія має право на пропорційне коригування фінансового результату за такою операцією на таку різницю у бік зменшення.
Контролюючий орган може зобов’язати контролюючу особу надати документацію з трансфертного ціноутворення, складену відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу, щодо операцій контрольованої іноземної компанії із будь-якою особою, зазначеною в цьому підпункті, у разі, якщо загальний обсяг операцій контрольованої іноземної компанії з такою особою перевищує 10 мільйонів гривень за календарний рік, а загальний дохід такої контрольованої іноземної компанії перевищує 150 мільйонів гривень за календарний рік. Зазначена документація разом із копіями первинних документів контрольованої іноземної компанії має бути подана протягом 60 календарних днів з дня отримання такої вимоги.
У разі якщо контролююча особа не подає документацію з трансфертного ціноутворення та/або копії первинних документів, контролюючий орган збільшує розмір прибутку контрольованої іноземної компанії до оподаткування на 30 відсотків вартості доходів або витрат, щодо яких не було подано документацію з трансфертного ціноутворення та/або копії первинних документів.
У разі якщо контролюючий орган встановлює невідповідність поданої документації з трансфертного ціноутворення вимогам статті 39 цього Кодексу, контролюючий орган має право самостійно визначити розмір доходів та витрат контрольованої іноземної компанії за такими операціями відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу та відповідним чином збільшити розмір прибутку контрольованої іноземної компанії до оподаткування.
У звіті про контрольовані іноземні компанії відображається перелік операцій із нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
39-2.3.2.5. у разі якщо контрольована іноземна компанія володіє часткою в іншій іноземній юридичній особі, яка визнається контрольованою іноземною компанією для тієї самої контролюючої особи, скоригований прибуток першої контрольованої іноземної компанії зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі в іншій контрольованій іноземній компанії та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що виплачуються або підлягають виплаті на користь першої компанії від другої компанії, часткою у якій вона володіє.
Для цілей цієї статті термін “дивіденди” використовується у значенні, визначеному стандартами фінансової звітності, які застосовуються при складанні фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, прибуток якої підлягає зменшенню за правилами цього підпункту;
39-2.3.2.6. у разі якщо контрольована іноземна компанія прямо або опосередковано отримує дохід через постійне представництво на території України, скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії підлягає коригуванню шляхом зменшення на суму прибутку, отриманого через таке постійне представництво;
39-2.3.2.7. у разі якщо контрольована іноземна компанія прямо або опосередковано володіє частками в юридичних особах, зареєстрованих в Україні, скоригований прибуток такої контрольованої іноземної компанії зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі в таких юридичних особах, зареєстрованих в Україні, та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що виплачуються або підлягають виплаті на користь контрольованої іноземної компанії від юридичної особи, зареєстрованої в Україні.
39-2.3.3. Скоригований прибуток кожної контрольованої іноземної компанії визначається окремо. У разі якщо скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії звітного року має від’ємне значення, такий збиток не зменшує прибуток до оподаткування інших контрольованих іноземних компаній звітного року, однак може бути врахований у зменшення прибутку до оподаткування цієї самої контрольованої іноземної компанії у майбутніх звітних роках.
39-2.3.4. Скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений в іноземній валюті, підлягає перерахунку в гривню за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за звітний (податковий) період.
39-2.3.5. Контролююча особа самостійно здійснює розрахунок скоригованого прибутку кожної контрольованої іноземної компанії на підставі фінансової звітності контрольованої іноземної компанії із застосуванням особливостей, встановлених підпунктом 39-2.3.2 цього пункту, та визначає частку скоригованого прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, пропорційно частці у цій контрольованій іноземній компанії, якою вона володіє.
39-2.3.6. У разі якщо дохід (прибуток) контрольованої іноземної компанії до оподаткування згідно з фінансовою звітністю буде в подальшому скоригований контролюючими органами юрисдикції фактичного місцезнаходження (реєстрації) контрольованої іноземної компанії, контролююча особа зобов’язана зробити перерахунок скоригованого прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, та подати уточнюючу податкову декларацію без застосування будь-яких фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.
Контролюючий орган має право направити контролюючій особі запит щодо надання документального підтвердження фактів коригування контролюючими органами юрисдикції фактичного місцезнаходження (реєстрації) контрольованої іноземної компанії доходу (прибутку) такої контрольованої іноземної компанії. Платник податків протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту зобов’язаний надати належним чином засвідчені копії документів.
39-2.3.7. У разі якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановлює, що контролююча особа розрахувала скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії з порушенням вимог цієї статті, контролюючий орган самостійно здійснює перерахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до вимог цієї статті.
39-2.4. Звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії
39-2.4.1. Скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:
а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) контрольованої іноземної компанії є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та
б) виконується будь-яка з таких умов:
контрольована іноземна компанія фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, що є не меншою за базову (основну) ставку податку на прибуток підприємств в Україні, визначену пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу, або є меншою за таку ставку не більше ніж на п’ять відсоткових пунктів, або
частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел.
У разі якщо частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел, для цілей застосування цієї статті такі доходи визнаються активними, за умови що контрольована іноземна компанія:
фактично виконує суттєві функції, несе ризики та використовує активи в операціях, що призводять до отримання відповідних активних доходів;
має необхідні ресурси для виконання зазначених функцій, управління ризиками та використання активів (кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал тощо).
Для цілей цієї статті ефективна ставка податку на прибуток підприємств розраховується шляхом ділення суми витрат зі сплати податку на прибуток підприємств на суму прибутку до оподаткування за даними фінансової звітності за відповідний календарний рік та множення на 100 відсотків.
39-2.4.2. Незалежно від виконання умов, передбачених підпунктом 39-2.4.1 пункту 39-2.4 цієї статті, скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі, якщо виконується будь-яка з таких умов:
39-2.4.2.1. загальний сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 2 мільйони євро на кінець звітного періоду;
39-2.4.2.2. контрольована іноземна компанія є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі. Перелік бірж та вимоги до визнання акцій (часток) публічних компаній такими, що перебувають в обігу на зазначеній фондовій біржі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таке звільнення поширюється на всі контрольовані іноземні компанії, включені до консолідованої фінансової звітності такої публічної контрольованої іноземної компанії, а також на інші іноземні компанії, пов’язані з публічною контрольованою іноземною компанією в частині дивідендів, які походять від такої публічної контрольованої іноземної компанії.
У разі якщо контрольована іноземна компанія, на яку поширюється таке звільнення, виплачує дивіденди на користь контрольованої іноземної компанії, яка не є публічною компанією, такі дивіденди враховуються при розрахунку скоригованого прибутку такої контрольованої іноземної компанії на загальних підставах;
39-2.4.2.3. контрольована іноземна компанія є організацією, яка відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснює благодійну діяльність та не розподіляє доходи на користь її засновників (учасників).
39-2.4.3. У разі якщо прибуток контрольованої іноземної компанії звільняється від оподаткування відповідно до положень цього пункту, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до положень підпункту 39-2.3.2 цього Кодексу.
39-2.4.4. Контролююча особа має право добровільно відмовитися від звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень підпункту 39-2.4.1 або 39-2.4.2 цього Кодексу та прийняти рішення про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії шляхом подання відповідної заяви у довільній формі одночасно з поданням звіту про контрольовані іноземні компанії.
39-2.5. Складання та подання звіту про контрольовані іноземні компанії та повідомлень про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях
39-2.5.1. Для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період контрольованої іноземної компанії, що закінчується протягом календарного року.
39-2.5.2. Контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.
39-2.5.3. У звіті про контрольовані іноземні компанії зазначаються:
а) найменування контрольованої іноземної компанії, її адреса, організаційно-правова форма, номери податкової реєстрації (за наявності), номери державної реєстрації;
б) розмір частки, якою володіє контролююча особа в контрольованій іноземній компанії;
в) структура володіння часткою в контрольованій іноземній компанії у разі опосередкованого володіння такою часткою;
г) інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) контрольованої іноземної компанії, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності;
ґ) розрахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до вимог цієї статті, розміру такого прибутку, що включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючої особи;
д) інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень цієї статті;
е) суми дивідендів, отриманих контрольованою іноземною компанією безпосередньо або опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб від українських юридичних осіб;
є) суми прибутку контрольованої іноземної компанії, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи;
ж) перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
з) кількість працівників контрольованої іноземної компанії станом на кінець звітного (податкового) року;
и) інформація про суму прибутку контрольованої іноземної компанії, отриманого від постійного представництва в Україні.
39-2.5.4. У разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності контрольованої іноземної компанії та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає звіт про контрольовані іноземні компанії за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами “а” – “в” підпункту 39-2.5.3 цього пункту.
Контролююча особа зобов’язана подати повний звіт про контрольовані іноземні компанії до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком. У разі якщо відповідно до такого звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшується, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу річну декларацію про майновий стан і доходи або податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
39-2.5.5. Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Вимоги цього підпункту не застосовуються, якщо контрольована іноземна компанія є публічною компанією, вимоги до якої встановлені підпунктом 39-2.4.2.2 підпункту 39-2.4.2 пункту 39-2.4 цієї статті.
39-2.5.6. Форма звіту про контрольовані іноземні компанії, скорочена форма звіту про контрольовані іноземні компанії та порядок їх заповнення і подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
39-2.5.7. Контролююча особа зобов’язана забезпечити складання окремої фінансової звітності за міжнародними стандартами за партнерство, траст чи інше утворення без статусу юридичної особи, частка у якому їй належить, та розраховувати скоригований прибуток, що підлягає оподаткуванню за правилами, визначеними для контрольованих іноземних компаній щодо такого утворення, крім таких випадків:
а) контролююча особа особисто набула майнові права на частку в активах, доходах чи прибутку трасту, фонду чи іншого утворення без статусу юридичної особи та відображає доходи, отримані через таке утворення, у власній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації з податку на прибуток підприємств), або
б) безпосереднім власником частки у партнерстві, трасті, фонді або іншому утворенні без статусу юридичної особи є контрольована іноземна компанія, яка враховує прибуток, отриманий через або від такого утворення, при складанні власної фінансової звітності.
Якщо відповідно до положень цього підпункту контролююча особа зобов’язана складати фінансову звітність за партнерство, траст чи інше утворення без статусу юридичної особи, відповідне утворення прирівнюється з метою оподаткування до контрольованої іноземної компанії.
Об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку відповідного утворення без статусу юридичної особи, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею для контрольованих іноземних компаній.
39-2.6. Податковий контроль за контрольованими іноземними компаніями
39-2.6.1. Контролюючий орган має право направити платнику податків запит про надання додаткових пояснень щодо контрольованої іноземної компанії, якщо є податкова інформація про те, що:
а) платник податків є контролюючою особою та не подав звіт про контрольовані іноземні компанії, та/або
б) відомості, зазначені платником податків у звіті про контрольовані іноземні компанії, не відповідають дійсності або містять помилки.
39-2.6.2. На запит контролюючого органу платник податків протягом двох місяців з дня отримання запиту зобов’язаний надати відповідь з поясненням фактів, викладених у такому запиті з належним чином засвідченими копіями відповідних документів.
39-2.6.3. У разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк або фінансова установа надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв’язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.
39-2.6.4. Перевірка контролюючої особи проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
39-2.6.4.1. Підставами для перевірки контролюючої особи є:
а) отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про неподання платником податків або подання з порушенням вимог статті 39-2 цього Кодексу звіту про контрольовані іноземні компанії;
б) ненадання контролюючому органу відповіді згідно з підпунктом 39-2.6.2 цього пункту.
39-2.6.4.2. Порядок проведення перевірки контролюючої особи встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
39-2.6.4.3. Під час проведення перевірки контролююча особа зобов’язана забезпечити надання контролюючому органу за його запитом копій первинних документів щодо окремих або всіх операцій контрольованої іноземної компанії. Документи подаються протягом одного місяця з дати отримання платником податку відповідного запиту в засвідчених копіях. У разі подання документів англійською мовою переклад українською мовою не вимагається.
У разі необхідності отримання додаткових документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій контрольованої іноземної компанії під час проведення перевірки, вони надаються платником податків протягом 30 календарних днів з дати отримання додаткового запиту контролюючого органу.
У разі наявності сумнівів щодо достовірності або повноти наданих документів або ненадання повного комплекту документів контролюючий орган може вимагати від контролюючої особи надання аудиторського висновку щодо фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, який не може містити відмову від надання висновку або негативного висновку.
При наданні контролюючою особою аудиторського висновку аудиторської компанії, що має право на проведення аудиту фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції, що підтверджує фінансові результати контрольованої іноземної компанії, такий аудиторський висновок є достатнім документом, на основі якого визначається прибуток контрольованої іноземної компанії до оподаткування та обчислюється скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії. Подання контролюючою особою такого аудиторського висновку не потребує надання нею додаткових документів для підтвердження прибутку контрольованої іноземної компанії до оподаткування.
39-2.6.4.4. Контролюючий орган не має права проводити більше однієї перевірки контролюючої особи протягом двох календарних років.
39-2.6.4.5. Проведення перевірки контролюючої особи не перешкоджає проведенню перевірок, визначених статтею 75 цього Кодексу.
39-2.6.4.6. Строк проведення перевірки контролюючої особи обчислюється з дня прийняття рішення про її проведення до дня складення довідки (акта) про проведення такої перевірки. Тривалість перевірки контролюючої особи не повинна перевищувати шість місяців.
У разі необхідності отримання інформації від компетентних органів іноземних держав проведення експертизи та/або перекладу українською мовою документів, необхідних для дослідження відповідності умов діяльності контрольованої іноземної компанії та/або її контролюючої особи правилам цього Кодексу про контрольовані іноземні компанії, строк проведення перевірки за рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути продовжений на строк, що не перевищує шість місяців.
39-2.6.4.7. Посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку додержання правил про контрольовані іноземні компанії, мають право надіслати особам, які є сторонами операцій іноземної юридичної особи та/або іншими учасниками іноземної юридичної особи, запит про надання документів (інформації) та/або провести зустрічну звірку в порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу, та/або провести опитування посадових осіб або інших працівників іноземної особи та/або пов’язаних із нею юридичних осіб.
Платник податків зобов’язаний сприяти посадовим особам, які проводять перевірку контролюючої особи, у забезпеченні можливості проведення опитування відповідних посадових осіб або працівників контрольованої іноземної компанії. За відсутності можливості проведення опитування на території України дане опитування може бути проведене шляхом відеоконференцій, що можуть забезпечуватися платником податків.
39-2.6.4.8. Результати перевірки контролюючої особи оформляються у формі акта (довідки), що складається у двох примірниках, підписується посадовими особами, які проводили перевірку, та контролюючою особою або її представником.
Форма акта (довідки) про результати перевірки контролюючої особи та вимоги до його (її) складення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Акт (довідка) про результати перевірки контролюючої особи повинен бути вручений протягом двох робочих днів з дати його складення контролюючій особі, стосовно якої проводилася перевірка, або її представнику, що засвідчується підписом відповідної особи.
У разі відмови контролюючої особи або її представника від підписання акта (довідки) про результати перевірки контролюючої особи посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.
39-2.6.4.9. У разі незгоди контролюючої особи або її представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання акта. При цьому контролююча особа має право подати разом із запереченнями або після подання заперечень у строк, узгоджений з контролюючим органом, документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень.
Такі заперечення розглядаються протягом 30 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
39-2.6.4.10. Прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки контролюючої особи здійснюється у порядку, передбаченому статтею 86 цього Кодексу, але не раніше закінчення терміну для надання платником заперечень, визначеного підпунктом 39-2.6.4.9 цього пункту.
39-2.6.4.11. Оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки контролюючої особи, здійснюється відповідно до статті 56 цього Кодексу”.
15. Статтю 41 викласти в такій редакції:
“Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
41.1. Контролюючими органами є:
41.1.1. податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;
41.1.2. митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв’язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
41.2. Порядок обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальними органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальними органами для цілей виконання функцій контролюючих органів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
41.3. Державні податкові інспекції є структурними підрозділами територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та діють на підставі положень про такі територіальні органи, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в межах функцій, визначених статтею 19-3 цього Кодексу.
41.4. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
41.5. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Розмежування повноважень і функціональних обов’язків контролюючих органів визначається законодавством України.
41.6. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів”.
16. У статті 42:
1) пункт 42.1 після слів “інші документи” доповнити словами “з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок”;
2) пункт 42.4 викласти в такій редакції:
“42.4. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п’ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.
Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет”;
3) доповнити пунктом 42.5 такого змісту:
“42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв’язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків”.
17. У статті 42-1:
1) у пункті 42-1.2:
абзаци перший і другий викласти в такій редакції:
“42-1.2. Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом:
перегляду в режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненням податкового контролю, у тому числі дані оперативного обліку податків, зборів, єдиного внеску (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання”;
абзац четвертий доповнити словами “в тому числі шляхом подачі заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та/або пені”;
абзац десятий викласти в такій редакції:
“отримання платниками податків копій наказів про проведення перевірок, повідомлень про проведення перевірок, актів (довідок) перевірок, відповідних запитів та інших документів, складених у зв’язку з проведенням та за результатами перевірок і звірок, передбачених цим Кодексом, а також у зв’язку з розглядом заперечень платників податків до результатів перевірок та/або пояснень платника податків”;
доповнити абзацом двадцять першим такого змісту:
“подання звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в електронній формі. У разі необхідності платники податків можуть прикріпити до звернення копії необхідних документів”;
2) у пункті 42-1.5:
абзац шостий замінити двома новими абзацами такого змісту:
“Платник податків шляхом надсилання через електронний кабінет відповідного повідомлення з документальним підтвердженням фактів, викладених у ньому (у вигляді електронного документа з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” або скан-копії відповідних документів), має право виправити неточну, неповну чи застарілу інформацію про себе, доступ до якої надається йому через електронний кабінет (крім відомостей, які контролюючі органи отримують з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”).
Контролюючий орган зобов’язаний внести відповідні виправлення до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, після встановлення достовірності та/або верифікації даних, протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення. Контролюючий орган звільняється від такого обов’язку у випадках, якщо платником податків не було надано підтвердження фактів, викладених у повідомленні”;
3) пункт 42-1.10 викласти в такій редакції:
“42-1.10. У разі якщо у роботі електронного кабінету виявлена технічна та/або методологічна помилка чи технічні збої і така помилка/збої визнані технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-порталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або її існування підтверджено рішенням суду, підстави для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, відсутні”;
4) у другому реченні пункту 42-1.11 слова “можуть бути спричинені” замінити словами “були зумовлені”.
18. У статті 43:
1) пункт 43.3 викласти в такій редакції:
“43.3. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені”;
2) пункт 43.4-1 доповнити абзацом другим такого змісту:
“Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення”;
3) у пункті 43.5:
в абзаці першому слово “відповідних” замінити словом “належних”;
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
“У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації”.
У зв’язку з цим абзаци другий та третій вважати відповідно абзацами третім та четвертим.
19. У статті 44:
1) назву доповнити словами “а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи”;
2) в абзаці третьому пункту 44.2 слова “державну податкову і митну політику” замінити словами “державну фінансову політику”;
3) у пункті 44.3:
в абзаці першому:
після слова “протягом” доповнити словами “визначених законодавством термінів, але” та доповнити словами та цифрами “та документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії)”;
слова та цифри “до статті 39 цього Кодексу” замінити словами та цифрами “до статей 39 та 39-2 цього Кодексу”;
в абзаці другому слова та цифри “до статті 39 цього Кодексу” замінити словами та цифрами “до статей 39 та 39-2 цього Кодексу”;
доповнити абзацом третім такого змісту:
“Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу”;
4) у пункті 44.5:
в абзаці першому:
після слів “письмово повідомити” доповнити словами “(із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів)”;
доповнити словами “надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень”;
абзац третій викласти в такій редакції:
“У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів”;
доповнити абзацом четвертим такого змісту:
“У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”;
5) у пункті 44.6:
в абзаці першому слова та цифри “абзаці другому пункту 44.7 цієї статті” замінити словами та цифрами “пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу”;
в абзаці другому після слів “такої перевірки надає” доповнити словами та цифрами “в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу”, а слова та цифри “(у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті)” виключити;
6) у пункті 44.7:
абзац другий виключити;
в абзаці четвертому слова “або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту” виключити.
20. В абзаці першому пункту 45.2 статті 45 слова “Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” замінити словами “Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”.
21. У статті 46:
1) у пункті 46.1:
в абзаці першому слова “контролюючому органу” замінити словами “контролюючим органам”, а після слів “та/або сплата” доповнити словами “грошового зобов’язання, у тому числі”;
після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації”.
У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;
2) пункт 46.2 викласти в такій редакції:
“46.2. Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).
Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.
При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.
Платники податку на прибуток – виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.
Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України “Про управління об’єктами державної власності”, подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність”;
3) в абзаці першому пункту 46.5 слова “державну податкову і митну політику” замінити словами “державну фінансову політику”;
4) у пункті 46.6:
в абзаці першому слова “що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику” замінити словами “що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;
в абзаці третьому слова “що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику” замінити словами “що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
22. В абзаці першому підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 слова “постійні представництва нерезидентів” замінити словами “резиденти або нерезиденти України”.
23. Пункт 48.4 статті 48 доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:
“код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є”.
24. У статті 49:
1) в абзаці другому пункту 49.2 цифри “43” замінити цифрами “44”;
2) в абзаці п’ятому пункту 49.3 слова “відмови у прийнятті” замінити словом “неприйняття”, а слово “і” – словами “містить достовірні обов’язкові реквізити та”;
3) пункт 49.4 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі”.
У зв’язку з цим абзаци третій і четвертий вважати відповідно абзацами четвертим і п’ятим;
4) в абзаці першому пункту 49.6 друге речення виключити;
5) у підпункті 49.9.1 пункту 49.9 слова “квитанції про отримання” замінити словами “квитанції про прийняття”;
6) в абзаці першому пункту 49.11 слова “цього Кодексу, такий” замінити словами та цифрами “а також недотримання вимог абзаців першого – третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу”;
7) пункт 49.15 викласти в такій редакції:
“49.15. Податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого – третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” для податкових декларацій, поданих у такий спосіб”;
8) у пункті 49.18:
підпункт 49.18.6 викласти в такій редакції:
“49.18.6. календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року”;
доповнити підпунктами 49.18.7 і 49.18.8 такого змісту:
“49.18.7. календарному року для платників дивідендів на державну частку (у тому числі господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним) для розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку – до 1 липня року, що настає за звітним;
49.18.8. якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація з рентної плати, екологічного податку, місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду”;
9) у пункті 49.19:
в абзаці першому слова “яка розраховується наростаючим підсумком за рік” замінити словами “та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, які розраховуються наростаючим підсумком за рік”;
після абзацу першого доповнити трьома новими абзацами такого змісту:
“Для платників частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені пунктом 49.18.2 статті 49 цього Кодексу (крім платників, визначених підпунктом 49.18.7 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу).
Для платників дивідендів на державну частку (господарські товариства, корпоративні права яких частково належать державі, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків), податковими (звітними) періодами є календарний рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю до 1 липня року, що настає за звітним.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, подають один раз на рік до 1 липня року, що настає за звітним, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, складений за підсумками року, що передує звітному”.
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом п’ятим.
25. У статті 50:
1) пункт 50.1 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним”.
У зв’язку з цим абзаци третій – шостий вважати відповідно абзацами четвертим – сьомим;
2) пункт 50.2 викласти в такій редакції:
“50.2. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу”;
3) доповнити пунктом 50.4 такого змісту:
“50.4. Якщо платник місцевих податків (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та єдиного податку четвертої групи) після закінчення граничного строку подання звітної декларації подає декларацію у зв’язку зі змінами об’єкта та/або бази оподаткування (на підставі даних, внесених до відповідних державних реєстрів), то штрафи не застосовуються”.
26. У статті 52:
1) у пункті 52.1:
абзац перший викласти в такій редакції:
“52.1. За зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом”;
в абзаці другому слова “в письмовій формі” замінити словами “у паперовій або електронній формі”;
абзаци п’ятий і шостий викласти в такій редакції:
“зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис”;
в абзаці сьомому слово “підписання” виключити;
в абзаці восьмому слова “податкова консультація не надається, а надсилається відповідь” замінити словами “індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі”;
абзац дев’ятий викласти в такій редакції:
“Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту”;
доповнити абзацом десятим такого змісту:
“На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
2) пункти 52.3 і 52.4 викласти в такій редакції:
“52.3. За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов’язково повинна містити назву – індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
52.4. Індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі – контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах – контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;
3) у пункті 52.5:
абзаци перший, другий і четвертий викласти в такій редакції:
“52.5. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень”;
“про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”;
доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
“про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків”.
27. У статті 53:
1) абзаци перший та другий пункту 53.1 виключити;
2) в абзаці першому пункту 53.2 слова “надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі” замінити словами “надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії”.
28. У пункті 54.3 статті 54:
1) абзац перший після слів “іншим законодавством” доповнити словами “або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв’язку із використанням платником податку права на податкову знижку”;
2) підпункт 54.3.2 після слів “завищення суми його податкових зобов’язань” доповнити словами “та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи”, а після слів “податку на додану вартість платника податків” – словами “або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв’язку із використанням платником податку права на податкову знижку”;
3) у підпункті 54.3.3 слова “застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені” замінити словами “та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені”.
29. Пункт 55.2 статті 55 викласти в такій редакції:
“55.2. Контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій);
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, – для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику”.
30. У статті 56:
1) пункти 56.2 і 56.3 викласти в такій редакції:
“56.2. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
56.3. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику”;
2) доповнити пунктом 56.3-1 такого змісту:
“56.3-1. До контролюючого органу, який прийняв оскаржувані рішення, протягом строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, можуть бути оскаржені прийняті контролюючим органом щодо нерезидентів, які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва:
а) рішення про взяття на податковий облік нерезидента;
б) податкове повідомлення-рішення, винесене у зв’язку з визначенням грошового зобов’язання у порядку, передбаченому підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
в) податкове повідомлення-рішення, винесене у зв’язку з визначенням грошового зобов’язання у порядку, передбаченому пунктами 117.1 та 117.4 статті 117 цього Кодексу;
г) податкове повідомлення-рішення, винесене у зв’язку з визначенням грошового зобов’язання, передбаченого пунктом 133.3 статті 133 цього Кодексу.
Контролюючий орган, який прийняв оскаржувані рішення, повинен розглянути скаргу нерезидента в порядку, визначеному для контролюючого органу вищого рівня.
Рішення про відмову в задоволенні скарги щодо нерезидентів можуть бути оскаржені до контролюючого органу вищого рівня в порядку, передбаченому цією статтею”;
3) пункт 56.6 виключити;
4) пункти 56.7, 56.10 і 56.15 викласти в такій редакції:
“56.7. У разі прийняття контролюючим органом вищого рівня рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку або порушення платником податків вимог пункту 56.3 цієї статті (крім випадків, коли платником податків було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку), подані платником податків скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення”;
“56.10. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку”;
“56.15. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою”;
5) у пункті 56.17:
підпункти 56.17.1 і 56.17.3 викласти в такій редакції:
“56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті”;
“56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику”;
доповнити підпунктом 56.17.3-1 такого змісту:
“56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику”;
в абзаці сьомому слова “вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків” замінити словами і цифрами “вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу”;
6) в абзаці першому пункту 56.22 слова “рішенні контролюючого органу до” замінити словами “рішенні до”;
7) у підпунктах 56.23.1-56.23.3 пункту 56.23 слова “і митну” виключити.
31. У статті 57:
1) пункт 57.1 доповнити абзацом тринадцятим такого змісту:
“Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем”;
2) у пункті 57.3 слово “календарних” замінити словом “робочих”;
3) в абзаці першому пункту 57.5 слова “та поштові відділення” замінити словами “або відділення операторів поштового зв’язку”.
32. Пункти 58.1-58.3 статті 58 викласти в такій редакції:
“58.1. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;
завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;
наявності помилок при визначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
58.1.1. Податкове повідомлення-рішення містить:
1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов’язання та/або податкового зобов’язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);
3) граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;
4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;
5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов’язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
58.1.2. У разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити:
1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов’язання та/або податкового зобов’язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:
обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;
розрахунку суми податкового зобов’язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;
у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов’язань – додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов’язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);
надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;
нормативної підстави – посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань платника податків;
2) посилання на акт документальної перевірки;
3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;
4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом’якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.
58.2. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо платників податків.
У Єдиному реєстрі податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків, міститься інформація про:
1) дати складання, надіслання (вручення) та отримання платником податків податкового повідомлення-рішення;
2) дату відкликання або зміни податкового повідомлення-рішення;
3) визначену суму (нарахування/зменшення) грошового зобов’язання та/або податкового зобов’язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та дати настання граничного строку їх сплати;
4) стан узгодження сум, зазначених у пункті 3 цієї частини;
5) строки сплати сум, зазначених у пункті 3 цієї частини;
6) виникнення податкового боргу платника податків, дату та номер податкової вимоги;
7) оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку.
У Єдиному реєстрі податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків, може міститися інша інформація.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є технічним адміністратором Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків.
Для цілей внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків, технічним адміністратором надається доступ центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальним органам до Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків.
Порядок інформаційної взаємодії між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальними органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальними органами щодо надання доступу до Єдиного реєстру податкових повідомлень-рішень контролюючих органів, надісланих (вручених) платникам податків, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
58.3. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”.
33. В абзаці другому пункту 59.3 статті 59 слова “грошового зобов’язання” замінити словами “податкового боргу”.
34. У статті 63:
1) абзац другий пункту 63.2 після слів “відокремлених підрозділів” доповнити словами “у тому числі юридичних осіб – нерезидентів, які відкривають рахунки у банках України”;
2) абзац другий пункту 63.3 викласти в такій редакції:
“Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення”;
3) у пункті 63.13:
в абзаці першому слова “і митну” виключити, а після слів “фізичних осіб – підприємців” доповнити словами “та громадських формувань”;
абзац дев’ятий викласти в такій редакції:
“відомості про надіслання відповідним контролюючим органом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей у зв’язку з припиненням юридичної особи, що передбачені законодавством”;
4) доповнити пунктом 63.14 такого змісту:
“63.14. Для цілей цієї глави датою отримання документів (відомостей, заяв, запитів та інших документів) є:
для поданих у паперовому вигляді – дата надходження до відповідного контролюючого органу;
для поданих у електронному вигляді – час та дата надходження такого електронного документа, що зазначені в електронному повідомленні (квитанції), сформованому програмним забезпеченням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку.
Якщо документ, поданий у електронному вигляді, надійшов пізніше 16 години робочого (операційного) дня, датою його отримання вважається наступний після нього робочий (операційний) день”.
35. У статті 64:
1) пункт 64.1 викласти в такій редакції:
“64.1. Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, у день отримання зазначених відомостей контролюючими органами.
Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у день взяття на облік юридичної особи та/або відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;
2) у пункті 64.2 слова “не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них” замінити словами “у день отримання”;
3) пункти 64.3 і 64.5 викласти в такій редакції:
“64.3. Взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах згідно з пунктом 64.1 цієї статті підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”.
У разі взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах згідно з пунктом 64.2 цієї статті цим юридичним особам та відокремленим підрозділам юридичних осіб не пізніше наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку надсилається (видається) довідка про взяття на облік”;
“64.5. Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому цього пункту, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати:
у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
до відкриття рахунку в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок.
До заяви додаються копії таких документів (з пред’явленням оригіналів):
витягу з відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації), виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного (реєстраційного, облікового) номера (коду) нерезидента в країні його реєстрації, якщо у витягу з відповідного бізнес-реєстру не зазначені відомості про такий номер (код), що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
документа, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
документа про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України, якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через відокремлений підрозділ.
У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.
У разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому – п’ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки.
Порядок взяття на облік нерезидентів у контролюючих органах встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повідомлення нерезидентів про взяття на облік як платників податків встановлюється Кабінетом Міністрів України”;
4) абзац п’ятий пункту 64.6 виключити;
5) у пункті 64.7:
абзаци третій і четвертий викласти в такій редакції:
“Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.
Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурних підрозділах, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку таких великих платників податків та переведення їх на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурні підрозділи”;
абзац п’ятий виключити;
абзац шостий викласти в такій редакції:
“У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, відповідні контролюючі органи зобов’язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків”;
в абзаці сьомому слова “і митну” виключити.
36. Пункти 65.5, 65.9 і 65.10 статті 65 викласти в такій редакції:
“65.5. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом у день отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб – підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Дані про взяття на облік фізичної особи – підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Взяття на облік фізичної особи – підприємця підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”;
“65.9. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
65.10. Внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:
65.10.1. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
65.10.2. припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу – з дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або іншої дати, визначеної законом, що регулює реєстрацію відповідної незалежної професійної діяльності, датою припинення, зупинення або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;
65.10.3. закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо) – з дати закінчення такого строку;
65.10.4. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, або скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем – з дати такого анулювання чи скасування.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
У разі якщо після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи”.
37. У статті 67:
1) у підпункті 67.1.1 пункту 67.1 слово “закриття” виключити;
2) в абзаці третьому пункту 67.2 слово “відміни” замінити словом “скасування”;
3) пункт 67.4 доповнити словами “а також у разі втрати ознак платника податку, які визначені цим Кодексом”;
4) доповнити пунктом 67.5 такого змісту:
“67.5. Нерезиденти, визначені у пункті 64.5 статті 64 цього Кодексу, знімаються з обліку у контролюючих органах після відчуження нерухомого майна та/або закриття всіх рахунків у банках та інших фінансових установах України та/або закриття на території України відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, за умови відсутності на території України інших об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням.
Порядок зняття з обліку нерезидентів у контролюючих органах встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
38. Пункт 68.1 статті 68 викласти в такій редакції:
“68.1. Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань в день проведення реєстраційної дії повинен передати до інформаційних систем контролюючих органів відомості, документи, запити, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”.
39. У статті 69:
1) абзац перший пункту 69.2 після слів “платника податків – юридичної особи” доповнити словами “(резидента і нерезидента)”;
2) пункт 69.6 виключити.
40. У статті 70:
1) в абзаці першому пункту 70.1 слова “і митну” виключити;
2) абзац перший пункту 70.8 викласти в такій редакції:
“70.8. Про проведення державної реєстрації фізичної особи – платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформує територіальний орган”.
41. В абзаці двадцять другому пункту 73.3 статті 73 слова “Кабінетом Міністрів України” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
42. У статті 74:
1) абзац четвертий пункту 74.1 викласти в такій редакції:
“Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу”;
2) у тексті слова “та митну” і “та митної” виключити.
43. Пункт 75.1 статті 75 доповнити абзацом третім такого змісту:
“Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України”.
44. У статті 77:
1) у пункті 77.2:
абзац третій викласти в такій редакції:
“Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”;
після абзацу третього доповнити трьома новими абзацами такого змісту:
“Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов’язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок – до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки)”.
У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом сьомим;
в абзаці сьомому цифри “43” замінити цифрами “44”;
2) абзац другий пункту 77.4 викласти в такій редакції:
“Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки”.
45. У статті 78:
1) у пункті 78.1:
підпункт 78.1.2 викласти в такій редакції:
“78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом”;
у підпункті 78.1.5:
абзац перший викласти в такій редакції:
“78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження”;
в абзаці третьому слова “та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу” виключити;
доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
“На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу”;
підпункт 78.1.11 виключити;
у підпункті 78.1.12:
в абзаці другому слова “службове розслідування” замінити словами “дисциплінарне провадження”;
доповнити абзацом третім такого змісту:
“На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу”;
доповнити підпунктами 78.1.21 і 78.1.22 такого змісту:
“78.1.21. контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;
78.1.22. у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік”;
2) в абзаці першому пункту 78.2 слова “платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження” замінити словами “платника податків”;
3) абзац другий пункту 78.4 після слів “платника податків” доповнити словами та цифрами “(крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті)”.
46. У статті 80:
1) підпункт 80.2.5 пункту 80.2 викласти в такій редакції:
“80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального”;
2) у пункті 80.3 слово “обставини” замінити словом “підстави”.
47. У статті 81:
1) абзац четвертий пункту 81.1 після слів “службового посвідчення осіб” доповнити словами “(належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу)”;
2) у пункті 81.2:
абзац перший після слів “невідкладно складається” доповнити словами “та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня”;
абзац третій викласти в такій редакції:
“У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня”;
доповнити абзацом четвертим такого змісту:
“У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”.
48. У статті 82:
1) пункт 82.2 доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:
“У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три робочі дні до дня її завершення або якщо надіслані у порядку, передбаченому абзацом першим пункту 44.7 статті 44 розділу I цього Кодексу, документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три робочі дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки може бути додатково продовжено до строків, встановлених цим пунктом, на строк три робочі дні”;
2) абзаци перший і другий пункту 82.4 викласти в такій редакції:
“82.4. Проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Зупинення документальної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, наказу про зупинення такої перевірки”;
3) доповнити пунктом 82.5 такого змісту:
“82.5. У разі порушення посадовими (службовими особами) контролюючого органу строку, визначеного абзацом другим пункту 85.4 статті 85 цього Кодексу, за заявою платника податків проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки повинно бути зупинено на строк не менше ніж п’ять робочих днів”.
49. Підпункт 83.1.3 пункту 83.1 статті 83 викласти в такій редакції:
“83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України”.
50. У статті 85:
1) у пункті 85.2:
в абзаці другому слова “в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб” замінити словами “засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
в абзаці третьому слова “інформацію в електронній формі” замінити словами “інформацію в електронному вигляді”;
в абзаці четвертому слова “в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб” замінити словами “засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
2) пункт 85.4 доповнити абзацом другим такого змісту:
“Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення перевірки”.
51. У статті 86:
1) пункт 86.1 викласти в такій редакції:
“86.1. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.
Акт перевірки – документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
Довідка перевірки – документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов’язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Матеріали перевірки – це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід’ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України”;
2) у пункті 86.3:
абзац другий доповнити словами і цифрами “у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”;
абзац четвертий викласти в такій редакції:
“У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт”;
3) пункти 86.7 і 86.8 викласти в такій редакції:
“86.7. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід’ємною частиною матеріалів перевірки.
86.7.1. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі – матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі – комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
86.7.2. У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов’язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
86.7.3. Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
86.7.4. Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом’якшують або звільняють від відповідальності;
досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
визначає розмір грошових зобов’язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід’ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв’язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
86.7.5. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п’яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.
86.8. Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті”;
4) доповнити пунктом 86.13 такого змісту:
“86.13. Акт (довідка) за результатами перевірки діяльності нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на облік у контролюючому органі, надсилається нерезиденту в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, або надається уповноваженому представнику нерезидента чи надсилається до компетентного органу держави, резидентом якої є нерезидент. У разі отримання від нерезидента письмових заперечень на акт (довідку) такі заперечення розглядаються у порядку, визначеному цим Кодексом”.
52. Пункт 87.10 статті 87 викласти в такій редакції:
“87.10. З моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов’язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу”.
53. У пункті 93.1 статті 93:
1) підпункт 93.1.1 після слів “повного погашення суми податкового боргу” доповнити словами “та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням)”;
2) підпункт 93.1.4 викласти в такій редакції:
“93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання”;
3) доповнити підпунктом 93.1.6 такого змісту:
“93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу”.
54. Пункт 94.2 статті 94 доповнити підпунктом 94.2.9 такого змісту:
“94.2.9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки”.
55. У статті 95:
1) у пункті 95.2 цифри “60” замінити цифрами “30”;
2) у пункті 95.5:
абзац перший викласти в такій редакції:
“95.5. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов’язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом”;
в абзаці другому слова “грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається” замінити словами “грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються”;
3) у пункті 95.12 слова “двох місяців” замінити словами “одного місяця”.
56. У підпункті 98.1.1 пункту 98.1 статті 98 слова “Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України” замінити словами “Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”.
57. В абзаці другому пункту 100.9 статті 100 цифру та слово “1 мільйон” замінити цифрами та словом “10 мільйонів”.
58. У пункті 101.2 статті 101:
1) підпункти 101.2.3 і 101.2.5 викласти в такій редакції:
“101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу”;
“101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду”;
2) доповнити підпунктом 101.2.6 такого змісту:
“101.2.6. податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури”.
59. У статті 102:
1) пункт 102.1 викласти в такій редакції:
“102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу та/або перевірки податкових зобов’язань податкових агентів щодо податку на доходи фізичних осіб, військового збору при виплаті заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) фізичній особі у зв’язку з трудовими відносинами), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних з декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу”;
2) пункт 102.3 викласти в такій редакції:
“102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:
102.3.1. платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні;
102.3.2. контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків;
102.3.3. контролюючим органом зупинено, продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому статтями 44, 82 та 85 цього Кодексу або Митним кодексом України;
102.3.4. контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у зв’язку із:
складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);
недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:
а) визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 81 цього Кодексу;
б) визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 349 Митного кодексу України;
оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення);
102.3.5. здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання”;
3) у пункті 102.5 слово “здійснення” замінити словом “виникнення”;
4) абзац перший пункту 102.6 викласти в такій редакції:
“102.6. Граничні строки для подання податкової декларації, скарги про перегляд рішень контролюючого органу, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу за письмовою заявою платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків”.
60. У статті 103:
1) у пункті 103.2:
абзац перший після слів “якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу” доповнити словами “(якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором)”;
доповнити абзацами третім – шостим такого змісту:
“Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.
У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:
а) від отримувача доходу – заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті “б” цього пункту;
б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу – заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті”;
2) пункт 103.3 викласти в такій редакції:
“103.3. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або
зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов’язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язку із здійсненням операції з такої передачі.
Якщо нерезидент – безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов’язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.
Для цілей застосування цього пункту у випадках, коли резиденти – суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті”.
61. Главу 10 розділу II доповнити статтею 108-1 такого змісту:
“Стаття 108-1. Порядок проведення процедури взаємного узгодження
108-1.1. Процедура взаємного узгодження.
108-1.1.1. Якщо особа вважає, що в результаті дії або рішення контролюючого органу України або відповідного органу влади іншої країни вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, що не відповідає положенням міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених цим Кодексом, подати заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження в порядку, визначеному цією статтею.
108-1.1.2. Право на подання заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, передбаченою цією статтею, мають особи (резиденти або нерезиденти), якщо таке право передбачене чинним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування.
108-1.1.3. Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків до компетентного органу України.
Для цілей цієї статті компетентним органом України є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, або уповноважений ним інший орган.
У разі якщо інше не передбачено міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, рішення щодо делегування повноважень стосовно проведення процедури взаємного узгодження іншому органу приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Якщо компетентний орган України уповноважив інший орган проводити процедуру взаємного узгодження, відповідний уповноважений компетентний орган невідкладно повідомляє компетентний орган іншої країни, з якою укладено міжнародний договір, про отримання відповідних повноважень.
108-1.1.4. Вимоги до заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження та порядок розгляду заяви (справи) встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
108-1.1.5. З метою забезпечення однозначності або усунення розбіжностей у тлумаченні та/або застосуванні положень міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування або з метою проведення консультацій щодо уникнення подвійного оподаткування у випадках, не охоплених безпосередньо положеннями міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, процедура взаємного узгодження може бути ініційована контролюючим органом.
108-1.2. Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження.
108-1.2.1. Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків до компетентного органу до початку або після проведення податкової перевірки, у тому числі перевірки з питань дотримання платником податків принципу “витягнутої руки”, з описом обставин, які свідчать про можливість порушення прав платника податків, що випливають з міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.
Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків за результатами проведення податкової перевірки після отримання рішення за результатами оскарження результатів податкової перевірки в адміністративному порядку протягом 10 робочих днів.
Платник податків одночасно з такою заявою письмово повідомляє контролюючий орган про подання заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження щодо обставин, викладених в акті перевірки, на підставі якого видано податкове повідомлення-рішення.
108-1.2.2. У разі отримання контролюючим органом від платника податків повідомлення про подану заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, рішення контролюючого органу про визначення грошових зобов’язань з питань, порушених у заяві, вважається неузгодженим до дня завершення розгляду заяви (справи) за процедурою взаємного узгодження або, якщо у прийнятті заяви відмовлено, до дати направлення повідомлення про відмову.
108-1.2.3. Платник податків має право подати заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження не пізніше 1095 календарних днів з дати узгодження грошового зобов’язання, визначеного за результатами податкової перевірки, у тому числі перевірки з питань дотримання платником податків принципу “витягнутої руки”.
108-1.2.4. Особа, яка є резидентом України та вважає, що в результаті дії або рішення органу державної влади іноземної держави вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, яке не відповідає положенням міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, має право подати заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження до компетентного органу України протягом 1095 календарних днів з дати отримання повідомлення про вчинення дії або прийняття рішення відповідним органом іноземної держави.
108-1.3. Розгляд заяви у справі за процедурою взаємного узгодження.
108-1.3.1. Компетентний орган України здійснює розгляд заяви платника податків та встановлює, чи підлягає справа розгляду за процедурою взаємного узгодження.
Під час розгляду заяви компетентний орган України здійснює перевірку документів, наданих платником податків, на відповідність вимогам до заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, встановленою відповідно до підпункту 108-1.1.4 пункту 108-1.1 цієї статті, та перевіряє наявність підстав для розгляду або відмови у розгляді справи за процедурою взаємного узгодження згідно з міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, на підставі якого подано заяву.
108-1.3.2. Під час розгляду заяви компетентний орган України має право запитувати у платника податків додаткові документи та пояснення, що стосуються обставин, викладених у заяві, або вимагати усунення порушень, допущених платником податків під час складання документів.
108-1.3.3. За результатами розгляду заяви, яка відповідає вимогам, встановленим підпунктом 108-1.1.4 пункту 108-1.1 цієї статті, компетентний орган України не пізніше 60 робочих днів з дати отримання заяви від платника податків повідомляє платника податків у письмовій формі про початок розгляду або відмову в розгляді справи за процедурою взаємного узгодження із зазначенням причини відмови.
108-1.4. Підставами для відмови у прийнятті заяви до розгляду за процедурою взаємного узгодження є:
подання платником податків заяви, яка не відповідає вимогам цієї статті, або неусунення платником податків порушень, допущених при складанні заяви, на письмову вимогу компетентного органу України у строки, визначені у вимозі;
ненадання платником податків документів або обґрунтованих пояснень на письмовий запит компетентного органу України або ненадання пояснень про причину неможливості надання таких документів чи інформації;
відсутність порушення прав платника податків, передбачених міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування;
наявність розпочатого, але не закінченого оскарження в адміністративному або судовому порядку з тих самих питань, щодо яких подана заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження;
судове рішення стосовно тих самих питань, щодо яких подана заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження.
Відмова платника податків від участі у консультаціях з компетентним органом іноземної держави під час розгляду справи відповідно до підпункту 108-1.5.2 пункту 108-1.5 цієї статті не є підставою для відмови у задоволенні його заяви.
108-1.5. Розгляд справи за процедурою взаємного узгодження.
108-1.5.1. Датою початку розгляду справи за процедурою взаємного узгодження вважається дата повідомлення, направленого платнику податків відповідно до підпункту 108-1.3.3 пункту 108-1.3 цієї статті, якщо інше не встановлено положеннями чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.
108-1.5.2. Компетентний орган України звертається до компетентного органу держави, з якою укладено міжнародний договір, на підставі якого подано заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження.
Під час розгляду справи у разі необхідності компетентний орган України має право залучати представників платника податків до консультацій з компетентним органом іншої країни. Участь платника податків на етапі розгляду справи за процедурою взаємного узгодження не є обов’язковою.
108-1.5.3. За результатами проведення консультацій з компетентним органом іншої країни за процедурою взаємного узгодження компетентний орган України повідомляє платника податків та контролюючий орган у письмовій формі про результати розгляду справи.
108-1.5.4. Процедура взаємного узгодження може бути припинена у будь-який момент на підставі заяви платника податків про її припинення.
108-1.6. Особливості проведення процедури взаємного узгодження у разі нарахування податкових зобов’язань контролюючими органами України.
108-1.6.1. Компетентний орган повідомляє контролюючий орган про результати розгляду заяви (справи) не пізніше п’яти робочих днів, що настають за днем прийняття відповідного рішення. Контролюючі органи не мають права приймати будь-які рішення, які протирічать домовленостям, досягнутим у рамках процедури взаємного узгодження, та мають забезпечити реалізацію таких досягнутих домовленостей, у тому числі шляхом перегляду узгоджених податкових зобов’язань в адміністративному порядку.
108-1.6.2. Якщо компетентні органи досягли домовленостей, якими визнано повністю або частково, що платник податку піддавався або піддається оподаткуванню, яке не відповідає умовам міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, контролюючий орган у разі, якщо податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки були прийняті – скасовує ці податкові повідомлення-рішення і направляє платнику податків нові податкові повідомлення-рішення в межах суми, обґрунтованість нарахування якої була визнана в межах домовленостей між компетентними органами.
108-1.6.3. При проведенні процедури взаємного узгодження платник податків зобов’язаний:
підтримувати актуальність інформації, матеріалів та документів, наданих компетентним органам для проведення процедури взаємного узгодження;
інформувати про будь-які зміни у фактах чи обставинах, які зумовили виникнення підстав для проведення процедури взаємного узгодження.
108-1.6.4. Процедура взаємного узгодження не може проводитися одночасно з оскарженням в адміністративному або судовому порядку щодо того самого рішення контролюючого органу.
Рішення контролюючого органу не може бути оскаржене в адміністративному порядку після досягнення домовленостей за результатами його розгляду за процедурою взаємного узгодження.
Якщо платник податку не згоден з результатами домовленостей, досягнутих між компетентними органами за процедурою взаємного узгодження, він має право оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку відповідно до пункту 56.18 статті 56 цього Кодексу”.
62. У статті 109:
1) пункт 109.1 викласти в такій редакції:
“109.1. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”;
2) у пункті 109.2 слова “Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування” замінити словами “Порушення податкового законодавства”;
3) доповнити пунктами 109.3 і 109.4 такого змісту:
“109.3. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
109.4. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень незалежно від наявності вини”.
63. Статтю 110 викласти в такій редакції:
“Стаття 110. Суб’єкти, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень
110.1. Платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.
110.2. Фізична особа – платник податку несе фінансову відповідальність за умови наявності на момент вчинення податкового правопорушення повної цивільної дієздатності.
110.3. Контролюючі органи несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове правопорушення, відповідно до положень статті 114 цього Кодексу. Контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.
110.4. Законні представники платників податків – фізичних осіб згідно зі статтею 242 Цивільного кодексу України у разі невиконання обов’язків, визначених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність, встановлену для платників податків.
110.5. Юридична особа – платник податку несе фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її відокремленими підрозділами”.
64. У статті 111:
1) назву викласти в такій редакції:
“Стаття 111. Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”;
2) у пункті 111.2:
абзац перший викласти в такій редакції:
“111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)”;
доповнити абзацом другим такого змісту:
“Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені”;
3) доповнити пунктами 111.3-111.5 такого змісту:
“111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.
111.5. Триваюче правопорушення – безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом”.
65. Статтю 112 викласти в такій редакції:
“Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
112.1. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
112.3. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
112.4. Особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
112.5. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
112.6. Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов’язку.
112.7. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
112.8. Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:
112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;
112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;
112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;
112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);
112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв’язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв’язку, за умови виконання обов’язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;
112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.
Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;
112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).
Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу;
112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);
112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;
112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;
112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України”.
66. Доповнити статтею 112-1 такого змісту:
“Стаття 112-1. Обставини, що пом’якшують відповідальність особи
112-1.1. До обставин, що пом’якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належать:
112-1.1.1. вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
112-1.1.2. вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
112-1.1.3. самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
112-1.2. Контролюючий орган може визнати обставинами, що пом’якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не передбачені пунктом 112-1.1 цієї статті”.
67. У статті 113:
1) назву викласти в такій редакції:
“Стаття 113. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи)”;
2) пункти 113.1-113.3 викласти в такій редакції:
“113.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
113.2. Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів) зупиняється у випадках, визначених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
113.3. У разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо”;
3) доповнити пунктами 113.5-113.8 такого змісту:
“113.5. Перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відновлюється з дня, наступного за днем усунення передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу обставин, що були підставою для зупинення його відліку (перебігу).
113.6. У разі наявності хоча б однієї обставини, що пом’якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу.
113.7. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
113.8. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України”.
68. Статтю 114 викласти в такій редакції:
“Стаття 114. Відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів
114.1. Особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
114.2. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
114.3. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:
114.3.1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;
114.3.2. додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);
114.3.3. документально підтверджені витрати, пов’язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.
114.4. Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду”.
69. Статтю 115 виключити.
70. Статтю 116 викласти в такій редакції:
“Стаття 116. Відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, без згоди контролюючого органу
116.1. Відчуження платником податків майна, що перебуває в податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Кодексом, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна”.
71. У статті 117:
1) у пункті 117.1:
в абзаці другому цифри “170” і “510” замінити відповідно цифрами “340” і “1020”;
в абзаці четвертому цифри “340” і “1020” замінити відповідно цифрами “680” і “2040”;
2) доповнити пунктом 117.4 такого змісту:
“117.4. Ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому цим Кодексом, –
тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100 000 гривень”.
72. У статті 118:
1) в абзаці другому пункту 118.1 цифри “340” замінити цифрами “680”;
2) в абзаці другому пункту 118.2 цифри “850” замінити цифрами “1700”;
3) в абзаці другому пункту 118.3 цифри “340” замінити цифрами “680”.
73. Статтю 119 викласти в такій редакції:
“Стаття 119. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків
119.1. Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, –
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.
119.2. Оформлення документів, що містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, у випадку, коли законодавство вимагає від особи-резидента отримання такого номера, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.1 цієї статті, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
119.3. Штрафи, передбачені пунктами 119.1 і 119.2 цієї статті, не застосовуються у випадках, якщо помилки щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків у податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку були виправлені податковими агентами самостійно, у тому числі протягом 30 календарних днів з дня надходження повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом”.
74. Доповнити статтею 119-1 такого змісту:
“Стаття 119-1. Порушення порядку подання інформації контролюючим органам про угоди щодо оренди об’єктів нерухомості
119-1.1. Порушення нотаріусом порядку та/або строків подання інформації щодо посвідчення договорів оренди об’єктів нерухомості в разі вчинення такої нотаріальної дії –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 гривень за кожне таке порушення.
119-1.2. Порушення суб’єктом господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтером), порядку та/або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 гривень за кожне таке порушення.
119-1.3. Дії, передбачені пунктами 119-1.1 і 119-1.2 цієї статті, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 гривень за кожне таке порушення”.
75. У статті 120:
1) у пункті 120.1:
абзац перший після слів “і сплачувати податки та збори” доповнити словами “платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи”;
в абзаці другому цифри “170” замінити цифрами “340”;
2) пункти 120.2-120.4 викласти в такій редакції:
“120.2. Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати) та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, суми податкових зобов’язань та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені статтею 123 цього Кодексу, не застосовуються.
120.3. Неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу –
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання звіту про контрольовані операції;
3 відсотків суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), визначеної підпунктами 39.4.7 та 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу;
1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;
50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
120.4. Невключення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та/або невключення до поданого звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній інформації відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу –
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році;
1 відсотка суми доходу (виручки) учасника міжнародної групи компаній, інформація про якого в порушення вимог цього Кодексу не відображена у звіті в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Неподання платником податків уточнюючого звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року”;
3) доповнити пунктами 120.5-120.7 такого змісту:
“120.5. Надання недостовірної інформації в повідомленні про участь у міжнародній групі компаній та/або у звіті в розрізі країн міжнародної групи компаній –
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі надання недостовірної інформації в повідомленні про участь у міжнародній групі компаній;
200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі надання недостовірної інформації у звіті в розрізі країн міжнародної групи компаній щодо учасника міжнародної групи компаній.
120.6. Несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу –
тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.7 і 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
120.7. Неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Невідображення контролюючою особою у звіті про контрольовані іноземні компанії відомостей щодо наявних контрольованих іноземних компаній та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами “г” – “з” підпункту 39-2.5.3 пункту 39-2.5 статті 39-2 цього Кодексу, щодо наявних контрольованих іноземних компаній –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 відсотків суми доходу контрольованих іноземних компаній або 25 відсотків скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії за відповідний рік, не відображених у звіті про контрольовані іноземні компанії, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення контрольованої іноземної компанії та/або за всі невідображені суми.
Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені підпунктом 39-2.5.5 пункту 39-2.5 статті 39-2 цього Кодексу, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі контролюючою особою документації з трансфертного ціноутворення, інших копій первинних документів щодо контрольованої іноземної компанії на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 39-2 цього Кодексу, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 відсотків від суми доходу контрольованої іноземної компанії, щодо яких не було подано документацію та/або копії первинних документів, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані іноземні компанії та підтверджувальних документів, передбачених статтею 39-2 цього Кодексу.
Неподання звіту про контрольовані іноземні компанії протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим пунктом, –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані іноземні компанії, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року”.
76. У статті 120-1:
1) у пункті 120-1.1:
абзац перший викласти в такій редакції:
“120-1.1. Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі”;
після абзацу шостого доповнити шістьма новими абзацами такого змісту:
“У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу”.
У зв’язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами тринадцятим і чотирнадцятим;
в абзаці тринадцятому слова та цифри “згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу” виключити;
2) у пункті 120-1.2:
абзац перший викласти в такій редакції:
“120-1.2. Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування”;
доповнити абзацом четвертим такого змісту:
“У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень”.
77. У пункті 121.1 статті 121:
в абзаці другому цифри “510” замінити цифрами “1020”;
в абзаці четвертому цифри “1020” замінити цифрами “2040”.
78. Пункт 122.1 статті 122 після слів “Несплата (неперерахування)” доповнити словами “або сплата (перерахування) не в повному обсязі”.
79. Статті 123, 124, 126 і 128 викласти в такій редакції:
“Стаття 123. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання
123.1. Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, –
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
123.3. Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
123.4. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу, крім іншої відповідальності, визначеної цим Кодексом, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.
123.5. Діяння, передбачені пунктом 123.4 цієї статті, вчинені умисно, –
тягнуть за собою накладення штрафу у подвійному розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.
123.6. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов’язання
124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.
124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.
124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті”.
“Стаття 126. Порушення порядку подання банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації контролюючим органам
126.1. Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, контролюючим органам –
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 гривень.
Ті самі діяння, вчинені протягом року після застосування штрафу, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 гривень”;
“Стаття 128. Податкові правопорушення контролюючих органів
128.1. Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
128.2. Податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
128.2.1. прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
128.2.2. невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, – перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків;
128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків”.
80. Доповнити статтею 125-1 такого змісту:
“Стаття 125-1. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати
125-1.1. Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
125-1.2. Ті самі дії, вчинені умисно, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
125-1.3. Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
125-1.4. Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, –
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу”.
81. У статті 129:
1) у пункті 129.1:
підпункти 129.1.1 і 129.1.2 викласти в такій редакції:
“129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов’язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)”;
у підпункті 129.1.3 слова “податкового зобов’язання” замінити словами “грошового зобов’язання”, а цифри і слова “(270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу)” виключити;
доповнити підпунктами 129.1.4 і 129.1.5 такого змісту:
“129.1.4. при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов’язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом;
129.1.5. у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість – починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів”;
2) у пункті 129.2 слова “у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується” замінити словами “у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов’язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов’язання, скасовується”;
3) у пункті 129.3:
абзац перший доповнити словами і цифрами “(крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті)”;
в абзаці другому слова “бюджетних коштів” замінити словами “бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків”;
після абзацу п’ятого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:
“129.3.4-1. Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов’язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.
Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, закінчується:
у разі виявлення контролюючим органом факту несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) визначених податковим агентом сум податкових зобов’язань – у день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов’язань;
у разі виявлення контролюючим органом факту заниження податковим агентом податкових зобов’язань при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків – у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Для податкових агентів, які занизили податкові зобов’язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів, така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов’язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.
Для податкових агентів, які виплачують оподатковувані доходи на користь інших платників податків, така пеня нараховується за весь період заниження податкового зобов’язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, по день настання строку погашення визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання”.
У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом одинадцятим;
4) пункт 129.4 викласти в такій редакції:
“129.4. На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми заниження податкового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов’язань відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов’язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день”;
5) пункт 129.5 після слів “Зазначений розмір пені застосовується щодо” доповнити словами “всіх платників та”;
6) пункт 129.6 викласти в такій редакції:
“129.6. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом”;
7) абзац перший пункту 129.7 доповнити словами “крім випадків, коли банк повернув платіжні доручення без виконання або платник податків звернувся до банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, та ініціювання сплати коштів не було завершене”;
8) включити пункт 129.9 такого змісту:
“129.9. Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках:
129.9.1. закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;
129.9.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;
129.9.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;
129.9.4. вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія;
129.9.5. виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету;
129.9.6. протягом строку прийняття спадщини – на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців;
129.9.7. в інших випадках, передбачених цим Кодексом”.
82. Пункт 130.1 статті 130 викласти в такій редакції:
“130.1. У разі якщо в межах процедури адміністративного оскарження було прийнято рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені цим Кодексом, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження”.
83. У статті 131:
1) назву викласти в такій редакції:
“Стаття 131. Порядок сплати пені”;
2) у пункті 131.3 слова “або державних цільових фондів” виключити;
3) доповнити пунктом 131.4 такого змісту:
“131.4. Нараховані суми пені на користь платника податку виплачуються йому в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
84. У статті 133:
1) у пункті 133.1:
підпункт 133.1.1 доповнити абзацами другим і третім такого змісту:
“Суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу. При цьому платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку при виплаті доходів, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 39-2 та цим розділом”;
доповнити підпунктами 133.1.4 та 133.1.5 такого змісту:
“133.1.4. фізичні особи – підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу;
133.1.5. юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.
Місцем ефективного управління вважається Україна, якщо дотримується одна або декілька з таких умов щодо іноземної компанії чи її видів діяльності:
а) проведення зборів виконавчого органу іноземної компанії регулярніше в Україні, ніж у будь-якій іншій країні;
б) прийняття управлінських рішень і здійснення іншої поточної (операційної) діяльності іноземної компанії її посадовими особами переважно здійснюється з України;
в) фактичне управління діяльністю іноземної компанії переважно здійснюється з України, незалежно від наявності в осіб, які здійснюють таке управління, формальних (юридичних) повноважень для такого управління.
У разі якщо іноземна компанія може бути визнана такою, що має місце ефективного управління в іншій іноземній державі, місцем управління такої іноземної компанії визначається Україна, якщо в Україні виконується хоча б одна з таких умов:
управління банківськими рахунками іноземної компанії;
ведення бухгалтерського або управлінського обліку іноземної компанії;
управління персоналом іноземної компанії.
Іноземна компанія має право самостійно визнати себе податковим резидентом України з 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У разі якщо іноземною компанією буде подано заяву про визнання податковим резидентом України в період з 1 до 31 грудня календарного року, першим податковим (звітним) періодом буде рік, наступний за роком, в якому була подана заява.
Іноземна компанія має право відмовитися від статусу податкового резидента України на підставі відповідної заяви до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та за результатами відповідної перевірки контролюючого органу. Відмова іноземною компанією від податкового резидентства прирівнюється до ліквідації юридичної особи. Оподаткування доходу, що виплачується у зв’язку з відмовою іноземною компанією від податкового резидентства, здійснюється на рівні акціонерів або інших осіб, які мають право на отримання такого доходу.
Порядок взяття на облік та зняття з обліку іноземної компанії, а також порядок проведення перевірки контролюючого органу у зв’язку з відмовою іноземною компанією від податкового резидентства встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Іноземна компанія, що отримала статус платника податку – резидента, не визнається контрольованою іноземною компанією.
Юридична особа, визнана нерезидентом України відповідно до міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, автоматично визнається платником податку – нерезидентом”;
2) підпункт 133.2.2 пункту 133.2 викласти в такій редакції:
“133.2.2. нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом”;
3) абзац четвертий підпункту 133.4.1 пункту 133.4 доповнити словами “та житлово-будівельні кооперативи”;
4) пункт 133.5 доповнити словами і цифрами “крім випадків, передбачених абзацами другим та третім підпункту 133.1.1 та підпункту 133.1.4 пункту 133.1 цієї статті”.
85. У пункті 134.1 статті 134:
у підпункті 134.1.1:
слова “звітний (податковий) період” замінити словами “звітний період”;
слова “двадцять мільйонів гривень” у всіх відмінках замінити словами “сорок мільйонів гривень” у відповідному відмінку;
доповнити абзацом такого змісту:
“Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об’єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України”;
доповнити підпунктами 134.1.6 та 134.1.7 такого змісту:
“134.1.6. дохід, отриманий від азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу;
134.1.7. скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений відповідно до статті 39-2 цього Кодексу.
Такий об’єкт оподаткування визначається окремо від об’єктів оподаткування, визначених підпунктами 134.1.1-134.1.6 цього пункту.
У разі наявності декількох контрольованих іноземних компаній об’єкт оподаткування визначається окремо по кожній такій компанії”.
86. У статті 136:
1) у пункті 136.3 цифри і слово “0, 4, 6, 12, 15 і 20” замінити цифрами і словом “0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 і 20”;
2) у пункті 136.6 слово і цифри “пункту 47” замінити словом і цифрами “пункту 48”;
3) доповнити пунктом 136.7 такого змісту:
“136.7. До об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, застосовується базова (основна) ставка податку”.
87. У статті 137:
1) у підпункті 137.4.1 пункту 137.4 слова і цифри “визначеної статтею 209 цього Кодексу” виключити;
2) у пункті 137.5:
у підпункті “в” слова “звітний (податковий) період” замінити словами “звітний період”, а цифри і слово “20 мільйонів” – цифрами і словом “40 мільйонів”;
доповнити підпунктами “г” – “д” такого змісту:
“г) фізичних осіб – підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу;
ґ) суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу;
д) суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 39-2 та цим розділом”;
3) доповнити пунктом 137.9 такого змісту:
“137.9. Сума податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету контролюючою особою із прибутку контрольованої іноземної компанії, зменшується на суму корпоративного податку або аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, фактично сплаченого контрольованою іноземною компанією, включаючи податки, утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого контрольованою іноземною компанією. Сума, на яку може бути зменшений податок на прибуток підприємства, визначається як загальна сума податку, що фактично сплачена контрольованою іноземною компанією за результатами відповідного податкового (звітного) періоду, пропорційна частці контролюючої особи в такій контрольованій іноземній компанії, відображеній у звіті про контрольовані іноземні компанії.
Сума зменшення податку на прибуток підприємств не може перевищувати суму податкового зобов’язання юридичної особи щодо прибутку такої контрольованої іноземної компанії”.
88. У статті 138:
1) в абзацах другому – п’ятому пункту 138.1 і абзацах другому – шостому пункту 138.2 слова “основних засобів або” замінити словами “основних засобів та/або”;
2) у пункті 138.3:
у підпункті 138.3.1:
в абзаці першому слова “основних засобів або нематеріальних активів” замінити словами “основних засобів та нематеріальних активів”, а слова “крім “виробничого” методу” виключити;
доповнити абзацом третім такого змісту:
“Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням та консервацією”;
підпункт 138.3.2 доповнити абзацом шостим такого змісту:
“Для цілей розрахунку різниці, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності”;
у підпункті 138.3.3:
абзац перший після слова “активів” доповнити словами “(крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації)”;
слова і цифри “перевищує 6000 гривень” замінити словами і цифрами “перевищує 20000 гривень”.
89. Пункт 139.2 статті 139 викласти в такій редакції:
“139.2. Резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
139.2.1. Фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
139.2.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу”.
90. У статті 140:
1) пункт 140.1 доповнити абзацом третім такого змісту:
“Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при розрахунку суми перевищення відповідно до пункту 140.2 цієї статті у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів основних засобів”;
2) пункти 140.2 і 140.4 викласти в такій редакції:
“140.2. Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію) понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.
Для цілей цього пункту об’єкт оподаткування визначається згідно із статтею 134 цього Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:
від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
різниці, визначеної цим пунктом.
Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.
Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.
У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу “витягнутої руки”, положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу “витягнутої руки”. Положення цього абзацу застосовуються за наслідками звітного (податкового) року.
Норми цього пункту не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.
Коригування, передбачені цим пунктом, не здійснюються щодо суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу “витягнутої руки” згідно із статтею 39 цього Кодексу.
Норми цього пункту не застосовуються до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю”;
“140.4. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
140.4.1. на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування);
140.4.2. на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об’єкт оподаткування відповідно до підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
У разі якщо платник податку зобов’язаний зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, зазначених у цьому підпункті, а також відповідно до положень підпункту 140.4.3 цього пункту, коригування відповідно до положень цього підпункту не здійснюється;
140.4.3. на суму нарахованих доходів від участі в капіталі нерезидентів (у тому числі контрольованих іноземних компаній) та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від такого нерезидента, за умови, що доля участі в капіталі нерезидента становить щонайменше 10 відсотків протягом календарного року та такий нерезидент не входить до переліку держав (територій), визначених відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу (крім держав (територій), з якими є чинні міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування доходів).
Якщо у попередніх податкових (звітних) періодах (з урахуванням строків, встановлених статтею 102 цього Кодексу) дивіденди фактично сплачувалися нерезидентом на користь резидента в період до досягнення таким резидентом календарного року безперервного володіння участю в капіталі нерезидента і такий дохід підлягав оподаткуванню, резидент має право подати уточнюючу податкову декларацію за відповідні попередні податкові (звітні) періоди та застосувати положення цього підпункту після досягнення одного року безперервного володіння часткою в капіталі відповідного нерезидента, якщо виконуються інші умови, за яких дозволяється коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого доходу у вигляді дивідендів;
140.4.4. на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу;
140.4.5. платником податку – правонаступником на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:
приєднання, злиття, перетворення – у періоді затвердження передавального акта;
поділу, виділу – у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.
При проведенні реорганізації від’ємне значення об’єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, що обліковувалося у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта або розподільчого балансу, зменшує фінансовий результат до оподаткування платника податку – правонаступника в сумі, що не перевищує суму власного капіталу платника податку, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року та за умови, що платник податку, що припиняється, та платник податку – правонаступник були пов’язаними особами більше ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання (злиття);
140.4.6. на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов’язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
140.4.7. на суму субсидій, отриманих платником податку – суб’єктом кінематографії України для повернення частини кваліфікованих витрат відповідно до Закону України “Про державну підтримку кінематографії в Україні”, здійснених при виробництві (створенні) фільму та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності”;
3) у пункті 140.5:
підпункт 140.5.4 доповнити абзацом сьомим такого змісту:
“Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року”;
доповнити підпунктом 140.5.5-1 такого змісту:
“140.5.5-1. на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:
нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “г” підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом “витягнутої руки” відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу “витягнутої руки”, встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом “витягнутої руки”, та вартістю реалізації.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року”;
підпункт 140.5.6 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
“Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року”;
у підпункті 140.5.9:
в абзаці першому цифри “140.5.13” замінити цифрами “140.5.14”;
доповнити абзацом другим такого змісту:
“Вимоги цього підпункту не поширюються на сплату банком обов’язкових зборів відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, а також на сплату платниками податку інших платежів, здійснення яких є обов’язковою умовою для проведення професійної діяльності відповідно до законодавства України”;
в абзаці першому підпункту 140.5.10 слова “(крім фізичних осіб)” замінити словами “(крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб)”;
підпункт 140.5.11 викласти в такій редакції:
“140.5.11. на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства”;
підпункт 140.5.12 виключити;
доповнити підпунктом 140.5.15 такого змісту:
“140.5.15. на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети.
Обов’язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.
У разі якщо платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість витрат, зазначених у цьому підпункті, а також відповідно до положень інших підпунктів цієї статті, такі інші коригування відповідно до положень інших підпунктів цієї статті не здійснюються”.
91. У статті 141:
1) у пункті 141.2:
в абзацах другому і третьому підпункту 141.2.1 і абзаці другому підпункту 141.2.2 слова “податковий (звітний) період” у всіх відмінках замінити словами “звітний період” у відповідному відмінку;
у підпунктах 141.2.4 і 141.2.5 слова “податкових періодах” замінити словами “податкових (звітних) періодах”;
2) у пункті 141.4:
у підпункті 141.4.1:
у підпункті “ґ” слова “або постійними представництвами” виключити;
у підпункті “д” слова “у тому числі майна постійного представництва нерезидента” виключити;
підпункти “е”, “з”, “й” викласти в такій редакції:
“е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб – резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “а” підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту “а” підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, що відповідають таким умовам:
а) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та
б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору довгострокової оренди, фінансового лізингу чи аналогічного договору.
Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей підпункту “а” цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей підпункту “б” цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи”;
“з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів”;
“й) доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів, розташованих на території України, що належать нерезиденту”;
доповнити підпунктом “к” такого змісту:
“к) інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення”;
підпункт 141.4.2 викласти в такій редакції:
“141.4.2. Резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
У разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому – шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу “витягнутої руки”, або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з цим Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:
Пс = СД*100/(100 – СП) – СД, де:
Пс – сума податку до сплати;
СД – сума виплаченого доходу;
СП – ставка податку, встановлена цим підпунктом.
Нерезидент, який набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – п’ятим підпункту “е” підпункту 141.4.1 цього пункту, у іншого нерезидента, який не має в Україні зареєстрованого постійного представництва, зобов’язаний утримувати податок з прибутку від відчуження такого інвестиційного активу, виплаченого на користь такого іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків та за рахунок такого іншого нерезидента, та перераховувати до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
У разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – п’ятим підпункту “е” підпункту 141.4.1 цього пункту, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм цього пункту, нерезидент, який набуває право власності, зобов’язаний утримати податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків та за його рахунок, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.
Такий нерезидент – покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу.
Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті “е” підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу”;
абзац перший підпункту 141.4.4 викласти в такій редакції:
“141.4.4. Сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою – підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому”;
у підпункті 141.4.5:
абзац перший після слів “Страховики або інші резиденти” доповнити словами “у тому числі фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи – підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво”;
в абзацах третьому та п’ятому слово “пункту” замінити словом “підпункту”;
підпункт 141.4.6 після слова “Резиденти” доповнити словами “у тому числі фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи – підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування”;
абзаци другий і третій підпункту 141.4.7 викласти в такій редакції:
“Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу “витягнутої руки”. Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.
Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу”;
підпункт 141.4.8 виключити;
абзац перший підпункту 141.4.9 виключити;
підпункт 141.4.10 викласти в такій редакції:
“141.4.10. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів, або доходу (дисконту) або прибутку від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження державних цінних паперів або облігацій місцевих позик, або боргових цінних паперів, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями (крім прибутку нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження державних цінних паперів або облігацій місцевих позик, або боргових цінних паперів, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями), або у вигляді інших доходів за державними цінними паперами, що виплачуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або у вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), що відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи віднесені до витрат Національного банку України, або за кредити (позики), що отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями”.
92. В абзаці другому пункту 142.2 і абзаці другому пункту 142.3 статті 142 слова “податкового періоду” замінити словами “податкового (звітного) періоду”.
93. У статті 164:
1) у пункті 164.2:
друге речення підпункту 164.2.2 виключити;
підпункт “а” підпункту 164.2.14 доповнити словами “а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом”;
у підпункті “д” підпункту 164.2.17:
в абзаці другому слова “нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків)” замінити словами “нарахованого на основну суму боргу (кредиту) платника податку”;
в абзаці третьому слова “згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків)” замінити словами “згідно з документами щодо основної суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту)”, а слова “що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків)” замінити словами “що містить фактичні дані про основну суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту)”;
підпункт 164.2.19 виключити;
2) у пункті 164.6:
в абзаці першому слова “єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” виключити;
абзац другий виключити.
94. У пункті 165.1 статті 165:
1) у підпункті “е” підпункту 165.1.1 слова “крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу” виключити;
2) у підпункті 165.1.2 слово “кошторисі” замінити словами “віднесені до витрат”;
3) абзац перший і підпункт “в” підпункту 165.1.27 викласти в такій редакції:
“165.1.27. сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі виконання таких умов”;
“в) під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування, а під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), що визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати”;
4) підпункт 165.1.54 викласти в такій редакції:
“165.1.54. сума (вартість) благодійної допомоги:
а) виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), в порядку, визначеному Законом України “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, на користь:
учасників бойових дій – військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 2 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”;
б) отриманої благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС) в порядку, визначеному Законом України “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпункті “а” цього підпункту (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з’єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов’язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги. Положення цього підпункту застосовуються також до благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками – фізичними особами у звітному податковому році, що передує року їх внесення до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС).
Для цілей цього підпункту до членів сімей учасників бойових дій та/або учасників масових акцій громадського протесту в Україні належать: дружина, чоловік, які не одружилися вдруге, батьки, дід та баба (якщо батьки померли), неповнолітні діти, повнолітні діти з інвалідністю.
Зазначені у цьому підпункті доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня (включно) року, наступного за роком, у якому завершено проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС)”.
95. У пункті 166.2 статті 166:
1) підпункт 166.2.1 викласти в такій редакції:
“166.2.1. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги)”;
2) у підпункті 166.2.2:
слова і цифри “оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів” замінити словами і цифрами “копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів”;
доповнити абзацом другим такого змісту:
“У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа”.
96. У статті 168:
1) підпункт 168.4.9 пункту 168.4 після слів “нараховані податковим агентом з доходів” доповнити словами “або фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом”, а після слів “сплачуються таким податковим агентом” – словами “або такою фізичною особою”;
2) у пункті 168.5 після слів “податкової міліції” доповнити словами “а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця”, а слова “несення служби” замінити словами “під час проходження служби”.
97. В абзаці першому підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 слова “з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу” виключити.
98. У статті 170:
1) у пункті 170.1:
у підпункті 170.1.5:
абзац перший викласти в такій редакції:
“170.1.5. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець”;
у підпункті “б” слова “передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності” замінити словами і цифрами “передбачену статтею 119-1 цього Кодексу”;
в абзаці другому підпункту 170.1.6 слова “передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності” замінити словами і цифрами “передбачену статтею 119-1 цього Кодексу”;
2) у пункті 170.2:
у підпункті 170.2.2:
абзац восьмий викласти в такій редакції:
“повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента”;
доповнити абзацами тринадцятим – шістнадцятим такого змісту:
“У разі продажу або придбання платником податку інвестиційних активів до/у нерезидентів – пов’язаних осіб або нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, доходи та витрати за такими операціями визначаються:
у розмірі не нижче звичайної ціни у разі продажу платником податку інвестиційного активу;
у розмірі не вище звичайної ціни у разі придбання платником податку інвестиційного активу.
Положення абзаців тринадцять – п’ятнадцять цього підпункту не застосовуються, якщо покупцем інвестиційного активу є прямо або опосередковано контрольована іноземна компанія, у якої продавець інвестиційного активу є контролюючою особою та яка залишається власником зазначеного інвестиційного активу станом на кінець звітного періоду, у якому відбулося відчуження інвестиційного активу”;
у підпункті 170.2.6:
в абзаці третьому слова “крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу” виключити;
абзац п’ятнадцятий викласти в такій редакції:
“Якщо протягом звітного періоду платником податку понесені (нараховані) витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів та деривативів, емітенти яких на момент укладання відповідного договору включені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами”;
3) підпункти 170.5.3 і 170.5.4 пункту 170.5 викласти в такій редакції:
“170.5.3. Дивіденди, нараховані платнику податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих, або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, що перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 57.11.4 пункту 57.11 статті 57 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.
170.5.4. Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу”;
4) підпункт 170.11.1 пункту 170.11 викласти в такій редакції:
“170.11.1. У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 цього Кодексу, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті”;
5) доповнити пунктами 170.13 і 170.13-1 такого змісту:
“170.13. Оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній.
170.13.1. Платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, зобов’язаний визначити частину прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень статті 39-2 цього Кодексу та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
170.13.2. У разі якщо контрольована іноземна компанія розподіляє прибуток або його частину на користь контролюючої особи, і така особа фактично отримує розподілені кошти (як безпосередньо, так і через ланцюг опосередкованого володіння), застосовуються такі правила:
170.13.2.1. у разі розподілу контролюючою особою прибутку контрольованої іноземної компанії (його частини) до моменту подання звіту про контрольовані іноземні компанії та включення зазначеної частини прибутку контрольованої іноземної компанії до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації, до такого фактично отриманого (розподіленого) доходу застосовується ставка податку, визначена підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.
При цьому відповідна частина прибутку контрольованої іноземної компанії не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу після подання звіту про контрольовані іноземні компанії;
170.13.2.2. у разі розподілу контролюючою особою прибутку контрольованої іноземної компанії (його частини) після подання звіту про контрольовані іноземні компанії та включення зазначеної частини прибутку контрольованої іноземної компанії до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації, але до закінчення другого календарного року, наступного за звітним, здійснюється перерахунок податку із прибутку контрольованої іноземної компанії, відображеного в податковій декларації, із застосуванням ставки податку, визначеної підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу. Контролююча особа – резидент України має право подати уточнюючу річну податкову декларацію, що відображає результати такого перерахунку. При цьому отримана частина прибутку контрольованої іноземної компанії не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу в календарному році, в якому вона фактично отримана (розподілена);
170.13.2.3. у разі розподілу контролюючою особою прибутку контролюючої іноземної компанії (його частини) після моменту подання звіту про контрольовані іноземні компанії та включення зазначеної частини прибутку контрольованої іноземної компанії до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації, після закінчення календарного другого року, наступного за звітним, перерахунок податку не здійснюється. При цьому отримана частина прибутку контрольованої іноземної компанії не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу в календарному році, в якому вона фактично отримана (розподілена);
170.13.2.4. сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті з прибутку контрольованої іноземної компанії (як розподіленого, так і не розподіленого), зменшується на суму корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, та фактично сплаченого контрольованою іноземною компанією, включаючи податки, що були утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого контрольованою іноземною компанією.
Сума такого податку визначається як загальна сума податку, що була фактично сплачена контрольованою іноземною компанією за результатами відповідного звітного (податкового) періоду (корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, – сплачена протягом звітного періоду) пропорційна частці контролюючої особи в такій контрольованій іноземній компанії, відображеній у звіті про контрольовані іноземні компанії.
Платник податків має право скористатися таким зменшенням за умови документального підтвердження фактичної сплати. Копії документів, що підтверджують факт такої сплати, подаються платником податків разом із податковою декларацією.
При цьому сума зменшення податку на доходи фізичних осіб, визначеного абзацом першим цього підпункту, не може перевищувати суму податкового зобов’язання фізичної особи щодо прибутку такої контрольованої іноземної компанії.
170.13.3. Сума прибутку контрольованої іноземної компанії, отримана у вигляді дивідендів від юридичних осіб України (як безпосередньо, так і опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб) відповідно до підпункту 39-2.3.2.7 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 цього Кодексу, вважається сумою дивідендів, отриманих від українських юридичних осіб безпосередньо контролюючою особою.
Така сума включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючої особи звітного періоду, протягом якого контрольованою іноземною компанією отримано дивіденди, і підлягає оподаткуванню:
отримана від юридичних осіб України – платників податку на прибуток (крім інститутів спільного інвестування) за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу;
отримана від інститутів спільного інвестування, суб’єктів господарювання, які не є платниками податку на прибуток, за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.
При цьому така сума не враховується під час визначення частини прибутку контрольованої іноземної компанії згідно з підпунктом 39-2.3.2.7 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 цього Кодексу, а також не підлягає подальшому оподаткуванню під час її фактичної виплати на користь контролюючої особи відповідно до підпункту 170.13.2 пункту 170.13 статті 170 цього Кодексу.
170.13-1. Оподаткування доходів контрольованих іноземних компаній.
Не підлягають оподаткуванню:
дивіденди, отримані платником податку в порядку, визначеному підпунктом 170.13.3 пункту 170.13 статті 170 цього Кодексу, раніше оподатковані на рівні української компанії;
доходи у грошовій та/або натуральній формі, що не є розподілом прибутку, отримані платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) від іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, у тому числі при ліквідації (припиненні) такої іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, у межах вартості грошових коштів та/або майна, раніше внесеного таким платником податку (членами його сім’ї першого та другого ступенів споріднення) і облікованого у якості капіталу іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку;
доходи у грошовій та/або натуральній формі, отримані при ліквідації (припиненні) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, у разі дотримання усіх таких умов:
а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2020 року (не пізніше 31 грудня 2021 року – у разі, якщо рішення акціонерів або інших уповноважених осіб про ліквідацію (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи прийняте не пізніше 30 червня 2020 року).
У разі якщо рішення акціонерів або інших уповноважених осіб про ліквідацію (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи прийнято до 1 липня 2020 року, однак процедура ліквідації (припинення) не може бути завершена до 31 грудня 2020 року у зв’язку з обмеженнями та/або вимогами, встановленими особистим законом іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, чи у зв’язку з участю іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи в судовому спорі, умова щодо строків завершення процедури ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи вважається виконаною, якщо процедура ліквідації (припинення) завершена протягом 365 послідовних календарних днів після дати завершення дії таких обмежень та/або завершення судового спору.
У разі якщо особистим законом іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи передбачено вимоги щодо мінімального періоду володіння платником податків акціями (частками, паями) цієї іноземної юридичної особи та/або її дочірньої організації та/або іноземного утворення без статусу юридичної особи, при недотриманні яких у такого платника податків виникає обов’язок сплатити відповідну суму іноземного податку, і при цьому початок такого періоду припадає на період до 1 січня 2020 року, а закінчення такого періоду припадає на дату після 31 грудня 2020 року, умова щодо строків завершення процедури ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи є виконаною, якщо процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи завершена протягом 365 послідовних календарних днів від дати завершення періоду мінімального володіння акціями (частками, паями);
б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв’язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи”.
99. У статті 172:
1) абзац перший пункту 172.1 після слова “включаючи” доповнити словами “об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів”;
2) пункт 172.2 викласти в такій редакції:
“172.2. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва оподатковується у порядку, визначеному цією статтею для об’єктів нерухомого майна”;
3) абзац перший пункту 172.3 після слів “в договорі купівлі-продажу” доповнити словом “(міни)”;
4) у пункті 172.7 слова “фізична особа – підприємець” замінити словами “самозайнята особа”.
100. У статті 173:
1) у пункті 173.2:
в абзаці другому слова “двох та більше об’єктів” замінити словами “другого об’єкта”;
доповнити абзацом такого змісту:
“Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу”;
2) в абзаці першому пункту 173.3 слова “фізична особа – підприємець” замінити словами “самозайнята особа”.
101. В абзаці другому пункту 174.6 статті 174 слова “фізичною особою – підприємцем” замінити словами “самозайнятою особою”.
102. У статті 177:
1) у пункті 177.4:
підпункт 177.4.3 викласти в такій редакції:
“177.4.3. суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця”;
в абзаці четвертому підпункту 177.4.5 слова “подвійного призначення” виключити, а слова “цією статтею” замінити словами “абзацами восьмим – десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
у підпункті 177.4.6:
абзац третій доповнити словами “реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту)”;
абзац п’ятий викласти в такій редакції “проведення поточного ремонту”;
в абзаці сьомому слова “подвійного призначення” виключити;
в абзаці десятому слова “та вантажні” виключити;
2) підпункт 177.5.2 пункту 177.5 викласти в такій редакції:
“177.5.2. Фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році”;
3) в абзаці другому пункту 177.10 слова “податкову і митну” замінити словом “фінансову”;
4) в абзаці другому пункту 177.11 слова “протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності” замінити словами “у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду”;
5) доповнити пунктом 177.13 такого змісту:
“177.13. Фізична особа – підприємець, який здійснює на користь нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, здійснює нарахування та сплату податку на прибуток підприємств із доходів (прибутків) нерезидентів у порядку, розмірі та строки, встановлені розділом III цього Кодексу”.
103. У статті 178:
1) пункт 178.3 доповнити абзацом третім такого змісту:
“Для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності”;
2) пункт 178.4 викласти в такій редакції:
“178.4. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи”;
3) в абзаці другому пункту 178.6 слова “податкову і митну” замінити словом “фінансову”;
4) доповнити пунктом 178.8 такого змісту:
“178.8. Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та здійснює на користь нерезидента – юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження із України, здійснює нарахування та сплату податку на прибуток підприємств з доходів (прибутків) нерезидентів у порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III цього Кодексу”.
104. У статті 179:
1) абзац четвертий пункту 179.2 викласти в такій редакції:
“від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу”;
2) у пункті 179.11 слова “Про засади запобігання і протидії корупції” замінити словами “Про запобігання корупції”.
105. У статті 183:
1) у пункті 183.3 цифри “20” замінити цифрами “10”;
2) в абзаці другому пункту 183.4 цифри “15” замінити цифрами “10”, а слово “кварталу” – словом “місяця”;
3) в абзаці другому пункту 183.5 слово “кварталу” замінити словом “місяця”;
4) у пункті 183.7:
абзац перший викласти в такій редакції:
“183.7. Заява про реєстрацію особи як платника податку подається до контролюючого органу засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
абзац другий виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
“Суб’єкти господарювання (новостворені) можуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник податку під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”;
доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
“Щодо таких заяв або відомостей перебіг триденного строку їх розгляду контролюючими органами розпочинається з дати їх надходження до контролюючого органу, правила, порядок та строки розгляду є такими самими, як і для реєстраційних заяв, поданих згідно з абзацом першим цього пункту”;
5) у пункті 183.9:
в абзаці третьому цифри “20” замінити цифрами “10”, а після слів “після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу” доповнити словами “або державному реєстратору”;
в абзаці четвертому слова “або зміни ставки єдиного податку” виключити;
після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
“з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі зміни ставки єдиного податку третьої групи”.
У зв’язку з цим абзаци п’ятий та шостий вважати відповідно абзацами шостим та сьомим;
6) у пункті 183.13:
абзац перший після слів “веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” доповнити словами “та громадських формувань”;
абзац другий підпункту 183.13.2 викласти в такій редакції:
“За запитом в електронній формі платників податку, які подають податкові декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”, контролюючі органи надають безоплатно протягом п’яти робочих днів від дати надходження такого запиту інформацію, що оприлюднюється відповідно до цього пункту”;
7) у пункті 183.15:
абзац другий викласти в такій редакції:
“У разі перетворення юридичної особи – платника податку або зміни даних про платника податку, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові) платника податку і не пов’язані з ліквідацією або реорганізацією платника податку, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників податку проводиться перереєстрація платника податку”;
доповнити абзацами четвертим – шостим такого змісту:
“Для перереєстрації платник податку подає відповідно до пункту 183.7 цієї статті заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації.
Перереєстрація у зв’язку із зміною найменування (крім перетворення) (прізвища, імені та по батькові) платника податку, який включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, здійснюється контролюючим органом без подання заяви платником податку на підставі відомостей з цього Єдиного державного реєстру.
Якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала у встановлений строк заяви для перереєстрації, її реєстрація платником податку анулюється відповідно до статті 184 цього Кодексу”.
106. У статті 184:
1) у пункті 184.2:
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Якщо щодо особи, зареєстрованої платником податку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця або якщо до реєстру платників єдиного податку внесено запис про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, анулювання реєстрації проводиться контролюючим органом автоматично на підставі відповідних відомостей, отриманих згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” або за даними реєстру платників єдиного податку.
У зв’язку з цим абзаци другий – сьомий вважати відповідно абзацами третім – восьмим;
після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:
“державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця”.
У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;
2) пункт 184.10 викласти в такій редакції:
“184.10. Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов’язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації”.
107. У підпункті “є” пункту 186.3 статті 186 слово “підпункті” замінити словом “пункті”.
108. В абзаці четвертому пункту 187.1 статті 187 слова “діяльності можуть” замінити словами “діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть”.
109. У пункті 188.1 статті 188:
1) після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
“електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії”.
У зв’язку з цим абзаци п’ятий – сьомий вважати відповідно абзацами шостим – восьмим;
2) абзац шостий викласти в такій редакції:
“До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань”.
110. У статті 189:
1) в абзаці першому пункту 189.4 слова “цих товарів” замінити словами “цих товарів/послуг”;
2) доповнити пунктом 189.17 такого змісту:
“189.17. Базою оподаткування для операцій з вивезення товарів за межі митної території України є договірна (контрактна) вартість таких товарів, зазначена в митній декларації, оформленій відповідно до вимог Митного кодексу України”.
111. У пункті 196.1 статті 196:
1) в абзаці першому підпункту 196.1.5 слова “надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов’язаних з переказом коштів, з інкасації” замінити словами “надання послуг, пов’язаних з переказом коштів, що надаються учасниками платіжних систем та платіжними організаціями платіжних систем, надання послуг з інкасації”;
2) доповнити підпунктом 196.1.20 такого змісту:
“196.1.20. передачі майна (конфіскованого майна, знахідок, майна, визнаного безхазяйним, скарбів, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майна, визначеного у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей”.
112. У статті 197:
1) у пункті 197.1:
у підпункті 197.1.2:
у підпункті “б” слова “дошкільних навчальних закладах” замінити словами “закладах дошкільної освіти”;
у підпункті “в” слова “загальноосвітніми навчальними закладами” замінити словами “закладами загальної середньої освіти”;
у підпункті “г” слова “професійно-технічними навчальними закладами” замінити словами “закладами професійної (професійно-технічної) освіти”;
у підпункті “ґ” слова “вищими навчальними закладами” замінити словами “закладами вищої освіти”;
підпункти 197.1.22 і 197.1.23 викласти в такій редакції:
“197.1.22. постачання послуг з фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, якщо такі послуги та/або роботи постачаються особою, яка безпосередньо отримує оплату їх вартості з рахунка органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;
197.1.23. безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів, крім підакцизних, науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам, внесеним до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави”;
підпункт 197.1.26 виключити;
2) у пункті 197.2:
абзац перший доповнити словами “та/або правил міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку”;
доповнити абзацом третім такого змісту:
“У порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, також звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання товарів/послуг на митній території України, передбачених для надання гуманітарної допомоги в Україні дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав і представництвами міжнародних організацій в Україні згідно з нормами Закону України “Про гуманітарну допомогу”;
3) у пункті 197.18 слова “суб’єктами спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 209 цього Кодексу” замінити словами “сільськогосподарськими товаровиробниками”.
113. У статті 198:
1) у пункті 198.6:
абзаци перший і п’ятий викласти в такій редакції:
“198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу”;
“Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних”;
після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв’язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій”.
У зв’язку з цим абзаци шостий і сьомий вважати відповідно абзацами сьомим і восьмим.
114. Пункт 200.11 статті 200 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
“У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу”.
У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим.
115. У статті 200-1:
1) у пункті 200-1.3:
абзац сьомий замінити трьома новими абзацами такого змісту:
“Під час розрахунку показника ΣПопРах враховується сума коштів:
а) вилучених та зарахованих контролюючим органом на рахунок платника податку у системі електронного адміністрування податку відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов’язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку;
б) у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку. При цьому для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов’язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами”.
У зв’язку з цим абзаци восьмий – двадцять четвертий вважати відповідно абзацами десятим – двадцять шостим;
доповнити абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим такого змісту:
“У разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, сума ΣНакл такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене).
Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу”;
2) пункт 200-1.4 доповнити підпунктом “ґ” такого змісту:
“ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов’язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку”;
3) в абзаці другому пункту 200-1.9 слова “податкові накладні” замінити словами “податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних”.
116. Пункт 201.10 статті 201 після абзацу шістнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені”.
У зв’язку з цим абзаци сімнадцятий – двадцять шостий вважати відповідно абзацами вісімнадцятим – двадцять сьомим.
117. У статті 202:
1) в абзаці першому пункту 202.1 слова “а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал” виключити;
2) пункт 202.2 виключити.
118. Пункти 208.1 та 208.4 статті 208 викласти в такій редакції:
“208.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту – суб’єкту господарювання”;
“208.4. Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
119. У пункті 212.1 статті 212:
1) підпункт 212.1.12 виключити;
2) підпункт 212.1.13 викласти в такій редакції:
“212.1.13. Виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії”.
120. У статті 213:
1) у пункті 213.1:
підпункт 213.1.2 доповнити другим реченням такого змісту: “Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики”;
підпункт 213.1.10 виключити;
2) пункт 213.2 доповнити підпунктом 213.2.9 такого змісту:
“213.2.9. передача для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому підприємстві”;
3) підпункт 213.3.4 пункту 213.3 доповнити абзацами другим і третім такого змісту:
“безоплатної передачі у володіння і користування Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, органам Служби безпеки України, органам внутрішніх справ конфіскованих підакцизних товарів, визначених підпунктами 215.3.5-215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (далі для цього пункту – транспортні засоби); транспортних засобів, визнаних безхазяйними; транспортних засобів, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання; транспортних засобів, що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшли у власність держави.
У разі реалізації на митній території України транспортних засобів, операції з безоплатної передачі яких звільняються від оподаткування відповідно до цього підпункту, податок сплачується особами, які реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі транспортні засоби, не пізніше дати такої реалізації одночасно із сплатою податку на додану вартість за ставками, що діяли на момент безоплатної передачі таких підакцизних транспортних засобів”.
121. Підпункт 214.1.3 пункту 214.1 статті 214 викласти в такій редакції:
“214.1.3. вартість реалізованої виробленої виробником електричної енергії, обчислена на підставі цін, що склалися на ринку електричної енергії в звітному (податковому) періоді без урахування податку на додану вартість та акцизного податку, визначеного за ставкою, встановленою підпунктом 215.3.9 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Вартість реалізованої виробленої виробником електричної енергії дорівнює частці обсягу реалізованої виробленої ним електричної енергії у загальному обсязі реалізації електричної енергії виробника від загальної вартості реалізованої виробником електричної енергії у такому звітному періоді”.
122. У статті 215:
1) пункт 215.1 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
“рідини, що використовуються в електронних сигаретах”.
У зв’язку з цим абзаци четвертий – шостий вважати відповідно абзацами п’ятим – сьомим;
2) у пункті 215.3:
у підпункті 215.3.2:
цифри та слова:
“2402 10 00 00
Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарили (тонкі сигари), з вмістом тютюну
гривень за 1 кілограм (нетто)*
2836,08″
замінити цифрами та словами:
“2402 10 00 10
Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1 кілограм (нетто)*
2836,08
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1000 штук
2257,4″;
цифри та слова:
“2403
Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн “гомогенізований” або “відновлений”; тютюнові екстракти та есенції
гривень за 1 кілограм (нетто)*
2836,08″
замінити цифрами та словами:
“2403 (крім 2403 99 90 10 – тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням)
Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн “гомогенізований” або “відновлений”; тютюнові екстракти та есенції
гривень за 1 кілограм (нетто)*
2836,08
2403 99 90 10
Тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням
гривень за 1000 штук
3019,85″;
слова:
“* Вагою нетто вважається вага товару (продукції) без урахування ваги будь-якої тари чи упаковки. У разі якщо складовими частинами (елементами) підакцизного товару (продукції) є сукупно підакцизні товари (продукція) та інші види продукції, для цілей оподаткування акцизним податком врахуванню підлягає лише вага тих складових частин (елементів), які належать до підакцизних товарів (продукції)”
замінити словами:
“* Вагою нетто вважається вага товару (продукції) без урахування ваги будь-якої тари чи упаковки”;
підпункт 215.3.2-1 викласти в такій редакції:
“215.3.2-1. сигарети та цигарки, сигарили:
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставки податку
2402 20 90 10
Сигарети без фільтра, цигарки
відсотків
12
2402 20 90 20
Сигарети з фільтром
відсотків
12
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
відсотків
12″;
підпункт 215.3.3 викласти в такій редакції:
“215.3.3. мінімальне акцизне податкове зобов’язання із сплати акцизного податку з тютюнових виробів:
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставка податку
2402 20 90 10
Сигарети без фільтра, цигарки
гривень за 1000 штук
3019,85
2402 20 90 20
Сигарети з фільтром
гривень за 1000 штук
3019,85
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1000 штук
3019,85, але не менше 2836,08 гривень за 1 кг нетто”;
доповнити підпунктом 215.3.3-1 такого змісту:
“215.3.3-1. рідини, що використовуються в електронних сигаретах:
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставка податку
3824 90 97 20
Рідини, що використовуються в електронних сигаретах
гривень за 1 літр
3000″;
підпункт 215.3.4 доповнити цифрами та словами:
“2710 19 62 00 –
2710 19 68,
2710 19 71 00,
2710 19 75 00,
2710 19 99 00,
2710 20 31 00,
2710 20 35 00,
2710 20 39 00
Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об.% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350°С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу ASTM D 86), крім палива пічного побутового
євро за 1000 літрів
213,50
3814 00 90 90
Тільки розчинники або розріджувачі на основі метанолу; інші готові суміші на основі метанолу
євро за 1000 літрів
245,50″;
123. Пункт 220.2 статті 220 викласти в такій редакції:
“220.2. Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі – декларація), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв’язку в електронній формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законами України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.
124. Пункт 221.2 статті 221 після слова “сигарети” доповнити словами “цигарки, сигарили”.
125. У підпункті 222.1.2 пункту 222.1 статті 222:
1) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“Суми податку з рідин, що використовуються в електронних сигаретах, сплачуються виробниками таких рідин до бюджету протягом 15 робочих днів з дня отримання марок акцизного податку. Якщо зазначений строк припадає на день наступного бюджетного року, сума акцизного податку сплачується виробникам рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до закінчення бюджетного року, в якому отримані марки”.
У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;
2) в абзаці четвертому слова “абзацом другим” замінити словами “абзацами другим і третім”, а після слів “тютюнових виробів” доповнити словами “та виробників рідин, що використовуються в електронних сигаретах”.
126. У статті 226:
1) у назві статті, пунктах 226.1, 226.3 та абзаці першому пункту 226.12 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
2) у пункті 226.2 слова “пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу” замінити словами “пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах”;
3) у пунктах 226.5 та 226.11 слова “алкогольних напоїв та тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
4) у пункті 226.8:
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
“На марку акцизного податку на сигарети, цигарки та сигарили додатково наноситься кількість штук у пачці (упаковці)”.
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;
доповнити абзацами четвертим і п’ятим такого змісту:
“Кожна марка акцизного податку на рідини, що використовуються в електронних сигаретах, повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.
Виробники та імпортери рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (РІ – “рідина імпортна”, РВ – “рідина вітчизняна”) у кількісному виразі”;
5) у пункті 226.9:
в абзаці другому слова “алкогольні напої та тютюнові вироби” замінити словами “алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах”;
в абзаці третьому слова “алкогольні напої та тютюнові вироби” замінити словами “алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах”, а слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
доповнити абзацами шостим і сьомим такого змісту:
“сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;
рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року”.
127. У статті 227:
1) у назві слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
2) у пункті 227.1 слова “алкогольні напої і тютюнові вироби” у всіх відмінках замінити словами “алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах” у відповідному відмінку;
3) у пунктах 227.2, 227.4, 227.5 та 227.6 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах”.
128. У статті 228:
1) назву після слів “тютюнових виробів” доповнити словами “рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
2) у пункті 228.1 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
3) у пункті 228.2 слова “на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів” замінити словами “на пачках (упаковках) тютюнових виробів та на ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах”;
4) в абзаці першому пункту 228.3 та пункті 228.4 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах”;
5) пункт 228.6 викласти в такій редакції:
“228.6. Вилучені в дохід держави (конфісковані) спирт етиловий та алкогольні напої підлягають знищенню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”;
6) пункт 228.7 після слів “тютюнові вироби” доповнити словами “та рідини, що використовуються в електронних сигаретах”;
7) у пунктах 228.8 та 228.9 слова “алкогольних напоїв і тютюнових виробів” замінити словами “алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах”.
129. Підпункт “а” пункту 230.13 статті 230 викласти в такій редакції:
“а) бере участь у роботі комісії з приймання спирту етилового та здійснює у журналі реєстрації отримання спирту етилового запис про кількість отриманого спирту, час в’їзду та показники пробігу транспортного засобу”.
130. У статті 252:
1) підпункти 252.4.1 та 252.4.8 пункту 252.4 викласти в такій редакції:
“252.4.1. не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками або землекористувачами у межах своїх земельних ділянок для забезпечення власних потреб домогосподарств”;
“252.4.8. обсяг газу (метану) дегазації вугільних родовищ, який затвердженими кондиціями на мінеральну сировину ділянки надр визначений таким, що не відповідає або не може бути приведеним до вимог документів із стандартизації щодо якості природного газу, призначеного для транспортування, промислового або комунально-побутового споживання”;
2) пункт 252.8 після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:
“При здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 цього Кодексу, фактична ціна реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) не може бути менше ціни, визначеної за принципом “витягнутої руки”.
У зв’язку з цим абзаци восьмий – одинадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим – дванадцятим;
3) у пункті 252.20 слова та цифри:
“чорних металів (крім залізної руди), кольорових та легувальних металів
5,00
залізна руда
8,00″
замінити словами та цифрами:
“чорних металів (крім руд заліза), кольорових та легувальних металів
6,25
руди заліза
12,00, якщо середня вартість залізної руди за індексом IODEX 58% FE CFR China, що офіційно визначений світовим інформаційним агентством Platts, за податковий (звітний) період становить 70 і більше доларів США;
11,00, якщо середня вартість залізної руди за індексом IODEX 58% FE CFR China, що офіційно визначений світовим інформаційним агентством Platts, за податковий (звітний) період становить менше 70 доларів США-4″;
доповнити приміткою 4 такого змісту:
“-4. Інформація щодо застосування відповідної ставки для руд заліза розміщується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на своєму офіційному веб-сайті до 10 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом”;
4) пункт 252.22 викласти в такій редакції:
“252.22. До ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючі коефіцієнти, що визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування:
Критерії застосування коефіцієнта
Величина коефіцієнта
Видобування запасів (ресурсів) корисних копалин з техногенних родовищ
0,50
Видобування піщано-гравійної сировини в межах акваторії морів, водосховищ, у річках та їх заплавах (крім видобування, пов’язаного з плановими роботами з очищення фарватерів річок)
2,00
Видобування вуглекислих мінеральних підземних вод (гідрокарбонатних) із свердловин, що не обладнані стаціонарними газовідділювачами
0,85
Видобування запасів з родовищ, які в установленому законодавством порядку визнані як дотаційні запаси
0,01
Видобування запасів корисних копалин ділянки надр із дотримання кондицій мінеральної сировини ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів не раніше ніж за 5 років до звітного податкового періоду, крім вуглеводневої сировини
0,95
Видобування позабалансових запасів природного газу, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті*
0,79
Видобування позабалансових запасів природного газу, з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті*
0,61
Видобування позабалансових запасів природного газу, що не відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті*
0,96
Видобування запасів природного газу, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів
0,88
Видобування запасів природного газу з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів
0,77
Видобування запасів природного газу, що не відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 цієї статті, ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів
0,97
Видобування підземним шахтним способом з глибини понад 300 метрів руди заліза для збагачення із вмістом магнетитового заліза менше 35 відсотків
0,25
* За умови, що запаси корисних копалин віднесено до такої категорії за результатами геолого-економічної оцінки, проведеної не раніш як за 10 років до виникнення податкових зобов’язань”;
5) у пункті 252.24:
абзац другий доповнити словами “що не можуть бути більше нормативних обсягів виробничо-технологічних витрат”;
доповнити абзацом третім такого змісту:
“Перелік та порядок визначення розмірів нормативних виробничо-технологічних витрат природного газу на технічні операції з видобування та підготовки до транспортування встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах”.
131. У пункті 254.4 статті 254:
1) у підпункті 11 цифри та абривіатури “2300-2400 МГц 2500-2690 МГц” замінити цифрами та абривіатурами “2510-2545 МГц 2565-2570 МГц 2630-2665 МГц 2685-2690 МГц”;
2) у підпункті 12 цифри та абривіатури “2-7 ГГц” замінити цифрами та абривіатурами “2000-2300 МГц 2400-2510 МГц 2545-2565 МГц 2570-2575 МГц 2610-2630 МГц 2665-2685 МГц 2690-3400 МГц 3800-7000 МГц”;
3) доповнити підпунктом 16-1 такого змісту:
“16-1.
Види радіозв’язку (незалежно від служби, системи, радіотехнології, радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв)
2300-2400 МГц
2575-2610 МГц
3400-3800 МГц
3000,00″;
4) у підпункті 17 цифри “16” замінити цифрами “16-1”;
5) примітку доповнити абзацом десятим такого змісту:
“Щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює, а також надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформацію про видані ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України із зазначенням смуг радіочастот та з урахуванням радіотехнології і технологічних особливостей використання таких смуг щодо кожного платника рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, який обчислює суму рентної плати відповідно до позиції 11 пункту 254.4 цієї статті, в обсягах, необхідних для визначення потреби застосування коефіцієнтів до ставок рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, передбачених цими примітками, за формою, затвердженою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.
132. У статті 256:
1) пункт 256.3 викласти в такій редакції:
“256.3. Ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються у таких розмірах:
256.3.1. за заготівлю деревини основних лісових порід:
Найменування лісової породи
Ставка за 1 щільний куб. метр деревини, гривень
ділової (без кори)
дров’яної (з корою)
великої
середньої
дрібної
Перший пояс лісів
Сосна
266,03
171,35
66,08
7,20
Модрина
118,40
102,35
38,93
8,99
Ялина, ялиця
244,79
209,43
80,16
9,06
Дуб (крім дуба коркового)
699,03
334,04
112,28
11,76
Ясен, клен (крім явора)
262,11
222,75
112,28
11,76
Бук
502,47
321,92
107,76
9,98
Береза, вільха чорна, граб звичайний, в’яз, липа
38,03
33,98
25,79
8,99
Осика, вільха сіра, тополя
23,13
19,01
15,02
6,35
Другий пояс лісів
Сосна
223,61
144,75
56,12
6,35
Модрина
102,35
86,54
33,47
8,18
Ялина, ялиця
206,81
176,55
68,55
7,74
Дуб (крім дуба коркового)
590,37
285,26
94,11
8,99
Ясен, клен (крім явора)
221,36
190,14
94,11
8,99
Бук
426,50
273,02
91,47
8,18
Береза, вільха чорна, граб звичайний, в’яз, липа
32,61
27,20
21,72
7,20
Осика, вільха сіра, тополя
19,01
17,66
13,59
5,42;
256.3.2. за заготівлю деревини неосновних лісових порід:
Найменування лісової породи
Ставка за 1 щільний куб. метр деревини, гривень
ділової (без кори)
дров’яної (з корою)
великої
середньої
дрібної
Перший пояс лісів
Самшит
1223,63
1045,74
522,41
11,76
Бархат, горіх
761,94
651,90
325,98
11,76
Груша, кизил, явір
611,18
522,90
261,65
11,76
Абрикос, вишня, ялівець, обліпиха, слива (крім терну), черешня, шовковиця, яблуня
456,35
389,79
194,70
11,76
Каштан, дуб корковий
381,60
325,98
162,96
11,76
Барбарис, гледичія, кипарис, шипшина
304,22
260,78
130,37
11,76
Акація, бруслина, бирючина, глід, граб східний, тамарикс, калина, крушина, ліщина, горобина, бузок, скумпія, свидина, терен, черемха
228,17
195,57
97,82
11,76
Верба, чагарники (крім зазначених в інших позиціях)
76,04
65,21
32,61
6,35
Другий пояс лісів
Самшит
1036,26
885,48
443,67
8,99
Бархат, горіх
649,14
554,16
277,08
8,99
Груша, кизил, явір
518,76
442,76
221,84
8,99
Абрикос, вишня, ялівець, обліпиха, слива (крім терну), черешня, шовковиця, яблуня
388,44
332,75
166,53
8,99
Каштан, дуб корковий
324,56
278,43
138,53
8,99
Барбарис, гледичія, кипарис, шипшина
259,47
221,36
110,43
8,99
Акація, бруслина, бирючина, глід, граб східний, тамарикс, калина, крушина, ліщина, горобина, бузок, скумпія, свидина, терен, черемха
194,21
165,72
83,30
8,99
Верба, чагарники (крім зазначених в інших позиціях)
65,21
55,62
28,10
5,42″;
2) у пункті 256.5 слова “і розрядами” виключити;
3) пункти 256.7 та 256.8 виключити.
133. У статті 266:
1) підпункти “е” та “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 викласти в такій редакції:
“е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, віднесені до групи “Будівлі промислові та склади” (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку”;
2) абзац четвертий підпункту 266.4.2 пункту 266.4 виключити;
3) у пункті 266.7:
підпункт “ґ” підпункту 266.7.1 виключити;
доповнити підпунктом 266.7.1-1 такого змісту:
“266.7.1-1. За наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів “а”-“г” підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку)”;
в абзаці першому підпункту 266.7.2 слова “надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації)” замінити словами і цифрами “надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”;
у підпункті 266.7.3 слова “за місцем проживання (реєстрації)” замінити словами “за своєю податковою адресою”;
підпункт 266.7.4 доповнити абзацом другим такого змісту:
“У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об’єкт оподаткування”;
у підпункті 266.7.5 слова і цифри “до 20 лютого” замінити словами і цифрами “не пізніше 20 лютого”.
134. У пункті 267.6 статті 267:
1) у підпункті 267.6.1 слова “місцем реєстрації платника податку” замінити словами “податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об’єкт оподаткування”;
2) у підпункті 267.6.2:
в абзаці першому слова “надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації” замінити словами і цифрами “надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу”;
абзац третій виключити;
3) в абзаці першому підпункту 267.6.4 слова і цифри “до 20 лютого” замінити словами і цифрами “не пізніше 20 лютого”;
4) в абзаці першому підпункту 267.6.10 слова “за місцем своєї реєстрації” замінити словами “за своєю податковою адресою (місцем реєстрації)”.
135. У статті 281:
1) пункт 281.4 викласти в такій редакції:
“281.4. Якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 цієї статті, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги).
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду”;
2) доповнити пунктом 281.5 такого змісту:
“281.5. Якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 цього Кодексу та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого цього пункту пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду”.
136. У пункті 284.1 статті 284:
абзац другий виключити;
абзац третій викласти в такій редакції:
“Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни”.
137. У статті 286:
1) пункт 286.1 доповнити абзацом третім такого змісту:
“У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування”;
2) пункти 286.2 і 286.5 викласти в такій редакції:
“286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі”;
“286.5. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника – фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)”.
138. У пункті 287.9 статті 287 слова “цією статтею” замінити словами і цифрами “статтею 286 цього Кодексу”.
139. У статті 289:
1) абзац перший пункту 289.1 доповнити словами “з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства”;
2) у пункті 289.2:
в абзаці першому слова “сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом” замінити словами “земель і земельних ділянок”;
абзац п’ятий після слів “проведення нормативної грошової оцінки земель” доповнити словами “зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок”.
140. У статті 291:
1) у пункті 291.4:
підпункт 1 викласти в такій редакції:
“1) перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень”;
абзац третій підпункту 2 викласти в такій редакції:
“обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень”;
підпункт 3 викласти в такій редакції:
“3) третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень”;
2) у підпункті 291.4.3:
в абзаці першому слово “приєднання” виключити;
в абзаці другому слова “або приєднуються” виключити;
доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
“Якщо сільськогосподарський товаровиробник реорганізується шляхом приєднання згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на усіх учасників такої реорганізації”;
3) підпункт 291.4.4 викласти в такій редакції:
“291.4.4. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які брали участь у їх утворенні та були припинені в результаті злиття, дорівнює або перевищує 75 відсотків”.
141. Пункт 292-1.2 статті 292-1 викласти в такій редакції:
“292-1.2. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.
У разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю”.
142. У статті 293:
1) у пункті 293.2 слова “у межах до” замінити словами “не більше”;
2) підпункт “б” підпункту 4 пункту 293.8 викласти в такій редакції:
“б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу”.
143. Абзац другий пункту 294.1 статті 294 доповнити словами і цифрами “(крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу)”.
144. У підпункті 295.9.3 пункту 295.9 статті 295 слова “утворені протягом року шляхом злиття, приєднання” замінити словами “реорганізовані шляхом приєднання або утворені протягом року шляхом злиття”.
145. У статті 297:
1) у пункті 297.1:
підпункт 1 доповнити словами і цифрами “крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу”;
підпункт 4 викласти в такій редакції:
“4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва”;
2) пункт 297.3 викласти в такій редакції:
“297.3. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах”;
3) доповнити пунктом 297.6 такого змісту:
“297.6. Платник єдиного податку – юридична особа, що визнається контролюючою особою над контрольованими іноземними компаніями відповідно до статті 39-2 цього Кодексу, здійснює нарахування та сплату податку на прибуток підприємств у порядку, розмірі та строки, встановлені розділом III цього Кодексу”.
146. У статті 298:
1) у підпункті 298.1.1 пункту 298.1:
абзац перший після слів “контролюючого органу” доповнити словами “за місцем податкової адреси”;
підпункти 3 і 4 викласти в такій редакції:
“3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”;
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”;
2) підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 після слів “податкового боргу” доповнити словами і цифрами “у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу”;
3) пункт 298.6 викласти в такій редакції:
“298.6. У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни.
У разі зміни ставки єдиного податку заява подається платником єдиного податку третьої групи не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися така ставка”;
4) у пункті 298.8:
в абзаці першому підпункту 298.8.1 слова і цифри “до 20 лютого” замінити словами і цифрами “не пізніше 20 лютого”;
підпункт 298.8.7 після слів “у якому подано відповідну заяву” доповнити словами “у порядку згідно з пунктом 298.2 статті 298 цього Кодексу”.
147. У статті 299:
1) підпункт 4 пункту 299.7 виключити;
2) пункт 299.9 викласти в такій редакції:
“299.9. За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу з реєстру платників єдиного податку для зареєстрованих платників єдиного податку не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту, а для суб’єктів господарювання, які подали заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування, – двох робочих днів з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру”;
3) підпункт 5 пункту 299.10 після слів і цифр “підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295” доповнити словами і цифрами “та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298”;
4) в абзаці першому пункту 299.13 слова “фізичних осіб – підприємців та” доповнити словами “громадських формувань і”.
148. У статті 343:
1) пункт 343.1 викласти в такій редакції:
“343.1. Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання:
головний державний радник податкової служби;
державний радник податкової служби I рангу;
державний радник податкової служби II рангу;
державний радник податкової служби III рангу;
радник податкової служби I рангу;
радник податкової служби II рангу;
радник податкової служби III рангу;
інспектор податкової служби I рангу;
інспектор податкової служби II рангу;
інспектор податкової служби III рангу;
інспектор податкової служби IV рангу;
молодший інспектор податкової служби”;
2) доповнити пунктом 343.2-1 такого змісту:
“343.2-1. Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій до виплат, передбачених Законом України “Про державну службу” можуть здійснюватися додаткові виплати, розмір та порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України”.
149. Розділ XVIII-1 доповнити статтею 346-1 такого змісту:
“Стаття 346-1. Оплата праці працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій
1. Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців та інших працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними обов’язків.
2. Заробітна плата державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця або за спеціальне звання;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) надбавки за інтенсивність праці;
6) надбавки за виконання особливо важливої роботи;
7) надбавки за персональну кваліфікацію;
8) надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності;
9) премії.
3. Схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців. Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок, зазначених у пунктах 5-8 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для інших категорій працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій умови оплати праці визначаються законодавством, що встановлює умови оплати праці для відповідних категорій працівників”.
150. Абзац четвертий пункту 348.2 статті 348 виключити.
151. У статті 350:
1) підпункт 350.1.9 пункту 350.1 виключити;
2) у пункті 350.2 слова “органу внутрішніх справ” замінити словами “територіальному органу поліції”.
152. У пункті 351.1 статті 351:
1) в абзаці першому слова і цифри “пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12-15-1 Закону України “Про міліцію” замінити словами і цифрами “статтями 32-34, пунктом 3, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 35, статтями 36-37, пунктом 2 частини першої, частинами другою і третьою статті 38, статтями 42-46 Закону України “Про Національну поліцію”;
2) в абзаці другому слова і цифри “статтями 3 і 5 Закону України “Про міліцію” замінити словами і цифрами “статтями 6-12 Закону України “Про Національну поліцію”.
153. У пункті 353.7 статті 353 слова “Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції” замінити словами “Законом України “Про запобігання корупції”.
154. У пункті 356.1 статті 356 слова і цифри “статтями 20-23 Закону України “Про міліцію” замінити словами “Законом України “Про Національну поліцію”.
155. У розділі XX “Перехідні положення”:
1) у підрозділі 2:
в абзаці п’ятому пункту 38 слова “Законом України “Про здійснення державних закупівель” замінити словами “Законом України “Про публічні закупівлі”;
абзац перший пункту 44 викласти в такій редакції:
“44. Тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом”;
пункт 63 виключити;
пункт 64 викласти в такій редакції:
“64. Тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (в тому числі вироблених в Україні)”;
в абзаці першому пункту 65:
цифри і слово “2020 року” замінити цифрами і словом “2022 року”;
доповнити цифрами “8517 61 00 00; 8517 62 00 00; 8517 70 90 00; 8517 70 19 90; 8507 20 80 90; 8471 41 00 00; 8471 49 00 00; 8471 70 50 00; 8504 40 30 00”;
доповнити пунктами 71, 72 і 73 такого змісту:
“71. Тимчасово, до 31 грудня 2020 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з безоплатної передачі у володіння і користування транспортних засобів товарних позицій 8702 та 8703 згідно з УКТ ЗЕД для осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також транспортні засоби спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, рятувальної справи, пожежної і техногенної безпеки).
У разі порушення цільового використання таких транспортних засобів або їх відчуження на митній території України платник податків зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент безоплатної передачі таких транспортних засобів, а також сплатити пеню відповідно до закону.
Порядок обліку безоплатно переданих транспортних засобів та контролю за їх цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.
72. Установити, що у період з 1 січня 2016 року по 1 лютого 2020 року до операцій з постачання товарів/послуг на митній території України, передбачених для гуманітарної допомоги, наданої в Україні дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав і представництвами міжнародних організацій в Україні згідно із Законом України “Про гуманітарну допомогу”, застосовується порядок звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановлений пунктом 197.2 статті 197 цього Кодексу.
73. Штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов’язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов’язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов’язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов’язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)”;
2) у підрозділі 4:
доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
“4-1. Фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Положення цього підпункту не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи”;
пункт 15 виключити;
пункт 38 такого змісту: “Тимчасово, на період реалізації проекту модернізації Бортницької станції очистки стічних вод у рамках реалізації проекту “Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації”, затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі – Проект), звільняється від оподаткування прибуток (дохід) японських суб’єктів з реалізації Проекту, за умови що такий прибуток (дохід) отриманий у рамках реалізації Проекту.
Термін “японський суб’єкт з реалізації Проекту” вживається у значенні, наведеному у підпунктах “а” – “в” пункту 9 підрозділу 1 цього розділу” вважати пунктом 38-1;
доповнити пунктом 43-1 такого змісту:
“43-1. При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:
четвертої групи (машини та обладнання) та п’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;
третьої групи (передавальні пристрої) та дев’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п’ять років.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.
Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:
введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;
не були у використанні.
При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
У разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, визначених у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:
збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.
При застосуванні положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування”;
доповнити пунктами 52 і 53 такого змісту:
“52. Платники податку на прибуток можуть прийняти рішення про застосування з II-IV кварталу 2020 року “виробничого” методу нарахування амортизації при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом. Такі платники податку зобов’язані провести інвентаризацію цих об’єктів основних засобів станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, в якому прийнято рішення про застосування “виробничого” методу.
Якщо загальна балансова вартість (без урахування переоцінки) основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж балансова (залишкова) вартість основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III цього Кодексу, різниця, що виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт основних засобів із застосуванням “прямолінійного” методу нарахування амортизації протягом двадцяти податкових (звітних) кварталів та зменшує фінансовий результат до оподаткування за відповідний податковий (звітний) період.
Якщо балансова вартість (без урахування переоцінки) основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж балансова (залишкова) вартість таких основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III цього Кодексу, при зміні методу нарахування амортизації на “виробничий” метод при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток застосовується балансова (залишкова) вартість основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III цього Кодексу.
53. Правила обліку процентів, передбачені абзацом першим пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу, застосовуються з 1 січня 2021 року до всіх кредитів, позик та інших боргових зобов’язань, що обліковуються на балансі платника податків станом на 1 січня 2021 року”;
3) у підрозділі 5:
пункт 17 викласти в такій редакції:
“17. Тимчасово, з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2024 року включно, встановити ставки акцизного податку на такі товари:
1) тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну:
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставки податку
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року
2401
Тютюнова сировина Тютюнові відходи
гривень за 1 кілограм (нетто)*
1367,71
1641,26
1969,51
2363,4
2402 10 00 10
Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1 кілограм (нетто)*
1367,71
1641,26
1969,51
2363,4
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1000 штук
1088,64
1306,37
1567,64
1881,17
2402 20 90 10
Сигарети без фільтра, цигарки
гривень за 1000 штук
1088,64
1306,37
1567,64
1881,17
2402 20 90 20
Сигарети з фільтром
гривень за 1000 штук
1088,64
1306,37
1567,64
1881,17
2403 (крім 2403 99 90 10 – тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням)
Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн “гомогенізований” або “відновлений”; тютюнові екстракти та есенції
гривень за 1 кілограм (нетто)*
1367,71
1641,26
1969,51
2363,40
2403 99 90 10
Тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням
гривень за 1000 штук
1456,33
1747,60
2097,12
2516,54;
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставки податку
2402 20 90 10
Сигарети без фільтра, цигарки
відсотків
12
2402 20 90 20
Сигарети з фільтром
відсотків
12
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
відсотків
12;
2) мінімальне акцизне податкове зобов’язання із сплати акцизного податку з тютюнових виробів:
Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД
Одиниця виміру
Ставки податку
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року
2402 20 90 10
Сигарети без фільтра, цигарки
гривень за 1000 штук
1456,33
1747,6
2097,12
2516,54
2402 20 90 20
Сигарети з фільтром
гривень за 1000 штук
1456,33
1747,6
2097,12
2516,54
2402 10 00 90
Сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну
гривень за 1000 штук
1456,33, але не менше 1367,71 гривень за 1 кілограм (нетто)*
1747,6, але не менше 1641,26 гривень за 1 кілограм (нетто)*
2097,12, але не менше 1969,51 гривень за 1 кілограм (нетто)*
2516,54, але не менше 2363,4 гривень за 1 кілограм (нетто)*;
доповнити пунктами 30 і 31 такого змісту:
“30. Марки акцизного податку, надруковані до 1 січня 2021 року, на яких не позначено кількість одиниць у пачці (упаковці), повинні бути використані до 1 липня 2021 року, а марковані такими марками тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
31. Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС) звільняються від оподаткування акцизним податком операції з безоплатної передачі у володіння і користування суб’єктам, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), органам прокуратури у Донецькій та Луганській областях: конфіскованих підакцизних товарів, визначених підпунктами 215.3.5- 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (далі для цього пункту – транспортні засоби); транспортних засобів, визнаних безхазяйними; транспортних засобів, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання; транспортних засобів, що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшли у власність держави.
У разі реалізації на митній території України транспортних засобів, операції з безоплатної передачі яких звільняються від оподаткування відповідно до цього пункту, податок сплачується особами, що реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі транспортні засоби, не пізніше дати такої реалізації одночасно із сплатою податку на додану вартість за ставками, що діяли на момент безоплатної передачі таких підакцизних транспортних засобів”;
4) підрозділ 6 доповнити пунктом 10 такого змісту:
“10. У разі якщо органи місцевого самоврядування населених пунктів на лінії зіткнення не прийняли рішення про встановлення ставок земельного податку (крім земель сільськогосподарського призначення) на 2020 рік, такий податок до прийняття відповідного рішення сплачується відповідно до норм цього Кодексу із застосуванням ставки у розмірі 0,01 відсотка нормативно грошової оцінки земельної ділянки”;
5) доповнити підрозділом 9-3 такого змісту:
“Підрозділ 9-3. Особливості справляння рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України
1. Тимчасово, до 31 грудня 2020 року включно, ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за види радіозв’язку, передбачені підпунктом 16-1 пункту 254.4 статті 254 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 458,30 гривні на місяць за 1 мегагерц смуги радіочастот”;
6) у підрозділі 10:
доповнити пунктом 1-1 такого змісту:
“1-1. Встановити, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу”;
пункт 12 викласти в такій редакції:
“12. Норми статті 69 цього Кодексу не поширюються на депозитарні установи при відкритті ними рахунків у цінних паперах власникам для обліку прав на належні цим власникам дематеріалізовані цінні папери відповідно до договорів з емітентами цих цінних паперів про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників. Зобов’язання, передбачені статтею 69 цього Кодексу, мають бути виконані депозитарною установою у разі звернення осіб, зазначених у цій статті, в день укладення ними договору про обслуговування рахунка у цінних паперах”;
в абзаці першому підпункту 1.7 пункту 16-1 слова і цифри “крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу” виключити;
у пункті 38:
у підпункті 38.6:
в абзаці першому слова “та/або території населених пунктів на лінії зіткнення” виключити;
після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
“Об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року до 29 лютого 2020 року включно.
У зв’язку з цим платники податків – юридичні особи, об’єкти оподаткування яких розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення, починаючи з 1 березня 2020 року самостійно обчислюють суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і подають до 20 квітня 2020 року контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально починаючи з 1 березня 2020 року”.
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим;
в абзаці четвертому слова “та/або території населених пунктів на лінії зіткнення” виключити;
у підпункті 38.7:
в абзаці другому слова і цифри “по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об’єднаних сил (ООС)” замінити словами і цифрами “до 29 лютого 2020 року включно”;
після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“У зв’язку з цим платники податків – юридичні особи, об’єкти оподаткування яких розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення, починаючи з 1 березня 2020 року самостійно обчислюють суму податку плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення) і подають до 20 квітня 2020 року контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями починаючи з 1 березня 2020 року”.
У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;
в абзаці четвертому слова “та/або території населених пунктів на лінії зіткнення” виключити;
підпункт 38.9 викласти в такій редакції:
“38.9. Під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку”;
доповнити підпунктами 38.12 і 38.13 такого змісту:
“38.12. Тимчасово, на період з початку проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС) до 1 липня 2020 року, звільняються від оподаткування акцизним податком та податком на додану вартість операції з безоплатної передачі підакцизних товарів, визначених підпунктами 215.3.5-215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, які є конфіскованим майном, майном, визнаним безхазяйним, майном, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майном, визначеним у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, у розпорядження Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб’єктів, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), органів прокуратури у Донецькій та Луганській областях.
Перелік товарів, зазначених у цьому пункті, затверджується Кабінетом Міністрів України.
38.13. Видані в період з початку проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС) та до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” податкові повідомлення-рішення з акцизного податку та податку на додану вартість, якими визначено грошові зобов’язання у зв’язку з оподаткуванням операцій з безоплатної передачі підакцизних товарів, визначених підпунктами 215.3.5-215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, які є конфіскованим майном, майном, визнаним безхазяйним, майном, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майном, визначеним у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, у розпорядження Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб’єктів, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), органів прокуратури у Донецькій та Луганській областях, вважаються скасованими (відкликаними) з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, а податковий борг (у тому числі пеня та штрафні санкції) за такими податковими повідомленнями-рішеннями, підлягає списанню у порядку, визначеному цим Кодексом для безнадійного податкового боргу”;
доповнити пунктами 53-60 такого змісту:
“53. Норми пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо:
подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній – вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році, але не раніше ніж у рік, в якому компетентними органами укладено багатосторонню угоду про автоматичний обмін міждержавними звітами (Мultilateral Сompetent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports);
запиту контролюючих органів до платників податків про подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу) – вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році;
подання платниками податків повідомлення про участь у міжнародній групі компаній – вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.
54. Встановити такі особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду:
підпункт “б” підпункту 39-2.1.2 пункту 39-2.1 статті 39-2 цього Кодексу протягом 2021-2022 років застосовується в такій редакції:
“б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або”;
підпункти 39-2.3.2.1-39-2.3.2.6 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 цього Кодексу застосовуються щодо звітних періодів, що розпочинаються після 1 січня 2022 року;
штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 цього Кодексу під час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2021-2022 звітних (податкових) років;
до платника податків та/або його посадових осіб не застосовується за результатами 2021-2022 звітних (податкових) років адміністративна та кримінальна відповідальність за будь-які порушення, пов’язані із застосуванням норм статті 39-2 цього Кодексу.
55. Відшкодування шкоди особі, права якої порушені, завданої податковими правопорушеннями контролюючих органів, що були вчинені контролюючими органами до 1 січня 2021 року, або податковими правопорушеннями контролюючих органів у вигляді протиправних рішень контролюючих органів, прийнятих за результатами податкових перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, здійснюється за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року.
56. Проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року.
57. Установити, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад:
Спеціальні звання органів доходів і зборів
Спеціальні звання органів державної податкової служби
головний державний радник податкової та митної справи
головний державний радник податкової служби;
державний радник податкової та митної справи I рангу
державний радник податкової служби I рангу;
державний радник податкової та митної справи II рангу
державний радник податкової служби II рангу;
державний радник податкової та митної справи III рангу
державний радник податкової служби III рангу;
радник податкової та митної справи I рангу
радник податкової служби I рангу;
радник податкової та митної справи II рангу
радник податкової служби II рангу;
радник податкової та митної справи III рангу
радник податкової служби III рангу;
інспектор податкової та митної справи I рангу
інспектор податкової служби I рангу;
інспектор податкової та митної справи II рангу
інспектор податкової служби II рангу;
інспектор податкової та митної справи III рангу
інспектор податкової служби III рангу;
інспектор податкової та митної справи IV рангу
інспектор податкової служби IV рангу;
молодший інспектор податкової та митної справи
молодший інспектор податкової служби.
Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
58. Установити, що у 2020 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, населених пунктів на лінії зіткнення про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Кодексу, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу та Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
59. У разі якщо органи місцевого самоврядування населених пунктів на лінії зіткнення не прийняли рішень про встановлення ставок на об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на 2020 рік, такий податок до прийняття відповідного рішення сплачується виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх ставки у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
60. Нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності цим Законом належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 1 липня 2020 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу.
Перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу, та якими не були виконані вимоги абзацу першого цього пункту, та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 1 січня 2021 року.
За результатами перевірки, проведеної відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган:
бере на облік нерезидента на підставі акта перевірки, якщо за результатами перевірки підтверджено ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво в Україні;
вживає заходів щодо зняття з обліку відокремленого підрозділу, у тому числі постійного представництва, нерезидента, якщо за результатами перевірки підтверджено припинення здійснення нерезидентом діяльності на території України, відсутність на території України об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням у такого нерезидента, та відокремленим підрозділом або постійним представництвом нерезидента виконані обов’язки платника податків, визначені статтею 16 цього Кодексу”.
156. У тексті Кодексу, крім розділу XVIII-2 “Податкова міліція”:
слова “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику” у всіх відмінках замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику” у відповідному відмінку;
слова “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику”, “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику” у всіх відмінках замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику” у відповідному відмінку.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
змін до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абзаців десятого, двадцять першого пункту 42-1.2, абзаців сьомого, восьмого пункту 42-1.5 статті 42-1, пункту 64.5 статті 64, підпункту 78.1.21 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, підпункту “е” підпункту 141.4.1, абзаців восьмого – одинадцятого підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, статті 256, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 липня 2020 року;
змін до підпунктів 14.1.49, 14.1.162, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, підпункту 17.1.16 пункту 17.1 статті 17, підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2, підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39, пунктів 44.6, 44.7 статті 44, абзаців першого та другого пункту 53.1 статті 53, пунктів 58.1, 58.2 статті 58, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктів 86.7, 86.8 статті 86, статей 102, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 123, 124, 126, 128, 129, 130, 131, підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133, підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134, підпунктів “в” – “д” пункту 137.5, пункту 137.9 статті 137, пунктів 140.1, 140.2 статті 140, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пунктів 170.13, 170.13-1 статті 170, пункту 277.1 статті 277, підпункту 1 пункту 297.1, пункту 297.6 статті 297 Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 січня 2021 року;
доповнення Податкового кодексу України статтями 39-2, 112-1, 125-1, що набирають чинності з 1 січня 2021 року;
змін до підпунктів 14.1.56-3, 14.1.56-4, 14.1.107, 14.1.109, 14.1.114, 14.1.148, 14.1.190, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 19-1.1.13, 19-1.1.16-19-1.1.18 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 215.1, підпунктів 215.3.2, 215.3.2-1, 215.3.3, 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215, пункту 221.2 статті 221, підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222, статей 226 і 227, назви та пунктів 228.1-228.4, 228.7-228.9 статті 228, пункту 17 підрозділу 5 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 січня 2021 року.
2. Установити, що у 2020 році порядок інформаційної взаємодії між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальними органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальними органами щодо внесення інформації до інформаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що відображає інформацію про складені податкові повідомлення-рішення, про їх надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
м. Київ
16 січня 2020 року
№ 466-IX
