Законопроект №1210. Аналіз основних змін до податкового законодавства

На сайті ВРУ зареєстрованозаконопроект №1210 про внесення змін до ПКУ щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. За змістом законопроекту, неузгодженостей у ПКУ – на 151 сторінку

Член партії “Слуг народу” та Голова Комітету ВР України з питань фінансів, податкової і митної політики Данило Гетманцев зареєстрував законопроект №1210 “Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно удосконалення адміністрування податків, усуненні технічних і логічних непогоджень в податковому законодавстві”.

Законопроект розроблений з метою запровадження міжнародних стандартів податкового контролю (План дій BEPS), реформування інституту фінансової відповідальності та удосконалення процедури адміністрування податків і зборів.

Документом запропоновані такі зміни:

1. запровадження концепції оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній. Контрольованою іноземною компанією вважатметься будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених Податковим кодексом України;
2. уточнення порядку врахування процентів, що сплачуються за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, а саме пропонується розповсюдити обмеження по врахуванню таких процентів щодо кредитів, позик та інших боргових зобов’язань, отриманих як від пов’язаних, так і непов’язаних осіб. Також пропонується залишити один критерій застосування зазначеного порядку – за умови того, що загальна сума нарахованих процентів перевищує 30 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності;
3. уточнення визначення постійного представництва, зокрема, через унеможливлення уникнення вимоги щодо реєстрації постійного представництва шляхом дроблення діяльності в Україні;
4. запровадження можливості реєстрації платниками податків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність через розташоване в Україні постійне представництво без його реєстрації платником податків;
5. запровадження трирівневої структури документації для міжнародних груп компаній, яка включає в себе документацію з трансфертного ціноутворення (локальний файл), глобальну документацію (майстер-файл) та звіт у розрізі країн (country-by-country reporting).
6. імплементація положень 8-10 кроків Плану дій BEPS щодо контролю за розподілом функцій, ризиків та нематеріальних активів всередині групи компаній, вдосконалення правил для операцій з сировинними товарами шляхом виключення обмеження на застосовування виключно біржових котирувань певних бірж та надання можливості використовувати котирувальні ціни на такі товари;
7. уточнення критеріїв визнання осіб пов’язаними та запровадження штрафних санкцій, пропорційних порушенню норм законодавства;
8. визначення порядку проведення процедури взаємного узгодження, що передбачає механізм подачі заяви на розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, вимоги до такої заяви, порядок дій контролюючого органу, тощо;
9. запровадження концепції оподаткування прирівняних до дивідендів платежів, що передбачає коригування за методологією, передбаченими для контролю за трансфертним ціноутворенням, при здійсненні операцій з нерезидентами.
10. запровадження в межах Податкового кодексу України принципу винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення;
11. визначення вимог щодо вмотивованості рішення контролюючих органів про накладення штрафів, а саме передбачаються в якості обов’язкових описової та мотивувальної частин податкового повідомлення-рішення;
12. закріплення переліку податкових правопорушень контролюючих органів, які серед іншого, будуть включати недотримання ними процедури реєстрації платників податку чи порушення у сфері відшкодування податку на додану вартість;
13. визначення в невиключного переліку збитків, яких можуть зазнавати платники податку;
14. закріплення матеріальної відповідальності органу за неправомірні діяння його посадових осіб та безвинну відповідальність контролюючих органів.
15. реформування пені: пеню пропонується розглядати не як штрафну санкцію, що при її одночасному застосуванні із штрафом призводить до подвійної фінансової відповідальності за одне правопорушення, а як засіб дисконтування грошей в часі, тобто приведення їх до реальної вартості в часі;
16. запровадження колегіального розгляду матеріалів податкової перевірки комісією з питань розгляду заперечень та встановлення чіткого переліку обставин, які підлягають встановленню під час розгляду матеріалів;
17. створення Апеляційної ради з питань розгляду скарг платників податків на рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Єдиний податок

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування або відмови від неї

Як і раніше, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкту господарювання слід подати до контролюючого органу відповідну заяву. Але проектом закону уточнюється, що це має бути контролюючий орган за місцем податкової адреси. Це не велика зміна, а дійсно, уточнення, оскільки так це відбувається і зараз.

Але також вносяться зміни до порядку подання  заяв для «єдинників» ІІІ групи:

1. при зміні податкової адреси, місця провадження госпдіяльності «єдинники» ІІІ групи заяву подають не пізніше останнього дня кварталу відбуття таких змін. Наразі таку заяву слід подавати разом з податковою декларацією за звітний період;
2. для зміни ставки єдиного податку заява подається «єдинником» ІІІ групи не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, у якому буде застосовуватися така ставка. Така зміна пропонується до п. 298.6 ПКУ, хоча така ж вимога зараз міститься в пп. «в» пп. 4 та в пп. 5 п. 293.8 ПКУ.

Натомість до пп. «в» пп. 4 п. 293.8 ПКУ теж запланована зміна. За нею перехід зі ставки 5% на 3% здійснюватиметься за заявою, яку слід буде подати не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником ПДВ (наразі за 15 к.дн).

На нашу думку, питання зміни ставки єдиного податку для ІІІ групи докладно врегульоване вже зараз. Тож, навіщо змінювати строки подання заяви і прив’язувати їх до місяця, а не кварталу, наразі не зрозуміло. 

Новий звітний період для ПДВ

«Єдинники», які сплачують ПДВ, тобто «єдинники» ІІІ групи з ставкою 3% та «єдинники» 4 групи, повинні будуть подавати декларацію з ПДВ щомісячно. Хоча наразі є можливість обрати квартальний звітний період.

Ставки єдиного податку

Розміри ставок для платників єдиного податку не зміняться. Хоча для фіксованих ставок замість слів «у межах» змінять на «не більше»,  але значення податку від цього не зміниться.

База оподаткування для «єдинників» IV групи

Проект закону пропонує зміни до пп. 292.1.2 ПКУ, за якими базою оподаткування податком для платників єдиного податку IV групи буде нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.

Аналогічне уточнення введуть й щодо бази оподаткування єдиним податком для земель водного фонду.

Окремо вводять базу, якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена. У такому разі нею буде нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або в області.

Анулювання реєстрації  платників IV групи

Підстави для анулювання статусу «єдинника» наразі наведені у пп. 299.10 ПКУ. Для IV групи, зокрема, передбачено, що такими підставами можуть бути і якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75% (для юросіб), і якщо не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 ПКУ. Ось до останньої вимоги пропонується уточнення: не лише звітність, передбачену пп. 295.9.1 ПКУ, а й звітність, передбачену пп. 298.8.1 ПКУ.

Але з огляду на ці норми, це стосується однієї ж й тієї ж звітності (просто різних випадків її подання). Тобто у звітуванні жодних змін не передбачається.

Хоча ось щодо звітності, яка подається за пп. 298.8.1 ПКУ (мова йде про звітність для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку), то проект закону трохи змінює граничний строк її подання!

Зараз це «до 20 лютого», а пропонується ввести строк «не пізніше 20 лютого». Тобто, зараз останній день подання такої звітності це – 19 лютого, а пропонують його зробити саме 20-м лютим.

Інші податки, які сплачують «єдинники»

По-перше, з’явиться уточнення, що «єдинник» буде платником податку на прибуток у разі виплати доходів нерезидентів. А саме:

• юрособи-«єдинники» є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України у порядку, визначеному пп. 141.4 ПКУ. Це саме уточнення, оскільки така вимога на практиці діє і зараз;
• юрособи-«єдинники» є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, який оподатковується в порядку, визначеному ст. 39-2 та розділом ІІІ ПКУ. Ось це – новація! Але про контрольовані іноземні компанії та загалом про зміни щодо ТЦО ми розглянемо в окремій статті;
• фізичні особи – підприємці, у тому числі «єдинники», та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, теж мають сплачувати податок з доходів щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, які оподатковуються за пп. 141.4 ПКУ.

По-друге, уточнюється, що функції податкового агента при нарахуванні доходів фізособам щодо утримання та сплати ПДФО та військового збору, а також подання звітності (форми №1ДФ), поширюється і на фізосіб-«єдинників» IV групи. Зараз для таких підприємців пп. 297.3 ПКУ встановлене виключення.

Зміни у відомостях Реєстру «єдинників»

Наразі у пп. 299.7 ПКУ міститься дві згадки про види діяльності, які вносять до Реєстру платників єдиного податку. Так, для І та ІІ групи окремо зазначено, що до Реєстру вносять обрані ними види господарської діяльності (підпункт 4).  Хоча для них, і для решта «єдинників» передбачено внесення відомостей «види господарської діяльності» (підпункт 8). Тож, це задвоєння (а саме – підпункт 4 виключать).

І щодо отримання витягу з Реєстру. Проектом передбачено, що за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси не просто отримати витяг з Реєстру платників єдиного податку, а і зробити це в електронному вигляді.  Наразі про можливість його отримання в електронному вигляді не йдеться у п. 299.9 ПКУ.

Податок на прибуток

Нові категорії платників

Спочатку те, що можна назвати уточненням. У пп. 133.1 ПКУ пропонуються зміни, якими визначено, коли юрособи-«єдинники» та ФОПи стають платниками податку на прибуток.

Зокрема:

• юрособи-«єдинники» є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України у порядку, визначеному пп. 141.4 ПКУ;
• юрособи-«єдинники» є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, який оподатковується в порядку визначеному ст. 39-2 та розділом ІІІ ПКУ (про ТЦО ми поговоримо окремо, адже це варто окремої статті);
• фізичні особи – підприємці, у тому числі «єдинники», та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, які оподатковуються за пп. 141.4 ПКУ.

Нагадаємо, що це стосується  виплат нерезиденту-юрособі сум фракту, страхових платежів, за виробництво та/або розповсюдження реклами тощо. Тобто, тих виплат, які є оподаткованими податком на прибуток за  пп. 141.4 ПКУ.

Оподаткування доходів нерезидентів

Законопроектом уточнюється які нерезиденти можуть стати платниками податку на прибуток в Україні. Це нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ. 

Зазначимо, що щодо такого оподаткування в законопроекті №1210 передбачено достатньо багато змін. Тож, їх ми теж розглянемо у окремій статті.

Статус неприбутковості

Якщо законопроект №1210 приймуть, то на житлово-будівельні кооперативи не буде поширюватися норма щодо необхідності в установчих документах прописувати передачу  активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Новий об’єкт оподаткування – дохід від гральних автоматів

У п. 134.1 ПКУ, можливо, з’явиться новий пп. 134.1.6, який стосується оподаткування доходу від грального бізнесу. Легалізація якого, як вже було заявлено, є однією із змін, запланованих найближчим часом. Про це ми писали тут.

Зокрема, обєктом оподаткування податком на прибуток буде дохід, отриманий від азартних ігор з використанням гральних автоматів. Він підлягає оподаткуванню згідно з пп. 141.5 ПКУ.

Ставки для оподаткування

Основна ставка податку на прибуток не зміниться. Вона так й буде на рівні 18%.

Але для оподаткування доходів нерезидентів розширено їх види. У разі прийняття до них будуть застосовуватися ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 і 20% (зараз ставки 5% та 18% не застосовуються).

Звітний період

Загальні правила звітування не зміняться. Але з норми пп. 137.4.1 ПКУ буде вилучено згадку про ст. 209 ПКУ щодо спецрежиму з ПДВ.

Нагадаємо, що ст. 209 ПКУ втратила чинність ще з 1 січня 2017 року. І це давало можливість, не зважаючи на те, що в ПКУ залишалась норма щодо можливості обрання сільськогосподарськими виробниками особливого звітного періоду  з податку на прибуток, податківцям наполягати на тому, що зараз такого права в них немає. Ми про це писали тут. 

 Якщо зміни будуть внесені,  це дасть можливість с/гвиробникам обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

До того ж  з’являться звітні періоди для ФОПів та юросіб-«єдинників» при нарахуванні доходів нерезидентам та у разі отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії. Вони будуть подавати річну декларацію з прибутку.

Податкова амортизація

В пп. 138.3.1 ПКУ з’явиться уточнення. За ним амортизація не розраховується за період не використання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням, поліпшенням та консервацією.

Нагадаємо, що наразі такої норми в ПКУ не має. Тому податківці по-різному коментують цей момент. А саме:

• за одним роз’ясненням   – амортизація в податковому обліку не нараховується, якщо ОЗ не використовується (без яких небудь інших умов);
• за іншим  – нарахування податкової амортизації у разі консервації (або невикористання) ОЗ прив’язане до бухгалтерської амортизації.

Облік капіталізації процентів

Тут зміни, які пропонуються, приводять податковий облік у відповідність до бухгалтерського обліку.

Для цілей розрахунку різниці за пп. 140.2 ПКУ платник податків буде зобов’язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) відповідно до положень МСФЗ або ПСБО.

Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів будуть враховуватися при розрахунку суми перевищення відповідно до пп. 140.2 ПКУ у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів ОЗ.

Але на цьому зміни до обліку боргових зобов’язань не закінчуються.

Оподаткування боргових зобов’язань

За новою запропонованою редакцією п. 140.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (за виключенням процентів, що підлягають капіталізації відповідно до положень міжнародних та/або національних стандартів бухгалтерського обліку, до моменту введення відповідного активу до експлуатації), визначеними в п. 140.1 цієї статті, понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного періоду нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того ж звітного періоду.

Для цілей цього пункту об’єкт оподаткування визначається згідно із ст. 134 ПКУ з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:

• від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
• різниці, визначеної пп. 140.2 цієї статті.

Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до норм першого абзацу цього пункту має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.

Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, нарахованих протягом звітного періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку у кожному окремому звітному періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.

У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки», положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, які відповідають принципу «витягнутої руки». Положення цього абзацу застосовуються за наслідками звітного (податкового) року.

Норми цього пункту не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до положень міжнародних та / або національних стандартів бухгалтерського обліку та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.

Зверніть увагу! Коригування, передбачені цим пунктом, не здійснюються щодо суми процентів, що були визнані такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки» згідно з ст. 39 ПКУ.

Зменшення об’єкта оподаткування – нові пропозиції

Крім вже існуючих позицій у п. 140.4 ПКУ з’являться нові позиції щодо зменшення об’єкту оподаткування.

Частина з них стосується дивідендів або інших доходів в капіталі нерезидентів. А саме:

• на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування відповідно до пп. 140.5.15 ПКУ. Норми абзацу другого цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року;
• на суму нарахованих доходів від участі в капіталі нерезидентів та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від такого нерезидента, за умови що доля участі в капіталі нерезидента становить щонайменше 10 відсотків протягом календарного року та такий нерезидент не входить до переліку держав (територій), визначених відповідно до пп. 39.2.1.2 (крім держав (територій), з якими є чинні міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування доходів).

До того ж пропонується ще одне правило. Якщо у попередніх звітних (податкових) періодах (з урахування строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ) дивіденди фактично сплачувались нерезидентом на користь резидента в період до досягнення таким резидентом календарного року безперервного володіння участю в капіталі нерезидента і такий дохід підлягав оподаткуванню, то резидент має право подати уточнюючу податкову декларацію за відповідні попередні звітні (податкові) періоди та застосувати положення цього підпункту після досягнення одного року безперервного володіння часткою в капіталі відповідного нерезидента, якщо виконуються інші умови за яких дозволяється коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого доходу у вигляді дивідендів.

Окремо вводиться ще дві різниці для зменшення.

По-перше, зменшення фінрезультату правонаступником на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:

• приєднання, злиття, перетворення – у періоді затвердження передавального акта;
• поділу, виділу – у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

По-друге, найцікавіше – зменшення об’єкту оподаткування на дохід за курсовими різницями! Йдеться про  доходи від визначення курсових різниць відповідно до ПСБО або МСФЗ за монетарними статтями в іноземній валюті на дату балансу. 

Дуже цікава новація, яка викликає багато питань. Чому коригування передбачається лише у бік зменшення і на доходи, а про відємні курсові різниці невже законотворці просто забули? Звісно, ні. Водночас пропонується додати новий пп. 140.5.15 ПКУ, який передбачатиме збільшення фінрезультату на суму  визнаних витрат від визначення відповідно до П(С)БО або МСФЗ курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті на дату балансу.

А ось чому зменшення пропонується лише щодо курсових різниць визначених на дату балансу, коли на практиці вони визначаються і під час погашення монетарних статей? На це відповіді немає, хоча ми не виключаємо, що до цих норм навіть в разі набрання ними чинності ще не раз будуть вносити зміни.

Та як би там не було, нагадаємо:  за нормами п. 134.1 ПКУ коригування фінрезультату (крім від’ємного значення) проводиться тільки тими платниками податку на прибуток, які застосовують податкові різниці для коригування фінрезультату. Тож скористатися новими різницями щодо зменшення фінрезультату зможуть тільки окремі категорії платників.

Різниця щодо придбання товарів у нерезидентів та неприбутківців

Зміст різниці не зміниться. буде уточнено, що її потрібно буде застосовувати за результатами звітного року.

Така ж зміна вноситься і щодо різниці про нарахування на користь нерезидентів роялті.

Та є і більш суттєві новації. Як-от збільшення фінрезультату на суму витрат, понесених платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають ділової мети!

Що таке «ділова мета», наводиться у нових абзацах пп. 14.1.231 ПКУ. Для цілей оподаткування вважається, що операція не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:

головною ціллю або однією із головних цілей  операції, та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

в зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Нововведення «підсолоджується» двома нормами:

1. Обов’язок доведення таких обставин, покладається на контролюючий орган,
2. У разі, якщо платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість таких витрат, а також відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 ПКУ, такі інші коригування не здійснюються,

Але, як це вже є наразі з «принципом витягнутої руки», зрозуміло, що доводити «ділову мету» доведеться, в першу чергу, самому платнику податку на прибуток. Виключення становитимуть лише ті, в кого операцій з придбанням від нерезидентів не буде або хто взагалі не застосовує податкові різниці.

Не забули законотворці і операції з продажу товарів, робіт, послуг нерезидентам.

Нова різниця щодо експорту нерезидентам майна

За новим пп. 140.5.5 ПКУ платники податку на прибуток повинні будуть збільшити свій фін результат:

• на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь:
• нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ;
• нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого ст. 39 ПКУ, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації.

Різниці щодо безоплатного надання майна, робіт або послуг

Наразі якщо платник податку на прибуток комусь надає щось безоплатно, він збільшує фінрезультат до оподаткування за правилами, встановленими пп. 140.5.9-140.5.10 ПКУ.

Тепер до цих різниць пропонуються ще два виключення:

• сплату банком обов’язкових зборів відповідно до Закону  «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
• сплату платниками податку інших платежів, здійснення яких є обов’язковою умовою для проведення професійної діяльності відповідно до законодавства України.

Із банками все зрозуміло, а щодо другого виключення, то це випадок, коли, наприклад, юрособа сплачує членські внески до організації, членство у якій пов’язано із господарською діяльністю. Щоправда, цей зв’язок ще треба буде довести (сплата внесків повинна бути обов’язковою і передбачена законом!).

Різниця щодо визнаних штрафних санкцій – коло дії розширюється! 

У пп. 140.5.11 ПКУ буде внесено зміни За ними платники податку на прибуток будуть збільшувати фін результат не тільки на суму неустойки (штрафів) за цивільно-правовими договорами, але й відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди).

До того ж планується, що така вимога буде поширюватися на ЗЕД-діяльність.

А ще планується, що ця різниці одними договорами ЦПХ не обмежиться! Тож,  доведеться збільшувати свій фінрезультат ще на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства. Нагадаємо, що наразі за роз’ясненнями податківців такої потреби не має.

Різниця щодо переходу зі  спрощеної системи на загальну

А ось тут – цікаво.

Вже не буде у ПКУ норми щодо збільшення фінрезультату на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі.

При цьому не обійшлося без курйозів: така норма передбачена пп. 140.5.12 ПКУ, а в тексті законопроекту виключити пропонують пп. 140.5.11 (до якого ж перед цим вносять зміни). Втім, у пояснювальній записці до проекту зазначено саме пп. 140.5.12.

Штрафи

Спочатку – по процедурним питанням

Наразі, якщо штраф або пеню нараховують податківці, вони повинні повідомити про це платника податків. Тобто, надати йому податкове повідомлення-рішення. В ньому зазначатиметься не лише підстава для нарахування, сума санкцій, а і строки їх сплати. А ще – попередження про наслідки несплати санкцій в установлений строк та граничні строки, передбачені ПКУ для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Ну, і як і зараз, передбачається, що ППР надсилатиметься за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто, один штраф – одне ППР.

Щоправда, коментованим законопроектом передбачаються зміни до процедури оскарження ППР і навіть створення нового органу для цього – Апеляційної ради, і навіть фінансова відповідальність самих податківців, але про це ми поговоримо у окремій статті.

А зараз пригадаємо, за що в принципі платнику податків загрожуватиме штраф за ПКУ.

Винен чи не винен платник податку – чи впливає це на обов’язок сплатити штраф?

За що штрафують платників податків, зараз визначено п. 109.1 ПКУ. І до нього теж пропонують зміни.

Що ми бачимо цікавого у новому визначенні? Те, що раптом на передній план виходить те, а чи умисно платник податків вчинив правопорушення. Та чи означає це, що відповідальність буде різною, в залежності від ступеню вини платника податків?

Так! Адже до ст. 112 ПКУ пропонується додати таке:

1. Особа може бути притягнена до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПКУ;
2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо в установленому порядку буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання;
3. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе у встановленому порядку, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв не розумно, недобросовісно та без належної обачності.

А який він, цей встановлений порядок доведення? Наразі сказати важко. Хоча за новим п. 112.7 ПКУ порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнена до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Всі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнена до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Тобто, шанси є. Але за них доведеться битися із податківцями. Втім, ці шанси працюватимуть не щодо будь-яких штрафів, а лише до обраних.

Адже пропонується новий пункт 109.3 ПКУ, який говорить: у випадках, визначених статтею 116, пунктом 117.1, пунктами 118.1, 118.2, 118.3, пунктами 119.1– 119.2, статтею 119-1, статтею 120, статтею 120-1, статтею 120-2, статтею 121, статтею 122, пунктом 123.1, пунктом 124.1, пунктом 125.1 статті 125 , статтею 126, пунктом 127.1 цього Кодексу, особа несе фінансову відповідальність за вчинення податкового правопорушення незалежно від наявності вини.

До речі, податківцям не так пощастить – для них новим пунктом 109.4 ПКУ передбачається суворе: контролюючі органи несуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень незалежно від наявності вини. Тобто, без жодних виключень.

А коли ще штрафи не застосовуватимуться?

Якщо платник податків не дієздатний

Фізична особа – платник податку може бути притягнута до фінансової відповідальності у випадку набуття на момент вчинення податкового правопорушення повної цивільної дієздатності. Щоб нагадати, що таке повна цивільна  дієздатність, прочитайте, наприклад, ось це. 

Але: законні представники платників податків-фізичних осіб у випадку невиконання обов’язків, визначених ПКУ, будуть нести фінансову відповідальність, встановлену для платників податків. Тобто, якщо, наприклад, йтиметься про оподаткування доходів неповнолітніх, які мають бути задекларовані і з яких податки мають бути сплачені самостійно, неповнолітній фінансової відповідальності не несе. А ось його законні представники, які мали за нього і декларувати, і сплачувати – так.

І ще одна цікавинка: новим п. 110.5 ПКУ пропонується затвердити норму, що юридична особа-платник податку несе фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її відокремленими підрозділами.  А якщо ці підрозділи і самі є поставленими на облік платниками податків? Є про що подумати.

Звільнення від фінансової відповідальності

Новим п. 112.8 ПКУ передбачається, що штрафів за ПКУ не буде (крім інших випадків, які ми розглядаємо окремо), якщо наявні:

• сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної консультації, що була  надана такому платнику податків, за умови, що така консультація  зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій або узагальнюючої податкової консультації й, та/або висновку об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 125 цього Кодексу);
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв’язку, інформація про якого міститься в єдиному державному реєстрі операторів поштового зв’язку, за умови виконання обов’язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 цього Кодексу;
• виявлення у роботі Електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки і визнання такої помилки технічним адміністратором та/або методологом Електронного кабінету або згідно повідомлення на офіційному веб-порталі центрального органу, що реалізує податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою у роботі Електронного кабінету.
• самостійне донарахування суми податкових зобов’язань, окрім застосування штрафів, передбачених абзацами 3 – 5 пункту 50.1 ПКУ та пунктом 118.2 ПКУ, за умови сплати штрафів, передбачених пунктом 50.1 ПКУ (щодо правопорушення, передбаченого статтею 123 ПКУ).

Як бачимо, за вірусні атаки на податківців законотворці відповідальність не покладають, а ось за технічні помилки програмного забезпечення на сайті ДПС – так.

Зміни у розмірах та видах штрафів

Ось тут зміни теж глобальні, адже переглянуті розміри майже всіх штрафів, додано кілька нових, та редакція деяких статей суттєво зміниться. Але загалом, здається, що законотворці у більшості випадків просто помножили існуючій розмір штрафу на 4. Зменшення штрафів спостерігається лише у випадках, коли суму податку донараховуватимуть податківці, а також у випадках несвоєчасної сплати податків. Та і в цих випадках штраф може бути значно більшим, якщо податківці доведуть, що порушення було здійснено умисно.

Зверніть увагу! Для зручності в цій статті ми наводимо в цій таблиці лише найбільш загальні штрафи. Те, що пропонують змінити щодо штрафів щодо ТЦО, за порушення строків реєстрації податкових та акцизних накладних, щодо звітності та сплати ПДФО (та ВЗ), щодо сплати податку на прибуток за нерезидентів у джерела виплати ми обов’язково розглянемо – але у окремих статтях, присвячених цим темам.

* Завдяки змінам у редакції деяких статей ПКУ змінилась і їх нумерація. Так, колишня стаття 126 в проекті стала статтею 124. Втім, назва її не змінилась, тому  ми її наводимо однаково для обох граф таблиці. Те саме стосується і статі 128 – в проекті вона має номер 126.

** Є ще окрема новація про сплату ПДВ за уточнюючим розрахунком, але про неї ми поговоримо окремо. 

Нові штрафи, які пропонуються законопроектом

Що зміниться у нарахуванні пені? 

На початку слід зазначити, що пропонується змінити й саме визначення, що таке пеня за ПКУ. 

Тобто, виправляється граматична помилка (звісно, що не «не сплачена», а «не сплачених»), а ще пеня – це не тільки про податки, а і, наприклад, про порушення строків ЗЕД-розрахунків.  Хоч вона і встановлена не ПКУ, правила її стягнення будуть загальні. 

Тепер – як така пеня рахуватиметься. Наразі відомо два випадки – була податкова перевірка чи ні, хто знайшов недоплату, сам платник чи податківці. 

Як бачимо, законотворці хочуть встановити окремий період нарахування пені за випадки несплати податків через їх заниження в податковій звітності. 

Як і зараз, у випадку, передбаченому пп. 129.1.3 ПКУ, тобто, у разі виникнення недоплати через самостійне виправлення платником помилок у звітності, застосовуватиметься ненарахування пені протягом 90 календарних днів прострочення сплати (наразі передбачене п. 129.4 ПКУ).  

А ще до ст. 129 ПКУ планується додати пункти 129.9 та 129.10 (чомусь однакового змісту!), які встановлюватимуть, коли пеня не нараховується, а вже нарахована пеня анулюється. 

Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у таких випадках:

• сплив строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку; 
• вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія;
• виявлення у роботі Електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки і визнання такої помилки технічним адміністратором та/або методологом Електронного кабінету або згідно повідомлення на офіційному вебпорталі центрального органу, що реалізує податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою у роботі Електронного кабінету;
• протягом строку прийняття спадщини – на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців;
• в інших випадках, передбачених цим Кодексом.