У листопаді минулого року на сайті Державної фіскальної служби (далі – ДФС) з’явилося інформаційне повідомлення про затвердження наказом Державної фіскальної служби України № 511 від 17 липня 2015 року «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю».
Що таке «зустрічна звірка» і яке значення це має для платників податків?
Враховуючи те, що наказ не проходив державну реєстрацію в Мінюсті, то можна припустити, що на думку фіскальної служби, цей документ направлений виключно на внутрішнє застосування і не зачіпає прав або інтересів платників податків. Спробуємо розібратися, чи дійсно права і охоронювані законом інтереси платників податків не порушуються контролюючими органами під час проведення зустрічних звірок або за їх результатами.
Зустрічна звірка – співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями(п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Метою проведення зустрічної звірки, як наголошено у наведеній нормі, є лише отримання податкової інформації, що необхідна для виконання контролюючими органами своїх функцій. Тому законодавець вирішив, щовона (зустрічна звірка)–не є перевіркою, а це, в свою чергу, означає, що на неї не поширюються вимоги та обмеження, передбачені ПКУ в частині проведення перевірок. Однак інформація, отримана за наслідками таких зустрічних звірок, у подальшому може бути використана як підстава для позапланової перевірки.
Саме завдяки цьому під часдії мораторію на проведення перевірок органи державної фіскальної служби застосовують «зустрічні звірки» в якості інструменту для тиску на підприємців і формування відповідних «позитивних» показників своєї діяльності.
Порядок проведення зустрічних звірок визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27 грудня 2010 року. Відповідно до п. 2 цього Порядку необхідність здійснення зустрічної звірки виникає у разі, якщоє сумніви та/або необхідність дослідження факту здійснення таких операцій, їх виду, обсягу і якості, розрахунків, що здійснювалися між зазначеними суб’єктами та платниками.
У випадку виникненнятакої обставини, орган ДФС (ініціатор), який проводив перевірку та вважає необхідним дослідити виявлений факт, надсилає контролюючому органу (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб’єкт господарювання (контрагент), запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків даних.
Орган ДФС (виконавець), який проводить зустрічну звірку, за наявності інформації, що підтверджує або спростовує факт, який досліджується органом ДФС (ініціатором), складає відповідну Довідку. Для отримання необхідної інформації та її документального підтвердження, орган ДФС (виконавець) звертається до суб’єкта господарювання із відповідним запитом, завіреним печаткою, який надсилається за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручається особисто під розписку. Складена за результатами проведеної зустрічної звірки Довідка надається суб’єкту господарювання для підписання.
У випадку відмови суб’єкта господарювання від підписання Довідки (неявки для підписання), посадовими особами органу ДФС складається відповідний акт в довільній формі, що засвідчує факт такої відмови (неявки). Крім цього, абз.2 п. 7 Порядку дозволяє посадовим особам контролюючого органу (виконавця), скласти «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання», у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання у зв’язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових (уповноважених) осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), ненаданням інформації та документів для проведення зустрічної звірки.
Саме вказаними положеннями Порядку користуються посадові особи органу державної фіскальної служби задля фактичного проведення документальної перевірки таподальшого коригування податкових зобов’язань платників податків шляхом не підтвердження господарських операцій або визнання їх фіктивними.
У такому випадку, платник податків може й не знати про проведення щодо нього зустрічної перевірки, оскільки найчастіше Акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається посадовцями державної фіскальної служби, не виходячи зі службового кабінету, без відповідного направлення копії на адресу платника податків, або направляючи їїза недостовірною адресою.
Як приклад, можна навести судову справу № 810/589/14-а за адміністративним позовом ТОВ «Агенство «Новела» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, в якій суд апеляційної інстанції в ухвалі від 05 червня 2014 року, погодившись із судом першої інстанції, встановив: «… що у вересні 2013 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі було здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Агентство «Новелта» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року. У зв’язку з неможливістю проведення зустрічної звірки через встановлену податковим органом відсутність Позивача за місцезнаходженням Відповідачем складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ«Агентство «Новелта» щодопідтвердженнягосподарськихвідносиніз контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року» (далі– акт).
… на підставі зафіксованих в акті висновків Відповідачем здійснено коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість.
… Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ не було проведено зустрічної звірки ТОВ, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів Позивача не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.
Крім іншого, матеріалами справи спростовується твердження ДПІ про відсутність ТОВ «Агентство «Новелта» за місцезнаходженням».
На підставі встановлених фактів суди першої та апеляційної інстанції у справі дійшливисновку про безпідставність викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків податкового органу про нікчемність правочинів.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи. Тобто, дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база».
Таким чином, під виглядом складання Акту про неможливість проведення зустрічної звірки органи державної фіскальної служби фактично складають акт невиїзної документальної перевірки з надуманими висновками, необхідними для проведення відповідних коригувань податкових зобов’язань платника податків, що не вписуються у статистичні показники діяльності контролюючого органу.
У підтвердження цього, можна також навести справу № 826/7213/14 за адміністративним позовом ТОВ «Бумеранг Кеп» до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, у якій Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що: «… під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Бумеранг Кеп» ДПІ у Святошинському районі фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами яких і складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки».
Однак, від таких дій контролюючого органу страждають не тільки платники податків, відносно яких складається Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, зазвичай негативні наслідки від складання такого Акту відчувають на собі контрагенти такого суб’єкта господарювання. Оскільки матеріали про неможливість провести зустрічну звірку (а відтак й підтвердити господарські операції)є підставою для проведення позапланових невиїзних документальних перевірок всіх його контрагентів зі заздалегідь визначеними результатами.
Так, у справі № 810/958/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-Ком» до ІрпінськоїОДПІГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (захист інтересівПозивача у якій здійснював автор цієї статті), висновки органу ДФС за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, ґрунтувалися лише на податковій інформації, отриманій від державних податкових інспекцій інших регіонів,щодо неможливостіпроведення зустрічної звірки суб’єктів господарювання – контрагентів Позивача.
Відносно цього, Київський окружний адміністративний суд,задовольняючи позов, у постанові по справі, виклав свою позицію –«При цьому, наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб’єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг)».
Таким чином, підсумовуючи наведене, вимушені констатувати факт,що гасла державної фіскальної служби про «сервісну службу» поки що залишаються декларативними, оскільки навіть нормативно-правовий акт, спрямований на внутрішнє використання, застосовується службою не для полегшення своєї діяльності, а перед усім для застосування тискуна платників податків. І це – питання не в нормі права, а як, ми бачимо, в її застосуванні. Тому сподіваємось, що негативна для органів державної фіскальної служби судова практика нарешті змусить їх відмовитися від такого креативу та спонукатимеу своїй діяльності чітко дотримуватися чинного законодавства і врешті-решт стати для платника податків сервісом, а не головною біллю.
Автор: Злобін Володимир,
юрист міжнародної юридичної компанії LEXLIGA
