Статтею 41 Кодексу законів про працю України (КЗпП) визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з керівником підприємства усіх форм власності (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, за умов одноразового грубого порушення трудових обов’язків.
Керівник може називатися директором, генеральним директором, ректором, керуючим, головою правління, начальником тощо. Керівника звільняє з роботи сам власник підприємства (установи, організації, закладу) або орган, уповноважений управляти майном.
При вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Порушення трудових обов’язків із прямим умислом може бути підставою для звільнення й у разі відсутності суттєвих наслідків, а значні негативні наслідки можуть бути підставою для кваліфікації порушення як грубого навіть через необережну вину.
Звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством (обмежені строки застосування, обов’язкове письмове пояснення, ознайомлення з наказом (розпорядженням) під підпис).
Факт порушення (виявлення проступку), як правило, фіксується у відповідному акті, який складає або власник.
Окружний адміністративний суд в постанові від 23.02.2015 № 826/5524/14 визнав грубим порушенням трудових обов’язків практику систематичного та безпідставного залучення директором Українського центру оцінювання якості освіти працівників до роботи у вихідні та святкові дні.
В обґрунтування своєї позиції суд послався на статтю 45 Конституції України, яка закріплює право кожного, хто працює, на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці (стаття 2 КЗпП України).
Відповідно до статті 52 КЗпП України для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Згідно зі статтею 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до статті 45 КЗпП на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
По материалам: Юридичний відділ ЦК Профспілки
