Заміна сторони у зобов’язанні: що варто знати

 Sergey Barbashin, юриспруденція

Правовий механізм заміни сторони у зобов’язанні набув широкої популярності при здійсненні господарської діяльності та захисті власних інтересів. Його використовують при невиконанні стороною своїх зобов’язань, при ліквідації підприємств чи заміні, або ж за бажанням кредитора, навіть якщо кредитор не порушував умови договору тощо.

У першу чергу хочемо звернути увагу на те, що заміна сторони в зобов’язанні можлива у будь-якому зобов’язанні, якщо це прямо не заборонено відповідним законом та/або договором . Слід пам’ятати, що загальні правила щодо заміни сторони у зобов’язанні передбачені у Главі 47 ЦКУ, а заміна сторони в фінансовому зобов’язанні, тобто договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), регулюється Главою 73 ЦКУ.

Вище зазначеними нормами передбачається, що за бажанням однієї сторони (зазвичай це кредитор) та в деяких випадках за згодою іншої сторони (якщо це заміна боржника, або договором передбачено, що заміна кредитора відбувається виключно після погодження цього з іншою стороною в зобов’язанні) може бути проведено заміну сторони у зобов’язані.

Глава 47 ЦКУ передбачає можливість заміни як кредитора, так і боржника. Ст. 512 ЦКУ визначає перелік підстав заміни кредитора в зобов’язанні, який не є вичерпним. При заміні сторони в зобов’язанні слід звернути увагу на те, що правочин на основі якого здійснюється заміна сторони, має вчинятись в тій самій формі, що і основний правочин, і якщо основний правочин вчинявся і підлягав державній реєстрації, то і правочин по заміні сторони також підлягає обов’язковій державній реєстрації (ст. 513 ЦКУ).

Для проведення заміни кредитора, згода боржника на таку заміну не обов’язкова, якщо інше не визначено договором чи законом. Після заміни кредитора, від первісного кредитора до нового кредитора, переходять всі права первісного кредитора в повному обсязі (ст. 514 ЦКУ).

Нажаль чинним законодавством чітко не врегульована процедура сповіщення кредитора про заміну сторони в зобов’язанні, наприклад, хто має сповіщати боржника про заміну кредитора в зобов’язанні та строки такого повідомлення. Разом з тим, ст. 516 ЦКУ визначає, що новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих умов, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну сторони у зобов’язанні. Такими ризиками можуть бути виконання боржником зобов’язання на користь первісного кредитор. Отже, для забезпечення виконання боржником свого зобов’язання на користь нового кредитора, рекомендуємо письмово сповістити про це боржника або скласти трьохсторонню угоду, якщо договором не передбачений інший порядок заміни сторони у зобов’язанні. У разі якщо ж боржника письмово не сповістили про факт заміни кредитора, то виконання боржником свого зобов’язання на користь первісного кредитора буде вважатись виконаним належним чином, або ж взагалі договір відступлення права вимоги по договору може бути визнаний недійсним. Підтвердженням цього може служитиПостанова Вищого Господарського Суду України від 27 травня 2015 року по справі № 910/6098/14. В наведеному випадку Вищий Господарський Суд України звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій було не до кінця з’ясовано всі обставини справи, зокрема чи був боржник письмово повідомлений про факт переуступки права вимоги по договору. А від так, рішення судів попередніх інстанцій було скасовані, а справа була передана на новий розгляд в суд першої інстанції.

Окрім цього Главою 47 ЦКУ також передбачена можливість проведення заміни боржника у зобов’язанні. На відміну від процедури заміни кредитора, де згода боржника на таку заміну не є обов’язковою, то при заміні боржника в зобов’язанні згода кредитора на таку заміну обов’язкова.

Іншою формою заміни сторони в зобов’язанні є укладення договору факторингу, що має свої особливості. Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати послуги з факторингу, а від так і заключення договору факторингу має право лише фінансові установи, тобто, якщо юридична особа не має статусу фінансової установи, то вона не має права заключати договір факторингу. Якщо ж все ж таки, юридична особа яка не має статусу фінансової установи, а нею було заключено договір факторингу, це є підставою для визнання судом такого договору недійсним. Вимоги щодо форми договору, а також обсяг прав які переходять до нового кредитора по договору факторингу аналогічні визначені в статтях 513 та 514 ЦКУ. Варто зазначити, що на відміну від договору переуступки права грошової вимоги, договір факторингу буде визнаватись дійсним незалежно від наявності домовленості між первісним кредитором та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги, або будь якого його обмеження.

У ч. 1 ст. 1077 ЦКУ зазначається, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). В даній нормі слід звернути увагу на те, що таке відступлення здійснюється за плату. В такому випадку перехід права грошової вимоги щодо боржника у нового кредитора виникають лише після здійснення такої оплати. В разі, якщо плата, розмір якої був обумовлений сторонами договору факторингу, не була здійснена, вважається, що у нового кредитора не має достатніх прав на здійснення вимоги по оплаті по заборгованості. На підтвердження цієї позиції можна навести як приклад Постанову Вищого Господарського Суду України № 908/4929/14 від 06 липня 2015 року. В цій справі суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не було з’ясовано, чи мало місце здійснення оплати новим кредитором відступлення права грошової вимоги. На підставі цього, Вищий Господарський Суд України прийняв рішення про повернення справи на новий розгляд в суд першої інстанції, а рішення та ухвали судів попередніх інстанцій скасував.

Отже, відступлення права грошової вимоги – є досить поширеним явищем в сучасній діловій сфері. Проте, слід пам’ятати про дотримання всіх зазначених законом вимог до процедури відступлення права вимоги. Окрему увагу радимо звернути на повідомлення боржника про заміну сторони у зобов’язані, зокрема укласти трьохсторонню угоду сторонами або направити боржнику відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення з копією договору про заміну сторони у зобов’язанні.